Програма курсу сучасної української мови для студентів дошкільного відділу розрахована на 152 години, з яких на самостійне опрацювання відводиться 126 годин, які розподілені за семестрами та тематично



жүктеу/скачать 0.92 Mb.
бет6/11
Дата28.06.2016
өлшемі0.92 Mb.
#163256
түріПрограма
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Література




  1. Українська мова / За ред. П.С.Дудика. – К.: Вища школа, 1988. – § 33-37 § 38-43


Тема №17. Поняття про складне речення. Складносурядне речення

8 сам. опр.




Лекції

Практичні

заняття

Самостійне

опрацювання







  • Поняття про складне речення, засоби вираження зв’язку між частинами складного речення: сполучники, сполучні слова, інтонація.

  • Сурядний і підрядний зв’язок у складному реченні.

  • Типи складних речень. Складносурядні речення, їх різновиди.

  • Розділові знаки у складносурядних реченнях.



Література

  1. Українська мова / За ред. П.С.Дудика. – К.: Вища школа, 1988. – § 49-51, § 44-48


Тема №18. Складнопідрядне речення. Структурно-семантична класифікація. Складні речення з кількома підрядними

2 аудиторних + 8 сам. опр.



Лекції

Практичні

заняття

Самостійне

опрацювання

23-24. Складнопідрядне речення, їх структурні особливості і засоби оформлення зв’язку між підрядною і головною частинами. Складні речення з кількома підрядними: супідрядність і послідовна підрядність.

  • Структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень з підрядними різних видів.

  • Складні речення з сурядністю і підрядністю.




  • Розділові знаки у складнопідрядних реченнях.

  • Розділові знаки в складнопідрядних реченнях з кількома підрядними.



Література

  1. Українська мова ч.ІІ / За ред. П.С.Дудика. – К.: Вища школа, 1988. – § 64-78, § 79-89


Тема №19. Безсполучникові складні речення. Сполучниково-безсполучникові речення. Пряма мова. Пунктуація
2 аудиторних + 6 сам. опр.


Лекції

Практичні

заняття

Самостійне

опрацювання




25-26. Повний синтаксичний розбір складних

  • Безсполучникові складні речення. Розділові знаки в безсполучникових реченнях

  • Складні сполучниково-безсполучникові складні речення.




речень різних типів.

  • Пряма і непряма мова.

  • Розділові знаки при прямій мові, цитатах і діалогах.

  • Перетворення прямої мови не непряму і

  • навпаки.

  • Пунктуація. Принципи української пунктуації. Типи розділових знаків.
Література

  1. Українська мова ч.ІІ / За ред. П.С.Дудика. – К.: Вища школа, 1988. – § 94-99



ІНСТРУКЦІЇ ДО ТЕМ, ВИНЕСЕНИХ НА САМОСТІЙНЕ ОПРАЦЮВАННЯ (У КІЛЬКОСТІ 19)
Самостійна робота № 1

Інструкція до самостійної роботи

Предмет: сучасна українська мова

Кількість годин на самостійну роботу: 8 годин

Розділ (тема ): Вступ. Відомості про українську мову. Стилістика і культура мовлення.

Питання для самостійної роботи:

  • Предмет і завдання курсу, його методологічні і наукові основи. Мова і мовлення. Текст (структура текстів, типи текстів)

  • Поняття літературної мови. Дві форми літературної мови.

  • Роль Т.Г.Шевченка у становленні СУМ.

  • Літературна мова і діалекти.

  • Залежність формування в дітей навичок мовлення від оточення, в якому вони живуть і виховуються..

Поняття стилістики. Усний і писемний тип мовлення.

  • Ознайомлювальний диктант. Відомості про українську мову.

  • Визначення стильових відмінностей у текстах різних стилів (офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній, розмовно-побутовий).

  • Мова як суспільне явище.

  • Походження мови.

  • Виникнення і розвиток письма. Основні етапи і типи письма.

  • Виникнення і розвиток письма у східних слов’ян.

  • Місце української мови серед слов’янських мов.

  • Українська мова – національна мова українського народу.

Стилі мовлення як система мовних засобів. Характеристика стилів.

Обсяг знань, умінь, навичок:

Знати: основні теорії походження мови, основні етапи і типи письма, виникнення і розвиток письма у східних слов'ян, місце української мови серед слов'янських мов, розрізнення понять "національна мова" і "мова літературна", основні стилі сучасної української літературної мови.

Вміти: складати розповіді про мову, її походження, письмо східних словян; використовувати на практиці мовні засоби кожного з п'яти основних стилів сучасної української літературної мови на практиці.

Рекомендована література:

Українська мова, Дудик, частина І §. 2,6-10,14,15.



Завдання для самостійної роботи:

  1. Законспектуйте пар. 6-10 підручника.

  2. Опрацюйте таблиці "Стилі сучасної української літературної мови" (див. додаток № 1)

  3. Випишіть зразки наукового, публіцистичного, офіційно-ділового стилю, стилю художньої літератури та розмовно-побутового стилю, усно дайте їм характеристику.

  4. Складіть повідомлення "Виникнення письма у східних слов'ян".

Контрольні питання:

  1. Як ви розумієте роль мови в житті людини і суспільства?

  2. Які функції виконує мова?

  3. Що ви знаєте про історію походження української мови?

  4. Хто є засновником українського письма?

  5. До якої мовної сім'ї, мовної групи, підгрупи належить українська мова?

  6. У чому різниця між мовознавчими поняттями "національна мова" і "літературна мова"?

  7. Охарактеризуйте кожен з п'яти основних стилів сучасної української мови


Лінгвістичний словничок до самостійної роботи №1

Мова – найважливіший засіб людського спілкування: засіб вираження і повідомлення думок, почуттів, засіб пізнання навколишнього світу й передачі знань і досвіду від покоління до покоління до покоління; здатність спілкування через звуки.

Мовлення – процес говоріння під час спілкування з іншими людьми або при звертанні до самого себе.

Текст (лат. Textum – тканина, зв’язок, побудова) – сукупність речень, що зв’язані за змістом і йдуть у певній послідовності. Текст може відтворюватися на письмі чи в друці. За метою висловлювання тексти поділяються на: тексти – розповіді, тексти – описи, тексти – міркування).

Розповідь – тип мовлення: усне повідомлення, виклад про що - небудь; може містити в собі елементи опису чи роздуму.



Опис – тип мовлення: словесне зображення в певному порядку ознак, особливостей, зовнішнього вигляду кого - або чого – небудь. Таке зображення може бути в усній чи письмовій формі.

Роздум – типи мовлення: виклад в усній чи письмовій формі міркувань, суджень, оцінок про певні явища, предмети, події.

Мовна норма – сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процесі суспільної комунікації.

Типи мовних норм:

Орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень);

Графічні (передача звуків на письмі);

Орфографічні (написання слів);

Лексичні (слововживання);

Морфологічні (правильне вживання морфем);

Синтаксичні (усталені зразки побудови словосполучень, речень);

Стилістичні (вибір мовних елементів відповідно до умов спілкування);

Пунктуаційні (вживання розділових знаків).

Діалект (гр.dialektos –розмова, говір, наріччя) – різновид загальнонародної мови, яким говорить обмежена кількість людей, що об’єднані спільною територією (територіальний чи місцевий діалект), соціальним станом (соціальний діалект).

Мовний стиль – сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання.
Самостійна робота № 2

Інструкція до самостійної роботи

Предмет: сучасна українська мова

Кількість годин на самостійну роботу: 2 години

Тема: Фонетика. Графіка
Питання для самостійної роботи:

  • Звуки і букви. Український алфавіт. Співвідношення між звуками (голосними і приголос-ними) і буквами.

  • Склад. Основні правила складоподілу.

  • Наголос у словах, його роль у розрізненні слів та їх форм.Характер українського наголосу

Обсяг знань, умінь, навичок:

Знати: Український алфавіт, співвідношення між звуками і буквами, основні правила складоподілу, види наголосу в українській мові, його характер.

Вміти: виголошувати алфавіт по пам'яті, записувати звуки та їх буквені відповідники, розбивати слова на склади, правильно розставляти головний і допоміжний наголос.

Рекомендована література:

  1. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови - К.: освіта, 1997 2Д20-37.

  2. Українська мова, ч. 1 (за редакцією Дудика).-К.: "Вища школа", 1988, § 23,24.

Завдання для самостійної роботи:

  1. Виконати завдання III, сторінка 51 (підручник).

  1. Поділіть подані нижче слова на склади: Сонце, месник, власний, зросла, пристрасний, каштани, оббитий, щасливий, подруга, безвартісний, назустріч, затишний, краплина, надворі, обличчя, прекрасний, шарпнули, небезпека, безсмертний, розказати.

  1. Користуючись словником, поставте наголос у словах:

Адресний, актор, астроном, бджолиний, пишучи, бурштиновий, бурхання, ваги, вагар, вірші, випадок, гусениця, дюшес, жальце, жерло, житло, жмуток, завидки.

Контрольні питання:

  1. Які зміни відбулися в українському алфавіті з 1993 року?

  2. Чому букв на позначення голосних і приголосних менше, ніж звуків? (38-33)

  3. Які основні правила складоподілу? Чи збігаються ці правила з правилами переносу?

  4. Яка роль українського наголосу у розрізненні слів?


Лінгвістичний словничок до самостійної роботи №2

Алфавіт (гр. alphabetos – від назв літер грецької азбуки альфа і бета – у середньо грецькій вимові ” віта ”) – сукупність розташованих у певному порядку букв певної мови, якими користуються для передачі усного мовлення на письмі.

Склад – звук чи кілька звуків, що утворюються одним поштовхом видихування повітря. В українській мові слово має стільки складів, скільки голосних звуків: ви – бри – ку – ва – ти, крим – чак, пі – а – ніст.

Наголос – звукове виділення складу в слові, слова чи словосполучення у фразі.

Морфема – (гр.morphe - форма) – найменша неподільна значуща частина слова.

За значенням місцем і роллю у слові розрізняють такі морфеми:

Основа – частина слова, яка виражає його лексичне значення і залишається в слові післ відокремлення закінчення;

Закінчення – змінна частина слова, що не входить до його основи і служить для зв’язку слів у словосполученнях;

Корінь – спільна частина споріднених слів, яка є носієм основного лексичного значення окремого слова і всіх споріднених слів.

Суфікс (лат.suffixus – прикріплений ) – морфема, що стоїть після кореня або іншого суфікса і служить для творення нових слів;

Префікс (лат. Praefixus – прикріплений спереду) – морфема, що стоїть перед коренем, або іншим префіксом і служить для творення нових слів;

Основа похідна – основа слова, яке утворено від іншої основи: рибалонька – від основи слова рибалка.
Самостійна робота № З

Інструкція до самостійної роботи

Предмет: сучасна українська мова

Кількість годин на самостійну роботу: 8 годин

Розділ (тема ): Орфоепія. Орфографія.

Питання для самостійної роботи:

  • Основні правила української літературної вимови.

  • Вимова голосних звуків.

  • Вимова приголосних звуків, звукосполучень.

  • Принципи українського право-пису: правопис значущих частин слова; написання разом і окремо; уживання великої літери; перенос частин слова.


Обсяг знань, умінь, навичок:

Знати: визначення поняття "орфоепія", суспільну функцію орфоепічних норм, взаємозв'язок між поняттями "орфоепія" і "культура мовлення", найважливіші правила української літературної вимови, основні принципи українського правопису, правила написання слів разом і окремо, уживання великої літери, перенос частин слова.

Вміти: правильно вимовляти голосні, приголосні, звукосполучення, використовувати ці знання при читанні, виголошуванні промов, у повсякденному житті, правильно наголошувати слова, застосовувати основні правила написання слів при виконанні практичних вправ, написанні диктантів.

Рекомендована література:

  1. Українська мова: Підручник для студентів педагогічних училищ // Т.Л.Бурлака, В.О. Горпинич, П.С.Дудик та ін./ За ред.П.С. Дудика. - К.: Вища школа, 1993. -ч.І, пар.38,39

  2. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасна українська літературна мова. - К.:Вища школа, 1972. - с.300-307.

  3. Сучасна українська літературна мова. За ред. М.Я. Плющ. - К.: Вища школа, 1994, -с.254-258.

  4. Сучасна українська літературна мова. За ред. О.Д. Пономарева - К.: Либідь,1997.-с.166-169

  5. Український правопис. - К.: Наук. Думка, 1993

Завдання для самостійної роботи:

  1. Законспектуйте § 38,39.( Дудик, ч.І)

  2. Поставте наголос у словах:

Агент, випадок, вітчим, каталог, квартал, кропива, листопад, напровесні, обіцянка, олень, перепустка, подруга, сільськогосподарський, тополя, український, цемент, черпати, глибоко, легко, холодно, далеко, широко.

3. Запишіть слова фонетичною транскрипцією, поясніть їхню вимову та написання.

Списати, боротьба, натхнення, молотьба, просьба, анекдот, скинути, кігті, сфотографувати, зсунути, обписати, відтягти, зустрічаються, піщаний, Вінничина, Донеччина, віддзеркалення.

4. Напишіть твір - мініатюру на тему " Культура мовлення як показник загальнолюдської культури".



Контрольні питання:

  1. Що називається орфоепією?

  2. Що включає поняття "культура мовлення"?

  3. Які основні мовні норми ви знаєте?

  4. Які норми називають орфоепічними? Назвіть їх.

  5. Як вимовляються ненаголошені [є], [и]?

  6. У чому різниця між звуками[Ґ ][г]?

  7. Для чого потрібно володіти нормами літературної мови?

Лінгвістичний словничок до самостійної роботи №3

Орфограма – те що написане правильно. Орфограмою може бути буква, написання разом, окремо, або через дефіс, використання великої чи малої букви, місце переносу.

Орфографія – система загальноприйнятих правил написання слів, частин слів, висловів.



Орфоепія:

  1. Система загальноприйнятих правил, що визначають норми літературної мови.

  2. Розділ науки про мову, що визначає і встановлює правила вимови слів.


Самостійна робота № 4

Інструкція до самостійної роботи

Предмет: сучасна українська мова

Кількість годин на самостійну роботу: 6 годин

Розділ (тема): Будова слова. Словотвір.
Питання для самостійної роботи:

  1. Поняття про морфеми.

  2. Основа і закінчення слова.

  3. Основи непохідні і похідні.

  4. Корінь, суфікс, префікс.

Обсяг знань, умінь, навичок:

Знати: визначення мовознавчих термінів: основа, закінчення, основи похідні, непохідні, корінь, суфікс, префікс.

Вміти: визначати при виконанні практичних вправ морфеми слова, розрізняти похідні і непохідні основи.

Рекомендована література:

  1. Українська мова, Дудик, частина І, § 87-91

  2. Українська мова, Мацько, ст. 144 - 147

Завдання для самостійної роботи:

  1. Запишіть у зошити для самостійного опрацювання визначення понять: основа, закінчення, основа похідна, непохідна, корінь, суфікс, префікс.

  2. Виконайте морфемний аналіз слів: запрошення, призвичаїтися, підвіконник, сутінки, екранізація, перегляд, знесилитися, розрізнення, дієприкметниковий, займенник, суцвіття, прізвище, співчуття, позалекційний, самофінансування, приватизація.

Контрольні питання:

  1. Що вивчає морфеміка? Що таке морфема?

  2. Що називається коренем, суфіксом, префіксом, основою, закінченням?

  3. Символічні позначення основних морфем при виконанні практичних вправ.


Лінгвістичний словничок до самостійної роботи №4

Морфема – (гр.morphe - форма) – найменша неподільна значуща частина слова. За значенням місцем і роллю у слові розрізняють такі морфеми:

Основа – частина слова, яка виражає його лексичне значення і залишається в слові післ відокремлення закінчення;

Закінчення – змінна частина слова, що не входить до його основи і служить для зв’язку слів у словосполученнях;

Корінь – спільна частина споріднених слів, яка є носієм основного лексичного значення окремого слова і всіх споріднених слів.

Суфікс (лат.suffixus – прикріплений) – морфема, що стоїть після кореня або іншого суфікса і служить для творення нових слів;

Префікс (лат. Praefixus – прикріплений спереду) – морфема, що стоїть перед коренем, або іншим префіксом і служить для творення нових слів;

Основа похідна – основа слова, яке утворено від іншої основи: рибалонька – від основи слова рибалка.

Самостійна робота № 5

Інструкція до самостійної роботи

Предмет: сучасна українська мова

Кількість годин на самостійну роботу: 10 годин

Розділ (тема): Лексикологія
Питання для самостійної роботи:

  • Предмет лексикології. Слово та його значення. Поняття про фразеологію. Класифікація фразеологізмів.

  • Багатозначні та однозначні слова. Омоніми, антоніми, синоніми.

  • Склад лексики сучасної української літературної мови за походженням.

а) слова споконвічні і запозичені;

б) старослов’янізми в складі лексики;

в) слова засвоєні з слов’янських мов;

г) слова, запозичені із західної європейських мов;

д) інтернаціональна лексика в складі мови.


  • Поняття активної і пасивної лексики.

а) неологізми, архаїзми, історизми.

б) Джерела фразеологізмів.




  • Лексика української мови з погляду стилістики.

а) загальновживана лексика;

б) побутова лексика;

в) професійно-виробнича лексика;

г) емоційна лексика;

д) емоційна лексика


  1. є) діалектизми, жаргонізми.


Обсяг знань, умінь, навичок:

Знати: склад лексики української мови з погляду стилістики.

Вміти: розрізняти загальновживану, побутову, професійно-виробничу лексику, емоційну лексику, діалектизми, жаргонізми.

Рекомендована література:

1. Українська мова, Дудик, частина І, параграф 73 - 82, ст. 140-146



Завдання для самостійної роботи:

  1. Складіть тези статей підручника (§ 73 - 82).

  2. Виконайте завдання І, ст. 147 (підручник для педучилищ, частина І)

Контрольні питання:

  1. Які специфічні ознаки емоційної лексики?

  2. Які слова входять до складу просторічної лексики?

  3. Які функції виконує вузьковживана лексика?

  4. Якими суспільними причинами зумовлюється членування лексики мови на різні стилістичні шари


Лінгвістичний словничок до самостійної роботи №5

Лексикологія (гр.lexikos – словесний, словниковий і logos – слово, вчення) – розділ науки про мову, що вивчає словниковий склад мови з точки зору походження слів, їх використання, вивчення значень.

Слово – мовна одиниця: конкретне сполучення, порядок звуків, що виражає певне поняття про явища, предмет, їх властивості і зв’язки між ними.

Лексичне значення слова – зміст слова, відображення ним певного явища. У багатозначних словах виділяють пряме і переносне значення.

Граматичне значення – значення слова, що відображає відношення між словами. Одне граматичне значення притаманне багатьом словам: дерево, зелене, працював – ці слова мають граматичне значення однини; дерева, зелені, працюють – множини.

Фразеологія – (гр. phrases, від phraseos – вираз, зворот і logos – слово, вчення)

  1. Розділ мовознавства, що вивчає лексичне значення, походження і використання фразеологізмів.

  2. Сукупність стійких словосполучень певної мови, автора, книги.

Фразеологічна одиниця – за змістом неподільне, стійке за будовою і структурою словосполучення.

Термін – (лат. Terminus – межа, кордон) – слово чи словосполучення, що чітко і однозначно позначає певне поняття в галузі науки, мистецтва, техніки, суспільного життя: суфікс, корінь, флексія; графіка, класичний вітраж, кольорознавство.

Синоніми (гр.synonymia- однойменний)-слова, різні за звучанням ,але близькі за найзагальнішим своїм значенням чи можливостями використання;синоніми виражають тонкі відмінності між словами.

Антоніми – (гр.anti – проти і onyma – ім’я) – слова з протилежним значенням: дозволяти – забороняти, внутрішній – зовнішній, пам’ять – забуття.

Пароніми – (гр.para – біля, коло, поряд і onyma – ім’я) – слова, схожі за структурою і вимовою, належать до однієї частини мови, але різні за своїм значенням: адресат і адресант, формувати і формулювати.

Омоніми (гр. homonyma, від homos – однаковий і onyma – ім’я) – слова, які мають однакове значення й написання, але зовсім різні за значенням: затягнути – уповільнити і туго зав’язати.

Неологізми – слово чи мовний зворот, створені для позначення нового предмета чи вираження нового поняття. Кожне нове слово спочатку є неологізмом, а поширившись, перестає бути таким – стає книжним чи загальновживаним.

Архаїзми (гр.archaios - стародавнє) – застарілі слова, які в сучасній мові мають відповідники: град (місто), штука (мистецтво).

Діалектизми:

  1. Слова з різних діалектів, що використовуються в художній літературі з певною метою;

  2. Особливості на різних мовних рівнях (фонетичному, лексичному, морфологічному, синтаксичному), що властиві певним діалектам порівняно з літературною мовою.


Самостійна робота № 6

Предмет: сучасна українська мова

Кількість годин на самостійну роботу: 8 годин

Розділ (
жүктеу/скачать 0.92 Mb.

Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11



©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз
    Басты бет