Постанова президії вак україни від 14. 10. 09 №1-05/4

1. Кучеренко Т. Облікова політика фінансової звітності в національних стандартах / Т. Кучеренко // Бухгалтерія в сільському господарстві. – Київ, 2009. – №9. – С. 16-25.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» : наказ Міністерства фінансів України від 31.03.1999 за № 87. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за № 391/3684.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» : наказ Міністерства фінансів України від 31.03.1999 за № 87. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за № 391/3691.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» : наказ Міністерства фінансів України від 28.05.1999 за № 137. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за № 392/3685.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» : наказ Міністерства фінансів України від 27.04.2000 за № 92. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509 (зі змінами і доповненнями).

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» : наказ Міністерства фінансів України від 18.10.1999 за № 242. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 750/4043 (зі змінами і доповненнями).

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» : наказ Міністерства фінансів України від 20.10.1999 за № 246. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044 (зі змінами і доповненнями).

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» : наказ Міністерства фінансів України від 08.10.1999 за № 237. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за № 725/4018.

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» : наказ Міністерства фінансів України від 31.12.1999 за №318. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (зі змінами і доповненнями).

10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін» : наказ Міністерства фінансів України від 18.06.2001 за № 303. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.2001 за № 539/5730 (зі змінами і доповненнями).

11. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : закон України від 16.07.1999 за № 996 -XIV (з чинними змінами і доповненнями).

12. Про облікову політику : лист Міністерства фінансів України від 21.12.2005 за №31-34000-10-5\27793.

13. Про суттєвість у бухгалтерському обліку і звітності : лист Міністерства фінансів України від 29.07.2003 за №04230-108.

14. Слободяник Ю., Хоменко Ю. Організація облікової політики в Україні: проблеми гармонізації / Ю.Б. Слободяник, Ю.О. Хоменко // Вісник Української академії банківської справи : науково-практичний журнал [Електронний ресурс]. – 2010. – № 1 (28). – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum /VUABS/2010_1/28_01_03.pdf.

УДК 657

Луцький національний технічний університет

Мартинюк Н.Ю.

Причинами розробки та впровадження будівельним підприємством такої системи можуть бути як вимоги замовників-інвесторів, так і бажання керівництва. Адже, підприємство може набути ряду переваг. А саме, підвищення конкурентоздатності проявляється в обґрунтуванні порівняно вищої ціни замовлення, можливості виходу на нові ринки. Довіру замовника дозволяє здобути те, що впроваджена система дає певну гарантію більш якісного виконання робіт та дотримання технології. Мінімізація витрат може досягатися за рахунок покращення організаційного порядку на підприємстві, зменшення кількості рекламацій та браку [1].

“Історично склалось так, що до цього часу витрати, пов’язані з якістю, не розглядались як такі, що вимагають особливої уваги з боку керівництва. Тому, дані про них не подавались в тій формі, яка визначена моделлю “попередження – оцінка – відмова” [2, с.73-74]. Актуальність організації обліку витрат на якість виникає тоді, коли підприємство визначає пріоритети своєї політики у питаннях якості продукції та запроваджує систему менеджменту якості.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковане вирішення проблеми. Питання змісту “витрат на якість” висвітлюється як у міжнародних та національних стандартах з якості, так і в працях науковців, а саме – Ільєнкової С.Д., Кампанели Дж., Мішина В.М., Новіцького М.І., Пономарьова С.В., Фейгенбаума А.В., Фокса М.Дж., Фомічова С.К. та інших. На жаль, акцент у працях робиться на економічному аспекті, а облікова сторона витрат на якість лишається недослідженою.

У Британському стандарті BS 6143 та у роботі М. Дж. Фокса, представлена класифікація витрат на якість в рамках моделей PAF (Prevention, Appraisal, Failure – Попередження, Оцінка, Відмови) та моделі вартості процесу. Також, в економічній літературі [3, с.35-36] запропоновані інші класифікації витрат на якість, зокрема, в межах методу визначення втрат в наслідок низької якості та методу калькуляції витрат за повним життєвим циклом.

Вибір групування витрат за тою чи іншою класифікацією стає актуальним для будівельного підприємства тільки у контексті встановлення мети обліку витрат на якість, визначення її призначення: для забезпечення контролю, аналізу, прийняття рішень.

Найпоширенішою є модель “попередження – оцінка – відмова”, згідно з якою виділяють [4, с.146]:

1. 
   Витрати на досягнення відповідностей за якістю.
   

• 
  на оцінку якості. Це витрати на організацію та проведення різних видів контролю і випробувань; на обладнання, прилади, засоби вимірювання, які використовують для проведення контролю та випробувань; витратні матеріали; витрати на оцінку (інвентаризацію) запасів.
  
• 
  на попередження невідповідностей. До даної категорії належить вартість дій, що спрямовані на дослідження, попередження та зменшення дефектів та відмов (на планування, аналіз якості, підготовку персоналу, на розробку, конструювання та технічне обслуговування вимірювального та виробничого обладнання, тощо)
  

2. 
   Витрати, пов’язані з невідповідностями щодо якості:
   

• 
  внутрішні відмови;
  
• 
  зовнішні відмови.
  

• 
  розподіл на науково-технічні, управлінські та виробничі;
  
• 
  в залежності від рівня інноваційності продукції (нової чи удосконаленої) виділяти базові та додаткові витрати. Витрати на нову, інноваційну продукцію асоціюються із базовими, а на удосконалену характеризуються, як додаткові.
  

В поняття базових витрат вкладається зміст повних витрат на одиницю продукції (вартість факторів виробництва, та частини розподілених загальновиробничих та інших накладних витрат).

Додаткові витрати, на їх думку, формують витрати на оцінку (витрати на контроль та витрати на інформацію) та витрати на попередження (витрати на продукцію, на техніку та технологію та на систему управління якістю). А витрати на брак запропоновано відносити або до базових, або до додаткових витрат в залежності від новизни продукції. Виділяється чотири наступні категорії:

• 
  витрати на невиправний брак;
  
• 
  витрати на продукцію пониженої якості та виправлення браку;
  
• 
  оплата моральної шкоди, заподіяної споживачу;
  
• 
  оплата фізичної шкоди, заподіяної споживачу.
  

Крім того, суттєву відмінність у змісті становить категорія витрат на брак. В першому випадку акцент робиться на формуванні інформації щодо витрат спричинених окремо зовнішнім та окремо внутрішнім браком. Логічно припустити, що другій підхід пропонує оцінювати в категорії “невиправний брак” – чисті втрати для підприємства через брак з різних причин; “витрати на продукцію пониженої якості та виправлення браку” – це додаткові витрати ресурсів підприємства задля отримання очікуваного прибутку або необхідність зменшувати ціну. А ”оплата моральної та фізичної шкоди” – це штрафи, пеня, неустойки, тобто додаткові фінансові витрати підприємства.

На нашу думку, підхід щодо виділення базових витрат є актуальним для випадків будівництва об’єктів, при спорудженні яких використані інноваційні технології та оригінальні конструкторські та архітектурні рішення. Додаткові витрати більш прийнятні при проведенні будівництва за відносно типовими схемами, коли використовуються апробовані, традиційні технології та типові архітектурні рішення як у житлобудуванні, так і щодо споруд комерційного, соціального та промислового призначення.

З позиції формування інформації в обліковій системі важливим є той факт, що в основі всіх видів витрат на якість лежать однакові елементи: витрати на матеріали, працю та технічні засоби. Це означає, що для формування облікової інформації про будь-яку з наведених категорій витрат, необхідно акцент змістити саме до рівня організації первинного обліку факторів виробництва та забезпечити механізм віднесення витрат до потрібного виду через введення відповідних удосконалень до первинних облікових форм. Це дозволить зробити більш деталізований аналітичний облік за елементами витрат в розрізі центрів відповідальності та місць виникнення витрат.

На підставі проведеного аналізу вищенаведених нормативних актів можна зробити висновок, що на сучасному етапі в системі бухгалтерського обліку будівельних підприємств не регламентоване виділення такої категорії витрат як “витрати на якість”.

Проте, виходячи із змісту, якій вкладають в цю категорію економісти, можна відзначити, що в П(С)БО 16 “Витрати” та у Методичних рекомендаціях з формування собівартості будівельно-монтажних робіт № 30 передбачено формування інформації про витрати за деякими категоріями, які по суті є одними із складових витрат на якість.

Вибірка із Методичних рекомендацій № 30 показує, що [6]:

• 
  до статті “інші прямі витрати” включають прямі витрати від браку, на виконання виправлень та ремонту протягом гарантійного строку;
  
• 
  до загальновиробничих відносять витрати на геодезичні роботи, на удосконалення технологій та організації виробництва, на забезпечення якості будівництва (оплата праці, утримання, амортизація, ремонт, матеріали для випробувань, оплата експертизи та консультацій);
  
• 
  до категорії “інші загальновиробничі витрати” належать витрати пов’язані зі страхуванням ризиків та цивільної відповідальності, з перепідготовкою кадрів, суми на створення забезпечення для відшкодування наступних операційних витрат з виконання гарантійних зобов’язань та/ або власне витрат на гарантійні роботи.
  

• 
  рахунок 24 “Брак у виробництві”. Обліковується зовнішній та внутрішній брак, остаточний та виправний. Аналітичний облік організовується за видами виробництва: основне (за об’єктами будівництва та видами робіт), допоміжне, другорядне. За дебетом “відображаються витрати через виявлений зовнішній та внутрішній брак (вартість невиправного, остаточного браку та витрати на виправлення браку), витрати на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму, витрати на утримання гарантійних майстерень”; за кредитом списання [7].
  

• 
  субрахунок 912 “Загальновиробничі витрати”. Загальновиробничі витрати узагальнюються в цілому по будівельному підприємству. Встановлення переліку статей загальновиробничих витрат належить до компетенції підприємства [6]. Проте, дослідження будівельних підприємств показало, що підприємства не виділяють витрати в ті категорії, що пропонуються Методичними рекомендаціями № 30 та вищенаведені в даній статті.
  

В будівництві структура витрат на контроль має складатися з витрат на контролюючий персонал, спеціалізоване замірне обладнання та накладні витрати підрозділу з технічного контролю (відділ якості, внутрішнього аудиту, представники технічного та авторського надзору, тощо), а також на геодезичні роботи.

До статті витрат на попередження можуть належати витрати дослідних та економічних лабораторій, витрати на впровадження системи управління якістю, навчання персоналу в сфері забезпечення якості, на планування витрат та їх аналіз, на проведення роботи з перевірки правильності складання об’єктних кошторисних розрахунків тощо.

Висновки. Проведений аналіз показав, що на даний час регуляторне забезпечення обліку витрат в цілому дозволяє підприємству розробляти та запроваджувати облік витрат на якість в тій мірі, як це потрібно підприємству. Проте, рекомендації в цьому контексті недостатньо відображають категорію витрат на якість та потребують доопрацювання в частині методики їх обліку.
Список використаних джерел:

1. 
   Проконтролируй себя сам. О системе внутреннего контроля за качеством строительства. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http.//www.stroygorhoz.ru/85/38.php
   
2. 
   Управление качеством подукции. Инструменты и методы менеджмента качества: учебное пособик / С.В. Пономарёв, С.В. Мищенко, В.Я. Белобрагин, В.А. Самородов, Б.И. Герасимов, А.В. Трофимов, С.А. Пахомова, О.С. Пономарёва. – М.: РИА “Стандарти и качество”. – 2005. – 248 с.
   
3. 
   Управление качеством: ученык / Д.А. Шевчук. – М.: ГроссМедиа, РОСБУХ, 2008. – 216 с.
   
4. 
   Фомичёв С.К. и др. Основы управления качеством: Учеб. Пособие / С.К. Фомичёв, А.А. Старостина, Н.И. Скрябина. – 2-е изд., стереоти. – К.: МАУП, 2002. – 192 с.
   
5. 
   Управление качеством. Учебник / С.Д. Ильенкова, Н.Д. Ильенкова, С.Ю. Ягудин и др.; Под ред. Доктора экономических наук, професора Ильенковой С.Д. – М.: ЮНИТИ, 1998. – 198 с.
   
6. 
   Методичні рекомендації з формування собівартості будівельно-монтажних робіт, затв. Наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 16.02.04.- №30.
   
7. 
   Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затв. Наказом МФУ від 30.11.99.- №291, із змін. та доп. від 9.12.02.- №1012, від 12.12.03.- №671, від 24.09.04.- №591.
   

УДК 004: 35.073.52/.53

Міняйло В.П., кафедра фінансового аналізу і контролю

Київський національний торговельно-економічний університет

- визначення суті та класифікації інформаційного забезпечення аналізу закупівель за державні кошти;

- розгляд характеру зв’язків між складовими системи інформаційного забезпечення;

- визначення джерел ризиків інформаційного забезпечення;

Інформаційний аспект аналізу закупівель є системою обробки інформації, що складається з наступних частин: підсистема збору і сортування інформації, підсистема зберігання інформації, підсистема пошуку, підсистема аналізу інформації. Система обробки інформації є базисом для створення інформаційного механізму закупівель і дозволяє оперативно реагувати на зміни в юридичних основах і фіскальному середовищі, прогнозувати і планувати необхідний обсяг закупівель, створювати реєстр учасників торгів та ін. Для створення такої інформаційної бази потрібне певне інформаційне забезпечення. Так, М.Г. Чумаченко [1] вважає, що поняття «інформаційного забезпечення» виникло у зв’язку з розвитком автоматизованих систем управління, Є.В. Мних [2] використовує поняття інформаційної бази економічного аналізу. М.П. Денисенко з І.В. Колосом [7], виділяють три складові в системі інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень: інформаційні ресурси, інформаційні технології, технічні засоби та програмне забезпечення. Під інформаційним забезпеченням підприємства розуміють сукупність даних, організацію їх ведення, обробку, збереження та накопичення, пошуку, а також поширення в межах компетенції зацікавленим особам у зручному для них вигляді.

Таким чином, одні науковці під інформаційним забезпеченням розуміють сукупність інформації (інформаційну базу), а інші – систему, в яку, крім інформаційної бази, входять і інші складові (технічні засоби та програмне забезпечення, інформаційні технології, методичні інструктивні матеріали). На нашу думку інформаційне забезпечення аналізу слід розглядати як систему своєчасного отримання, повної обробки, збереження та захисту необхідних даних, які необхідні для аналізу діяльності підприємства.

Система економічної інформації посідає проміжне місце між господарською діяльністю бюджетної установи, в середині якої зароджується економічна інформація, та процесами управління (управлінська система), де інформація фіксується, переробляється і використовується з метою підвищення ефективності господарювання установою [3]. Система повинна ґрунтуватись на якісній інформації, адже тільки тоді з’являється можливість адекватної оцінки ситуації та ухвалення ефективних оперативних і стратегічних рішень. Зазвичай вважають, що інформація якісна, якщо вона відповідає таким вимогам [8]:

1. Достовірність. Недостовірна інформація призводить до викривлення інформаційної моделі підприємства, а рішення, що базуються на такій моделі, призводять до неправильних дій і прямих збитків.

2. Точність. На відміну від достовірності фіксує не факт події, а її характеристику: наприклад, для того щоб перерахувати кошти контрагенту, недостатньо достовірно знати, що від нього надійшов товар, потрібно точно знати, яка саме кількість надійшла.

3. Актуальність. Інформація має містити відомості, дійсні у момент її використання.

4. Доступність за запитом. Це одна з найважливіших властивостей якісної інформації. Якщо час очікування підготовки інформації (узагальнення і обробки даних) дуже великий, вона може втратити свою актуальність.

5. Зручна форма представлення. Недостатньо оброблена, погано структурована або представлена в незручному для сприйняття виді інформація може істотно уповільнити процес ухвалення рішень, а крім цього ще й залучити управлінський персонал в процес переробки інформації, що не є їхньою роботою і зазвичай виконується менш кваліфікованим персоналом.

Призначення системи інформаційного забезпечення аналізу закупівель полягає в наданні її користувачам даних, що забезпечують прийняття обґрунтованих та ефективних рішень.

Для потреб аналізу інформаційне забезпечення державних закупівель доцільно розглядати як елемент усієї інформаційної системи, поряд з організацією та методичним забезпеченням. У такому розумінні інформаційне забезпечення буде повністю тотожне поняттю «інформаційна база», під якою потрібно розуміти інформаційні джерела. Інформаційною базою аналізу закупівель за державні кошти є сукупність джерел інформації, дані яких використовуються під час його проведення. Від того, наскільки правильно вона сформована, своєчасно поповнюється й оновлюється, від достовірності та надійності її даних багато в чому залежить ефективність аналізу. Таким чином під системою інформаційного забезпечення аналізу закупівель слід розуміти накопичення відомостей про них, їх осмислення і розкладання на частини процедури з метою вирішення певних задач. Ця система визначається як сукупність документів різних видів призначення, нормативної бази та реалізованих рішень, щодо обсягів, розміщення й форм існування інформації, яка використовується під час функціонування на об’єкті управління [4].

Таким чином все інформаційне забезпечення аналізу державних закупівель з метою його детального дослідження пропонуємо поділити на такі групи: нормативно-довідкову; методичну; обліково-аналітичну. Нормативно-довідкова інформація об’єднує законодавчі акти, нормативи урядових і виконавчих структур, норми, нормативи, ліміти та інші регламенти господарських операцій. Під час аналітичного процесу слід враховувати зміни та поправки у нормативній базі, оскільки законодавство у сфері державних закупівель постійно вдосконалюється. Джерелами внутрішньої інформації є: фінансові плани, інвестиційні проекти, кошториси. Планова інформація формується безпосередньо бюджетною установою, виходячи з вимог чинного законодавства та відповідних директивних документів. Основними джерелами фактографічної інформації є дані бухгалтерського та статистичного обліку. Правова, нормативна, довідкова інформація використовується для оцінки і контролю відповідності результатів діяльності чинному законодавству, нормативним документам тощо. Особливу увагу при аналізі закупівель звертають на конкурсну документацію, яка розробляється держзамовником для кожного конкретного випадку торгів окремо і поділяється на:

- основну документацію – це документи, що визначають порядок проведення закупівлі і обов’язки для замовника і учасників.

- допоміжну документацію – це всілякі документи, що створюються замовником і постачальниками-учасниками торгів, які регулюють окремі етапи закупівлі та присвячені окремим питанням процедури закупівлі.

- зовнішню документацію – це документи, якими офіційно обмінюються замовник і постачальник-учасники конкурсних закупівель.

- внутрішню документацію – це документи, які обертаються тільки серед учасників торгів: фахівців замовника або постачальника.

Інформаційне забезпечення державних закупівель зображено у моделі взаємозв’язку документів за трьома рівнями [9] (рис. 1).
Ця модель дозволяє визначити порядок розробки документів, тобто встановлює необхідність звертати найпильнішу увагу на повноту і несуперечність документації нижнього рівня документам, які належать до вищого рівня.


Рис. 1 Модель взаємозв’язку документів
Основною задачею економічного аналізу закупівель за державні кошти є об’єктивна оцінка забезпеченості установи матеріальними ресурсами, визначення досягнутих результатів, а також розробка організаційно-економічних заходів щодо підвищення ефективності використання бюджетних ресурсів. Одним з головних факторів для вирішення цих задач є необхідність існування повної, достовірної, об’єктивної та значимої інформації.

Об’єм інформації щодо здійснення державних закупівель досить значний, тому існують певні ризики, які можуть виникати при її отриманні та обробці. Джерелами інформаційного ризику можуть бути: 1) неоперативне реагування на зміни законодавства; 2) офіційна документація підприємства, оскільки вона може містити помилки, випадково чи навмисне викривлену інформацію; 3) відсутність в конкурсній документації всіх кваліфікаційних вимог; 4) ризик подання контрагентами недостовірної інформації про свій фінансовий стан; 5)ризик при укладанні договору та ін. Для уникнення даних ризиків слід по-перше, сформувати інформаційну базу на основі таких принципів, як актуальність, достовірність, надійність, цілеспрямованість та інформаційна єдність даних, повнота відображення змісту, зрозумілість; по-друге, використовувати не один, а декілька надійних інформаційних джерел для підвищення якості інформаційного забезпечення; по-третє, використовувати додаткову інформацію у разі недостатньої наявної для прийняття обґрунтованих рішень; по-четверте, широко використовувати сучасні інформаційні технології при обробці інформації.

• 
  внесення в базу даних інформацію про закупівлю товарів згідно з документами бухгалтерського обліку;
  
• 
  внесення в базу даних інформацію про рух товарів від постачальника на склад згідно з документами управлінського обліку;
  
• 
  пошук нових та потенційних постачальників товарів, робіт та послуг;
  
• 
  ведення комерційних переговорів з постачальниками товарів, робіт та послуг;
  
• 
  аналіз дебіторської заборгованості в розрахунках з постачальниками товарів, робіт та послуг,;
  
• 
  аналіз конкурентного середовища торговельного підприємства;
  
• 
  аналіз ринку товарів, робіт та послуг;
  
• 
  укладання договорів з постачальниками на постачання товарів, робіт та послуг;
  
• 
  контроль виконання постачальниками товарів договірних зобов'язань в об'ємі, асортименті, термінах, якості та відповідності цін товарів договірним;
  
• 
  розрахунок собівартості товарів, робіт та послуг;
  
• 
  аналіз товарних запасів, робіт та послуг;
  
• 
  оптимізація витрат із закупівлі товарів, робіт та послуг.