Одержання настойок з несильнодіючої та сильнодіючої сировини. Рекуперація та ректифікація спирту

Власне перколяція (отримання витяжки) — безперервне проходження 
екстрагента через шар сировини та збір перколяту. При цьому зливання 
перколяту та одночасна подача зверху екстрагента проводяться зі швидкістю, 
що не перевищує 1/24 або 1/48 (для великих виробництв) робочого об'єму 
перколятора за 1 год. При цьому насичена витяжка витісняється з рослинного 
матеріалу потоком свіжого екстрагента, і утворюється різниця концентрацій 
речовин, що екстрагуються, у сировині і екстрагенті. Швидкість перколяції 
повинна бути такою, щоб встигала відбутися дифузія екстрагованих речовин у 
витяжку. При готуванні настойок перколяцію закінчують одержанням п'ятьох 
або десятьох об'ємів (залежно від
властивостей сировини) витяжки у відношенні до маси завантаженої сировини.
При одержанні настойок у промисловості для максимальної 
інтенсифікації екстрагування в процес перколяції вносять зміни. Часто замість 
звичайної перколяції використовують настоювання, циркуляцію та їх 
поєднання.
В одному із варіантів перколяції першу, досить концентровану витяжку, 
зливають окремо, повністю видаляючи її з перколятора. Потім перколятор 
заповнюють свіжим екстрагентом, який після настоювання протягом 3—6 год 
зливають повністю. Отриману другу витяжку приєднують до першої, а із 
сировиною проводять ще 1—2 подібні операції, поки не зберуть необхідну 
кількість витяжки.
В іншому випадку в процесі настоювання проводять циркуляцію 
екстрагента в перколяторі-екстракторі за допомогою насоса, що подає витяжку 
з нижньої частини у верхню. Така циркуляція екстрагента відбувається до 
рівноважної концентрації. Час настоювання скорочується багаторазово. Далі 
проводять перколяцію витісненням чистим екстрагентом так, як описано в 
стадії «власне перколяція.
Отримані витяжки — це каламутні рідини, що містять значну кількість 
завислих частинок. Очищення витяжок проводять відстоюванням при 
температурі не вище 10 °С до одержання прозорої рідини. При цій температурі 
зменшується розчинність екстрагованих речовин і тому надалі, у 

процеоьзберігання настойок при температурі 15 °С, імовірність появи осаду 
«езнадоа. Після відстоювання понад 2 доби проводять фільтрування 
декантацією (тобто без скаламучування осаду). Для фільтрації застосовують 
фільтр-преси, друк-фільтри, центрифуги.. Завершальною стадією процесу 
одержання препаратів із сировини з клітинною структурою є рекуперація 
екстрагента із відпрацьованої сировини — шроту.
РОЗЧИНЕННЯ ГУСТИХ АБО СУХИХ ЕКСТРАКТІВ
Розчиненням сухих або густих екстрактів у спирті необхідної 
концентрації готують невелике число настойок. Цим методом одержують 
настойку блювотного горіха, який має отруйне насіння, що важко 
порошкується із-за великої твердості. При цьому використовують сухий 
екстракт.
Розчиненням густого або сухого екстракту солодки готують грудний еліксир.
Технологія одержання настойок цим методом зводиться до простого 
розчинення в реакторі з мішалкою розрахованої кількості сухого або густого 
екстракту в спирті необхідної концентрації. Отримані розчини фільтрують. Цей 
метод характеризується значним скороченням часу одержання настойки.
СТАНДАРТИЗАЦІЯ
До загальних методів оцінки якості настойок відносять: перевірку 
органолептичних ознак, кількісне визначення спирту або відносної густини, 
сухого залишку, важких металів, мікробіологічної чистоти, об'єм вмісту 
контейнера.
Перевірка органолептичних ознак. Настойки повинні бути прозорими і 
зберігати смак і запах тих речовин, які містяться у вихідній сировині.
Вміст спирту в настойках визначають одним із методів ДФУ:
а) дистиляційним;
б) за температурою кипіння.
Сухий залишок (екстрактивні речовини) і важкі метали в настойках визначають 
за ДФУ.
У переважній більшості настойок вміст діючих речовин ви-.значають 
хімічним (настойки, що містять алкалоїди, дубильні речовини, ефірні масла, 

органічні кислоти та інші) або біологічним (настойки, що містять глікозити 
серцевої групи і гіркі речовини) методом. Вміст (масову або об'ємну частку) 
речовин у настойках, які визначаються, виражають у відсотках Якщо кількість 
діючих речовин у настойках вища за встановлену межу або більшої біологічної 
активності, їх розбавляють чистим екстрагентом або настойкою зі зведеним 
вмістом діючих речовин. При отриманні діючих речовин нижчих за норму їх 
зміцнюють додаванням більш концентрованої настойки.
ЗБЕРІГАННЯ НАСТОЙОК
Настойки необхідно зберігати в добре закупорених склянках у місці, 
захищеному від прямих сонячних променів, при температурі 15 °С. З часом в 
них можуть з'являтися осади і при дотриманні правил зберігання — «старіють». 
Це пов'язано зі зміною розчинності біологічно активних речовин і утворенням 
.нерозчинних сполук, у результаті взаємодії присутніх у настойках . Настойки з 
осадом відфільтровують і знову стандартизують. У відповідності числових 
показників вимогам ДФУ їх дозволяється застосовувати.
Настойки використовують для приймання усередину і як інші засоби.
КЛАСИФІКАЦІЯ І НОМЕНКЛАТУРА НАСТОЙОК
Усі настойки, що виготовляються в промислових умовах, можна розділити на 
дві групи: прості і складні.
Прості настойки частіше одержують способом перколяції. При одержанні 
настойок у співвідношенні 1: 5 із метою досягнення повноти виснаження 
сировини екстрагування проводять із застосуванням циркуляційного 
перемішування за допомогою відцентрових насосів.

жүктеу/скачать 0.84 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: