Давання показань починається з вільної розповіді допитуваного. Слідчий повинен уміти слухати допитуваного. Відомо, що зацікавленість слухаючого стимулює розповідача більш конкретно розповісти, описати подію. Під час неуважного, байдужого відношення слідчого допитуваний намагається швидше викласти факти і не в повному обсязі. Всією поведінкою слідчий повинен проявити уважне відношення стосовно допитуваного. В необхідних випадках під час розповіді доречним можуть виявитися заохочувальні зауважеігня слідчого. Однак необхідно підкреслити, що таке втручання в розповідь допитуваного повинні здійснюватися в тактичній формі, без тиску на нього з метою одержання бажаних доказів.
У ході вільної розповіді слідчий аналізує показання допитуваного, складає уявлення про його інформованість, відношення до події та її учасників, відмічає протиріччя в його показаннях, співставляе показання з іншими даними за справою. Слухаючи розповідь, слідчий коригує план допиту: відмічає, які обставини допитуваний не висвітлів і на які питання відповів, вносить поправки в раніше підгтовлсні питання, формулює нові тощо.
Після вільної розповіді допитуваного слідчий у випадку необхідності задає йому питання з мстою одержати від нього показання щодо відомих йому обставин, про які він не розказав чи розповів неповно. Не допускається задавати запитання, які наводять допитуваного на бажану відповідь, містять в собі пряму чи опосередковану відповідь. Такі запитання особливо небезпечні, коли допитуваний твердо не пам'ятає, не впевнений в існуванні і характері події, про яку його запитують. Негативний вплив на допитуваного може справити не лише зміст запитання, а іі його форма, зв'язок з даними раніше показаннями, місце серед інших запитань. Все це може призвести до давання неправдивих показань. Тому провадження допиту вимагає від слідчого активного застосування різноманітних прийомів, настирливості, цілеспрямованості, тактовності, терпіння і майстерності.
§4. Психологічні основи тактики допиту
Основною формою психологічного впливу на допитуваного є переконання. Воно розуміється як діяльність, спрямована на те, щоб переконати допитуваного у безперспективності приховувати істину. З цією метою виправданим є використання позитивних якостей особи допитуваного, протиріч у показаннях, невідповідність їх реальному ходу подій, пред'явлення доказів. Не слід покладати надію на будь-який один тактичний прийом чи на те, що тактичні прийоми допиту автоматично приведуть допитуваного до добровільного каятгя і правдивих показів. Тактичні прийоми повинні застосовуватися в комплексі.
Допит - це регламентована законом специфічна форма спілкування, яка протікає в формі співробітництва, протистояння, психологічної боротьби.
Особливе значення в забезпеченні успішності допиту має загальна сприятлива для спілкування психологічна атмосфера слідчої дії, наявність психологічного контакту.
Психологічний контакт - це такий рівень взаємовідносин на допиті, під час якого, особи, які в ньому беруть участь, готові до спілкування. Під час психолічного контакту допитуваний внутрішньо, психологічно налаштований на участь у спілкуванні, слухати слідчого, сприймати його доводи, аргументи і докази навіть у конфліктній ситуації, коли має наміри приховувати правду, давати неправдиві показання.
Психологічному контакту сприяє здібність слідчого розташувати навколо себе людей, уміння з урахуванням індивідуальних особливостей допитуваного знаходити такт у спілкуванні, збуджувати зацікавленість до давання правдивих показань.
В ситуації протистояння, психологічної бототьби, коли допитуваний приховує відомі йому обставини, дає неправдиві показання, до нього застосовується психологічний вплив. Суть психологічного впливу полягає в застосуванні прийомів, що забезпечують найбільш ефективну форму повідомлення доказового матеріалу, спрямованих на зміну ходу і змісту психічних процесів, суб'єктивної позиції допитуваного, переконання його в необхідності дати правдиві показання, допомогти слідчому в установленні істини.
Психологічний вплив здійснюється в межах кримінально- процесуального закону. За загальним правилом, не можна домагатися показань шляхом насилля, погроз та інших незаконних дій. Попередній відбір, логічне упорядкування наявних фактів і висновків, пред'явлення їх в ефективній емоційній формі і тактично обумовленій послідовності - все це і визначає успішність психологічного впливу.
Психологічний вплив на допитуваного має певне значення під час виникнення конфліктних ситуацій в ході допиту. В таких ситуаціях тактичні прийоми, спрямовані на встановлення психологічного контакту з допитуваним, грунтуються на використанні даних психології, логіки та інших наук.
У конфліктних ситуаціях, коли допитуваний приховує інформацію, можна застосовувати наступні прийоми психологічного впливу: переконання, звернення до почуттів гідності, гордості, справедливості та шляхетності тощо. Прийоми переконання мають бути зрозумілими допитуваному, їх слід повторювати кілька разів, посилатися на відсутність логіки фактів.
Для викриття неправдивих свідчень застосовують прийоми психологічного впливу:
-
замовчування обставин, які відомі слідчому;
-
створення умов, за яких у допитуваного формується думка, що слідчий знає замовчувані ним факти;
-
застосування тактичних комбінацій, побудованих на послідовності запитань, що ставляться;
-
задавання несподіваних запитань стосовно фактів, що приховуються;
-
демонстрування слідчих та технічних можливостей встановлення обставин, які приховуються.
У ході пред'явлення доказів під час допиту застосовуються такі тактичні прийоми: 1) згадування про докази; 2) перераховування доказів; 3) надання можливості допитуваному оглянути докази; 4) демонстрування доказів; 5) орієнтування допитуваного па викладання фактів, які цікавлять слідство; 6) деталізація та конкретизація свідчень; 7) допит за «різними планами» (з кінця, з середини факту).
Тактичні прийоми, що спираються на психологічний вплив, повинні відповідати вимогам вибірковості. Необхідно, щоб вони справляли відповідний вплив лише стосовно особи, що приховує правду, і були нейтральні щодо незацікавлених осіб.
§5. Допит неповнолітнього
Тактика допиту неповнолітнього будується з урахуванням його вікових особливостей. Для неповнолітніх, особливо дошкільного і молодшого шкільного віку, характерні підвищена навіюваність, схильність до фантазування тощо. Недостатній рівень розвитку, обмеженість логічного мислення, відсутність життєвого досвіду і професійних знань заважають їм іноді сприймати її цілому картину тієї чи іншої події і правильно відтворити на допиті зафіксовану інформацію. Однак вони легко запам'ятовують найбільш яскраві моменти і деталі події. Життя неповнолітніх емоційно переповнене, і наступні враження нерідко сприяють забуванню сприйнятого. Тому їх допит не можна відкладати на довгий час.
У ході підготовки до допиту необхідно одержати відомості про рівень розвитку неповнолітнього, його інтереси, нахили, звички, родинну мікросферу, взаємовідносини з особою, стосовно якої буде здійснюватися допит. Неповнолітній до 16 років викликається на допит через батьків чи інших законних представників. Інший порядок допускається, коли це викликається обставинами справи.
У разі участі в допиті педагога, а також законних представників чи близьких родичів неповнолітнього необхідно заздалегідь упевнитися, що характер їх взаємовідносин з неповнолітнім не вплине негативно на допитуваного. Ці особи повинні бути попереджені про недопустимість будь-яких підказок, навідних запитань, роздратування стосовно неповнолітнього.
Допит малодітних краще проводити у звичній для них обстановці - в дитячій установі, школі, вдома. Бажано розпочинати допит з бесіди, що включає елементи гри, яка допоможе встановленню довірливих стосунків. Психологічному контакту з допитуваним буде сприяти спокійний, упевнений тон слідчого, його манера звертання.
У ході оцінки показань неповнолітнього необхідно звертати увагу на заученість відомостей, що повідомляються ним, наявність протиріч, що може свідчити про вплив зацікавлених осіб.
Особливими тактичними прийомами, що застосовуються під час допиту неповнолітніх, є роз'яснення важливості повідомлення правдивих показань; демонстрування поінформованості про обставини життя допитуваного, його потреби, інтереси, роз'яснення сутності та значення пред'явлених і оголошених матеріалів; роз'яснення неправильно зайнятої ним позиції.
Під час допиту неповнолітніх обвинувачених необхідно враховувати їх схільність до самообмови в результаті впливу старших учасників злочину. Одержані показання у зв'язку з цим повинні бути обов'язково проаналізовані з точки зору наявності в них внутрішніх протиріч, а також протиріч з іншими доказами.
§6. Тактика очної ставки
Очна ставка є самостійною слідчою дією. Це допит двох раніше допитаних осіб у присутності один одного з приводу істотних протиріч, що виникли між їхніми показаннями. Якщо ці особи раніше не знали один одного, то до початку очної ставки проводиться пред'явлення для впізнання. Очна ставка проводиться тоді, коли слідчому необхідно вияснити, хто із двох допитаних осіб дає неправдиві показання. У цьому випадку на очній ставці здійснюється своєрідне зіткнення показань, перевірка їх на об'єктивність. На підставі того, як вони висловлюють свої думки, як реагують на розбіжності між їх показаннями, слідчий може робити висновки щодо правдивості їх свідчень. Очна ставка може бути використана для надання допитуваному допомоги у згадуванні забутих фактів і обставин.
Очна ставка є також ефективним засобом психологічного впливу на особу, яка дає неправдиві показання. При цьому особливу роль відіграє ефект безпосереднього емоціонального впливу однієї особи на іншу, особливо в таких випадках, коли допитуваний не знав, що є очевидці скоєного злочину, або надіявся, що проти нього показань не буде.
Очна ставка є досить складною слідчою дією, у певних випадках навіть ризикованою, оскільки можливий і негативний вплив допитуваного на особу, що дає правдиві показання. Крім того, обвинувачені на очній ставці можуть домовитися між собою і погодити свої неправдиві показання. В разі наявності таких побоювань краще не квапитися з очною ставкою і спробувати усунути розбіжності, що виникли, іншим шляхом, наприклад, за рахунок відтворення звукозапису показань чи пред'явлення звукозапису допиту. Так само очну ставку між неповнолі тним і дорослим доцільно проводити лише в тих випадках, коли слідчий упевнений, що дорослий допитуваний не вчинить негативний вплив і показання неповнолітнього не будуть розхитані.
Достарыңызбен бөлісу: |