Пісня перша(1) Ліс. Пагорб. Три звірі. Віргілій
жүктеу/скачать 0.83 Mb.
|
| 34. І я з ним був... - тобто: я вже вступив у Сонце.
63. Мою суцільну мисль дрібнив на кришку. - Поетова мисль під впливом погляду Беатріче звертається також на навколишнє оточення. 69. Дочка Латони - тобто Діана, богиня Місяця. 82. Одне з них почало... - Це душа Фоми Аквінського, схоластичного філософа і богослова (1225-1274) , вчення якого на той час римська церква засуджувала, але згодом воно стало за основу найреакційніших течій у католицизмі («томізму»). 94. Я - в отарі був ягня дрібне... - тобто був ченцем домініканського ордену (пор. далі Р. XII, 31-102). 96. Живитимуться всі, хто не схибне... - знайдуть внутрішню досконалість (пор. далі Р. XI, 25, 139). 97-99. Альберт з Колони (Кельна) - Альберт Великий, богослов і філософ (1193-1280), одним з учнів якого був Фома Аквінський. 103-105. Граціан - Франческо Граціано, законознавець XII ст., автор так званих «Граціанових декретів», де зроблено спробу узгодити тези церковного й світського права, на що й вказують слова: «Присвятив життя обом правам». 107-108. Був тим Петром... - П'єтро Ломбардський, богослов (пом. 1164). У передмові до своїх «Сентенцій» порівнював себе з убогою євангельською удовицею, яка пожертвувала на храм останню лепту. 109-111. З нас найгарніше п ятий промениться... - цар ізраїльсько-іудейської держави Соломон (бл. 976-935 pp. до н. є.), царював з 960 до 935 р. до н. є., гаданий автор кількох біблійних творів, вважався мудрим. ...Юрба людських сердець вгорі на нього мріє подивиться, бо не знає, чи не засуджений він за свої численні гріхи. 115-117. Світоч - Діонісій Ареопагіт (І ст. н. є.), якому в часи Данте приписувано твір грецькою мовою «Про небесну ієрархію» невідомого сирійського містика кінця V ст. (можливо, єпископа грузинського походження Петра Івера (див. Р. XXVIII, 130). 118-120. Блаженний вогник... - Коментатори не можуть поки що остаточно назвати його ім'я: чи це Павел Орозій (IV - V ст.), автор творів з всесвітньої історії, де він виступав захисником і апологетом християнства, чи Амвросій Медіоланський, чи Лактанцій, чи хтось іще. 125-129. Душа свята - Аніцій Боецій (480-524), римський філо-соф-неоплатоник, математик, теоретик музики і державний діяч. Маючи на нього підозру в замаху проти остготського владарювання, Тео-доріх (бл. 454-521) посадив його до в'язниці у Павії, де він і загинув. У в'язниці написав філософську працю «Про втішання філософією». За середніх віків його безпідставно вважали християнином. 128. Чельдавро - назва церкви св. Петра в Павії, де стеля була вкрита нині майже зруйнованою золотою мозаїкою («Золоте небо»). 131-132. Ізідоро Севільський - іспанський богослов та енциклопедист (560-636); Беда Вельмишановний - англійський богослов, історик і граматик (674-735); Рішар з паризького абатства Сан-Віктор - богослов-містик XII ст. 133-138. Сігер Брабантський (бл. 1226 - між 1282 і 1284) - славетний філософ, професор Паризького університету, будівлі якого розташовані в Солом'яному Кутку (назва походить від солом'яних мат, на яких сиділи студенти під час лекцій). Звинувачений в аверроїстській єресі та засуджений паризьким архієпископом і інквізицією, він звернувся до папського суду і прибув в Орв'єто, де його вбив його власний секретар. 140. Дружина Божа - церква. ПІСНЯ ОДИНАДЦЯТА Четверте, Сонцеве небо. - Марнота земних турбот. - Два сумніви. - Життя Франціска Ассізького. - Переродження ченців 2. Який нікчемний кожен силогізм... - тобто які мізерні усі ті докази, що спрямовують людську волю на досягнення нікчемних цілей. 4. «Афоризм». - «Афоризми» - назва одного з медичних творів Гіппократа. 25. Од слів: «Живитимуться всі...» - див. Р. X, 96 і прим. 26. Од дальших слів: «Не бачено таких...» - див. Р. X, 114. 35. Двох вожаїв... - тобто Франціска Ассізького, який навчає церкву вірності, і Домініка, що дає їй упевненість у собі. 40. Скажу про одного... - а саме про Франціска Ассізького (1182-1226). 43-48. Проміж річок Тупіно і К'яшо, що ллє води з невисокої гори Агобйо (Губйо), любої для відлюдника Убальдо, який у XII ст. побудував там свій скит, лежить Ассізі, рідне місто Франціска, розташоване на західних відрогах гори Субазйо, яка шле то спеку, то холод на місто Перуджу, звернуте до неї своєю східною брамою (брамою Сонця). По той бік гори (ззаду) лежать міста Ночера і Гвальдо. Те, що вони слізьми сходять, нісши іго зле, залежить або від холодних вітрів, або, імовірніше, від утисків неаполітанських королів. 50. Сонце світові зійшло... - тобто народився Франціск. 51. Як наше з Гангу нам щоранку сходить... - за середньовічними географічними уявленнями, гирло Гангу лежить на східному краї населеної суші. 53. Ашезі - старовинна назва міста Ассізі. 59. За жінку... - за убогість. 61-62. Перед судом в єпископальнім залі... - За словами легенди, батько Франціска, П'єтро Бернардоне, незадоволений з його щедрості, звернувся до церковного суду. Перед єпископом і перед батьком Франціск зрікся прав на спадщину і, знявши з себе одяг, повернув його батькові. Це були його «заручини з убогістю». 64. В журбі за першим мужем... - за Христом. 67-69. Амікл - рибалка у поемі Лукана «Фарсалія» (V, 121 і далі), який жив на східному березі Адріатичного моря так убого й злиденно, що не злякався Юлія Цезаря, коли той зайшов до нього в хатину з вимогою перевезти його з військом до Італії. 79. Бернард - Бернардо ді Квінтавалле, багатий і знатний мешканець Ассізі, перший послідовник Франціска (1209 p.). 83. Егідій - третій учень Франціска (про другото, П'єтро, Данте, мабуть, не знав, автора «Золотих ключів»; Сільвестр, за середньовічною легендою, ассізький священик, такий жадібний, що здер удруге з Франціска за камінь для відбудови церкви; пізніше він публічно розкаявся і пішов до Франціска в учні. 93. Перший той дає закон... - папа Інокентій III (з 1198 до 1216 р.) затвердив (1210 р.) тимчасовий статут ордену міноритів (францисканців). 97-99. Прихильна духа вічного увага... - Папа Гонорій ///остаточно затвердив статут ордену (1223 p.). 101. Перед султаном пишним... - У 1219 р. Франціск їздив на Схід, де невдало намагався навернути до християнства єгипетського султана. 106. МіжАрно й Тібром на шпилі... - на горі Альвернія у Казентіно. 107. Він у Христа останні взяв печаті... - це так звані стигмати, рани, що, за переказами, виникли на руках і ногах у Франціска, як і в Христа, після палких, екстатичних молитов. 117. Інших мар для тіла не творити - ніж обійми убогості. За переказами, Франціск, умираючи, ліг голим на землю. 118. Яка ж душа була, помисли, та... - тобто Домінік (див. Р. XII). 120. Петрова барка - християнська церква, першим єпископом якої, за переказами, був апостол Петро. 121. Отцем у нас він був благословенним... - заснував домініканський орден, до якого належав і Фома Аквінський. 136. Ти вдоволив бажання, скільки міг... - див. вище, рядки 22-26. 139. «Живитимуться...» - див. Р. X, 96, і прим. ПІСНЯ ДВАНАДЦЯТА Четверте, Сонцеве небо. - Другий вінець блаженних духів. - Життя Домініка. - Докір францисканцям. - Бонавентура. - Його оточення 3. Жорно те священне... - коло з дванадцяти мудреців. 11. Така ж і кольорами, й кривиною... - над однією веселкою друга, так само забарвлена і концентрична з першою. 13-15. Але породжувана основною... - Зміст: поділяючи погляди вчених свого часу, Дайте вважав, що в явищі подвійної веселки зовнішня дуга - відбиток внутрішньої, нібито її луна, подібно до мови німфи Ехо, яка, змарнівши з жаги до Нарциса, втратила тіло, так що від неї лишився тільки голос (Метам. III, 246-510). 29. Злетіла річ... - душа францисканця Бонавентури. 30. Мов голку компаса притягує Полярна зірка. 32. Того вождя... - тобто Домініка (1170-1221), який заснував орден проповідників (домініканців). 46. У тій землі... - в Іспанії. 52. Каларога (ісп. Каларуега) - місто в Старій Кастилії; вона щаслива тим, що в ній народився Домінік. 53-54. Захищена великими щитами... - гербами Кастилії і Леону, де в чотирьох частинах щита зображені наперехрест два замки і два леви. 70. З ім'ям Господній - Домінік - латинською мовою означає «господній». 79. Щасливий - значення латинського імення «Фелікс» (італ. Фе-ліче). 80. Йоанна - давньоєврейською мовою (по-італійськи - Джован-на) означає: угодна Богові. 83. Остіець - кардинал Енріко ді Суза, з 1261 до 1271 р. єпископ остійський, перед тим - викладач церковного права в Болоньї і Парижі, коментатор Декреталій (пом. 1271); Таддео, або Таддео д'Альде-ротто, - флорентієць, славетний лікар (пом. 1295). 88. В престолу... - у папського престолу; Домінік звернувся до папи з своїм проханням 1205 р. 90. Виродок - папа Боніфацій VIII (бл. 1231-1303) - римський папа, один з найзапекліших борців за світську владу католицької курії, непримиренним ворогом якого Данте лишався до самої смерті. 93. Десятина - обов'язковий для віруючих податок на користь церкви в розмірі десятої частини всіх прибутків, що частково мав витрачатися на допомогу вбогим. 95. Сім 'я двадцяти чотирьох квітів... - під двадцятьма чотирма квітами, що зросли з сім'я віри, поет розуміє двадцятьох чотирьох мудреців, які оточують його подвійним вінком. 100. Єретичний сухостій - альбігойська єресь (див. прим. Р. IX, 67), проти якої люто боровся Домінік. 106. Одне з коліс... - тобто Домінік. 110. Круг другого (колеса)... - Франціска Ассізького. 119-120. До житниць... - Зміст: погані францисканці (бур'ян) стануть обурюватись, побачивши, що вони не потраплять до небесних житниць. 121-123. В томі нашому... - у францисканському ордені. Одну по одній... сторінки - переглядаючи окремих ченців. 124-126. З Касале родом був Убертіно да Касале (пом. 1338), який стояв на чолі «ревнителів», що вимагали якнайсуворішого статуту; з Акваспарти походив Маттео д'Акваспарта (пом. 1302), генерал францисканського ордену, який зменшив суворість його статуту. 127-128. Бонавентура Джованні Фаданца да Баньйореджо (1221- 1274) - богослов, генерал ордену францисканців, кардинал і єпископ Альбано, автор «Життя святого Франціска». 129. Лівий зиск... - мирські турботи. 130. Августин з Іллюмінатом - одні з перших послідовників Франціска Ассізького, перший помер в одну годину з учителем, другий - у глибокій старості (1288 p.). 133. Туго (1097-1141) - містик-богослов, канонік монастиря святого Віктора в Парижі. 134-135. З Петром їдцем... - французьким богословом XII ст., що своє прізвисько дістав за жадібність, з якою він поглинав священні книги; помер у тому ж монастирі в 1179; з Петром Іспанським - лікарем і богословом, згодом папою Іоанном XXI (1276-1277), автором поділеного на дванадцять книг трактату з логіки, яким Данте користувався в свій час. 136-137. Натан-пророк - біблійний персонаж часів Давида й Со-ломона; Хризостом (що значить Златоуст) - константинопольський патріарх Іоанн Златоуст (347-407). 137. Ансельм (1033-1093) - прославлений богослов, архієпископ кентерберійський; з Донатом - Елій Донат, римський письменник IV ст., автор коментарів до Теренція й Віргілія та латинської граматики, учитель св. Ієроніма. 139. З Рабаном... - Рабан Мавр (776-856), богослов, абат фуль-дійський, потім архієпископ майнцський, коментатор Біблії. 140. Калабрійський пастир Джоакін (бл. 1103-1202) - абат монастиря у Флорі, в Калабрії, автор містичних творів. Хоч „багато його тез на той час церква засуджувала, як і в Сігера і навіть у Фоми Аквінського (як і за нескінченні гріхи Соломона), Данте вміщує їх усіх до Раю, в коло мудреців. 144. Це брат Фома... - Зміст: домініканець Фома Аквінський своїми похвалами Франціскові спонукав мене, францисканця Бонавентуру, позаздрити благородними заздрощами, а тому - й воздати хвалу такому господньому паладинові, як Домінік (паладинами називались дванадцять рицарів Карла Великого). ПІСНЯ ТРИНАДЦЯТА Четверте, Сонцеве небо. - Новий танок, новий спів. - Мудрість Соломона і мудрість Христа. - Неспроможність людська вивчати й розуміти Святе письмо та міркувати про будь-чиє спасіння 4. П'ятнадцять зір... - Середньовічні арабські учені налічували п'ятнадцять найяскравіших зір; коли ж до них додати згадані далі сім зір Великого Воза й дві крайні Малого, то разом буде двадцять чотири - кількість мудреців, які оточують поета. 7-9. Віз - сузір'я Великого Воза, дишель якого ніколи не меншає й на риску, бо це сузіря в європейських широтах ніколи не заходить за обрій. 10-12. Рога рот... - дві крайні зорі Малого Воза, що нагадують ріг, вістря якого йде від незрушного оплоту (кінця небесної осі); навколо нього обертається перше коло (Перворушій). 18. Немов один... - ці двадцять чотири яскраві зорі утворюють у небі два знаки, схожі на вінець Аріадни, Міноєвоі (Міносової) дочки, обернутий на сузір'я (Метам. VIII, 174-182), і ці два концентричні вінці рухаються в протилежних напрямах. 23. К'яна - річка в Тоскані, що в часи Данте текла дуже повільно. 25. Пеани - гімни Аполлонові. 32. Той пломінь... - Фома Аквінський. 34-36. Раз впорано вже перший сніп... - Зміст: якщо один з твоїх сумнівів (див. Р. XI, 25) усунено і в твоєму розумі лишилась істина, я готовий роз'яснити і другий (див. Р. XI, 26). Я сказав про Соломона (див. Р. X, 114): «Не бачено таких, як цей мудрець», і ти дивуєшся: невже він мудріший за Адама, створеного не природою, а безпосередньо Богом, і мудріший за Христа? 37. Ти думаєш, що в груди... - в груди Адама. 38-39. Щічок-краль - тобто щік Єви, на створення якої взято ребро з Адамових грудей, глотка якої, приваблена забороненим плодом, принесла людям численні страждання (обійшлась багато). 40. їв ті (груди)... - груди Христа. 42. Одна із шаль у терезах долі з місця зрушилась унаслідок самопожертви Христа. 48. Захований... - дух Соломона, захований у п 'яте сяйво слав серед дванадцяти мудреців першого хороводу (див. Р. X, 109). 59. Дев'ять сфер - дев'ять ангельських чинів. 89. Мудрість в нього... - в Соломона. 93. На клич «Проси!»... - За біблійною легендою, Бог сказав Соломонові: «Проси, що дати тобі», - і той попросив собі мудре серце, щоб судити народ, а не знання з астрономії (97), логіки (98-99), фізики (100) й геометрії (101-102). 97. Число зірок правдиве... - тобто скільки на небі насправді зірок. 98-99. Чи вийде неминучість та, як з неминучим в засновку можливе - чи можна дістати неминучий висновок у силогізмі, де один засновок - неминуче, а другий - можливе. 106. «Не бачено» - див. вище прим. 34-36. 111. І праотцеві, й любому нам Слову - Адамові і Христу. 125. Брісс, Парменід, Мелісс - давньогрецькі філософи. 127. Савелій (III ст.) і Арій (280-336) - засновники «лжеучень». 139. Донно Берто й сер Мартіне... - тобто перші зустрічні. ПІСНЯ ЧОТИРНАДЦЯТА Четверте, Сонцеве небо. - Блиск блаженних після відродження тіл. - Піднесення на п 'яте, Марсове небо. - Духи військових у вигляді світного хреста. - Гармонійні співи. - Захват Данте 4. Згадалися ті образи... - бо промова Фоми була спрямована від краю (з хороводу) до центру, а мова Беатріче - навпаки. 13. Вогонь... - Тут це слово вжито в буквальному розумінні, не фігурально. 16-17. Якщо ж це буде так... - тобто якщо, згідно з церковною догмою, мертві воскреснуть і душі з'єднаються з тілами. 20. Кола осяйні... - дві гірлянди мудреців і учених. 27. Свіжість вічного дощу... - райське блаженство. 28-31. Один, два, три... - вічний триєдиний Бог. 35. У меншім колі... - у ближчому до поета, складеному з перших дванадцяти мудреців; голос той ласкавий - на думку деяких авторитетних дослідників, належить Соломонові, а за деякими коментаторами - П'єтро Ломбардському. 62. «Амінь» - давньоєврейською мовою означає: хай буде так. 75. Обидва... попередні шари - описані вище дві корони з мудреців. 84. У вищі перенесено краї - у вище, п'яте небо планети Марс. 86. З палаючого усміху зорі... - тобто планети Марс. 89. Я справив Богові усеспаління... - приніс подячну жертву, в даному разі - словесну. 99. Од мудрих затулившись... - становлячи загадку для тодішніх учених. 102. В колі між квадрантами осів - грані стичних квадрантів (чвертей) кола утворюють знак хреста. 131. Очі... багаті... - очі Беатріче. 133-134. Живі печаті краси... - на думку різних коментаторів, або небеса, або блаженні душі, або очі Беатріче. 135. На них... - див. попередню примітку. Данте, захоплений видінням хреста, ні разу не глянув ні на що інше. 138. Святий екстаз - екстаз Данте не підлягає вогню, а тому не зникає з думок. ПІСНЯ П'ЯТНАДЦЯТА П'яте, Марсове небо. - Хрестоносець Каччагвіда. - Стародавня Флоренція 18. Жоден пломінь... - тобто кількість постійних зір лишається без змін, хоч ступінь яскравості кожної окремої зорі не сталий і може підпадати певним змінам. 20. Світило вогняне - душа Каччагвіди (жив у XII ст.), Дантового прапрадіда. 25-27. Як вірити найбільшій... - коли вірити Віргілієві, дух Анхіза радо вітав Енея, який відвідав Елісій, царство мертвих (Ен. VI, 679-693). 28-ЗО. О кровь моя! О лучшая стократ... - Каччагвіда розмовляє латинською мовою (Данте передає його слова у перекладі, крім першої фрази), і це досі викликає багато дискусій серед коментаторів. Найімовірніше, що поет мав на меті надати цій мові старого хрестоносця більшої урочистості (див. далі, P. XV1I, 35). 30. Отверстих паки... врат - бо для всіх смертних ця брама відчиняється один тільки раз, після смерті, а для Данте, крім того, ще раз, вдруге (паки) за життя. 49. Прагнення - бажання бачити тебе. 50. В великій... книзі... - у книзі провидіння. 53. Та... - Беатріче. 56-57. Як п'ять і шість... - тобто як із знання одиниці походить знання будь-якого числа. 82. Тож серцем... - не словами. 91-92. Той, хто для своїх утворень... - син Каччагвіди Альдіг'єро, або Аліг'єро, за ім'ям якого його потомки дістали прізвище Аліг'єрі. Здається, що його ім'я читалось Аллаг'єрі (так принаймні стоїть в одному документі 1189 p.). Він ще був живий у 1201 р. Мав синів Белло та Беллінчоне, серед п'ятьох синів якого один, Альдіг'єро, був батьком Данте. 93. Йде по горі уступом упокорень... - вкруг гори чистилища по першому уступу, де спокутують свій гріх пихаті. 95. Тож треба... - треба, щоб ти добрими ділами скоротив час його перебування в Чистилищі. 97. Між мурами старими... - в межах старого міського муру, побудованого, за переказами, за часів Карла Великого. У XII ст. місто оточене було другим муром, в епоху Дайте - третім, ще ширшим. 98. Де лік видзвонюється терц і нон... - дзвін церкви Бадія у старому місті точніше за інші відбивав час. Терца - дев'ята година ранку, нона - третя після полудня. 105. Бо віку й він було у міру пишних - тобто віно (посаг) не бувало надмірно великим, а вік нареченої - занадто раннім. 107-108. Сарданапал - ассирійський цар, що лишився у пам'яті потемків як уособлення розкошів і розпусти. 109-111. Не перевершив... - з гори Монтемало (Монтемарйо) відкривається краєвид на Рим, а з Учеллатойо - на Флоренцію. Зміст цих рядків: Флоренція ще не перевищує Рима пишнотою будов, але колись п занепад буде ще більший, ніж занепад Рима. 112. Беллінчоне Берті деї Равіньяні - знатний і впливовий флорентієць XII ст., батько Гвальдради, дружини графа Гвідо Старого, яка вважалася взірцем усяких чеснот. 112-113. З ремінцем і кісткою (замість пояса) - ознака тодішньої простоти й скромності. 115. Веккйо (Векк'єтті) й Нерлі - глави знатних флорентійських родів. 118. Своя була труна... - у рідному місті, а не десь на чужині або у вигнанні. 120. З-за Франції... - куди чоловіки тепер виїжджають у справах. 127. Лапо Сальтерелло - флорентієць, Дантів сучасник, юрист і поет, жив дуже розкішно (див. нижче, прим. Р. XVII, 61-65). 128. Чангелла - флорентійка часів Данте, знатна вдова, прославлена своєю зухвалою поведінкою й легковажними звичаями. 129. Цінцінат - див. прим. Р. VI, 46-48; Корнелія - дочка Сціпіона Африканського й мати Гракхів, прославлена ще з античних часів як взірець чеснотливої жінки. 133. Та, що... - богородиця діва Марія. 134. В ваш древній храм.... - флорентійська хрещальня, баптистерій Сан-Джованні. 136. Моронто й Елізео... - Про братів Каччагвіди нічого не відомо. Чи не нащадкам Елізео належав будинок у найстарішій частині міста, дім Елізео, біля брами Сан-П'єро (див. Р. XVI, 41-42 і прим.)? 137. З-над Ладо... - з долини річки По. 138. Вона лишила прізвище всім. вам. - За словами Боккаччо, Кач-чагвіда одружився з дівчиною з роду феррарських Альдіг'єрі, і одному із своїх синів вони дали ім'я Альдіг'єро, звідки й пішло фамільне ім'я його потомків, змінившися згодом на Аліг'єрі (див. прим. 91-92). 139. Куррадо - імператор Конрад III, який 1147 р. разом з французьким королем Людовіком VII розпочав другий хрестовий похід, до якого долучився дехто з флорентійців. 144. Пастирів... - римських пап. 145. / ці поганські племена звільнили... - від тілесних пут. ПІСНЯ ШІСТНАДЦЯТА П'яте, Марсове небо. - Марність шляхетного походження. - Каччагвіда і його сучасники. - Давнє і новітнє населення Флоренції 7. Як той плащ... - довгий і широкий плащ був ознакою людей поважних і сановних. 10. На «ви», як перший звик звертатись Рим... - Вважалося, що звертатись на «ви» вперше стали в Римі до Юлія Цезаря. Данте в усій своїй поемі, крім Каччагвіди, звертається на «ви» ще до шістьох персонажів: Беатріче, Фарінати, Кавальканті, Брунетто Латіні, Адріана V і Гвініцеллі. 14-15. Мов та... - у середньовічному романі про Ланчелота придворна дама, на ім'я Мальйо, значуще кашлянула, спостерігаючи ніжну розмову королеви Джіневри з закоханим героєм. 25. Йоаннову кошару... - Флоренцію. 33. Наріччям не цілком сучасним... - Каччагвіда весь час розмовляє латинню (див. Р. XV, 18-20, і прим.), яка має з мовою Данте дещо спільне, але й дуже відрізняється від неї. 34-39. Відколи вість приніс благу... - За флорентійським літочисленням, яке велося від «втілення Христового» (25 березня), до дня народження Каччагвіди, планета Марс увійшла в сузір'я Лева 553 рази. Через те, що тодішні вчені, зокрема арабські, тривалість обертання Марса вважали рівною приблизно двом земним рокам, Каччагвіда мав народитися десь у 1106 р. 41-42. Оселя кам'яна стояла рідна... - де біля брами Сан-П'єро на щорічних перегонах вершники опиняються в останній з шести міських округ. Будинки у цій найстарішій частині міста належали найстаровинні-шим флорентійським родам (між іншими там був «дім Елізео» - див. прим. Р. XV, 136), отже, цілком можливо, що й сімейству Каччагвіди, тобто Аліг'єрі, теж. 43-45. Та й годі з тим... - Каччагвіда, який перейшов у потойбічний світ, вільний уже від земної марнославності, не хоче збуджувати цих почуттів у ще живому своєму праправнукові. 47. Від Марса до Хрестителя... - від старовинної статуї Марса до баптистерію, тобто з південного кінця міста до північного. 49-50. Фіггіне (Фільїне), Чертальдо - невеличкі містечка недалеко від Флоренції. 54. Галущо - містечко за дві милі від Флоренції. 55-56. Селюк - городянин з діда-прадіда, Данте ніде не приховує неприязні до вихідців із сільських місцевостей, і треба визнати, що він слушно обирає об'єкти для конкретизації своїх почуттів: із Агульйоне (поблизу від Флоренції) походив, напр., Бальдо д'Агульйоне, юрист, що робив усякі нечесні махінації в нотаріальних книгах, а в 1311 р. складав закон про амністію, до якої Данте не ввійшов; з Сіньєю - з містечком в околицях Флоренції. Звідси був родом Фацйо деї Морубальдіні де Сінья, також доктор прав, безчесна людина: бувши «чорним» гвельфом, люто переслідував «білих». 58-69. Коли б народ, що робить хибний крок... - Зміст: якби духовенство не сперечалося проти імператорських прав і тим не сприяло чварам, що роздирають Італію, то багато хто лишився б жити на давніх місцях і Флоренція не потерпіла б від прибульців. 61-62. В Сіміфонте... котрийсь із... торгашів... - мабуть, Ліппо Веллуті, діяч партії «чорних». 64. Монтемурло - замок між Пістойєю і Пунто, що належав графам Гвіді. 65. Черкі - вихідці з Аконе, у 1300 р. очолювали «білих». 66. Бондельмонте, після зруйнування в XII ст. флорентійським військом їх замку Монтебоні на річці Греве (на південь од Флоренції), оселились у старій частині міста (див. далі 136-145). жүктеу/скачать 0.83 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|