11 Ляска В. Issn 2078-6107. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2016. Випуск 52. С. 11-52
жүктеу/скачать 7.9 Mb. Pdf көрінісі
|
| історично-фільософічної секції 41 (1901): 12.
29 Ляска В. ISSN 2078-6107. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2016. Випуск 52. С. 11–52 наявності залоги Романовичів в місті не дає можливості достеменно окреслити приналежність міста, позаяк Василько тоді князював у Белзі, а Данило – в Галичі. Натомість літописна згадка 1233 р. про збір військ Романовичів та Олександра Всеволодовича під Бужеськом 137 свідчить про те, що ця волость належала до Волині, ймовірно, до володінь белзько-червенського князя. З ХІІ ст., коли Бужеськ став стольним осередком князівства, його планувальна структура набуває нових рис (Рис. 2, 3). Однак, як і раніше, основне урбаністичне ядро становило городище, розташоване в центрі сучасного міста. Під час другого періоду функціонування валу Великого городища його висота становила 4 м, а в насипі також виявлено сліди спаленої дерев’яної кліті. Її деструкції, шириною 5,7 м та товщиною 7 см, зафіксовано у вигляді вугільно- зольного прошарку, шматків згорілої деревини та випаленої до червоного кольору долівки. Виявлені фрагменти керамічного посуду дозволяють датувати споруду ХІІ–ХІІІ ст. Цю оборонну лінію було відновлено у пізньому середньовіччі: саме цим часом можна датувати внутрішньовалову конструкцію, від якої залишалась стовпова яма діаметром 0,8 м, простежена на глибині 0,7 м від рівня сучасної поверхні 138 . 137 ПСРЛ, т. 2: Ипатьевская л4топись, 771. 138 Петро Довгань, “Буський археологічний комплекс,” 140; Петро Довгань і Наталія Стеблій, “Дослідження Буської археологічної експедиції у 2012 р.,” Вісник Інституту археології 7 (2012): 347. Рис. 3. Планувальна структура середньовічного Бужеська на мапі Міґа (1779–1783 рр., мірило в оригіналі 1: 28 800) 30 Ляска В. ISSN 2078-6107. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2016. Випуск 52. С. 11–52 У північно-східній частині городища, локалізованого в центрі сучасного м. Буська, лише за три польові сезони (2004, 2007 та 2008 рр.) П. Довгань дослідив вісім заглиблених та наземних об’єктів житлово-господарської забудови, хронологічні рамки функціонування яких вкладалися в ХІ–ХІІІ ст. 139 . Серед них виокремлено майстерню з обробітку шкіри (середина ХІІ ст.), на долівці якої на віддалі 1 м одне від одного зафіксовано берестяний сувій та кістяне писало дугастої форми, довжиною 11,9 м 140 . Стосовно звитку берести, довжина якого становила 47,8 см, а ширина – 3,5 м, то його деструкція набула таких масштабів, що розгорнути сувій не вдалося 141 . До категорії унікальних знахідок належить кістяна конусоподібна трубка з вирізаними на ній двома літерами “Н”, яку П. Довгань інтерпретує як шахову фігуру – пішака 142 . У княжу добу інтенсивні процеси заселення мали місце і на центральній частині городища, з якою, нагадаємо, пов’язані початки долітописного Бужеська. Крім споруд райковецької культури, тут виявлено два заглиблені житла першої половини ХІІ ст., інгумаційне поховання та значну кількість рухомого матеріалу, а саме – кераміку, вироби з заліза (ножі, наконечники стріл, вудило, фрагмент кольчуги, кресало, уламок коси та ін.), кольорових металів, каменю та кістки. Серед останніх артефактів вирізняються фігурна застібка від вуздечки, довжиною 4 см, та амулет, виготовлений з ведмежого ікла, довжиною 8,5 см 143 . Ще більш цікавою постає південна частина літописного Бужеська (Велике городише), кількарічні дослідження якої дали змогу П. Довганю висловити цікаві припущення про еволюцію житлобудування від заглиблених до наземних споруд. Так, у результаті археологічних досліджень 2002 р. тут виявлено чотири наземні житлові споруди ХІІ ст., які репрезентували різні фази розвитку цієї частини міста в зазначеному столітті. Тривалість кожної з цих фаз становила 20–25 років, тобто відповідала часу одного покоління 144 . Прикметно, що паралельно з наземними спорудами існували й заглиблені житла. На користь цієї тези свідчить досліджене у 2005 р. житло, розмірами 4,0×4,3 м з глинобитною піччю поблизу західної стінки котловану. У печі та на долівці цієї споруди in situ зафіксовано керамічний матеріал, датований першою третиною ХІІ ст. 145 . Поширення заглиблених жител 139 Петро Довгань, “Особливості північно-східної площадки,” 23; Його ж, “Північно-східна ділянка городища,” 359–360. 140 Петро Довгань, “Особливості північно-східної площадки,” 23–24, 27. 141 Леся Дзендзелюк і Любов Льода, “Рoзкриття берестяних сувоїв Х і ХІІ cтоліть, знайдених на Львівщині,” Вісник Інституту археології 4 (2009): 49–50. 142 Петро Довгань, “Особливості північно-східної площадки,” 27, рис 6, 1. 143 Петро Довгань, “Буський археологічний комплекс,” 144; Його ж, “Дослідження центральної площадки,” 217–232; Петро Довгань і Наталія Стеблій, “Дослідження Буської археологічної експедиції,” 187; Петро Довгань та Наталія Стеблій, “Дослідження центральної площадки городища літописного Бужська у 2012 р.,” Вісник Інституту археології 9 (2014): 143–144, 146–148. 144 Петро Довгань, “Буський археологічний комплекс,” Вісник Інституту археології 3 (2008): 141–142. 145 Там само, 148. |