Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
жүктеу/скачать 7 Mb. Pdf көрінісі
|
| Предмет філософії
і коло її основних проблем Зміст предмета філософії формувався історично залежно від рівня розвитку культури. На ранніх етапах існування філософії вона містила всю сукупність знань про природу, космос і людину. Не випадково філософи античності були вченими-універсалами, вченими-енцикло-педистами. Першу спробу виокремити філософію в особливу галузь теоретичного знання зробив давньогрецький філософ Арістотель (384-322 рр. до н. є.). Філософія, на його думку, — це знання, позбавлене чуттєвої конкретності, знання «про причини і початок», «про сутність^ «про суттєве як таке взагалі». Радикальні зміни у визначенні 13 предмета філософії почались наприкінці XVI — початку XVII століття, коли виникає експериментальне природознавство і починається про- цес відмежовування від філософії конкретних наук — спочатку меха- ніки земних та небесних тіл, астрономії та математики, потім фізики, хімії, біології тощо. У цих умовах Філософія опинилася в становищі шекспірівського кброля ліра, який на старість роздав дочкам своє цар- ство, а вони вигнали його на вулицю, мов жебрака. Але розмежування між філософією та спеціальними науками сприяло формуванню спе- цифічного предмета філософії. Цю специфіку можна з'ясувати через порівняння з предметами конкретних наук. Вони подібні і водночас різні. Виокремимо ряд аргументів. 1. Філософія, так само як і наука, є знання загального, і філосо фія, і наука відображають світ у поняттях і категоріях. Інші науки, постаючи обмеженими своїми предметами, узагальнюють лише в їх межах. Для філософії ж характерна наявність категорій, що мають дуже широкий рівень узагальнення, таких як «закон», «буття», «дух», «свідомість», «причинність» тощо (схема 1.4). 2. Наукове знання є точним, однозначним і тому загальноприй нятим для всіх людей, а філософське — поліфонічним, плюралістич ним. Це означає, що на одні і ті самі питання в різних філософських школах даються різні (неоднакові) відповіді, які, що досить суттєво, мають рівноцінне значення. Інакше кажучи, у філософії не існує однозначних і загальноприйнятих положень. 3. Зближає науку з філософією і та обставина, що філософія, як і наука, прагне логічно обґрунтувати свої положення, довести їх, висловити в теоретичній формі. Але наукове знання об'єктивне, нейтральне щодо людських цілей і цінностей. Фізичні і хімічні фор мули не підлягають моральній оцінці. Філософський погляд на світ завжди суб'єктивний, «небезсторонній»: істини філософії заломлені через призму життєвих інтересів і цілей людей. Інакше кажучи, філософське мислення пов'язане з цілеспрямуванням і формуван ням цінностей, наукове ж — реалізує вже поставлене завдання, мету або систему цінностей. Наука відповідає на питання «чому», а філо софія — на питання «для чого, з якою метою». 4. Специфічною формою знання є закони науки як відображен ня об'єктивних зв'язків, відношень, що мають усталений характер за певних обставин. Знання законів хімії, фізики, біології дає мож ливість людині ефективно будувати свою практичну діяльність і навіть передбачити її наслідки/Так, без знань законів фізики, меха ніки були б неможливими сучасні космічні дослідження. Без знан ня законів фізіології людини була б неможливою сучасна практич на медицина тощо. На відміну від науки, особливо природознавства, філософія не має емпіричних законів. Не має філософія і методів пізнання на зразок експериментальних чи математичних. Так само не володіє вона і специфічними конкретними засобами перевірки вироблюваних нею тверджень: філософські проблеми, як правило, не мають єдиних критеріїв розв'язання (особливо в межах індиві дуального життя окремої людини). 5. Якщо наука є формою пізнання об'єктивних, незалежних від діяльності людини, інваріантних до неї структур матеріального світу, тобто спрямована на пізнання зовнішнього стосовно людини світу, то філософія стає формою рефлексії людини, тобто спрямована вона на вивчення внутрішнього досвіду розвитку її духовності. Реф лексія — специфічне явище у сфері духовного опанування людиною світу, яке не збігається з пізнанням. Предмет рефлексії — відношен ня внутрішнього світу до зовнішнього. Філософія, таким чином, є си стематизованою, раціональною рефлексією людини щодо відобра ження загальних підвалин людської діяльності. Філософія є вченням, яке узагальнює досвід розвитку людської духовності. Філософія є особливим виміром людської духовності, для якого невластиве опе рування законами. Адже немає «законів» діяльності совісті людини, оволодіння людиною світовою культурою та мистецтвом. Зваживши на наведені вище факти і аргументи про співвідношення філософії та науки, можна зробити висновок, що філософія постає безумовно своєрідною, особливою формою людського світомислєн- ня, формою, яка не дублює інші напрями та форми інтелектуальної діяльності. її предметом є світ у цілому у своїх найзагальніших закономірностях, що розглядається під кутом зору суб'єктно-об'єктного відношення. Інакше кажучи, предметом філософії є відношення «людина — світ». Тож філософія досліджує: 1) природу та сутність світу; 2) природу, сутність та призначення людини; 3) систему «людина — світ» у цілому і стан, у якому ця система знаходиться (схема 1.5). жүктеу/скачать 7 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|