Розділ II. Криміналістична техніки За видом слідоутворюючих об'єктів сліди поділяються на



бет27/58
Дата24.07.2016
өлшемі3.33 Mb.
#219618
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   58

Перед початком очної ставки необхідно добре вивчити по­казання допитуваних, врахувати їх взаємовідносини, вияснити сутність розбіжностей, що виникли, намітити запитання, які по­винні задаватися, їх послідовність і вирішити питання про те, хто буде першим допитуватися па очній ставці. Першим, як прави­ло, допитується особа, яка дає, на думку слідчого, правдиві пока­зання. Хоча в деяких ситуаціях можна зробити і навпаки в роз­рахунку на те, що неправдиві показання, що зачіпають інтереси іншого допитуваного, викличуть у нього обурення. В результаті він може повідомити факти, про які до цього часу змовчував.

Завданням очної ставки є також одержання хоча б від од­ного із допитуваних нових відомостей про такі епізоди, обста­вини і деталі події, про які до показань цього допитуваного на очній ставці не повідомлялось і які можна було б підтвердити наявними даними чи під час проведення інших слідчих дій. Тому слідчий повинен завчасно обмежити обсяг інформації, повідомленої допитуваним, з тим щоб інший допитуваний зміг проявити свою обізнаність і дати показання, що виходять за межі того, що було повідомлено на очній ставці. Лише в цьому випадку слідчий може бути впевнений, що показання, одержані на очній ставці, є об'єктивними.

§7. Фіксація результатів догшту



Основним засобом фіксації результатів допиту є протоко­лювання. Під час фіксації показань допитуваного слідчий вир­ішує одночасно два завдання: 1) він повинен вести протокол' так, щоб хід запису показань не відобразився на процесі допи­ту; 2) записувати показання повністю і дослівно.

Запис показань у протокол здійснюється за трьома варі­антами: паралельно з даванням показань; після закінчення

давання показань; за окремими епізодами, щоб записувати показання в ході допиту. Кожний із варіантів має позитивні і негативні сторони.

У ході складання протоколу під час розповіді допитувано­го слідчий вимушений одночасно слідкувати за змістом по­відомлення, аналізувати показання і співставляти з наявними у справі даними, відбирати із розповіді допитуваного ті з них, які мають значення для справи. Під час допиту слідчий пови­нен слідкувати за поведінкою допитуваного.

Другий варіант складання протоколу має переваги тому, що дозволяє слідчому зосередитися на веденні допиту, однак він пов'язаний з ризиком упустити в ході викладення показань у протоколі окремих обставин із розповіді допитуваного.

Обидва варіанти фіксації показань доцільно застосовувати під час допиту, який стосується невеликого кола конкретних обставин. Якщо ж предмет допиту включає значну кількість обставин, то допит і записування показів необхідно вести за окремими епізодами, що дозволяє використати переваги пер­ших двох способів фіксації та уникнути властивих їм недоліків.

Протокол допиту повинен містити:

  • відмітку про попередження допитуваного про криміналь­ну відповідальність за відмову від давання показань і за давання свідомо неправдивих показань;

  • відмітку про роз'яснення допитуваному у вчиненні яко­го злочину його підозрюють та про його право на захист;

  • заяву обвинуваченого про те, чи визнає вій себе винним;

  • відомості про перекладача, експерта, захисника, педагога, батьків або законних представників неповнолітнього.

Під час допиту в якості засобів фіксації можуть застосову­ватися креслення, схеми, малюнки, плани. Вони дають мож­ливість точно і в повному обсязі об'єктивно зафісувати пока­зання допитуваного. Крім того, ці засоби дисциплінують допитуваного, заставляють його більш відповідально віднести-" ся до своїх показань. Застосування перерахованих засобів по­легшує працю слідчого, дозволяє йому зосередитися па веденні допиту, що підвищує його результативність. 280

Однак найбільше уявлення про зміст, обстановку і технічні прийоми допиту дає звуко- і відеозапис. Такий запис проводить­ся у відповідності з вимогами кримінально-процесуального за­конодавства після попереднього повідомлення усіх учасників слідчої дії. Ці засоби фіксації можуть застосовуватися як за влас­ною ініціативою слідчого, гак і на прохання допитуваного. Пара­лельно зі звуко- і відеозаписом слідчий складає протокол.

Контрольні запитання



    1. Що таке допит, його тактика і завдання?

    2. У чому полягає підготовка до проведення допиту?

    3. Які є тактичні прийоми допиту?

    4. У чому полягають психологічні основи тактики допиту?

    5. У чому полягає сутність допиту неповнолітнього?

    6. Коли виникає необхідність у проведенні очної ставки?

    7. Чим відрізняється тактика допиту від очної ставки?

    8. За допомогою яких засобів здійснюється фіксація резуль­татів допиту?

Теми рефератів і курсових робіт

      1. Допит як важлива слідча дія в розкритті і розслідуванні злочинів.

      2. Тактичні прийоми допиту і психологічні основи його проведення.

      3. Тактика допиту підозрюваних, обвинувачених, непов­нолітніх.

Література

        1. Криминалистика. Учебник / Под ред. В.А. Образцова. - М„ 1995. - С. 314-330.

        2. Криминалистика. Учебник / Под ред. Н.П. Яблокова. - М„ 1997. - С. 445-467.

        3. Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. - К, 2001. - С. 252- 287.

        4. Салтевський М.В. Криміналістика. Навчально-довідковий посібник. - К, 1996. - С. 109—112.

Тема 20. Тактика обшуку і виїмки

  • Поняття і завдання обшуку

  • Об'єкти, види і тактичні прийоми обшуку

  • Тактика виїмки

  • Фіксація результатів обшуку і виїмки

§1. Поняття і завдання обшуку

Обшук - це обгрунтована доказами слідча дія, суть якої полягає в примусовому обстеженні окремих громадян, при­міщень, ділянок місцевості, робочих місць з метою виявлення злочинців, знарядь злочину, речеіі та цінностей, здобутих зло­чинним шляхом, а також предметів і документів, які мають зна­чення для встановлення істини у справі.

Конституція України гарантує громадянам недоторканість їх особистого життя, таємницю листування, телефонних роз­мов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також недоторка­ності житла. Ніхто не має права проникати в житло проти волі особи, яка в ньому мешкає. Обшук та інші дії, які вчиняються з проникненням у житло, допускаються лише на підставі рішен­ня суду (ст.ст. ЗО, 31 Конституції України).

Обшук здійснюється за мотивованою постановою слідчо­го з санкції прокурора чи його заступника, за винятком жит­ла чи іншого володіння особи. У відповідності з вимогами Кримінально-процесуального кодексу обшук житла чи іншо­го володіння особи, за винятком невідкладних випадків, про­водиться лише за мотивованою постановою судді. У разі не­обхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до судді за місцем про­вадження слідства (с.т. 177 КГІК України).

У невідкладних випадках обшук об'єктів, за винятком жит­ла чи іншого володіння особи, може бути проведений без санкції прокурора, але з наступним повідомленням прокурора в добовий строк про проведений обшук та його результати. У невідкладних випадках, пов'язаних з врятуванням життя та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюють­ся у вчиненні злочину, обшук житла чи іншого володіння осо­би може бути проведено без постанови судді. Протягом доби з часу проведення цієї дії слідчий направляє копію протоколу обшуку прокуророві (ст. 177 КПК України).

Під час розслідування обшук може проводитись і тоді, коли об'єктом пошуку є особа, що розшукується, груп чп його частини.

За своїм характером і завданнями обшук подібний до виїм­ки і огляду. Виїмка - цс також вилучення у будь-якої особи, із установ чи організацій певних предметів і документів, що ма­ють значення для справи, але без їх попереднього пошуку, оск­ільки відомо, де і в кого вони знаходяться.

Подібність обпгуку з оглядом місця події, місцевості, приміщень і предметів проявляється головним чином у тому, що в обох ви­падках слідчий проводить обстеження згаданих об'єктів з метою виявлення, фіксації та вилучення різних матеріальних джерел криміналістичної інформації. На відміну від огляду в ході обшуку слідчий спрямовує свої зусилля на пошук джерел доказової інфор­мації, умисно прихованих, з різним ступенем хитрощів.

Безпосередніми завданнями такого пошуку є: виявлення об'єктів, що відшукуються; фіксація місць їх приховування; фіксація загальних і окремих ознак виявлених об'єктів; при­єднання вилучених об'єктів до справи.

Після складання постанови щодо проведення обшуку слідчий приступає до складання плану даної слідчої дії.

Кожний обшук в тактичному відношенні індивідуальний. На його підготовку і провадження впливають особливості кон­кретної кримінальної справи, характер предметів, що розшуку­ються, особистість обшукуваного, специфіка об'єкта, що підля­гає обшуку, та ряд інших обставин. Одночасно можна виділити ряд рекомендацій, застосування яких допоможе слідчому доби­тися оптимальних результатів під час проведення обшуку.

Так, до виїзду на обшук слідчий повинен скласти чітке уяв­лення про місце його провадження. Інформація про місце об­шуку допоможе йому у вирішенні питань щодо обсягу пошу­кових дій, дозволить попередньо намітити послідовність дій на місці обшуку, підготовити необхідні технічні засоби.

На підставі матеріалів кримінальної справи і даних, одержа­них в ході оперативно-розшукових заходів, слідчий повинен скласти собі уявлення про особу, яка буде обшукуватися, його родину, їхній спосіб життя, розпорядок дня. Це дасть змогу йому виробити правильну лінію поведінки на місці обшуку, намітити тактику пошукових дій.

Основне тактичне правило обшуку - раптовість проваджен­ня. Виконання його слідчим позбавляє особу, що скоїла злочин, можливості сховатися, приховати чи знищити речові докази.

У ході підготовки до обшуку важливе значення має пра­вильне визначення слідчим чисельності й особового складу слідчої групи. До складу слідчої групи включаються оперативні працівники міліції, яким доручається спостереження за при­міщенням, що обшукується, охорона місця обшуку. В склад даної групи можуть бути включені відповідні спеціалісти.

Якщо на місці обшуку передбачається великий обсяг техн- ічних робіт, то для їх виконання запрошується допоміжний персонал.

Якщо на місці обшуку передбачається провести особистий обшук не лише підозрюваного, а й інших осіб, що перебувають на місці обшуку, у склад слідчої групи завчасно повинні бути включені оперативні працівники і поняті як чоловічої, гак і жіночої статі.

У ході підготовки до обшуку слідчий готує криміналістич­ну техніку, підготовляє пошукові прилади та інші пристосуван­ня, які можуть знадобитися в ході пошукових дій.

§2. Об'єкти, види і тактичні прийоми обшуку



Об'єкт обшуку - це те, відносно чого (чи кого) здійснюєть­ся обстеження. Найбільш поширеними об'єктами обшуку є: жилі приміщення (будинок, квартира, дача, номер готелю тощо); виробничі, торговельні, службові та інші нежилі приміщення (офіси, кабінети службових осіб, виробничі дільниці, підсобні приміщення тощо); ділянки місцевості (садиба, сад, город тощо); автотранспортні засоби (автомобілі, мотоцикли, причепи до них); жива людина (її тіло, одяг, взуття та інші посильні речі).


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   58




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет