Розділ II. Криміналістична техніки За видом слідоутворюючих об'єктів сліди поділяються на



бет31/58
Дата24.07.2016
өлшемі3.33 Mb.
#219618
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   58

Слідчий експеримент передбачає вирішення таких завдань:

  • перевірити слідчі версії та реальне існування конкретних фактів, явищ;

  • одержати можливість сприймати будь-які явища в пев­них умовах;

  • встановити механізм або окремі елементи події злочину.

Виходячи з перерахованих завдань, слідчий експеримент

поділяють на три види:

    1. слідчий експеримент, що падає можливість установити факт чуттєвого сприйняття будь-яких явищ, тобто спря­мований на перевірку стану органів чуття людини (підоз­рюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка). Наприк­лад, перевірка можливості чути, бачити за певних умов;

    2. слідчий експеримент, що надає можливість визначити, чи може конкретна особа виконати певні дії. Наприклад, подолати конкретну перешкоду, проникнути через отвір; чи вміє користуватися знаряддями, інструментами для виконання роботи, припустимо, відімкнути замок відмич­кою, зламати двері домкратом. Інколи такий експеримент називають перевіркою професійних навиків, у тому числі

20«' 305

злочинних (наприклад, чи зможе особа виготовити підроблену монету);

3) слідчий експеримент, що дозволяє: встановити можливість існування певного факту або механізму його виникнен­ня, наприклад, мимовільний постріл зі зброї без натиску на спусковий гачок (М.В. Салгевський).

Слідчий експеримент може бути проведений не в усіх ви­падках. Неприпустимо проведення слідчих експериментів, які:

  • загрожують життю чи здоров'ю учасників експерименту або інших осіб;

  • загрожують майну або можуть призвести до значних ма­теріальних збиткі в;

  • принижують гідність людини.

Отже, слідчий експеримент як слідча дія повинен проводи­тися із дотриманням кримінально-процесуального законодав­ства (ст. 194 КІ1К України).

Учасниками слідчого експерименту (відтворення обстановки і обставин події) є: слідчий; працівники органів дізнання; проку­рор; обвинувачений; підозрюванні і; свідок; потерпілий; спеціаліст; громадські помічники; виконавці дослідницьких дій (Схема 17).

Під час проведення слідчого експерименту стосовно пере­вірки органів чуттів участь особи, здібності якої перевіряються, а також для проведення експерименту з метою визначення володіння певними професійними навиками, обов'язкова.

Роль спеціаліста в слідчому експерименті обмежується кон­сультативного допомогою в ході підготовки, безпосереднього проведення й фіксації результатів цієї слідчої дії.

§2. Підготовка до слідчого експерименту і тактичні прийоми його проведення



Проведення слідчого експерименту вимагає ретельної підго­товки. Перш ніж прийняти рішення про виконання слідчого експерименту, необхідно вияснити:

  • яка конкретно подія чи факт потребують перевірки і яке їх значення в розслідуванні;







Схема 17. Учасники слідчо/о експерименту

  • чи можливо встановити цю подію шляхом проведення слідчо­го експерименту, чи для цього необхідно провести іншу про­цесуальну дію (наприклад, призначити експертизу);

  • які заходи необхідно виконати з приводу експеримента і які практичні можливості їх здійснення;

  • чи можливо створити під час провадження слідчого екс­перименту умови, що забезпечують його допустимість і достовірність результатів.

Для вирішення перерахованих питань важливо мати конк­ретні відомості про умови, в яких відбувалась справжня подія. Для одержання додаткових даних можуть бути проведені до­даткові допити та інші слідчі дії.

Прийнявши рішення щодо проведення слідчого експери­менту, слідчий розробляє план його здійснення. В плані по­винні бути передбачені такі заходи:

    1. зміст і мета експеримента в цілому, а також його етапів, окремих дослідів, їх кількість і послідовність;

    2. місце і час його провадження;

    3. заходи щодо реконструкції обстановки;

    4. інші заходи створення умов, які забезпечують допус­тимість експеримента і достовірність його результатів;

    5. предмети, необхідні для експерименту;

    6. способи фіксації і необхідні для цього науково-технічні засоби;

    7. особовий склад учасників.

Вияснити мету експерименту - це означає чітко визначи­ти обставину, що підлягає перевірці шляхом експерименту.

Реконструкція обстановки полягає в тому, що предмети розташовуються так, як вони були розміщені в момент, коли відбувалася подія, що перевіряється. При цьому варто врахову­вати, що справжні речові докази в ході провадження слідчого експерименту можуть бути пошкоджені чи знищені. Тому вони повинні замінюватися схожими. Можна використати також макети та інші замінники. Така заміна допустима, якщо відмінність в ознаках справжніх предметів та їх замінників не вплине на результати експерименту.

Перевіряється готовність науково-технічних засобів. Слідчий упевнюється у явці всіх учасників експерименту, роз­'яснює їм права й обов'язки, попереджує про нерозголошення змісту і результатів слідчої дії, в необхідних межах інформує учасників експерименту про зміст наступної слідчої дії і по­відомляє кожному учаснику, в чому полягає його роль, де він повинен знаходитись під час проведення експерименту, які дії повинен виконувати, в якій послідовності тощо.

Перед початком проведення дослідів слідчий зобов'язаний упевнитись, що вжиті всі заходи з питань безпеки.

В ході проведення слідчого експерименту важливо додер­жуватися наступних тактичних положень (принципів):

      1. досліди необхідно проводити за таких самих чи макси­мально наближених умов, обстановки, місця та часу, що й подія. Час і місце враховують у ході підготовки лише у випадку, якщо вони впливають на чуттєве сприйняття та реальність виконання досліду;

      2. у дослідницьких діях використовувати ті або такі самі об'єкти, тобто однакової форми та розмірів. Інші фізичні ознаки надають об'єктові лише залежно від мети експе­рименту. Не можна використовувати в дослідах оригіна­ли вогнепальної, холодної зброї, вибухонебезпечні пред­мети, отруйні речовини. В таких випадках користуються моделями (пістолета, ножа з гуми, пінопласту, а замість трупа - манекеном);

      3. дослідницькі дії необхідно повторювати неодноразово, змінюючи умови експерименту. Зокрема, під час встанов­лення можливості проникнення людини через отвір не­обхідно залучати до участі в експерименті осіб різного віку й комплекції. Якщо перевіряются слухові можливості особи, то необхідно звуки відтворювати не меньше трьох разів - тихим, середнім та сильним тоном. Повторення дослідів дозволить виключити випадкові результати та достовірно з'ясувати певний факт;

      1. після проведення слідчого експерименту його учасників необхідно розташувати саме так, як вони про це повідо­мили, а понятих поставити на місце проведення дослідів та на точки спостереження.

У разі необхідності експеримент проводиться в декілька етапів. Це полегшує сприймання його змісту учасниками і за­безпечує більш правильну оцінку його результатів. Кількість дослідів планується завчасно, але в ході слідчого експерименту план може бути відкоректований.

§3. Тактика перевірки показань на місці



Перевірка показань на місці - це слідча дія, що полягає в показі слідчому раніше допитаною особою місця, де відбувались будь-які події, її особливостей і розташованих на ній об'єктів, пов'язаних з подією злочину, що розслідується, з демонструван­ням своїх дій чи дій інших осіб на місці, що перевіряється.

Перевірка показань на місці за деякими ознаками подібна на огляд місця події, іцо виконується за участю слідчого, понятих, підозрюваного, обвинуваченого та інших учасників, а також на допит на місці події за участю особи, показання якої перевіря­ються. Однак ці дії не можуть замінити перевірку показань на місці як одного із процесуальних засобів доказування.

Тактична сторона перевірки показань на місці полягає в тому, що слідчий в присутності понятих, а в необхідних випад­ках з участю спеціаліста прибуває з особою, що допитується, на зазначене місце та пропонує їй показати обстановку, обстави­ни та предмети. При цьому особа, чиї свідчення перевіряються чи уточнюються, вказує шлях слідування до цього місця, а та­кож шлях, обстановку та предмети, стосовно яких вона раніше давала свідчення, а також відповідає на запитання слідчого, пов'язані з перевіркою та уточненням показань.

Пізнавальна роль перевірки показань на місці полягає в тому, що в результаті виконання цієї слідчої дії слідчий одер­жує нову інформацію, яка засвідчує достовірність правдивих чи неправдивих показань, що перевіряються. Така інформація з'яв­ляється в результаті співставлення пояснень допитуваної осо­би з реальною обстановкою на місці. При цьому її доказове значення оцінюється, як правило, з урахуванням результатів раніше проведеного на вказаному місці слідчого огляду. Нова інформація, одержана в результаті перевірки показань на місці, характеризується співвідношенням даних, які виходять з чоти­рьох джерел:

  • інформація, що міститься в показаннях, які перевіряються;

  • інформація, що міститься в поясненнях на місці;

  • інформація, джерелом якої є реальна обстановка на місці в її взаємозв'язку з обставинами вчинення злочину;

  • інформація, одержана в результаті раніше проведеного огляду даного місця.

Перше і останнє джерела інформації перебувають за межа­ми перевірки показань на місці, але використовуються в ході оцінки її результатів. Співвідношення вказаних чотирьох дже­рел інформації може характеризуватися їх повним співпадан- ням і в цьому випадку можна зі значною впевненістю вважати, що перевірені показання відповідають дійсності.

Якщо пояснення допитуваної особи на місці і ЇЇ попередні показання на допиті не відповідають реальній обстановці на місці і суперечать результатам раніше проведеного огляду, з'яв­ляється висновок про недостовірність показань. Коли всі чо­тири джерела інформації не узгоджуються між собою, висно­вок про недостовірність показань, що перевіряються, стає ще більш безсумнівним. Якщо особа не може самостійно знайти шлях до місця, показує не ті предмети і припускає інші помил­ки, то це означає, що свідчення даної особи недостатні і на місці події вона не була.

Тактика перевірки показань на місці детально регламенто­вана криміпально-процесуальним законодавством. Однак деякі прийоми розроблені криміналістикою, зокрема:

  • перевірка показань на місці проводиться лише у випад­ку, коли особа, чиї свідчення необхідно перевірити, вия­вить бажання взяти в ній участь;

  • під час допиту особи, чиї свідчення планується перевіри­ти, необхідно детально встановити всі обставини та об­'єкти, які вона бачила на місці події; скласти опис шляху слідування до місця події, якщо це обвинувачений; доц­ільно, щоб він накреслив план (схему) розташування пред­метів на місці події, позначивши па ньому всі дії, які здійснював;


    Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   58




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет