Підручник

Модуль 2. ПРАВОВІ МОДЕЛІ Й МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ … 
105 
процесом та спільним процесом праці з виданням відповідних 
організаційно-розпорядчих актів. Можна навести й приклади правового 
регулювання цих суспільних зв’язків. Так відповідно до ст. 9 Закону 
України «Про державну службу», державний службовець під час 
виконання посадових обов’язків діє у межах повноважень, визначених 
законом, і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику або 
особі, яка виконує його обов’язки. Державний службовець зобов’язаний 
виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в 
межах його повноважень, крім випадків, передбачених ч. 6 цієї статті. 
Наказ (розпорядження), доручення має містити конкретне завдання, 
інформацію про його предмет, мету, строк виконання та особу, 
відповідальну за виконання. Наказ (розпорядження) має бути письмовим, 
а доручення може бути письмовим або усним. Державний класифікатор 
управлінської документації (ДК 010-98), затверджений наказом 
Держстандарту України від 31 грудня 1998 р. № 1024, містить 
п’ятнадцять різновидів управлінської документації і першим її 
різновидом 
у 
Класифікаторі 
названо 
організаційно-розпорядчу 
документацію (переважно це різного роду накази). 
Отже можна стверджувати, що виробничі правовідносини є 
безумовною складовою стабільності трудових правовідносин, гарантом їх 
належного розвитку, зміни та припинення. 
Охоронні правовідносини як окремий різновид правовідносин у 
трудовому праві вперше були охарактеризовані проф. О.І. Процевським. 
Самостійність та специфічність цього різновиду правовідносин 
обумовлюється 
низкою 
причин. 
По-перше, 
ця 
самостійність 
обумовлюється тим, що обов’язки додержуватись дисципліни праці, 
дбайливо ставитися до матеріалів, спецодягу, не допускати браку в роботі 
та інше, складають зміст трудових відносин, але недотримання їх 
породжує похідні (від трудових) відносини у зв’язку із притягненням до 
дисциплінарної або матеріальної відповідальності. По-друге, якщо 
поглянути на проблему охоронних відносин з точки зору наявності 
своєрідної групи суспільних зв’язків, пов’язаної з реалізацією арсеналу 
примусових заходів, які передбачені нормами трудового права, то це 
значна проблема, бо ці відносини мають специфічний відтінок реакції 
держави на дії, що виходять за межі, врегульовані правом. 
Необхідно також зазначити, що питання про наявність чи відсутність 
самостійності охоронних правовідносин має й практичний аспект. 
Вважаємо, що позиції вчених, які відкидають наявність охоронних 
правовідносин у трудовому праві, є помилковими. По-перше, слід 
зазначити, що всі заходи примусу можуть бути реалізовані тільки у формі 
правовідносин, бо інакше це треба розглядати як свавілля. По-друге, не 
ставиться під сумнів і зв’язок охоронних правовідносин з трудовими. 
Трудові правовідносини є обов’язковою умовою виникнення охоронних 

ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
106 
правовідносин. По-третє, трудові правовідносини – це відносини 
регулятивного характеру, в яких сторони трудового договору реалізують 
свої позитивні суб’єктивні права і виконують покладені на них юридичні 
обов’язки. Охоронні ж відносини, в яких реалізуються заходи 
відповідальності та інші заходи правового примусу, характеризуються 
особливим набором суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, для яких 
характерним є безумовне здійснення додаткових забезпечувальних дій 
примусового характеру. Слід також зазначити, що, як правило, ці 
відносини реалізуються без участі особливого юрисдикційного органу. У 
тому й полягає специфіка відносин між працівником і роботодавцем, що 
звертаються вони за державним сприянням тільки у не багатьох, 
визначених законом, випадках. І в цьому виявляється зв’язок охоронних 
правовідносин з трудовими, бо саме трудові правовідносини, їх зміст 
визначає багато в чому зміст охоронних правовідносин. 
Розкриваючи своєрідність охоронних правовідносин, не можна не 
сказати про неоднорідність цього явища. Перш ніж виникнути 
конкретним охоронним правовідносинам з приводу порушення права чи 
невиконання обов’язку, вже існують загальні охоронні правовідносини 
між його носієм і державою, яка взяла на себе обов’язок охороняти право. 
Конституційні норми, що встановлюють загальні обов’язки (як правило, 
конкретизовані у багатьох інших нормах), мають і охоронне призначення. 
Існування загальних охоронних норм передбачає наявність загальних 
охоронних правовідносин, інакше ці норми перетворилися б у 
декларацію, фікцію. Прикладом загальних охоронних норм є норма ч. 3 
ст. 43 Конституції України про заборону використання примусової праці. 
Принципова різниця між загальними і конкретними охоронними 
правовідносинами полягає в різних передумовах їх виникнення. Для 
виникнення загальних охоронних правовідносин достатньо наявності 
охоронної норми права і певних суб’єктів права. Для виникнення 
конкретних охоронних правовідносин, крім відповідної норми права, 
необхідна наявність конкретних суб’єктів цих відносин, акта 
застосування норми права, що її конкретизує, і особливих юридичних 
фактів (правопорушення чи об’єктивно протиправні дії). 
Отже, охоронні правовідносини у трудовому праві – це своєрідна 

жүктеу/скачать 3.64 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: