Підручник
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
|
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ ВІДНОСИН Розділ 11. Трудовий договір 11.1. Юридична природа трудового договору Конституція України у ст. 43 проголосила право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. В Основному Законі підкреслено те, що реалізація своїх здібностей до праці здійснюється особою виключно на добровільних засадах, а як наслідок, і через певні визначені законом форми, які гарантують цю добровільність. Частина 2 ст. 21 КЗпП України вказує, що працівники мають право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору. Тобто основною формою реалізації громадянином свого права на працю є укладення трудового договору. Термін «договір» означає угоду про права та обов’язки між державами, підприємствами, установами, окремими особами. Угода – це завжди взаємна домовленість про що-небудь. Договір у трудовому праві – це угода двох чи більше суб’єктів, спрямована на встановлення, зміну або припинення відносин, що складають предмет трудового права. Становлення інституту договорів у трудовому праві, і зокрема, трудового, має непросту і тривалу історію. Питання про правову природу трудового договору є ключовим для науки трудового права. Так, уже в книзі «Теорія промислового права» 1873 р., С.Ф. Вельбрек вказує на основні ознаки цього договору: «Загальновизнано, що договір, на підставі якого робітник отримує плату в обмін на свою працю, полягає у наймі праці, у віддачі робітником у найм своєї діяльності господарю, на певний час, за встановлену заздалегідь ціну, яка називається заробітною платою». У кінці ХІХ-го на початку ХХ-го ст. робітничий договір не розглядався виключно як індивідуальний; він міг укладатися між колективом та індивідом або між двома колективами; в останньому випадку мала місце угода між двома синдикатами, із яких один представляв інтереси найманих робітників, інший – інтереси підприємців. Дослідженню природи договорів з безкінечною кількістю різноманітних модифікацій праці присвячені праці багатьох учених. Значну увагу дослідженню природи робітничого договору присвятив ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 188 Л.С. Таль. Учений писав: «Не дивлячись на дуже своєрідний характер угоди (мається на увазі робітничий договір – прим. автор.), переважна більшість учень бачать у ній лише різновид договору особистого найму і наш Статут про промислову працю примкнув до цієї точки зору». І.С. Войтинський наводив такі ознаки трудового договору, які ґрунтувалися на положеннях КЗпП 1922 р.: 1) несамостійний характер праці, що надається в розпорядження наймача; 2) надання робочої сили, а не виконання певної роботи; 3) оплата за працю не менше встановленого мінімуму; 4) визначеність трудової функції із забезпеченням відповідних умов праці; 5) умови праці не можуть погіршувати становище працівника порівняно з нормами КЗпП, колективного договору і правил внутрішнього трудового розпорядку; 6) визначеність і закономірність (законність) умов трудового договору. У трудовому праві України термін «договір» використовується для характеристики підстав виникнення ряду соціальних зв’язків, які, по- перше, підкреслюють свободу та добровільність дій сторін (бо йдеться про угоду), а по-друге, різноплановість та універсальність цього правового засобу для впорядкування суспільних відносин (н-д, колективний договір, трудовий договір, договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність працівника і т. ін.). жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|