Угорщина чекала на похід Нодя, який мав принести славу
цілій державі і, звичайно, собі. А от про те, що на цю вер
шину не раз уже сходили прості селяни, ніхто й не хотів
згадувати.
Минуло два місяці, і нарешті дістався Янош Нодь до
невеликого карпатського села, що загубилося в горах. По
диву його не було меж... Невже на ту гору дійсно так важко
вийти? Адже її вершина, здається, зовсім поряд!
Літнє сонце пекло просто нестерпно, але йти було при
ємно. Хвойні праліси давали бажаний холод людям і ко
ням. Ще два дні йшл'и подорожні до підніжжя гори. А там
уже барон зупинився і наказав розбити табір, аби відпочити
й відновити сили.
Ще два дні люди відпочивали. Аж нарешті, залишивши
трьох чоловік та коней у таборі, барон із рештою слуг на
світанку вирушив на гору^Цовго йшли подорожні, у декого
навіть взуття розбилося. Довелося продиратися крізь густі
хащі, наступати на колюче каміння, перелізати через товсті
колоди, повалені бурею... Люди знемагали й падали, що
почало дратувати гордого пана. Одного слугу, який хотів
вертатися назад, пан від злості пристрелив.
— 128 —
Легенди Карпат
Під вечір змучені люди вийшли з лісу й побачили пе
ред собою широку полонину, яка наче сягала неба. Не був
утомленим тільки Нодь. Вершина, що височіла за якихось
кількасот метрів, вабила чоловіка, і він летів до неї, щоб
стати першим над Карпатами.
Ніхто і не звернув уваги на те, що небо затягнули важкі
хмари. Схаменулися подорожні тільки тоді, коли на них
посипав лапатий сніг, подув крижаний вітер, знялася хур
товина й завирував буран. Аби врятуватися від бурі, люди
Достарыңызбен бөлісу: |