цикл). Важливо зазначити, що
предмет науки визначає її
метод. У природничих науках одним з головних методів
дослідження є експеримент, а в суспільних — таким
методом є статистика.
Ґрунтовний
розгляд
особливостей
науково-
пізнавальної діяльності можливий лише з урахуванням її
зв'язку з практикою, що є основою будь-якого пізнання.
Будь-яка пізнавальна діяльність, у тому числі й наукова,
виростає з практики, базується на ній, зорієнтована на неї,
рухається нею.
Більш того, пізнання як процес взаємодії
людини з об'єктивною реальністю, що є націленим на
отримання нових знань, вбирає, копіює й повторює
структуру практичної діяльності, а остаточно —
структуру праці. Як і праця, що є серцевиною практики,
пізнавальна діяльність містить ряд звичайних моментів:
до
неї входять людина, яка пізнає, предмет пізнання, ціль,
засоби й результати. Буденне і наукове пізнання тією
чи іншою мірою включають перелічені моменти.
Разом з тим очевидно, що особливості того чи іншого
різновиду пізнання залежать від конкретного поєднання
цих моментів, від рівня й характеру їх розвитку. Структура
практичної, трудової діяльності є загальною основою для
всіх різновидів пізнання. Тільки вона дає можливість
порівнювати
ці
різновиди
пізнання,
фіксувати
відмінності, що є між ними, та особливості.
Отже, у чому різниця між буденним і науковим
пізнанням?
По-перше, буденне пізнання водночас є і формою
практичної діяльності, воно
безпосередньо втілено в
неї. Наукове пізнання відокремлене від практичної
діяльності.
Воно
здійснюється
спеціально
підготовленими групами людей, які досягай певного рівня
знань,
навичок,
розуміння,
виробили
відповідні
світоглядні та методологічні установки з приводу своєї
професійної діяльності.
По-друге, відрізняються вони також за обсягом,
методами і засобами дослідження, ступенем обґрунтованості
знань. На відміну від буденного пізнання наука має справу
не тільки з реальними, але і з так званими абстрактними,
ідеальними об'єктами. Це обумовлює наявність у науці
специфічних засобів опису об'єктів, їх дослідження.
По-третє, засобом буденного пізнання виступає наша
«природна» мова, знаряддя праці. Його методи і прийоми, як
правило, не усвідомлюються суб'єктом. І
навпаки, наукове
пізнання має усвідомлений, планомірний характер.
Наука
виробляє засоби емпіричного і теоретичного дослідження:
вимірювальні прилади, мову науки, яка містить спеціальні
правила формування визначень, висновків, доказів.
По-четверте, відрізняються ці види пізнання і за
ступенем проникнення в суть природних і суспільних
явищ. Якщо наука — це система обґрунтованого,
достовірного знання, то буденне пізнання є сукупністю
фрагментарних знань, здогадок, рецептів народної
мудрості, які є результатом практичного досвіду
поколінь, воно фіксує в основному зовнішні зв'язки між
явищами. Достовірність цих знань встановлюється в ході
повсякденної практики. І навпаки, наукове знання
проходить через особливі процедури доведення,
обґрунтування, перевірки через експерименти і тільки
потім широко впроваджується в практику.
У такому разі можна зробити висновок, що
наукове
Достарыңызбен бөлісу: