Програма курсу сучасної української мови для студентів дошкільного відділу розрахована на 152 години, з яких на самостійне опрацювання відводиться 126 годин, які розподілені за семестрами та тематично


тема ): Українська лексикографія Питання для самостійної роботи



бет7/11
Дата28.06.2016
өлшемі0.92 Mb.
#163256
түріПрограма
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
тема ): Українська лексикографія

Питання для самостійної роботи:

  1. Українська лексикографія.

  2. Коротка історія української лексикографії.

  3. Типи словників. Різні типи лінгвістичних словників, їх будова і правила користування ними.

Обсяг знань, умінь, навичок:

Знати: історію української лексикографії, типи словників, їх будову.

Вміти: користуватися на практиці різними типами словників.

Рекомендована література:

Українська мова, Дудик, Частина І, § 85,86



Завдання для самостійної роботи:

  1. Складіть тези пар.85,86 підручника. Підготуйтесь до усного виступу.

  2. Напишіть твір - мініатюру на тему: " Найбільший здобуток української лексикографії."

  3. Складіть короткий словник термінів вашого фаху.

Контрольні запитання:

  1. Що таке лексикографія?

  2. Які ви знаєте словники? Назвіть найважливіші словники української мови.

  3. Чи маєте у своїй бібліотеці словники і які?

  4. У чому відмінність між словниками енциклопедичними і лінгвістичними (мовознавчими)?


Лінгвістичний словничок до самостійної роботи №6

Лексикографія (гр. lexkon – словник і grapho - пишу):

  1. Збирання слів певної мови, їх упорядкування і опис;

  2. Розділ науки про мову, що розробляє теоретичні засади укладання словників;

  3. Сукупність словників певної мови і наукових праць із цієї галузі


Самостійна робота №7

Предмет: сучасна українська мова

Кількість годин на самостійну роботу: 6 годин

Розділ (тема): Граматика української мови. Частини мови, граматичні категорії

Питання для самостійної роботи:

  • Самостійні частини мови, їх значення, морфологічні ознаки, синтаксичні функції. Граматичні категорії роду іменника. Встановлення роду абревіатур і невідмінюваних іменників.

  • Родові форми займенників він, вона, воно.

  • Категорія роду дієвідмінюваних форм дієслова.

  • Граматична категорія числа іменника.

  • Іменники, що вживаються у формі однини чи множини.Категорія числа особливих займенників, особових займенників, осо-бових форм дієслова.

Обсяг знань, умінь, навичок:

  • Знати: Самостійні частини мови, їх значення, морфологічні ознаки, синтаксичні функції. Граматичні категорії роду іменника. Встановлення роду абревіатур і невідмінюваних іменників.

Вміти: визначати самостійні та службові частини мови, їхнє граматичне значення та граматичну категорію.

Рекомендована література:

Українська мова, Дудик, Частина І, §101 – 104.



Завдання для самостійної роботи:

1.Складіть тези §101 - 104 підручника. Підготуйтесь до усного виступу.

2. Виконайте завдання 1, ст. 104.

Контрольні запитання


  1. Що вивчає морфологія?

  2. Які слова належать до повнозначних, а які до службових?

  3. Чому вигуки становлять окрему частину мови?

  4. Чим пояснюється можливість вживання слів однієї частини мови в значенні іншої?


Лінгвістичний словничок до самостійної роботи №7

Граматика:

  1. Розділ науки про мову, що вивчає лад, оформлення слів у словосполученні й реченні.

  2. Сукупність правил зміни слів, словосполучення і речення.

Граматичне значення - значення слова, що відображає відношення між словами. Одне граматичне значення притаманне багатьом словам: дерево, зелений, працював – ці слова мають значення однини; дерева, зелені, працюють – множини.

Граматичний лад – зміна слів, будова словосполучень і речень, що властиві певній мові.
Самостійна робота № 8,9.

Предмет: сучасна українська мова

Кількість годин на самостійну роботу: 6 годин

Розділ (тема ): Іменник. Прикметник.
Питання для самостійної роботи:

  • Граматичні категорії іменника.

  • Способи творення іменників

  • Лексико-семантичні розряди іменників (назви істот і неістот, загальні та власні, збірні, з речовинним значенням, конкретні та з абстрактним значенням)

  • Типи відмін іменників на групи.

  • Граматичні категорії прикметника.

  • Розряди прикметників. Якісні прикметники, їх ступені порівняння.

  • Повні і короткі форми прикметників.Відносні прикметники, присвійні прикметники, їх значення, творення.

Обсяг знань, умінь, навичок:

Знати: Граматичні категорії іменника та прикметника.Розряди прикметників.

Вміти: визначати типи відмін іменників, утворювати ступені порівняння якісних прикметників.

Рекомендована література:

Українська мова, Дудик, Частина І, § 109 – 148.



Завдання для самостійної роботи:

1.Законспектуйте указані вище параграфи.

2. Утворіть ступені порівняння від прикметників: дужчий, вужчий, кращий, вищий, нижчий, товщий.

Контрольні запитання

1. Назвіть ознаки поділу іменників на відміни і групи.

2. За якими ознаками визначається рід іменників?

3. Які синтаксичні функції виконує прикметник?

4. Від яких прикметників утворюються ступені порівняння?
Лінгвістичний словничок до самостійної роботи №8,9.

Іменник - самостійна частина мови, що об’єднує слова, які називають предмети, опредметнені ознаки, процеси і дії та відповідають на питання хто? що? (сонце, кущ). У реченні іменник може бути будь – яким членом, найчастіше підметом і додатком.

Прикметниксамостійна змінна частина мови, що відповідає на питання який? чий? котрий? і виражає ознаку предмета (колір, матеріал, смак, зовнішній вигляд). Прикметники змінюються за родами, числами й відмінками; у словосполученні найчастіше буває залежним словом, а в реченні означенням, зрідка – присудком. За значенням прикметники поділяються на розряди:

Якісні – передають розмір предмета, його колір, смак.

Присвійні – вказують на належність предмета кому – небудь, мають у своєму складі суфікси – ів / їв, -ин /їн і відповідають на питання чий? чия? чиє? чиї?

Відносні – вказують на ознаку через відношення одного предмета до іншого: ознака за матеріалом (дерев’яний), призначенням (дитячий), властивістю (осінній) тощо.

Повна форма –якісні прикметники, які відмінюються: ясний, зелений ,великий .Прикметники жіночого і середнього родів у називному і знахідному відмінках та якісні прикметники у множині мають одночасно повну нестягнену форму (ясная, зеленеє, великії) і повну стягнену форму (ясна, зелена, великі).

Коротка форма – прикметники які не відмінюються: ясен, зелен, повен.


Самостійна робота № 10

Предмет: сучасна українська мова

Кількість годин на самостійну роботу: 10 годин

Розділ (тема): Числівник. Займенник

Питання для самостійної роботи:


  1. Порядкові числівники, їх відмінювання і правопис.

  2. Стилістичне вживання займенників.

Обсяг знань, умінь, навичок:

Знати: творення, правопис, відмінювання порядкових числівників, особливості стилістичного вживання займенників.

Вміти: утворювати порядкові числівники від кількісних, відмінювати їх, ставити у потрібному відмінку у контексті, стилістично правильно використовувати займенники в усному і писемному мовленні.

Рекомендована література:

Українська мова, Дудик, частина І, §154, 161.



Завдання для самостійної роботи:

1. Опрацюйте §154 та §161 підручника, складіть план усної відповіді.

2. Виконайте вправу 174 (Ющук, Практикум з правопису української мови).


  1. Провідміняйте порядковий числівник 396-й.

  2. Виконати вправу 181 (Ющук, Практикум з правопису української мови).

Контрольні запитання:

  1. Як утворюються і відмінюються порядкові числівники?

  2. Які особливості правопису складних порядкових числівників і відчислівникових складних слів?

  3. У чому полягають особливості стилістичного вживання займенників?


Лінгвістичний словничок до самостійної роботи №10

Числівник –самостійна змінна частина мови, що відповідає на питання скільки? котрий? який? і означає число, певну кількість предметів, порядок їх при лічбі. За значенням числівники поділяються на:

Кількісні – означають число або кількість і відповідають на питання скільки?

Порядкові – означають порядок предметів при лічбі й відповідають на питання котрий? який?

Займенник-самостійна частина мови, яка вказує на предмети, їх ознаки і кількість, але не називає їх – тобто вказує на те, що називають іменник, прикметник, числівник. Займенник відповідає на ті питання, що й іменник, прикметник, числівник: хто? що? який? чий? скільки? і в реченні виступає тими ж членами речення, що й іменник, прикметник, числівник.
Самостійна робота № 11

Предмет: сучасна українська мова

Кількість годин на самостійну роботу: 6 годин

Розділ (тема ): Дієслово. Дієприкметник, дієприслівник, безособові форми на - но - то.

Питання для самостійної роботи:

  1. Змінювані і незмінювані форми дієслова.

  2. Перехід дієприкметників у прикметники і в іменники.

  3. Безособові форми на - но - то.

Обсяг знань, умінь, навичок:

Знати: 5 основних форм дієслова, випадки переходу дієприкметників у прикметники і в іменники, особливості творення і правопису безособових форм на -но - то.

Вміти: визначати і аналізувати основні граматичні категорії 5-ти форм дієслова, знаходити у текстах випадки переходу дієприкметників в іменники; утворювати від пасивних дієприкметників безособові форми дієслів на - но - то.

Рекомендована література:

Українська мова, Дудик, ч. І §163, 187, 188



Завдання до самостійної роботи:

  1. Опрацюйте §163, 187, 188 підручника ( частина І)

  2. Виконайте завдання IV, сторінка 290 (підручник)

  3. Де це можливо, пасивні дієприкметники замініть безособовою формою на - но - то.

Стіл застелений полотняною скатертиною. Домівка потрушена свіжою травою. Дідові очі прикуті до фотокартки на стіні. Корабель спущений на воду. Робота закінчена. Хлопці зморені денною працею.

Контрольні запитання:

  1. У чому різниця між дієсловами та іменниками, що означають дію?

  2. Які основні змінювані і незмінювані форми дієслова?

  3. Що таке субстантивація дієприкметників? Наведіть приклади субстантивованих дієприкметників.

  4. Які основні функції виконують присудкові форми на - но — то.


Лінгвістичний словничок до самостійної роботи №11

Дієслово-самостійна частина мови, що відповідає на питання що робити? що зробити? І означає дію або стан як процес: блимати, збагатити, планувати. У реченні, як правило, виконує роль присудка.

Неозначена форма дієслова – початкова форма дієслова, що називає дію або стан, не вказуючи на час, особу, рід, число, спосіб і відповідає на питання що робити? що зробити? Неозначена форма має закінчення –ти, зрідка –ть (заглядати, розміняти, запитать) і може виступати будь – яким членом речення.
Самостійна робота № 12

Предмет: Сучасна українська мова

Кількість годин на самостійну мову: 8 годин

Розділ (тема): Прислівник

Питання для самостійної роботи.

  1. Прислівник. Розряди прислівників за значенням.

  2. Ступені порівняння прислівників, їх творення і правопис.

  3. Перехід інших частин мови у прислівнику.

Обсяг знань, умінь, навичок:

Знати: морфологічні ознаки прислівника, розряди прислівника за значенням, ступені порівняння прислівника, їх творення і правопис, особливості переходу інших частин мови у прислівники.

Вміти: Визначити розряди прислівників за значенням утворювати всі форми вищого та найвищого ступенів порівняння, якісно-означальних прислівників, утворювати прислівники від інших частин мови, правильно записувати та визначати прислівникові орфограми при використанні практичних вправ.

Рекомендована література:

Українська мова, Дудик, частина 1, § 174-178.



Завдання для самостійної роботи.

  1. Опрацюйте §174-178, підготуватись до відповідей на контрольні питання.

  2. У поданих реченнях визначте розряди прислівників за значенням.

1.3 глибин віків і гордо й величаво встає легендами овіяне ім'я. 2. Квіти часто нам говорять втричі більше, ніж слова. 3. Юність в інших завше загадкова (Сим.)А Опівдні зробилось зовсім тепло. 5. Дівчата наближалися, і все ясніше та голосніше чулися їхні голоси та сміх (Тют.). 6.1 пішов напровесні в далечінь глибоку, хмарами сповиту -внизу чорними, вгорі радісними, чистими, як усмішка дитяча. 7. Я тихенько відчиняю хатні двері, що знадвору пахнуть горохом та макухою, а з хати - хлібом і калачиками (Ст.). 8. Тільки зозла гребнув страшенно ногою - і геть далеко відкинув землю від себе. 9. Пилипко боявся, щоб спросоння не наткнутися на що-небуть у хаті і не розбудити матір (Мирн.).

  1. До прислівників багато, мало, темно, холодно, далеко, рано доберіть синонімічні фразеологізми. З наведеними прислівниками складіть речення, визначте їх синтаксичну функцію.

  2. Від поданих прислівників утворіть можливі форми ступенів порівняння.

Рішуче, глибоко, цікаво, дорого, швидко, високо, гарно, актуально, важко, повно.

Контрольні запитання:

  1. 1 .Змінними чи незмінними словами є прислівники? Чи мають вони закінчення?

  2. На які групи поділяються означальні і обставинні прислівники?

  3. Які прислівники називаються присудковими?

  4. Які є ступені порівняння прислівників?

  5. Від слів яких частин мови утворюють прислівники?

  6. Як пишуться прислівники? Наведіть приклади.


Лінгвістичний словничок до самостійної роботи №12

Прислівник – незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії або стану, ознаку іншої ознаки, ознаку предмета: лежати (як?) мовчки, стрибати (як?) високо, зелений (на скільки?) дуже. У реченні прислівники найчастіше виступають у ролі обставини, рідше - у ролі неузгодженого означення.
Самостійна робота № 13

Предмет: Сучасна українська мова

Кількість годин на самостійну роботу: 8 годин.

Розділ (тема): Службові частини мови.

Питання для самостійної роботи.

  1. Прийменник, сполучник, частка, загальні поняття

  2. Поділ службових частин мови на групи: прийменників - за походженням, сполучників - за синтаксичною функцією, часток - за значенням.

  3. Вигук. Значення вигуків.

  4. Розрізнення вигуків за значенням і будовою.

  5. Звуконаслідувальні слова. Розділові знаки при вигуках.

Обсяг знань, умінь, навичок

Знати: Граматичне значення прийменника, сполучника, частки та поділ на групи; визначення вигуку як частини мови, пунктуацію при вигуках.

Вміти: Розрізняти у текстах службові частини мови, робити морфологічний розбір, розставляти розділові знаки у текстах з вигуками.
Рекомендована література:

Українська мова, Дудик, частина 1, § 179-185.



Завдання для самостійної роботи.

  1. Опрацюйте § 179-185, складіть план відповіді „Службові частини мови в українській мові"

  2. У поданому тексті визначте частиномовну приналежність кожного слова. З'ясуйте функції службових слів.

Ой, здається, не журюся, таки ж я не рада, чогось мені тяжко-важко, на серці досада. Ой кину я ту досаду геть на бездоріжжя, зійшла моя досадонька, як мак серед збіжжя; а я той цвіт позриваю та сплету віночка, кину його червоного в воду до поточка: пливи, пливи, мій віночку, до самого моря, може, буря тебе втопить, чи не збудусь горя.

Леся Українка

3. У поданих реченнях розмежуйте сполучники й однозвучні з ними сполучення. Розділені рискою слова напишіть разом чи окремо, поясніть написання



І. Співай же за мною Про / те, як весною Усе відживається знов. 2. Як / би оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золоту арфу. 3. Як/ би я тепер хотіла у мале човенце сісти і далеко на схід сонця золотим шляхом поплисти. (Я. Укр.). 4. Що / б тих щасливих днів не загубити, потрібно працювати цілий рік (Павл..). 5. Ну що / б здавалося слова?! (Шевч.). 6. Хоч і знаю, що все скінчиться добре, а про /те не можу заспокоїтись (Коц.).

4. З наведеного ряду виберіть лише фрмотворчі частки і запишіть ті граматичні форми, які утворюються за допомогою них. З'ясуйте, до яких розрядів належать інші частки.



От, хай, ся, атож, нехай, ні, бодай, саме, ж, ані, майже, воює, би, і, не, точно.

Контрольні запитання:

  1. Яка частина називається прийменником, сполучником, часткою?

  2. Чому вигук називається особливою частиною мови?

  3. На які групи поділяються прийменники, сполучники, частки?

  4. Яка роль службових частин мови у реченні?

  5. Назвіть основні правила написання часток.

  6. З'ясуйте правила написання часток не, ні з різними частинами мови.


Лінгвістичний словничок до самостійної роботи №13

Прийменник – незмінна службова частина мови, що разом із закінченням самостійних частин мови вказує на відношення між словами у реченні; прийменник не буває членом речення за будовою і походженням розрізняють прийменники первинні (непохідні; прості) і вторинні (похідні).

Сполучник – незмінна службова частина мови, яка використовується для зв’язку однорідних членів речення, частин складного речення і самостійних речень між собою. За функціями сполучники поділяються на сурядні і підрядні.

Частка – службова незмінна частина мови, яка надає реченням чи окремим його частинам певних відтінків значення або служить для творення граматичних форм слів. Частки не бувають членами речення. За виконуваною конкретною функцією частки поділяються на заперечні, модальні, словотворчі, формотворчі.

Вигук – незмінні слова, що виражають безпосередньо почуття, відчуття, волевиявлення, не називаючи їх. Вигуки не належать до самостійних слів, оскільки не виконують функції називання і не бувають членами речення;не належать і до службових слів, бо не виражають відношень між словами.

Модальні частки - виконують найрізноманітніші функції:



  1. вживається для оформлення питання (чи, хіба, невже);

  2. підсилення значення висловлюваного (як, та, що за, що то);

  3. додаткові вказівки на предмет, дію, ознаку (ось, це, оце, от, он, то, ото, ген);

  4. ствердження (так, атож, еге, егеж);

  5. увиразнення значення слів (власне, рівно, точно, справді, як зараз, якраз, саме);

  6. спонукання (годі, давай, – но, -бо, бодай);

  7. висловлювання непевності, сумніву (ніби, мовби, чи, наче, мовляв, мов, неначе);

  8. вираження приблизності (мало не, приблизно, чи не, трохи не, ледве не, майже);

  9. виділення окремих слів, посилення їх значення (навіть, же/ ж, таки, уже, тільки, лиш, лише, хоча б, аж, лишень).

Формотворчі частки – служать для утворення форм слів: би/б - утворює умовний спосіб дієслова (заїхав би, танцювала б); хай, нехай - утворюють наказовий спосіб дієслова (нехай пише, хай запитує); як, що, най – утворюють найвищий ступінь порівняння прикметників і прислівників (щонайцінніше, якнайліпше, найвищий).

Словотворчі частки – служать для утворення нових слів: -будь, -небудь, казна-, хтозна-, аби-, де-, не-, -но та інші (дехто, що – небудь, абияк, казна – хто, будь - що).
Самостійна робота № 14

Інструкція до самостійної роботи

Предмет: сучасна українська мова

Кількість годин на самостійну роботу: 2 години

Розділ (тема ): Предмет і завдання синтаксису. Поняття про словосполучення.

Поняття про просте речення, головні та другорядні члени двоскладного речення.



Питання для самостійної роботи:

  1. Типи словосполучень за морфологічним вираженням основного слова.

  2. Вільні синтаксичні та фразеологічні словосполучення.

  3. Слово і словосполучення як будівельний матеріал для речення.

  4. Тире між підметом і присудком.

Обсяг знань, умінь, навичок:

Знати: основні типи словосполучень за морфологічним вираженням основн слова, визначення понять слово та словосполучення, спільне та відмінне у них, правила вживання тире між підметом і присудком.

Вміти: аналізувати різні, словосполучення, розбивати речення на словосполучення, визначати у текстах вільні синтаксичні та фразеологічні словосполучення, розставляти тире у простих реченнях.
Рекомендована література:

Українська мова, Дудик, частина II, § 2, 3, 15



Завдання для самостійної роботи:

  1. Опрацюйте § 2, 3 підручника (II ч.), підготуйтесь до усної розповіді "Словосполучення, його типи".

  2. Виконайте вправу 9(1—5 речення), ст. 13, підручника (II ч. )

  3. Виконайте вправу 8, ст. 11 (підручник, ч. II)

Контрольні питання:

  1. Яку синтаксичну одиницю називається словосполученням?

  2. Скільки типів словосполучень виділяють за головним словом?

  3. Які сполуки належать до нерозкладних?

  4. У яких випадках ми ставимо тире у простому реченні?


Лінгвістичний словничок до самостійної роботи №14

Словосполучення – смислове об’єднання повнозначних слів, що називає предмет, ознаку чи дію.

Речення – послідовність слів чи одне слово, що виражає закінчену думку про факти, явища, події; реченню властиві інтонаційна і смислова завершеність, наявність головних членів речення.

Двоскладне речення – просте речення, яке має два головних члени – підмет і присудок – із залежними від них словами чи без них:

Люті морози скували землю, покрили її снігом глибоким. (Панас Мирний).



Односкладне речення – просте речення, яке має один головний чле – підмет, або присудок – із залежними від них словами чи без них. Другий головний член або не потрібен для розуміння такого речення, або його взагалі не може бути.

Розповідне речення - послідовність слів чи одне слово, що виражає закінчену думку про факти, явища, події; реченню властиві інтонаційна і смислова завершеність, наявність головних членів речення.

Питальне речення – речення, у якому виражене питання; питання виражається за допомогою певних слів (займенників, прислівників, часток) чи інтонацією.

Спонукальне речення – речення, що містить у собі волевиявлення: наказ, пораду, заклик, прохання.

Підмет – головний член речення, який відповідає на питання (хто? що?) і називає предмет, про який говориться у реченні. Найчастіше підмет виражається іменником, або займенником у називному відмінку, рідше – іншими частинами мови вжитими у значенні іменника в називному відмінку; може виражатися і словосполученням.

Присудок – головний член речення, який означає що говориться про підмет і відповідає на питання що робить підмет? який він є? хто він такий? Присудок у реченні граматично залежить від підмета.

Додаток прямий – додаток, який залежить від перехідних дієслів і виражений знахідним відмінком без прийменника: бачити (кого?) коня, скласти (що?) іспит, купити (що?) сіль. Додаток вважається прямим і в родовому відмінку:

  1. коли перехідне дієслово має при собі частку не (не виконати завдання);

  2. якщо дія, виражена перехідним дієсловом, переходить не на весь предмет, а на його частину (купити рису, придбати грошей).

Додаток непрямий – виражений будь – яким непрямим відмінком і знахідним відмінком з прийменником: сперечатися (про кого?) про дітей, прийти (до чого?) до школи, бути вдячним (кому?) батькам.

Узгоджене означення – має такий самий рід (в однині), число і відмінок, що й головне слово;найчастіше виражається прикметником, дієприкметником, займенником та порядковим числівником і може мати при собі залежні слова – бути поширеним: сукня (яка?) чорна, лікар (який?) дільничий, справи (які?) дуже добрі. В ролі узгодженого означення може виступати і дієприкметниковий зворот: поле (яке?)не зоране восени, ліс (який?) зазеленілий від подиху весни та іменник-прикладка: завод (який?) «Азовсталь», юнак (який?) солдат.

Неузгоджене означення – зв’язане з головним словом способом керування або прилягання; може мати при собі залежні слова – бути поширеним; виражається іменником у непрямому відмінку, присвійним займенником, інфінітивом, прислівником, словосполученням: робота(чия?) школяра, турботи (чиї?) матері, передчуття (чого? яке? які?) радості, напис (який?) по-українськи.

Обставина мети – відповідає на питання для чого? навіщо? З якою метою? І вказує на мету дії: зобразити (з якою метою?) для сміху, добиватися(чому?) задля винагороди, прийти (для чого?) щоб послухати.

Обставина місця – відповідає на питання де? куди? звідки? і вказує на місце, де відбувається, починається чи закінчується дія: зайти (куди?) до лісу, битися( де?) на рингу, пришкандибати (звідки?) від села.

Обставини причини – відповідає на питання чому? через що? з якої причини? І вказує на причину дії: захекатися (з якої причини?) від швидкого бігу, усміхнутися (чому?) від несподіванки, не з’явитися (чому?)через непогоду.

Обставини часу – відповідає на питання коли? як довго? з якого часу? до якого часу? і вказує на час, в який відбувається дія, її початок чи завершення: прокинутися(коли?) в ту хвилину, готувати (з якого часу?) з сьомої ранку, встигнути (до якого часу?) до закриття.

Обставини умови – відповідає на питання при якій умові? за якої умови? і вказує на умову, за якої можлива чи не можлива дія: не подолати(за якої умови?) без спільних зусиль, можна досягти(при якій умові?) працюючи гуртом, не зробиш (за якої умови?) не порадившись із колегами.

Обставина допустовості – вказує на умову, всупереч якій відбувається дія; до складу таких обставин входять прийменниковий зворот «незважаючи на» або прийменники всупереч, наперекір: діяти всупереч прогнозам, навчатися незважаючи на заборону.

Самостійна робота № 15

Інструкція до самостійної роботи

Предмет: сучасна українська мова

Кількість годин на самостійну роботу: 10 годин

Розділ (

Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет