ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
320
Проведення комплексної оцінки
робочих місць направлене на
виявлення і приведення в дію наявних резервів з ефективного
використання виробничого потенціалу. Як зазначається у п. 3 спільної
постанови
Ради
Міністрів
Української
РСР
і
Української
республіканської ради професійних спілок «Про дальший розвиток і
підвищення ефективності проведення атестації
робочих місць і їх
раціоналізації в промисловості та інших галузях народного господарства»
від 16 вересня 1985 р. № 348, керівники підприємств і організацій при
проведенні атестації робочих місць повинні забезпечувати:
- облік усіх робочих місць, виявлення робочих місць, що не
відповідають прогресивним технічним, технологічним, організаційним
рішенням,
вимогам охорони праці, передовому досвіду, нормативам та
стандартам, і на цій основі їх раціоналізації;
- скорочення застосування
ручної і важкої фізичної праці, а також
робочих місць з несприятливими умовами праці, ліквідації
малоефективних робочих місць, збільшення коефіцієнта змінності роботи
устаткування;
- перевірку обґрунтованості застосування
норм трудових затрат і
впровадження технічно обґрунтованих норм;
- широку участь робітників, інженерно-технічних працівників та
службовців у проведенні атестації і раціоналізації робочих місць.
Використання атестації робочих місць дозволить роботодавцеві:
– забезпечити підвищення продуктивності праці, що
сприятиме
підвищенню фінансових показників підприємства;
– впровадити
прогресивні
методи
управління
персоналом,
оптимізувати трудові процеси (тобто зменшити ризики в разі
економічної кризи);
– виявити й усунути джерела втрат робочого часу працівників, а
також ви явити резерви підвищення
продуктивності праці;
– дістати аргументи для обґрунтування планової чисельності
працівників структурних підрозділів і для оптимізації їхньої
чисельності;
– впровадити відрядну оплату праці;
– підвищити точність планування результатів діяльності підрозділу;
– забезпечити прозорість і визначеність вимог до результатів праці
працівників.
Важливим питанням для роботодавців,
які обрали шлях оптимізації
виробництва за допомогою впровадження обґрунтованих норм праці, є
використання відповідних працівників або залучення до такої роботи
інших фахівців. Класифікатор професій (КП) містить низку описів видів
професійної діяльності, які так чи інакше причетні до нормування праці:
– «Начальник нормативно-дослідної лабораторії (станції) з питань
праці» – код КП 1232;
Модуль 3. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ ВІДНОСИН
321
– «Технік з нормування праці» – код КП 3119;
– «Директор з кадрових питань та побуту» – код КП 1232;
– «Начальник бюро організації праці та заробітної плати цеху» –
код КП 1232;
– «Інженер з нормування праці» – код КП 2412.2;
– «Інженер з організації та нормування праці» – код КП 2412.2;
– «Нормувальник гірничий» – код КП 2412.2;
– «Нормувальник гірничий на підземних роботах» – код КП 2412.2
та деякі інші категорії працівників.
Достарыңызбен бөлісу: