тема ): Односкладні речення, їх типи. Слова - речення. Порядок слів у простому реченні.
Питання для самостійної роботи:
-
Типи односкладних речень, способи вираження у них головного члена речення.
-
Порядок слів у простому реченні.
-
Слова - речення, їх типи за значенням і функціями.
Обсяг знань, умінь, навичок:
Знати: типи односкладних речень, способи вираження у них підмета чи присудка, визначення понять § 28 - 32, прямий порядок слів у реченні та інверсія, типи слів - речень за значенням і функціями.
Вміти: аналізувати односкладні речення, визначати способи вираження у них головного члена речення, аналізувати речення з прямим і зворотнім порядком слів, визначати функції слів - речень.
Рекомендована література:
1. Українська мова, Дудик, частина II, § 28 - 32, 9
Завдання для самостійної роботи:
-
Опрацюйте параграфи 28 - 32 підручника (ч. II), складіть план відповіді "Типи односкладних речень".
-
Виконайте вправу 66 (підручник, II частина, ст. 69)
-
Виконайте вправу 73 (підручник, II частіша, ст. 71)
Контрольні питання:
-
Назвіть основні види односкладних речень.
-
За якими ознаками розрізняються односкладні називні, особові й безособові речення?
-
Назвіть основні засоби вираження головного члена безособового речення.
-
Який порядок слів може бути в реченні? У чому особливість зворотнього порядку слів?
Лінгвістичний словничок до самостійної роботи №15
Двоскладне речення – просте речення, яке має два головних члени – підмет і присудок – із залежними від них словами чи без них:
Люті морози скували землю, покрили її снігом глибоким. (Панас Мирний).
Односкладне речення – просте речення, яке має один головний член – підмет, або присудок – із залежними від них словами чи без них. Другий головний член або не потрібен для розуміння такого речення, або його взагалі не може бути.
Називне речення, номінативне – односкладне речення, яке стверджує наявність, існування якого-небудь явища, предмета, названого підметом, що виражений іменником (інколи особовим займенником або числівником).
Безособове речення – односкладне речення, в якому присудок не виражає особу і означає дію, або стан, що відбуваються стихійно чи без активної участі особи. Підмета в таких реченнях не може бути.
Означено-особове речення – односкладне речення, в якому присудок означає дію, що стосується певної особи або осіб і виражається дієсловом у формі 1-ої або 2-ої особи дійсного чи наказового способів. На певну особу (я, ти, ми, ви) вказує закінчення дієслова-присудка.
Неозначено-особове речення – односкладне речення, в якому присудок означає дію або стан невизначених осіб; присудок у таких реченнях виражається дієсловом у формі 3-ої особи множини теперішнього, майбутнього часів або ж у формі минулого часу. Дійова особа – підмет – відсутня, і точно назвати її не можна.
Узагальнене-особове речення – односкладне речення, в якому присудок означає дію, що може стосуватися будь-кого з людей, характерна для будь-якої особи. Присудок у таких реченнях найчастіше виражається формою 2-ої особи однини чи множини, рідше – формою 3-ої особи множини.
Інверсія (лат. Inversion – перегортання, перестановка) – зміна звичайного (прямого) порядку слів у реченнях для виділення окремих його членів, для досягнення особливої виразності
Самостійна робота № 16
Інструкція до самостійної роботи
Предмет: сучасна українська мова
Кількість годин на самостійну роботу: 8 годин
Розділ (тема): Поняття про просте ускладнене речення. Відокремлені члени речення, однорідні слова, їх характеристика. Уточнюючі члени речення, звертання, вставні слова та словосполучення у складі простого ускладненого речення.
Питання для самостійної роботи:
-
Однорідні члени речення, засоби вираження однорідності.
-
Особливості інтонації у реченнях з однорідними членами.
-
Вживання сурядних сполучників при однорідності.
-
Відокремлені члени речення. Синтаксичні, морфологічні та семантичні умови відокремлення.
-
Відокремлені додатки, означення, прикладки, обставини.
-
Розділові знаки при відокремлених членах речення.
-
Пунктуація при уточнюючих членах речення
Вставні і вставлені слова, словосполучення і речення. Інтонація та розділові знаки при вставних і вставлених словах
-
Однорідні і неоднорідні означення. Узагальнюючі слова при однорідних членах речення. Пунктуація в реченнях з однорідними членами речення.Звертання. Значення звертання та способи вираження. Особливості пунктуації при звертанні
Обсяг знань, умінь, навичок:
Знати: різницю між однорідними і неоднорідними означеннями, правила розстановки розділових знаків у реченнях з однорідними членами
речення, значення, пунктуацію звертання.
Вміти: визначати у реченнях однорідні і неоднорідні означення, узагальнюючі слова, правильно розставляти розділові знаки у реченнях з однорідними членами речення, звертаннями.
Рекомендована література:
Українська мова, Дудик, II частина, § 33 - 37, 38-43.
Завдання для самостійної роботи:
-
Опрацюйте § 34, 36, 44, 45 підручника, ч.П; випишіть визначення понять "однорідні означення", "неоднорідні означення", "узагальнюючі слова", "звертання".
-
Виконайте вправу 84, стор. 79 (підручник, ч. II)
-
Напишіть замітку - інформацію про життя нашого міста, використовуючи однорідні члени речення, звертання.
Контрольні питання:
-
Як відрізниш однорідні і неоднорідні означення?
-
Для чого уводять у речення узагальнюючі слова?
-
Які розділові знаки, крім коми, ставляться за наявності в реченні однорідних членів?
-
Які функції звертання у мовленні?
Лінгвістичний словничок до самостійної роботи № 16
Однорідні – члени речення, які виконують однакову синтаксичну роль в реченні і об’єднані між собою сурядним або безсполучниковим зв’язком.
Однорідні означення – такі означення, коли кожне з них безпосередньо характеризує означу ваний іменник, вони зв’зані між собою інтонацією переліку, між ними можна поставити сполучник і.
Неоднорідні означення – такі означення, коли перше означення відноситься до іменника, а друге – до іменникового сполучення.
Узагальнюючі слова – слова, що об’єднують в одну групу всі перелічувані предмети, ознаки, дії тощо.
Відокремлені члени речення.
Причиною відокремлення є бажання мовця підсилити або уточнити якусь частину висловлювання.
Умови відокремлення:
1. Незвичний порядок слів у реченні.
2.Велика кількість залежних слів від одного члена речення.
3.Синтаксична (граматична) не сполучуваність слів, які пов’язуються між собою лише за значенням.
4. Додаткове значення чи відтінок якогось другорядного члена речення.
Самостійна робота № 17
Інструкція до самостійної роботи
Предмет: сучасна українська мова
Кількість годин на самостійну роботу: 8 годин
Розділ (тема ): Поняття про складне речення. Складносурядне речення.
Питання для самостійної роботи:
-
Поняття про складне речення.
-
Засоби вираження зв'язку між частинами складного речення: сполучники, сполучні слова, інтонація.
-
Типи складних речень.
-
Складносурядні речення, їх різновиди.
-
Розділові знаки у складносурядних реченнях.
Обсяг знань, умінь, навичок:
Знати: визначення поняття "складне речення", різницю між простим і складним реченням, типи складних речень, різницю між сполучниками і сполучними словами, визначення поняття "складносурядне речення", правила розстановки розділових знаків у складносурядному реченні.
Вміти: визначати типи складних речень, сполучники сурядності і підрядності, сполучні слова та їх вираження, розставляти розділові знаки у складносурядних реченнях.
Рекомендована література:
Українська мова, Дудик, параграфи 44-48,49-51.
Завдання для самостійної роботи:
-
Опрацюйте пар. 44-51 підручника, частина II, усно дайте відповіді на контрольні запитання (див. далі).
-
Виконайте вправу 144 (підручник, частина І, стор.109).
-
Підберіть кілька прислів'їв — складносурядних речень, розставте і поясніть у них розділові знаки.
Контрольні питання:
-
Які речення називаються складними?
-
Які речення називаються складносурядними?
-
Перерахуйте сполучники сурядності.
-
Які розділові знаки вживаються у складносурядному реченні?
Лінгвістичний словничок до самостійної роботи № 17
Складне речення – речення, в якому два, або більше предикативних центри.
Двокомпонентне речення – таке складне речення, в якому є лише дві частини.
Багатокомпонентне речення – таке складне речення, в якому більше двох частин.
Складносурядне речення - таке складне речення, частини якого пов’язуються між собою сполучниками сурядності.
Складнопідрядне речення – таке складне речення, частини якого пов’язуються між собою сполучниками підрядності або сполучними словами.
Сполучники сурядності : єднальні і (й), та(і);
протиставні а, але, проте, зате, однак;
розділові то…то,не то…не то,чи то…чи то.
Самостійна робота № 18
Інструкція до самостійної роботи
Предмет: сучасна українська мова
Кількість годин на самостійну роботу: 8 годин
Розділ (тема ): Складнопідрядне речення. Структурно-семантична класифікація. Складні речення з кількома підрядними
Питання для самостійної роботи:
-
Розділові знаки у складнопідрядних реченнях.
Розділові знаки в складнопідрядних реченнях з кількома підрядними
Обсяг знань, умінь, навичок:
Знати: пунктуацію у складнопідрядних реченнях.
Вміти: розставляти розділові знаки у складнопідрядному реченні.
Рекомендована література:
Українська мова, Дудик, параграфи 58 – 75, 86 - 89.
Завдання для самостійної роботи:
1.Опрацюйте пар. 58 - 75 підручника, частина II, усно дайте відповіді на контрольні запитання (див. далі).
2.Виконайте вправу 183 (підручник, частина II, стор.160).
3.Підберіть кілька прислів'їв — складнопідрядних речень, розставте і поясніть у них розділові знаки.
Контрольні питання:
1.Які речення називаються складними?
2.Які речення називаються складнопідрядними?
3.Перерахуйте сполучники підрядності і сполучні слова.
Лінгвістичний словничок до самостійної роботи № 18
Сполучники підрядності – основні засоби поєднання підрядної частини з головною:
причинові (бо, через те, тому що);
часові (як, коли, після того як, в міру того як, як тільки, щойно);
умовні (якщо, коли б, якби, аби);
мети (щоб, для того щоб, з тим щоб);
порівняльні (як, мов, мовби, немов, немовби, наче, неначе, начебто, ніби, нібито);
допустові (хоч, хай, нехай, дарма що).
Сполучні слова – відносні займенники в усіх відмінках (хто, що, який, котрий) та займенникові прислівники (де, куди, звідки), які з’єднують частини складнопідрядного речення. На відміну від сполучників вони відповідають на запитання, виступають членом речення, їх можна замінити іншим повнозначним словом.
Самостійна робота № 19
Інструкція до самостійної роботи
Предмет: сучасна українська мова
Кількість годин на самостійну роботу: 6 годин
Розділ (тема ): Безсполучникові складні речення. Сполучникові – безсполучникові речення. Пряма мова. Пунктуація.
Питання для самостійної роботи:
-
Безсполучникові складні речення. Розділові знаки в безсполучникових реченнях
-
Складні сполучниково-безсполучникові складні речення.
-
Пряма і непряма мова.
-
Розділові знаки при прямій мові, цитатах і діалогах.
-
Перетворення прямої мови не непряму і навпаки.Пунктуація. Принципи української пунктуації. Типи розділових знаків.
Обсяг знань, умінь, навичок:
Знати: визначення поняття "безсполучникове складне речення", «пряма» і «непряма» мова, «пунктуація».
Вміти: визначати типи безсполучникових складних речень, розставляти розділові знаки у безсполучникових реченнях, перетворювати пряму мову на непряму і навпаки.
Рекомендована література:
Українська мова, Дудик, параграфи 79 – 82,94 - 99.
Завдання для самостійної роботи:
1.Опрацюйте пар. 79 – 82, підручника, частина II, усно дайте відповіді на контрольні запитання (див. далі).
2.Виконайте вправу 192 (підручник, частина ІІ, стор.174).
3.Підберіть кілька прислів'їв — безсполучникових речень, розставте і поясніть у них розділові знаки.
Контрольні питання:
1.Які речення називаються безсполучниковими?
2. На які групи поділяються безсполучникові речення?
3. Правила вживання розділових знаків у безсполучникових реченнях.
4. Що таке пунктуація?
5. Перерахуйте типи розділових значень.
Лінгвістичний словничок до самостійної роботи №19
Безсполучникове речення – речення, частини якого з’єднані без сполучників за допомогою інтонації та співвіднесеності частин.
Вони поділяються на дві групи:
Речення з однотипними частинами – складові частини таких речень відносно незалежні і близькі до складносурядних речень ( між ними можна вставити сполучники сурядності);
Речення з різнотипними частинами – складові частини таких речень залежні одна від одної і нагадують складнопідрядні речення (їх можна замінити складнопідрядним реченням, хоча сполучники підрядності вставити нелегко)
Пряма мова – дослівна передача чужого висловлення. Пряма мова утворює особливе двочастинне речення: пряма мова і слова автора.
Непряма мова – передача чужого мовлення у формі підрядної частини складнопідрядного речення.
Пунктуація – сукупність правил уживання розділових знаків; система розділових знаків, що використовуються у писемному мовленні.
ДОДАТКИ
(таблиці, схеми, зразки мовних розборів)
Орфографія — система правил про способи передачі усної мови на письмі
Графіка — інвентар орфографії
фонетичний
(відповідність між вимовою і написанням):
гаразд, пороги, треба,
ганебно, море, чотири,
серце, сонце, мачуха
вимова = написання
|
традиційний (історичний)
деякі звуки в словах позначаємо за традицією:
їжак, пращур, щастя, левада, кизил, лиман, кишеня, Горький
запам' ятай орфограми, які прийнято традицією
|
Принципи українського правопису:
морфологічний
морфема (корінь, префікс, суфікс, закінчення) у різних
умовах вимовляється по-різному, а пишеться однаково
багатство, рекрутчина сміється, розжарений, агентство, навесні (летам), протиріччя (преф, проти) протестантський (протест)
вимова = написання аналізуй морфеми
|
диференціюючий (розрізюючий, смисловий)
слова, які звучать однаково, пишемо по-різному, щоб
розрізнити їхнє значення:
Надія - надія, Уран — уран
Славутич —“Славутич”(готель),
мертве море — Мертве море,
знає напам 'ять — дарує на пам 'ять, по-старому (прислівник),
по старому (прикметник) місту
розрізняй значення слів
|
Орфограма — правильне (таке, що відповідає правилам або традиціям) написання, яке потрібно вибрати із ряду можливих графічних варіантів при однаковій їх вимові
(місце в слові та між словами, яке може бути передане не одним, а кількома способами, але для якого прийнято лише один спосіб написання).
ЗАПАМ’ЯТАЙ!
(перелік слів, правопис яких зазнав змін згідно з правописом 1993 року)
Алжир
|
Великий піст
|
конвеєр
|
Покрова
|
Аргентина
|
вишняку (садка)
|
Коран
|
Пом'яловський
|
Ассиро – Вавилоні
|
В’яземський
|
Корсика
|
Псалтир
|
Бароко
|
В’ячеслав
|
Кривого Рогу
|
Різдво
|
Кастилія
|
гаазький
данцизький
|
лейпцизький
|
Сардинія
|
Беладона
|
данцизький
|
лібрето
|
секвоя
|
Бравісимо
|
двоярусний
|
Мавританія
|
Сирія
|
Бразилія
|
джиґун
|
Мадрид
|
Сицилія
|
Братислава
|
дзиґлик
|
Масниця
|
Скандинавія
|
Біблія
|
дит’ясла
|
Мексика
|
Спасівка
|
Бог
|
Євангеліє
|
параноя
|
стокато
|
Божа Матір
|
Жуль Верн
|
парфумерія
|
Тибет
|
Благовіщення
|
журі
|
Пилипівка
|
феєрверк
|
Вави лон
|
зиґзаґ
Зинов'єв
|
піанісимо
|
флорина
|
Ватикан
|
Зинов’єв
|
піваркуша
|
Юліус Фучик
|
Вашингтон
|
Зиновій-Богдан
|
півогірка
|
фортисимо
|
Велика французька
Революція
|
Інтермецо
|
пів'яблука
|
Чикаго
|
карабаський
|
піцикато
|
Чингісхан
|
Великдень
|
|
|
|
Запам'ятай слова з літерою Ґ:
|
Аґрус
|
Ґетеборг
|
джерготати
|
Ґаблище
|
ґешефт
|
джерготіти
|
г'аблі
|
г'игнути
|
джиг'нути
|
г'ава
|
Ґібралтар (і Гібралтар)
|
джиґун
|
г'азда
|
г'лей (вишневий клей)
|
дзиг'а
|
г'аздиня
|
г'ніт (у свічці)
|
дзиг'арі
|
г'андж
|
ґог'ель-моґель (і ґоґель-моґоль)
|
дзиг'лик
|
г'анок
|
г'онт
|
зиґзаґ'
|
г'атунок
|
г'онта
|
дзиґнути
|
г'валт
|
ґорґотати, г'ражда
|
зиґзаґ
|
г'валтувати
|
ґрасувати
|
леґінь
|
Ґданськ (і Гданськ)
|
фати
|
фіґа
|
г'ег'ати
|
Гренландія
|
фіґлі-міґлі
|
г'ег'екати
|
(і Гренландія)
|
шварґотіти
|
Ґеґотати
|
г'речний
|
та похідні
|
г'едзатися
|
г'ринджоли
|
від них*
|
г'елготати
|
г'рунь
|
|
г'ердан
|
г'удзик
|
|
г'ерг'отіти
|
г'уля
|
|
г'ерг'отіти і ґирлиґа г'рунт
|
г'уральня
|
|
Достарыңызбен бөлісу: |