Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

насамперед як антитеза класичній, як певне нове 
філософське мислення. Для не-класичної філософії 
характерні такі суттєві риси.
1. Сучасна філософія характеризується наявністю різноманітних 
шкіл. Найбільш відомими є такі: герменевтика, екзистенціалізм, 
неопозитивізм, неофрейдизм, неотомізм, персоналізм, прагматизм, 
структуралізм, феноменологія, філософська антропологія та ін. 
(схема 3-1). Проте це аж ніяк не означає її «космополітизацію». На-
впаки, сучасна філософія набула «загальнолюдського», «планетарно-
го» характеру. Річ утім, що XX століття — це час становлення нового 
рівня цілісності людства, яке починає активно визначати себе як 
суб'єкт загальнолюдської практики. В цих умовах філософія вперше 

за всю свою історію стає реально «світовою філософією» — її про- 
Відні школи набувають статусу світових тенденцій планетарності| 
філософської думки. Такому процесу значною мірою сприяє інтерI 
націоналізація філософських досліджень, об'єднання зусиль філо- 
софів різних країн і напрямків у розробці фундаментальних теоре-
тичних проблем. Ці процеси виступають важливою передумовою для І
формування взаєморозуміння представників різних культур.
2. Сучасна філософія відмовляється від раціоналізму: стає на 
позиції ірраціоналізму. Ірраціоналізм (від лат. іггаііопаііз — неро- 
зумний, несвідомий) — це система філософських вчень, які обсто- 
юють обмеженість раціонального пізнання, протиставляють йому
інтуїцію, віру, інстинкт як основні види пізнання. В історії філософії 
ірраціоналістична тенденція була притаманна неоплатонізму, авгу-
стиніанству та іншим філософським школам. Як філософська течія 
ірраціоналізм сформувався в XIX столітті. У XX столітті цей стиль 
філософствування починає домінувати в західній філософії; «філо-
софію мислення» замінює «філософія життя».
Ірраціоналізм з його приниженням або запереченням раціо-
нального пізнання слід відрізняти від агностицизму, який затверд-
жує принципову неможливість об'єктивного пізнання світу взагалі.
3. Більшість сучасних філософських систем має антропологіч 
ний характер. Вони поєднуються загальною особливістю: наявністю 
спільного підходу до визначення головної філософської проблеми, 
а саме проблеми людини. Антропологізм проявляється у спробах 
визначати основи і сфери людської особистості та суб'єктивності, 
розглядати людину як «міру всіх речей», із неї та завдяки їй намага 
тися зрозуміти якії саму, так і навколишнє середовище (природу, су 
спільство), а також культуру. На розвиток філософського антрополо 
гізму мали вплив такі ідеї: по-перше, людина — це істота, яка володіє 
розвинутим даром створювати символи; по-друге, людина, отримав 
ши відносну самостійність від природи, набула можливості самороз 
витку, перевтілення; по-третє, спонтанність людської природи, 
здатність людини змінювати людське буття ніби знову відтворює 
саму людину не тільки духовно, а і як біологічний вид. 
4. У філософії XX століття спостерігається суперечливе ставлен 
ня до науки. З'явились погляди, які дістали назву сцієнтизму і анти- 
сцієнтизму. Сцієнтизм (від лат. зсіепііа і англ. зсіепсе — знання, на 
ука) — позиція світогляду, в основі якої лежить уявлення про науко 
ве знання як про універсальну культурну цінність і достатню умову 
для орієнтації людини у світі. Наука — це універсальне «всезнання», 
що містить відповіді на всі питання і дає людині абсолютну гаран 
тію успішності її безпосередніх дій у будь-яких життєвих ситуаціях. 

Такий погляд ігнорує суттєву рису науки, яка, зокрема, відрізняє її від 
релігії, — наука завжди передбачає сферу непізнаного як необхід-
ну умову свого функціонування.
Як усвідомлена орієнтація, сцієнтизм утверджується в західній 
культурі в кінці XIX століття, причому одночасно виникає і проти-
лежна світоглядна позиція — антисцієнтизм. Антисцієнтизм ствер-
джує принципову обмеженість науки у вирішенні проблем людсь-
кого існування, звертає увагу на негативні наслідки науково-техніч-
ного прогресу. Він тлумачить науку як «дегуманізуючу силу», що є 
джерелом трагічності людського існування.
5. У XX столітті дістала подальшого розвитку релігійна філосо 
фія. Спроби релігійного осмислення дійсності відрізняються від 
наукових методів, мають свою специфіку. Однак і в руслі релігійної 
думки народжувались і народжуються видатні філософські вчення, 
що значно впливають на культуру людства. 
6. У XX столітті переважна більшість філософських шкіл і течій 
протистояла філософії марксизму. Це визначалось тим, що на довгі 
роки марксизм стає наріжним каменем ідеології та політики суспіль 
ства, яке намагалось на практиці реалізувати комуністичні ідеї. У праг 
ненні довести неспроможність принципів марксизму більшість 
представників філософських течій віддали данину їх критиці. Довгі 
роки розвиток філософії здійснювався у сфері ідеологічного про 
тиборства. Замість того щоб вирішувати суто філософські пробле 
ми, сторони відшукували вади та слабкі місця у філософських кон 
цепціях одна одної. На цьому фоні підсилювались намагання побу 
дови філософських систем, які прагнули до звільнення від впливу 
ідеології, природознавства і навіть науки. 
Серед безлічі напрямів і течій філософії XX століття є кілька ліній, 
які найбільш яскраво характеризують основні тенденції її розвитку. 
Це, по-перше, ірраціоналістично-гуманістична; по-друге, сцієнтист-
ська; по-третє, релігійна. Які основні ідеї репрезентовані в цих напря-
мах, в чому позначився їхній вплив на соціокультурне буття, світоро-
зуміння і духовність людини XX століття, якою мірою вони підносять 
менталітет людства на новий щабель і в чому зазнали вони невдач? 
Саме ці питання знаходитимуться в центрі нашої уваги.

жүктеу/скачать 7 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: