тільки той метод, який обумовлюється характером
об'єкта, що досліджується.
Але для отримання методу однієї «копії»
взаємодії
суб'єкта з об'єктом недостатньо. Для цього необхідні ще і
достовірні
знання.
Вони
з'являються
внаслідок
пізнавальної взаємодії суб'єкта з об'єктом. Такі знання
фіксуються в теорії і далі використовуються для
формування методу. Теорія надає методу наукову
обґрунтованість і забезпечує
певними ідеями та
принципами. Отже, зосереджені в теорії знання
потрапляють до методу для набуття нового знання. Ось
чому говорять: «Метод — це теорія в дії».
Взаємодія теорії та методу — не одноразовий акт, це
складний, нескінченний, спіралеподібний процес.
Початкові знання перетворюються на метод, який
сприяє суб'єкту пізнання в досягненні теорії. Вона, у
свою
чергу, сприяє формуванню більш сучасного методу і т. д. Але
з цієї діалектики не слід робити висновок, що з теорії в
готовому вигляді випливає метод подальшого пізнання.
Метод, як ми визначили, формується суб'єктом. Він закладає
в нього не тільки теоретичні знання, але й свої прагнення і
цілі.
На основі зробленого аналізу метод пізнання можна
характеризувати таким чином. За
своїм змістом він
об'єктивний; формується метод суб'єктом пізнання; є
результатом прояву його активності. В цілому ж
науковий метод — це діалектична єдність об'єктивного та
суб'єктивного. Метод тісно пов'язаний з теорією. Він
виступає як зброя, засіб, а теорія — як результат пізнання.
Але це такий результат,
який сам впливає на засіб,
розвиває його, надає йому наукову обумовленість.
Призначення методу — посилити пізнавальні можливості
людини, направити та упорядкувати процес пізнання.
Отже,
науковий метод, як своєрідна зброя
Достарыңызбен бөлісу: