теорії значення мовних виразів, яка є одночасно теорією
розуміння. Ця течія мала значний вплив на сучасну логіку
та лінгвістику.
4. «Паралельно» з семантичним позитивізмом у 60-
70-х роках виникає
критичний раціоналізм Карла
Поппера, в працях якого в ряді питань позначився відхід
від ортодоксального неопозитивізму; спираючись на його
праці,
виникає
постпозитивізм.
Основні
його
представники:
ІмреЛакатос (1922-1974),
ТомасКун
(1922-1996),
Паль Фейєрабенд (1924-1996) та ін.
Принциповим
положенням
пост-позитивізму
стало
твердження про визначальну
роль науки в житті
суспільства. Воно поєднується з прагненням відокремити
науку як особливу сферу раціональності від псевдонауки і
передусім від метафізики та ідеології. Представники
цього напрямку переглянули вихідні принципи
неопозитивізму щодо методології наукового пізнання,
радикально переосмислили сам предмет вивчення — ним
стали не окремі висловлювання, а наука як цілісна
динамічна система, що розвивається,
оскільки наукове
знання є цілісним за своєю природою, його не можна
розбити на окремі висловлювання чи незалежні один від
одного рівні: емпіричний та теоретичний.
Однією з форм прояву позитивізму є методологічний
напрямок, який дістав назву
структуралізму. Він виник в
європейській філософії в середині XX століття і об'єднує
ряд шкіл у соціогуманітарному пізнанні, пов'язаних
методом
виявлення структури, тобто сукупності відношень
між елементами цілого, що зберігають свою сталість у ході
різноманітних перетворень і змін. У такому розумінні
поняття «структура» характеризує не простий стійкий
«кістяк» якогось об'єкта, а сукупність правил, за якими з
одного об'єкта можна одержати другий,
третій і так далі
шляхом перестановки
його елементів
і
певних
симетричних перетворювань. Виявлення структурних за^
кономірностей окремих об'єктів досягається шляхом
виведення відмінностей між цими об'єктами як
перетворювання один в одного конкретних варіантів
єдиного абстрактного інваріанта.
Головними
представниками
структуралізму
є
французький антрополог і філософ
КлодЛеві-Стросс (нар.
1908 р.), філософ і історик культуриМішель
Фуко (1926-
1984),
психоаналітик
Жак
Локон
(1901-1981),
літературознавець
РаланБарт (1915-1980), один із
засновників філософського
напрямку постмодернізму
Жак Дерріда (нар. 1930 р.). Основним джерелом розробки
методології філософського структуралізму була книга
видатного швейцарського мовознавця
Фердінанда де
Соссюра (1857-1913) «Курс загальної лінгвістики* (1916).
Саме Соссюра належить ідея створення загальної науки
про знаки, яку він назвав семіологією. Він вважав, що
«мова є лише окремий випадок, який описується
Теорією Знаків». Така позиція
Соссюра припускала можливість використання методів
структурної лінгвістики
під час дослідження інших
знакових систем.
Саме ці особливості структурної методології врахував
Клод Леві-Стросс при дослідженні шлюбно-родинних
відносин, ритуалів, міфів, культурного і ментального
життя первісних племен у цілому. Мішель Фуко
переносить засоби структурного аналізу у сферу
історії ідей. У своїй найбільш відомій праці «Слова і речі»
Фуко на прикладі трьох наук — мовознавства,
біології і
політичної економії — розглядає зміну структур, які
лежать у основі знання протягом трьох періодів історії
європейської культури: ренесанс, класика і сучасність.
Ролан Барт користується засобами структурного аналізу
для усвідомлення європейських соціальних явищ.
Кожний із структуралістів прагнув виявити «бінарні
опозиції» (природа-куль-тура, рослинне-тваринне, сире-
варене та ін.), які лежать в основі глибинних структур
людського розуму, визначити універсальну структуру
людського буття.
Структуралізм
базується
на
переконанні
в
існуванні
єдності усього сущого, універсальності його
принципів.
Говорячи про структуралізм, слід показати його
позитивні моменти і значення для науки. Це, по-перше,
ретельна розробка механізмів комунікацій; по-друге, опора
на
багатомірність
культурних
утворень.
Проте
структуралізм відмовляється від активності суб'єкта як
носія культури, недооцінює індивідуальність, абсолютизує
знаково-мовну систему. Структуралізм потребує синтезу з
іншими науками.
Достарыңызбен бөлісу: