ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
252
Законом України № 1275-VII від 20.05.2014 р. ст. 40 було доповнено
п. 10, звільнення працівника у разі призову або мобілізації власника -
фізичної особи під час особливого періоду.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП
України, допускається, якщо не
можливо перевести працівника, за його
згодою, на іншу роботу. Не допускається звільнення працівника з
ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім
звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП), а також у період перебування працівника
у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації
підприємства,
установи, організації. Правила про
недопустимість
звільнення працівника в період
тимчасової непрацездатності, а також у
період перебування у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП) стосуються як
передбачених ст. 40, 41 КЗпП, так й інших випадків,
коли розірвання
трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з
ініціативи роботодавця. При цьому маються на увазі щорічні, а також
інші відпустки, що надаються
працівникам як із збереженням, так і без
збереження заробітку. Розірвання трудового договору з ініціативи
роботодавця не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день
звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в
установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність (п.
17 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України 6 листопада 1992 р.
«Про практику розгляду судами трудових спорів»).
Достарыңызбен бөлісу: