Сила бо-тоні чне (грец. syllable – склад і tonos – наголос) віршува ння – система віршування, що базується на
чергуванні наголошених і ненаголошених складів. До С.-т. в.
належать двоскладові стопи (ямб і хорей) та трискладові
стопи (дактиль, амфібрахій, анапест). Відповідно так
називають і віршові розміри.
Си мвол (грец. symbolon – умовний знак, натяк) – умовне
означення певного явища чи поняття (хліб-сіль – С. гостин-
ності українців, змія – С. мудрості, Нарцис – С. самозакоха-
ності). Про традиційні національні символи українців ідеться
у вірші Н. Талиманчук «Без верби й калини»:
А до мене знову Мамин голос лине: «Без верби й калини Нема України». Синкве йн (від франц. cinguain – п’ять) – п’ятирядковий
вірш без рим, що виник на початку ХХ ст. у США під впливом
японської поезії. Так званий дидактичний С. використо-
вується для розвитку образного мовлення дітей. Він будується
на змістовій основі: перший рядок – тема С. в одному слові;
другий рядок – двома словами визначення властивостей
обраної теми; третій рядок – трьома дієсловами чи
дієприкметниковими зворотами передача характерних дій
зазначеного об’єкта; четвертий рядок – фразою з чотирьох
слів висловлення особистого враження про об’єкт; п’ятий
рядок – використання одного слова-резюме, яке має передати
суть явища чи об’єкта. Написання С. активізує пізнавальну
активність дітей, сприяє формуванню їхнього розумового та
мовленнєвого розвитку, сприяє самовираженню. Н-д:
Весна. Сонячна, тепла. Зігріває, розквітає, пробуджує. Хочеться іти на прогулянку. Весело. Маленьким поетам не обов’язково чітко дотримуватися
форм С.
~
106~
Сино німи (грец. synōnymos – однойменний) – слова,
відмінні за звучанням, але однакові чи близькі за змістом
(діти, малеча, дітвора, дрібнота, дитинчата, дітлашня,
дріб’язок, мілкота, небожата, дріб).
☺