П. П. Гулак артемовський

К ЦЕНЗОРИНУ

Ця поезія є перекладом одноіменпої Горацієвої оди.

1. Паррасій — давньогрецький живописець другої половини V ст. до н.е.

2. Скопа (Скопас) — давньогрецький скульптор і архітек­тор IV ст. до н.е.

3. Ганнібал (247–183 до н.е.) — карфагенський полководець і політичний діяч. Карфагенсько військо, очолюване Ганнібалом, неодноразово завдавало поразок римлянам.

4. ...лира звонкая калабрской славной музы...— Йдеться про калабрійського поета Еннія (169 до н.е.).

5. Крон (Кронос) — один з найдавніших богів античної Греції. Крону, за легендою, було пророчено загибель від одного з його синів. Тому він ковтав кожну народжену його дружиною Реєю дитину. Цієї долі уникнув Зевс (у майбутньому — верховний бог греків, цар і батько богів та людей), замість якого Роя дала Крону проковтнути загорнутий у пелюшки камінь.

6. ...сына Марсова и Рейна деянья... Марс — у римській міфології бог війни. Марс і Рея Сільвія — батьки міфічних засновників Рима Ромула та Рема. При возведенні стін нового міста вони посперечалися і Ромул убив Рема.

7. ...спасти Зака мудрого от вод Стигийской бездны...— 3ак (Еак) — персонаж грецької міфології, син Зевса. Після смерті за справедливість і благочестя боги призначили Еака одним із суддів підземного перства. Стікс — одна з річок підземного царства Аїд; води Стікса вважалися отруйними.

8. Лишь Музы на Олимп Иракла преселили...— Іраклій, син Зевса, грецький міфічний герой, обдарований великою силою і хоробрістю. За свої подвиги одержав безсмертя і був взятий Зевсом на гору Олімп — місцеперебування богів.

9. Чрез них-то, нежных двух Тиндара сыновей.— Тіндар — за грецькою міфологією, син спартанського царя Ойбала, одружився з дочкою етолійського царя Ледою, від якої мав кількох дочок і двох синів — Кастора і Полідевка. За їх подвиги, братську любов і дружбу Зевс зробив їх сузір'ям Близнят. У древній Греції Діокурів (прізвисько Кастора та Полідевка) вважали покровителями воїнів і мореплавців.

10. Вакх (Бахус) — за римською міфологією, син Зевса, бог рослинності, покровитель виноградарства і виноробства.

ЕЕ С[ИЯТЕЛЬСТ]ВУ ГРАФИНЕ А. А. Г-ВОЙ

Ця поезія є посвятою до перекладеної П. Гулаком-Артемовським з польської мови «каледонской повести» (шотландської) «Бен-Грианан».

1. Маклод — один з персонажів повісті «Бен-Грианан».

2. Тассо Торквато (1544–1595) — італійський поет.

3. Расін Ж. (1639–1699) — французький драматург.

4. ...мила бессмертная Светлана...— Мається на увазі широко відома балада видатного російського поета В. А. Жуковського (1783–1852) «Світлана».

5. В устах твоих язык и песни Оссиана...— До цього рядка П. Гулак-Артемовський подав примітку: «Здесь разумеются песнопения Оссиана, превосходно переведенные в стихах на польский язык знаменитым Красицким». Оссіан — легендарний воїн і бард кельтів, що жив, за легендою, у III ст. в Ірландії і оспівував подвиги свого батька Фінгала та його дружинників.

МУДРОСТЬ

(Отрывок из первой песни поэмы «Счастие на земле»)

У примітці від видавців «Украинского вестника», де була надрукована ця поезія, зазначалось: «Поему цю писав автор, можна сказати, перше, ніж будь-що написав у своєму житті, тобто майже в перші дні квітучої юності своєї...»

1. Цірцея — німфа-чарівниця у грецькій міфології.

2. Морфей— за грецькою міфологією, бог снів і сновидінь.

3. Сіон — гора в Єрусалимі.

ЦАРСКИЙ СТОЛ (Древнее чешское предание)

1. Любусса (Лібуша) — легендарна чеська королева. Літописні сказання і народні перекази розповідають про її красу, справедливість, її любов до простого народу, а також про прихильність народу до неї. Один з чеських переказів і обробив П. Гулак-Артемовський у своїй поезії.

2. Крок — за чеськими легендами, мудрий народний правитель.

3. Бела — Альба или Эльба (Примітка П. Гулака-Артемовського).

4. Нія — богиня древніх славян (Примітка П. Гулака-Артемовського).

СТАТТІ ТА ЛИСТИ

СТАТТІ

Крім поетичних творів, П. Гулаку-Артемопському наложить ряд статей і виступів з питань освіти, естетики, філософії, історії, які друкувалися на сторінках «Украинского вестника» та «Украинского журнала». Частина з них — оригінальні («О поэзии и красноречии». «Речь в день открытия кафедры польского языка при императорском Харьковском университете» та ін.), інші — перекладені з польської мови («О философии», «Нечто для сочинителей», «Критика», «О письмах» та ін.). Дві з них, а саме: «Критика» та «Нечто для сочинителей» подаємо у цьому виданні.

1. Віланд, Христоф Мартін (1773–1813) — німецький письменник.

2. Зоїл (бл. 400 – бл. 330 до н.е.) — давньогрецький ритор. Відомий своїми різкими і дріб'язковими нападками на поезію Гомера. Ім'я Зоіла стало називним для визначення причепливої, недоброзичливої критики.

3. Меценат Гай Цільній (нар. між 74–76, пом. 8 до н.е.) — римський політичний діяч, сподвижник імператора Августа. Постійно підтримував письменників і поетів, використовуючи їхню діяльність в інтересах політики уряду Августа. У переносному значенні слово «меценат» — покровитель мистецтва і літератури.

4. Гомер (VIII–VII до н. е.) — легендарний поот древньої Греції, з його ім'ям зв'язують створення епічних поем «Іліада» та «Одіссея».

5. Астрея — у грецькій міфології, одне з імен богині справедливості Діке.

НЕЧТО ДЛЯ СОЧИНИТЕЛЕЙ

1. Вергілій Марон Публій (70–19 до н. е.) — видатний римський поет часів диктатора Октавіана Августа. Протягом десяти років працював над знаменитою поемою «Енеїда», в якій оспівав Августа і могутність Римської держави.

2. Мольєр Жан-Батіст (1622–1673) — великий французький драматург.

3. Арістарх Самофракійський — давньогрецький філолог. Ім'я його стало називним, як символ справжньої ученості та доброзичливої критики.

ЛИСТИ

ДО 3. ДОЛЕНГА-ХОДАКОВСЬКОГО

1. Доленга-Ходаковський Зоріан (1784–1825), літ. псевдонім Адама Чарноцького — польського фольклориста, етнографа та археолога. Йому належать записи близько 2000 народних пісень, з них майже 1400 українських. Частково вони опубліковані М. Максимовичем.

2. Нарушевич Адам (1733–1796) — польський поет та історик.

3. Карпінський Францішек (1741–1825) — польський поет.

3. Княжнін Францішек (1750–1807) — польський письменник.

5. Снядецький Ян (1756–1830) — польський вчений-енциклопедист, філософ-просвітитель.

ДО М. О. МАКСИМОВИЧА

1. Максимович Михайло Олександрович (1804–1873) — відомий український вчений-природознавець, філософ, історик. Упорядковані ним збірки «Малороссийские песни» (1827), «Украинские народные песни» (1834) та ін. поклали початок українській фольклористиці.

Лист Гулака-Артемовського написаний французькою мовою.

2. ...увагу Вашу до мого злиденного «Твардовського», якого я повністю доручаю Вашій опіці та благодійному захисту.— Як видно з цього листа, 19 квітня 1827 р. Максимович звернувся до П. Гулака-Артемовського за дозволом надрукувати його баладу «Твардовський» у збірці «Малороссийские песни», що саме тоді готувалася до друку. Текст «Твардовського» був опублікований у додатку до цієї збірки.

3. Дашкевич Казимир — польський історик.

4. Міцкевич Адам Бернард (1798–1855) — видатний польський поет і діяч національно-визвольного руху. У 1824–1829 рр. перебував у Росії, де зблизився з багатьма літераторами, зокрема з О. Пушкіним та декабристами. П. Гулак-Артемовський познайомився з Міцкевичем у грудні 1825 р., коли той зупинився в Харкові для зустрічі з своїм університетським вчителем Г. М. Даниловичем, який був професором Віленського упніверситету, а в 1824 р. переведений до Харківського університету.

ДО В. Г. АНАСТАСЕВИЧА

1. Анастасевич Василь Григорович (1775–1845) — бібліограф, перекладач, видавець.

2. ...каким себя показал г. Сомов в «Северных цветах», в отношении к моему «Твардовскому»...— Сомов Орест Михайлович (1793–1883) — поет і журналіст; в альманасі «Северные цветы на 1828 год» надрукував огляд сучасної російської літератури, в якому негативно оцінив баладу П. Гулака-Артемовського «Твардовський».

3. Засядько Олександр Дмитрович (1779–1837) — генерал-лейтенант, вітчизняний винахідник артилерист; близький знайомий П. Гулака-Артемовського.

4. Почтенный Михаил Трохимович Каченовский выразился об этом довольно ясно в примечании к моему «Рыбалке».— Мається на увазі передмова М. Т. Каченовського до балади «Рибалка» у «Вестнике Европы» (1827, ч. 20), в якій він високо оцінив твір українського поета, а також виступив, кажучи його словами, проти «неприхильних» до малоросійської мови, що «зберігається в устах п'яти мільйонів співвітчизників наших і в багатьох відношеннях дорогоцінної для слов'янського філолога».

5. Московское историческое общество. — Товариство історії і старожитностей слов'янських при Московському університеті (1812–1917). З 1828 р. П. Гулак-Артемовський був членом цього товариства.

6. Дельвіг Антон Антонович (1798–1831) — російський поет і журналіст.

ДО О. В. ТЕРЕЩЕНКА

1. Терещенко Олександр Власович (1806–1865) — маловідомий археолог і етнограф. Був слухачем П. Гулака-Артемовського в Харківському університеті.

ДО М. П. ПОГОДІНА

1. Погодін Михайло Петрович (1800–1875) — російський дворянський історик, журналіст, письменник, видавець. П. Гулак-Артемовський познайомився з ним на початку серпня 1829 р. у Харкові.

2. ...к оказанию готовности моей — быть к услугам вашим. — Лист П. Гулака-Артемовського є відповіддю Погодіну на запропоноване останнім розповсюдження в Харкові «некоторых из сочинений и переводов» його «на выгодных условиях».

3. ...что касается до Риттер[а] Ландк[арты] с книгою....— Мається на увазі книга німецького географа Карла Ріттера (1779–1859) «Карта Європи у фізико-географічному відношенні», видана у Москві в 1828 р. у перекладі Погодіна.

4. Криницький Іван Андрійович (1797–1838) — український зоолог, професор Харківського університету.

5. Московское Общество любителей российской словесности (1811–1930). 1829 р. членом цього товариства було обрано П. Гулака-Артемовського.

ДО І. І. СРЕЗНЕВСЬКОГО

1. Срезневський Ізмаїл Іванович (1812–1880) — видатний російський та український славіст. Його книга «Мысли об истории русского языка» була надрукована у Москві в 1850 р.

2. Тюрін Федір Леонтійович — тесть Срезневського, викладач гімназії.

3. Інокентій (Борисов; 1800–1857) — херсонський, а перед тим харківський архієпископ.

4. Катерина Федорівна — дружина Срезневського.

5. Тюрін Олександр Федорович (1823–1872) — історик. Його книга «Общественная жизнь и земские отношения в древней Руси» надрукована в 1850 р. у Петербурзі.

ПОЯСНЕННЯ

застарілих та маловживаних слів

Базграти — писати, творити

Брашно — їжа, страва

Бузівок (бузимок, назимок) — однолітнє теля

Волос — пухлина

Вотще — даремно, марно

Враны — ворони, круки

Выя — шия

Габелок — шкіра з шиї коня або вола

Гостець — хронічний ревматизм суглобів

Дейко — хутко

Дзвінка — бубнова масть у картах

Дихтіти — важко дихати

Днесь — нині, сьогодні

Жовна — дятел

Збитень — гарячий напій з меду з прянощами

Звакувати — втрачати, гаяти час

Змирщини — примирення

Извет — обмова, наклеп

Калантир — карантин

Каляти — бруднити, поганити

Класы — колоски

Клезнути — вдарити по обличчю

Кляскати — хлопати, ляскати батогом

Ковы — підступи

Кородитися — скаржитися на біль

Ланіти — щоки

Лопатка — недозрілий гороховий стрючок

Наригувати (нариглювати) — надряпати, намалювати

Обрадована — кривдження, ображання

Обрящет — здобуде, знайде

Окульбачити — осідлати

Отверзты — відомі, відкриті

Панівка — частина затвора рушниці для насипання пороху

Перебендювати — капризувати, вередувати, базікати

Перелоги — судоми, корчі

Перса — груди

Пістряк — великий прищ; гриб-паразит

Поставець — посудина для пиття

Праг — поріг, ворота

Сількісь — згода, добре

Слебезувати — читати по складах, розумітися

Смежать — склепляти, стуляти

Соняшниця — спазматичні болі в животі

Сполати — прославляти

Сретенье — зустріч

Тать — злодій

Титло — титул, звання; дощечка з написом

Товаряка — рогата худоба

Філіжанка — чайна чашка

Халяндра — циганський танок

Хурдига — в'язниця

Шамкий — проворний, швидкий

Шпувати — глузувати, висміювати

Ярепудовий — проклятий, поганий