започаткував німецький філософ і вчений, професор
Нільського і Фрейбурзького університетів
Едмунд Гуссерль
(1859-1938). «Феномен» у перекладі з грецької мови — це
те, що з'являється. У феноменології йдеться про те, що
з'явилося у свідомості людини в її чуттєвому досвіді і в
подальшому процесі його осмислення. Феномен — це і
відчуття, і сприймання, і уявлення, і думка.
Феноменологія є вченням про особливий стан
свідомості, про феномени і їх значення.
Проте під
свідомістю
феноменологія
розуміє
«чисту»
трансцендентальну свідомість, абстраговану від людини і
від суспільного середовища. Чиста свідомість — це потік
свідомості, яка формує феномени — значення предметного
світу. Гуссерль називає це інтенційною спрямованістю
свідомості на предмет і на себе. Чиста свідомість
відкривається як неупередженість між собою і світом.
Вирішальну роль у феноменології
відіграють методи
дослідження. Найбільш детально Гуссерль розробив метод
ідеалізації або сут-нісного опису. Це метод пізнання
чистих ідеальних властивостей, таких як «чисельність»,
«кольоровість»,
«вродливість».
Такі
властивості
називаються «ейдосом» (від грец. eidos
— вид, образ, ідея). У
процесі ідеалізації необхідно абстрагуватись від основи, в
якій дані властивості конкретизуються, а також від її
індивідуальних і родових властивостей. Пізнавальне
зусилля повинно бути сконцентровано на якісному боці
«ейдосу».
Провідне місце в ірраціоналістично-гуманістичному
напрямку
західної філософії належить екзистенціальній
Достарыңызбен бөлісу: