-
Українська мова / За ред. П.С.Дудика. – К.: Вища школа, 1988. – § 33-37 § 38-43
Тема №17. Поняття про складне речення. Складносурядне речення
8 сам. опр.
Лекції
|
Практичні
заняття
|
Самостійне
опрацювання
|
|
| -
Поняття про складне речення, засоби вираження зв’язку між частинами складного речення: сполучники, сполучні слова, інтонація.
-
Сурядний і підрядний зв’язок у складному реченні.
-
Типи складних речень. Складносурядні речення, їх різновиди.
-
Розділові знаки у складносурядних реченнях.
|
Література -
Українська мова / За ред. П.С.Дудика. – К.: Вища школа, 1988. – § 49-51, § 44-48
Тема №18. Складнопідрядне речення. Структурно-семантична класифікація. Складні речення з кількома підрядними
2 аудиторних + 8 сам. опр.
Лекції
|
Практичні
заняття
|
Самостійне
опрацювання
|
23-24. Складнопідрядне речення, їх структурні особливості і засоби оформлення зв’язку між підрядною і головною частинами. Складні речення з кількома підрядними: супідрядність і послідовна підрядність.
-
Структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень з підрядними різних видів.
-
Складні речення з сурядністю і підрядністю.
|
| -
Розділові знаки у складнопідрядних реченнях.
-
Розділові знаки в складнопідрядних реченнях з кількома підрядними.
|
Література -
Українська мова ч.ІІ / За ред. П.С.Дудика. – К.: Вища школа, 1988. – § 64-78, § 79-89
Тема №19. Безсполучникові складні речення. Сполучниково-безсполучникові речення. Пряма мова. Пунктуація
2 аудиторних + 6 сам. опр.
Лекції
|
Практичні
заняття
|
Самостійне
опрацювання
|
|
25-26. Повний синтаксичний розбір складних
| -
Безсполучникові складні речення. Розділові знаки в безсполучникових реченнях
-
Складні сполучниково-безсполучникові складні речення.
|
|
речень різних типів.
| -
Пряма і непряма мова.
-
Розділові знаки при прямій мові, цитатах і діалогах.
-
Перетворення прямої мови не непряму і
-
навпаки.
-
Пунктуація. Принципи української пунктуації. Типи розділових знаків.
| Література -
Українська мова ч.ІІ / За ред. П.С.Дудика. – К.: Вища школа, 1988. – § 94-99
ІНСТРУКЦІЇ ДО ТЕМ, ВИНЕСЕНИХ НА САМОСТІЙНЕ ОПРАЦЮВАННЯ (У КІЛЬКОСТІ 19)
Самостійна робота № 1
Інструкція до самостійної роботи
Предмет: сучасна українська мова
Кількість годин на самостійну роботу: 8 годин
Розділ (тема ): Вступ. Відомості про українську мову. Стилістика і культура мовлення.
Питання для самостійної роботи:
-
Предмет і завдання курсу, його методологічні і наукові основи. Мова і мовлення. Текст (структура текстів, типи текстів)
-
Поняття літературної мови. Дві форми літературної мови.
-
Роль Т.Г.Шевченка у становленні СУМ.
-
Літературна мова і діалекти.
-
Залежність формування в дітей навичок мовлення від оточення, в якому вони живуть і виховуються..
Поняття стилістики. Усний і писемний тип мовлення.
-
Ознайомлювальний диктант. Відомості про українську мову.
-
Визначення стильових відмінностей у текстах різних стилів (офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній, розмовно-побутовий).
-
Мова як суспільне явище.
-
Походження мови.
-
Виникнення і розвиток письма. Основні етапи і типи письма.
-
Виникнення і розвиток письма у східних слов’ян.
-
Місце української мови серед слов’янських мов.
-
Українська мова – національна мова українського народу.
Стилі мовлення як система мовних засобів. Характеристика стилів.
Обсяг знань, умінь, навичок:
Знати: основні теорії походження мови, основні етапи і типи письма, виникнення і розвиток письма у східних слов'ян, місце української мови серед слов'янських мов, розрізнення понять "національна мова" і "мова літературна", основні стилі сучасної української літературної мови.
Вміти: складати розповіді про мову, її походження, письмо східних словян; використовувати на практиці мовні засоби кожного з п'яти основних стилів сучасної української літературної мови на практиці.
Рекомендована література:
Українська мова, Дудик, частина І §. 2,6-10,14,15.
Завдання для самостійної роботи:
-
Законспектуйте пар. 6-10 підручника.
-
Опрацюйте таблиці "Стилі сучасної української літературної мови" (див. додаток № 1)
-
Випишіть зразки наукового, публіцистичного, офіційно-ділового стилю, стилю художньої літератури та розмовно-побутового стилю, усно дайте їм характеристику.
-
Складіть повідомлення "Виникнення письма у східних слов'ян".
Контрольні питання:
-
Як ви розумієте роль мови в житті людини і суспільства?
-
Які функції виконує мова?
-
Що ви знаєте про історію походження української мови?
-
Хто є засновником українського письма?
-
До якої мовної сім'ї, мовної групи, підгрупи належить українська мова?
-
У чому різниця між мовознавчими поняттями "національна мова" і "літературна мова"?
-
Охарактеризуйте кожен з п'яти основних стилів сучасної української мови
Лінгвістичний словничок до самостійної роботи №1
Мова – найважливіший засіб людського спілкування: засіб вираження і повідомлення думок, почуттів, засіб пізнання навколишнього світу й передачі знань і досвіду від покоління до покоління до покоління; здатність спілкування через звуки.
Мовлення – процес говоріння під час спілкування з іншими людьми або при звертанні до самого себе.
Текст (лат. Textum – тканина, зв’язок, побудова) – сукупність речень, що зв’язані за змістом і йдуть у певній послідовності. Текст може відтворюватися на письмі чи в друці. За метою висловлювання тексти поділяються на: тексти – розповіді, тексти – описи, тексти – міркування).
Розповідь – тип мовлення: усне повідомлення, виклад про що - небудь; може містити в собі елементи опису чи роздуму.
Опис – тип мовлення: словесне зображення в певному порядку ознак, особливостей, зовнішнього вигляду кого - або чого – небудь. Таке зображення може бути в усній чи письмовій формі.
Роздум – типи мовлення: виклад в усній чи письмовій формі міркувань, суджень, оцінок про певні явища, предмети, події.
Мовна норма – сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процесі суспільної комунікації.
Типи мовних норм:
Орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень);
Графічні (передача звуків на письмі);
Орфографічні (написання слів);
Лексичні (слововживання);
Морфологічні (правильне вживання морфем);
Синтаксичні (усталені зразки побудови словосполучень, речень);
Стилістичні (вибір мовних елементів відповідно до умов спілкування);
Пунктуаційні (вживання розділових знаків).
Діалект (гр.dialektos –розмова, говір, наріччя) – різновид загальнонародної мови, яким говорить обмежена кількість людей, що об’єднані спільною територією (територіальний чи місцевий діалект), соціальним станом (соціальний діалект).
Мовний стиль – сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання.
Самостійна робота № 2
Інструкція до самостійної роботи
Предмет: сучасна українська мова
Кількість годин на самостійну роботу: 2 години
Тема: Фонетика. Графіка
Питання для самостійної роботи:
-
Звуки і букви. Український алфавіт. Співвідношення між звуками (голосними і приголос-ними) і буквами.
-
Склад. Основні правила складоподілу.
-
Наголос у словах, його роль у розрізненні слів та їх форм.Характер українського наголосу
Обсяг знань, умінь, навичок:
Знати: Український алфавіт, співвідношення між звуками і буквами, основні правила складоподілу, види наголосу в українській мові, його характер.
Вміти: виголошувати алфавіт по пам'яті, записувати звуки та їх буквені відповідники, розбивати слова на склади, правильно розставляти головний і допоміжний наголос.
Рекомендована література:
-
Ющук І.П. Практикум з правопису української мови - К.: освіта, 1997 2Д20-37.
-
Українська мова, ч. 1 (за редакцією Дудика).-К.: "Вища школа", 1988, § 23,24.
Завдання для самостійної роботи:
-
Виконати завдання III, сторінка 51 (підручник).
-
Поділіть подані нижче слова на склади: Сонце, месник, власний, зросла, пристрасний, каштани, оббитий, щасливий, подруга, безвартісний, назустріч, затишний, краплина, надворі, обличчя, прекрасний, шарпнули, небезпека, безсмертний, розказати.
-
Користуючись словником, поставте наголос у словах:
Адресний, актор, астроном, бджолиний, пишучи, бурштиновий, бурхання, ваги, вагар, вірші, випадок, гусениця, дюшес, жальце, жерло, житло, жмуток, завидки.
Контрольні питання:
-
Які зміни відбулися в українському алфавіті з 1993 року?
-
Чому букв на позначення голосних і приголосних менше, ніж звуків? (38-33)
-
Які основні правила складоподілу? Чи збігаються ці правила з правилами переносу?
-
Яка роль українського наголосу у розрізненні слів?
Лінгвістичний словничок до самостійної роботи №2
Алфавіт (гр. alphabetos – від назв літер грецької азбуки альфа і бета – у середньо грецькій вимові ” віта ”) – сукупність розташованих у певному порядку букв певної мови, якими користуються для передачі усного мовлення на письмі.
Склад – звук чи кілька звуків, що утворюються одним поштовхом видихування повітря. В українській мові слово має стільки складів, скільки голосних звуків: ви – бри – ку – ва – ти, крим – чак, пі – а – ніст.
Наголос – звукове виділення складу в слові, слова чи словосполучення у фразі.
Морфема – (гр.morphe - форма) – найменша неподільна значуща частина слова.
За значенням місцем і роллю у слові розрізняють такі морфеми:
Основа – частина слова, яка виражає його лексичне значення і залишається в слові післ відокремлення закінчення;
Закінчення – змінна частина слова, що не входить до його основи і служить для зв’язку слів у словосполученнях;
Корінь – спільна частина споріднених слів, яка є носієм основного лексичного значення окремого слова і всіх споріднених слів.
Суфікс (лат.suffixus – прикріплений ) – морфема, що стоїть після кореня або іншого суфікса і служить для творення нових слів;
Префікс (лат. Praefixus – прикріплений спереду) – морфема, що стоїть перед коренем, або іншим префіксом і служить для творення нових слів;
Основа похідна – основа слова, яке утворено від іншої основи: рибалонька – від основи слова рибалка.
Самостійна робота № З
Інструкція до самостійної роботи
Предмет: сучасна українська мова
Кількість годин на самостійну роботу: 8 годин
Розділ (тема ): Орфоепія. Орфографія.
Питання для самостійної роботи:
-
Основні правила української літературної вимови.
-
Вимова голосних звуків.
-
Вимова приголосних звуків, звукосполучень.
-
Принципи українського право-пису: правопис значущих частин слова; написання разом і окремо; уживання великої літери; перенос частин слова.
Обсяг знань, умінь, навичок:
Знати: визначення поняття "орфоепія", суспільну функцію орфоепічних норм, взаємозв'язок між поняттями "орфоепія" і "культура мовлення", найважливіші правила української літературної вимови, основні принципи українського правопису, правила написання слів разом і окремо, уживання великої літери, перенос частин слова.
Вміти: правильно вимовляти голосні, приголосні, звукосполучення, використовувати ці знання при читанні, виголошуванні промов, у повсякденному житті, правильно наголошувати слова, застосовувати основні правила написання слів при виконанні практичних вправ, написанні диктантів.
Рекомендована література:
-
Українська мова: Підручник для студентів педагогічних училищ // Т.Л.Бурлака, В.О. Горпинич, П.С.Дудик та ін./ За ред.П.С. Дудика. - К.: Вища школа, 1993. -ч.І, пар.38,39
-
Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасна українська літературна мова. - К.:Вища школа, 1972. - с.300-307.
-
Сучасна українська літературна мова. За ред. М.Я. Плющ. - К.: Вища школа, 1994, -с.254-258.
-
Сучасна українська літературна мова. За ред. О.Д. Пономарева - К.: Либідь,1997.-с.166-169
-
Український правопис. - К.: Наук. Думка, 1993
Завдання для самостійної роботи:
-
Законспектуйте § 38,39.( Дудик, ч.І)
-
Поставте наголос у словах:
Агент, випадок, вітчим, каталог, квартал, кропива, листопад, напровесні, обіцянка, олень, перепустка, подруга, сільськогосподарський, тополя, український, цемент, черпати, глибоко, легко, холодно, далеко, широко.
3. Запишіть слова фонетичною транскрипцією, поясніть їхню вимову та написання.
Списати, боротьба, натхнення, молотьба, просьба, анекдот, скинути, кігті, сфотографувати, зсунути, обписати, відтягти, зустрічаються, піщаний, Вінничина, Донеччина, віддзеркалення.
4. Напишіть твір - мініатюру на тему " Культура мовлення як показник загальнолюдської культури".
Контрольні питання:
-
Що називається орфоепією?
-
Що включає поняття "культура мовлення"?
-
Які основні мовні норми ви знаєте?
-
Які норми називають орфоепічними? Назвіть їх.
-
Як вимовляються ненаголошені [є], [и]?
-
У чому різниця між звуками[Ґ ][г]?
-
Для чого потрібно володіти нормами літературної мови?
Лінгвістичний словничок до самостійної роботи №3
Орфограма – те що написане правильно. Орфограмою може бути буква, написання разом, окремо, або через дефіс, використання великої чи малої букви, місце переносу.
Орфографія – система загальноприйнятих правил написання слів, частин слів, висловів.
Орфоепія:
-
Система загальноприйнятих правил, що визначають норми літературної мови.
-
Розділ науки про мову, що визначає і встановлює правила вимови слів.
Самостійна робота № 4
Інструкція до самостійної роботи
Предмет: сучасна українська мова
Кількість годин на самостійну роботу: 6 годин
Розділ (тема): Будова слова. Словотвір.
Питання для самостійної роботи:
-
Поняття про морфеми.
-
Основа і закінчення слова.
-
Основи непохідні і похідні.
-
Корінь, суфікс, префікс.
Обсяг знань, умінь, навичок:
Знати: визначення мовознавчих термінів: основа, закінчення, основи похідні, непохідні, корінь, суфікс, префікс.
Вміти: визначати при виконанні практичних вправ морфеми слова, розрізняти похідні і непохідні основи.
Рекомендована література:
-
Українська мова, Дудик, частина І, § 87-91
-
Українська мова, Мацько, ст. 144 - 147
Завдання для самостійної роботи:
-
Запишіть у зошити для самостійного опрацювання визначення понять: основа, закінчення, основа похідна, непохідна, корінь, суфікс, префікс.
-
Виконайте морфемний аналіз слів: запрошення, призвичаїтися, підвіконник, сутінки, екранізація, перегляд, знесилитися, розрізнення, дієприкметниковий, займенник, суцвіття, прізвище, співчуття, позалекційний, самофінансування, приватизація.
Контрольні питання:
-
Що вивчає морфеміка? Що таке морфема?
-
Що називається коренем, суфіксом, префіксом, основою, закінченням?
-
Символічні позначення основних морфем при виконанні практичних вправ.
Лінгвістичний словничок до самостійної роботи №4
Морфема – (гр.morphe - форма) – найменша неподільна значуща частина слова. За значенням місцем і роллю у слові розрізняють такі морфеми:
Основа – частина слова, яка виражає його лексичне значення і залишається в слові післ відокремлення закінчення;
Закінчення – змінна частина слова, що не входить до його основи і служить для зв’язку слів у словосполученнях;
Корінь – спільна частина споріднених слів, яка є носієм основного лексичного значення окремого слова і всіх споріднених слів.
Суфікс (лат.suffixus – прикріплений) – морфема, що стоїть після кореня або іншого суфікса і служить для творення нових слів;
Префікс (лат. Praefixus – прикріплений спереду) – морфема, що стоїть перед коренем, або іншим префіксом і служить для творення нових слів;
Основа похідна – основа слова, яке утворено від іншої основи: рибалонька – від основи слова рибалка.
Самостійна робота № 5
Інструкція до самостійної роботи
Предмет: сучасна українська мова
Кількість годин на самостійну роботу: 10 годин
Розділ (тема): Лексикологія
Питання для самостійної роботи:
-
Предмет лексикології. Слово та його значення. Поняття про фразеологію. Класифікація фразеологізмів.
-
Багатозначні та однозначні слова. Омоніми, антоніми, синоніми.
-
Склад лексики сучасної української літературної мови за походженням.
а) слова споконвічні і запозичені;
б) старослов’янізми в складі лексики;
в) слова засвоєні з слов’янських мов;
г) слова, запозичені із західної європейських мов;
д) інтернаціональна лексика в складі мови.
-
Поняття активної і пасивної лексики.
а) неологізми, архаїзми, історизми.
б) Джерела фразеологізмів.
-
Лексика української мови з погляду стилістики.
а) загальновживана лексика;
б) побутова лексика;
в) професійно-виробнича лексика;
г) емоційна лексика;
д) емоційна лексика
-
є) діалектизми, жаргонізми.
Обсяг знань, умінь, навичок:
Знати: склад лексики української мови з погляду стилістики.
Вміти: розрізняти загальновживану, побутову, професійно-виробничу лексику, емоційну лексику, діалектизми, жаргонізми.
Рекомендована література:
1. Українська мова, Дудик, частина І, параграф 73 - 82, ст. 140-146
Завдання для самостійної роботи:
-
Складіть тези статей підручника (§ 73 - 82).
-
Виконайте завдання І, ст. 147 (підручник для педучилищ, частина І)
Контрольні питання:
-
Які специфічні ознаки емоційної лексики?
-
Які слова входять до складу просторічної лексики?
-
Які функції виконує вузьковживана лексика?
-
Якими суспільними причинами зумовлюється членування лексики мови на різні стилістичні шари
Лінгвістичний словничок до самостійної роботи №5
Лексикологія (гр.lexikos – словесний, словниковий і logos – слово, вчення) – розділ науки про мову, що вивчає словниковий склад мови з точки зору походження слів, їх використання, вивчення значень.
Слово – мовна одиниця: конкретне сполучення, порядок звуків, що виражає певне поняття про явища, предмет, їх властивості і зв’язки між ними.
Лексичне значення слова – зміст слова, відображення ним певного явища. У багатозначних словах виділяють пряме і переносне значення.
Граматичне значення – значення слова, що відображає відношення між словами. Одне граматичне значення притаманне багатьом словам: дерево, зелене, працював – ці слова мають граматичне значення однини; дерева, зелені, працюють – множини.
Фразеологія – (гр. phrases, від phraseos – вираз, зворот і logos – слово, вчення)
-
Розділ мовознавства, що вивчає лексичне значення, походження і використання фразеологізмів.
-
Сукупність стійких словосполучень певної мови, автора, книги.
Фразеологічна одиниця – за змістом неподільне, стійке за будовою і структурою словосполучення.
Термін – (лат. Terminus – межа, кордон) – слово чи словосполучення, що чітко і однозначно позначає певне поняття в галузі науки, мистецтва, техніки, суспільного життя: суфікс, корінь, флексія; графіка, класичний вітраж, кольорознавство.
Синоніми (гр.synonymia- однойменний)-слова, різні за звучанням ,але близькі за найзагальнішим своїм значенням чи можливостями використання;синоніми виражають тонкі відмінності між словами.
Антоніми – (гр.anti – проти і onyma – ім’я) – слова з протилежним значенням: дозволяти – забороняти, внутрішній – зовнішній, пам’ять – забуття.
Пароніми – (гр.para – біля, коло, поряд і onyma – ім’я) – слова, схожі за структурою і вимовою, належать до однієї частини мови, але різні за своїм значенням: адресат і адресант, формувати і формулювати.
Омоніми (гр. homonyma, від homos – однаковий і onyma – ім’я) – слова, які мають однакове значення й написання, але зовсім різні за значенням: затягнути – уповільнити і туго зав’язати.
Неологізми – слово чи мовний зворот, створені для позначення нового предмета чи вираження нового поняття. Кожне нове слово спочатку є неологізмом, а поширившись, перестає бути таким – стає книжним чи загальновживаним.
Архаїзми (гр.archaios - стародавнє) – застарілі слова, які в сучасній мові мають відповідники: град (місто), штука (мистецтво).
Діалектизми:
-
Слова з різних діалектів, що використовуються в художній літературі з певною метою;
-
Особливості на різних мовних рівнях (фонетичному, лексичному, морфологічному, синтаксичному), що властиві певним діалектам порівняно з літературною мовою.
Самостійна робота № 6
Предмет: сучасна українська мова
Кількість годин на самостійну роботу: 8 годин
Розділ (
Достарыңызбен бөлісу: |