Група 6. Греція, Угорщина, Фінляндія, СРСР

До нового розіграшу чемпіонату Європи збірну СРСР, за традицією, готував новий тренер - 51-річний Микита Павлович Симонян, призначений на посаду у вересні 1976 року.

Першу гру відбіркового циклу збірна СРСР виграла: у Єревані зі значними зусиллями радянські футболісти перемогли греків. Треба сказати, що, порівняно з попереднім чемпіонатом Європи збірна СРСР значно змінилася. З колишніх бійців лишилися тільки Коньков (він грав ще в фіналі 1972 р.), Буряк і Блохін.



Олег Блохін і Леонід Буряк.
Перший м'яч у ворота греків забив Юрій Чесноков: московський армієць відзначився точним ударом після класного паса Олександра Бубнова. Другий м'яч на рахунку Володимира Безсонова, який забив головою, падаючи після вивіреної флангової подачі Олега Блохіна. Греки, як завжди, відверто грубіянили, що призвело в результаті до видалення Терзанідіса. Кінцівку гри радянські футболісти відверто провалили, про що на прес-конференції в один голос заявив Микита Симонян і новий начальник команди Лев Яшин. Але тоді особливо на цьому ніхто не зупинявся, оскільки старт усе ж був вдалим.

У зустрічі з угорцями фаворитами вважалася збірна СРСР. Тим більше, що найсильніші футболісти збірної Угорщини Тібор Нілаші і Андраш Теречик були усунуті на рік за порушення режиму. Не міг допомогти команді й капітан Ласло Фезекаш, який втратив форму. Проте угорці виграли. Перший гол господарі забили на 26-й хвилині. Ласло Пал промчався по правому флангу і сильно прострелив вздовж воріт: Йожеф Ковач неочікувано пропустив м'яч на Белу Вараді, і той без перешкод пробив у нижній кут. А по завершенні години гри угорці вели вже 2:0. Подачу Вараді з кута поля головою замкнув Ласло Соколаї.

Ось що писав про підсумки цього матчу тижневик "Футбол - Хокей":

"Однак не можна уникнути розчарування, тому що наша команда, яка давно готувалася до цього матчу і розглядала його як вирішальний, і яка грала на виграш, не зуміла досягти того, чого хотіла. Якщо в попередніх товариських зустрічах багато чого було затушовано невисоким рівнем боротьби, то у вирішальний момент все дало про себе знати. Це і загальмована гра воротаря, невпевненість у собі захисників, яких усіх разом вразив один неабиякий дриблер (Нілаші, що накрутив весь захист, воротаря і майже пішки вийшов з м'ячем у пусті ворота. - Прим. В.К.) і деяка несерйозність лінії півзахисту, яка здебільшого обмежувала себе в підіграванні і не зуміла ні регулярно брати участь у захисній грі, ні так само регулярно створювати реальні загрози чужим воротам, і розрізненість форвардів. Турнірне завдання ускладнене до максимуму. Якщо раніше здавалося, що в разі перемоги можна буде перевести дух, то нині кожен із останніх трьох матчів стає вирішальним. Щоправда, час є. Мають повернутися до складу ті, хто здатен його посилити. Можна припустити, що в ході чемпіонату будуть впевненішими ті, хто зараз, у травні, грає нерівно з пропусками, не витримують напруження до кінця".

Далі - більше. Як грім серед ясного неба прозвучала звістка з Гельсінкі - збірна СРСР зіграла з фіннами внічию. Кожен із радянських футболістів окремо виглядав переконливо, але команди як такої не було. А фінни грали організовано й зібрано. У цьому разі цілком слушне висловлювання: "порядок б'є клас". Відзначимо, що у Гельсінкі голом у ворота господарів відзначився дебютант збірної СРСР - київський динамівець Олександр Хапсаліс. А поєдинок завершився 1:1.

Після цього матчу шанси у збірної СРСР ще лишалися. Непокоїло інше: шанси лишалися – а гри не було. Ось як коментувала ситуацію спортивна преса:

"Що, дійсно, дивно, так це те, що посеред літа, коли за багаторічною традицією футболісти мають бути щонайменше в чудовій фізичній формі, руху на полі немає. Відомо, що Управління футболу санкціонувало не лише ранній початок підготовки і виступів збірної, а й забезпечило такий ранній початок сезону для всіх інших, чого ніколи раніше не було. Наприкінці лютого (!) стартував Кубок. І які ж висновки? Що думають із цього приводу шановні науковці? Яка точка зору тренерів? До яких висновків прийшли в Управлінні футболу? Принаймні, громадськість поки губиться в здогадках. Невже треба чекати кінця сезону, щоб залежно від результатів збірної всі прийшли до якихось рішень? І чому спиратися треба на результати? Корисніше, з усіх точок зору, - на гру".

Наступну гру збірної СРСР побачили у Тбілісі. Радянські футболісти спробували взяти в угорців реванш - не вийшло. Хоч початок був оптимістичним. Заряджені на боротьбу, наші футболісти після серії небезпечних атак відкрили рахунок на 23-й хвилині - гол на рахунку Чеснокова. Але до 63-ї хвилини угорці вже вели 2:1 (Татар і Теречик). Рахунок вдалося зрівняти ціною колосальних зусиль. За 15 хвилин до фінального свистка біля воріт угорців виникла масова метушня, в якій найспритнішим виявився Рамаз Шенгелія. Отже, після трьох турів збірна СРСР набрала всього три очки - ситуація тяжка, але не безнадійна.

У матчі з Грецією в Афінах потрібна була, щонайменше, нічия. Збірну СРСР до останніх двох матчів відбіркового циклу готував Костянтин Бєсков. Мабуть, функціонери з федерації футболу вирішили, що коли під його керівництвом збірна Москви виграла Спартакіаду народів СРСР, яка проходила з 21 липня по 15 серпня 1979 р., то й збірну країни він виведе в фінал ЧЄ. На жаль, Бєскову здійснити чудо не вдалося.

Напередодні матчу всі грецькі газети надрукували заяву тренера національної збірної Панагуліса, у якій він запевнив, що лише неочікувана випадковість може перешкодити його команді здобути перемогу: "Ніколи ще наші гравці не підходили до матчу в такому хорошому психологічному стані, як зараз". Панагуліс ризикнув навіть відмовитися від послуг кращого грецького форварда Мавроса, володаря "Срібної бутси" який забив у попередньому чемпіонаті Греції 31 гол. Конфліктуючи зі своїм клубом через фінансові умови, Маврос не з’являвся на тренування збірної, мотивуючи це хворобою. Після того, як його демарш не справив дії, він спробував повернутися у національну команду, але тренер був непохитний.

Ніхто не пригадає випадку, щоб збірна Греції готувалася до матчу так довго, як зараз. Цілий місяць кращі гравці країни перебували в розпорядженні Панагуліса. Весь цей час вони, щоправда, не грали серйозних матчів, оскільки чемпіонат Греції ще не розпочався.

Очікувалося, що греки з перших хвилин за несамовитої підтримки вболівальників, безперервно штурмуватимуть наші ворота. Шуму, дійсно, було багато (стадіон був переповнений, а глядачі заповнили ще й усі балкони й дахи сусідніх будинків), але гра у господарів також не дуже йшла, хоч вони від початку і до кінця наполегливо боролися за перемогу. Позначилася відсутність належної ігрової практики. Центрфорвард Галакос, на якого робили особливу ставку, більше займався симуляцією, і ніяких загроз нашим воротам не створив.

Єдиний м'яч греки провели після помилок наших захисників і воротаря. При повному потуранні оборони Ніколудіс пройшов вздовж лінії штрафної, зробив передачу Ардізоглу, той повернув йому м'яч головою, у боротьбу з Ніколудісом вступили Бубнов і Нікулін, а Дасаєв залишив ворота, кинувшись до місця сутички. Грецький півзахисник пробив повз нього у сітку. Ще два хороші моменти мали господарі, але обидва рази Ардізоглу не зміг забити м'яч головою (у другому таймі він влучив у штангу).

Спроби розігрувати м'яч, що називається, чистенько, на короткій відстані, що робилися нашою командою на нерівному полі, майже всю гру були безуспішними, оскільки на обробку м'яча витрачався зайвий час, та й передачі низом не виходили. Словом, важливий матч було програно через погану гру.

Збірна СРСР програла і розлучилася з надією поїхати до Італії. Таким чином, греки вперше в історії вийшли в фінальну частину одного з найбільших футбольних турнірів світу. А Костянтин Бєсков після зустрічі сказав: "Передчував, що гра на такому полі в нас не вийде, але щоб грали настільки погано, зізнаюся, не чекав. Де характер?".

Фінішували радянські футболісти відповідно до свого виступу у відбірковому циклі - зіграли з фіннами внічию (2:2). Що й казати, кваліфікаційний раунд збірна СРСР відверто провалила. Команда не лише не вийшла з групи, а й посіла там останню (!) сходинку. А як же інакше, якщо в команді панував хаос і плутанина. За шість ігор у складі виступило 36 футболістів, зокрема - 4 воротарі.

Ось як прокоментував той турнір захисник збірної СРСР Олександр Бубнов:

- У 1980-му я виступав за московське "Динамо", звідки мене запросили до збірної. Коли я прийшов у команду, там відбувалася зміна поколінь. Всі великі київські футболісти, які Кубок кубків виграли, пішли з команди, лишилися тільки Блохін і Буряк. Крім того, постійно змінювався склад. Було багато молодих, необстріляних гравців, хоч і талановитих, але їм ще було дуже важко вирішувати серйозні завдання. Починалося все непогано. Стартову гру в греків виграли 2:0, перший гол Чесноков із моєї передачі забив. Але в другому таймі суперник нас пошматував. З угорцями ми не використали кілька хороших моментів, і нам, можна сказати, не пощастило. Ми могли, щонайменше, не програти. Перед зустріччю у відповідь ми втратили чимало провідних гравців, тому довелося грати, практично, з чистого листа. Однак у такому важливому матчі ми зіграли внічию 2:2. Зараз, через багато років, можу сказати, що нам просто не вистачило досвіду виступу на такому високому рівні. Хоч гравців не штрафували, але зняли головного тренера Микиту Павловича Симоняна. Пам'ятаю, коли Олімпіаду 1976 року не виграли, то з футболістів київського "Динамо" хотіли зняти заслужених майстрів спорту, але, зрештою, все обійшлося».

Для збірної ФРН початок циклу став звичайним продовженням її слабкого виступу на ЧС-78. В Аргентині німці три матчі завершили 0:0. Ті ж сумовиті нульові нічиї було зафіксовано в їхніх стартових виїзних матчах з Мальтою і Туреччиною. Причому, в обох випадках ближче до перемоги були їхні суперники. Наприклад, два голи мальтійців були не зараховані арбітром.

На цьому фоні могутньо стартувала збірна Уельсу, що перемогла вдома і Мальту, і Туреччину - відповідно 7:0 (покер Яна Едвардса) і 1:0.

З великим інтересом очікувався матч Уельс - ФРН у Рексемі. Але дива не сталося, Ціммерманн після флангової подачі Кальтца, а потім Фішер забили по голу - 2:0. Матч у відповідь цих команд і зовсім пройшов в одну "хвіртку" - 4:0 на користь ФРН у першому таймі, 5:1 - у підсумку.

Після цього валлійців можна було вже не вважати претендентами на місце у "вісімці", але лишалися ще турки, які приймали Уельс у себе вдома. До 69-ї хвилини трималася нульова нічия, і тут стався неприємний інцидент: Брайян Стівенсон ударив Мустафу. Обидва учасники пригоди пішли з поля: перший - із червоною карткою у роздягальню, другий - зі зламаною щелепою. Але господарі поля ще могли скористатися заміною - і замість Мустафи вийшов... інший Мустафа (їх так і розрізнювали за римськими цифрами - I і II).

Десяти хвилин туркам вистачило, щоб реалізувати вигоду зі своєї чисельної переваги: Ерхан на 79-й хвилині приніс їм перемогу, а разом із нею - й лідерство в групі. Ситуація на той момент склалася така: у Туреччини - 7 очок, у ФРН і Уельсу - по 6. Лишалося провести два матчі: ФРН - Туреччина і ФРН - Мальта. Оскільки у результаті другого матчу ніхто не сумнівався, туркам для перемоги в групі потрібно було брати у Гельзенкірхені два очки. Не вийшло: сконцентрована збірна ФРН перемогла - 2:0.

Кумедна ситуація склалася в стані мальтійців. На матч із німцями вони включили до списку... 30 гравців! Це пов'язане з тим, що до останнього моменту було незрозуміло, кого з них відпустять з роботи для подорожі до Бремена.

1.	ФРН	6	4	2	0	17-1	10
2.	Туреччина	6	3	1	2	5-5	7
3.	Уельс	6	3	0	3	11-8	6
4.	Мальта	6	0	1	5	2-21	1