104 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
для обмацування руками. Але водночас вони
виразно, не усвідомлюючи цього, спрямовані
на це знищення. Навала — це єдиний акт, на
який маса здатна як така, — метальна маса
котра кидає виклик будівлі масової культури'
котра своєю вагою, тобто аспектом, найбіль
ше позбавленим смислу, найдурнішим і най-
некультурнішим, протистоїть викликові куль
турності, кинутому Бобуром. На виклик ма
сового залучення до стерилізованої культури
маса відповідає руйнівним вторгненням, яке
знаходить своє продовження у брутальному
обмацуванні руками. На ментальне відстра
шування маса відповідає прямим фізичним
відстрашуванням. Ось її виклик. І її хитрість,
яка полягає в тому, що вона дає відповідь
саме в тих термінах, яких від неї домагаю
ться, але підходячи до них з іншого боку, на
симуляцію, в якій її ув'язнюють, вона від
повідає сповненим ентузіазму соціальним про
цесом, котрий виходить за межі цієї симу
ляції і виступає як руйнівна гіперсимуляція
2
.
Люди сповнені бажання все забрати, все
спустошити, все зжерти, все обмацати рука
ми. Побачити, розшифрувати, пізнати — таке
їх не зачіпає. Єдина масова пристрасть — це
пристрасть обмацувати руками. Організатори
(і митці, й інтелектуали) нажахані цим не-
контрольованим заміром, адже вони розра
ховували лише на те, що маси навчатимуть
ся, споглядаючи культуру. Вони аж ніяк не
розраховували на цей непереборний потяг до
Порівняно з цією критичною масою, з її радикаль
ним осягненням Бобура, якою сміховинною виглядає
маніфестація студентів із Венсена у вечір урочистого
відкриття!
активності та руйнування, брутальну й ори
гінальну відповідь на дар незрозумілої куль
тури, захоплення, яке має всі риси злому і
пограбування святилища.
Бобур міг би чи мав би зникнути наступ
ного дня після відкриття, розібраний і роз
тягнений натовпом, з боку якого це було б
єдиною можливою відповіддю на абсурдний
виклик прозорості та демократичності куль
тури, — кожен ніс би гвинт як фетиш цієї
культури, котра сама вже стала фетишем.
Люди приходять, щоб доторкнутися, вони
й дивляться так, ніби торкаються, і їхній по
г л я д — це лише аспект дотикового обма
цування. Ідеться все-таки про світ, який пі
знається на дотик, світ, який уже не є ні візу
альним, ні дискурсивним, і люди беруть без
посередню участь у процесі (обмацувати/бу
ти об'єктом маніпуляції, оцінювати те, що
лишилося від речей/бути об'єктом поштучної
оцінки, рухатися по колу/запускати в обіг),
який уже не належить ні до порядку репре
зентації, ні до порядку відстані, ні до по
рядку відображення. У чомусь такому, що
пов'язане з панікою, що перейшло від па
нічного світу.
Уповільнена паніка, позбавлена зовніш
ньої рушійної сили. Внутрішнє насильство
стосовно насиченої цілості. Імплозія.
Бобур аж ніяк не може горіти — все перед
бачено. Пожежа, вибух, руйнування вже не
виступають уявною альтернативою для бу
дівлі такого роду. Формою, здатною зруйну
вати "четвертний" світ, кібернетичний і ком
бінаторний, стає імплозія.
|