Слідчий експеримент передбачає вирішення таких завдань:
-
перевірити слідчі версії та реальне існування конкретних фактів, явищ;
-
одержати можливість сприймати будь-які явища в певних умовах;
-
встановити механізм або окремі елементи події злочину.
Виходячи з перерахованих завдань, слідчий експеримент
поділяють на три види:
-
слідчий експеримент, що падає можливість установити факт чуттєвого сприйняття будь-яких явищ, тобто спрямований на перевірку стану органів чуття людини (підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка). Наприклад, перевірка можливості чути, бачити за певних умов;
-
слідчий експеримент, що надає можливість визначити, чи може конкретна особа виконати певні дії. Наприклад, подолати конкретну перешкоду, проникнути через отвір; чи вміє користуватися знаряддями, інструментами для виконання роботи, припустимо, відімкнути замок відмичкою, зламати двері домкратом. Інколи такий експеримент називають перевіркою професійних навиків, у тому числі
20«' 305
злочинних (наприклад, чи зможе особа виготовити підроблену монету);
3) слідчий експеримент, що дозволяє: встановити можливість існування певного факту або механізму його виникнення, наприклад, мимовільний постріл зі зброї без натиску на спусковий гачок (М.В. Салгевський).
Слідчий експеримент може бути проведений не в усіх випадках. Неприпустимо проведення слідчих експериментів, які:
-
загрожують життю чи здоров'ю учасників експерименту або інших осіб;
-
загрожують майну або можуть призвести до значних матеріальних збиткі в;
-
принижують гідність людини.
Отже, слідчий експеримент як слідча дія повинен проводитися із дотриманням кримінально-процесуального законодавства (ст. 194 КІ1К України).
Учасниками слідчого експерименту (відтворення обстановки і обставин події) є: слідчий; працівники органів дізнання; прокурор; обвинувачений; підозрюванні і; свідок; потерпілий; спеціаліст; громадські помічники; виконавці дослідницьких дій (Схема 17).
Під час проведення слідчого експерименту стосовно перевірки органів чуттів участь особи, здібності якої перевіряються, а також для проведення експерименту з метою визначення володіння певними професійними навиками, обов'язкова.
Роль спеціаліста в слідчому експерименті обмежується консультативного допомогою в ході підготовки, безпосереднього проведення й фіксації результатів цієї слідчої дії.
§2. Підготовка до слідчого експерименту і тактичні прийоми його проведення
Проведення слідчого експерименту вимагає ретельної підготовки. Перш ніж прийняти рішення про виконання слідчого експерименту, необхідно вияснити:
-
яка конкретно подія чи факт потребують перевірки і яке їх значення в розслідуванні;
Схема 17. Учасники слідчо/о експерименту
-
чи можливо встановити цю подію шляхом проведення слідчого експерименту, чи для цього необхідно провести іншу процесуальну дію (наприклад, призначити експертизу);
-
які заходи необхідно виконати з приводу експеримента і які практичні можливості їх здійснення;
-
чи можливо створити під час провадження слідчого експерименту умови, що забезпечують його допустимість і достовірність результатів.
Для вирішення перерахованих питань важливо мати конкретні відомості про умови, в яких відбувалась справжня подія. Для одержання додаткових даних можуть бути проведені додаткові допити та інші слідчі дії.
Прийнявши рішення щодо проведення слідчого експерименту, слідчий розробляє план його здійснення. В плані повинні бути передбачені такі заходи:
-
зміст і мета експеримента в цілому, а також його етапів, окремих дослідів, їх кількість і послідовність;
-
місце і час його провадження;
-
заходи щодо реконструкції обстановки;
-
інші заходи створення умов, які забезпечують допустимість експеримента і достовірність його результатів;
-
предмети, необхідні для експерименту;
-
способи фіксації і необхідні для цього науково-технічні засоби;
-
особовий склад учасників.
Вияснити мету експерименту - це означає чітко визначити обставину, що підлягає перевірці шляхом експерименту.
Реконструкція обстановки полягає в тому, що предмети розташовуються так, як вони були розміщені в момент, коли відбувалася подія, що перевіряється. При цьому варто враховувати, що справжні речові докази в ході провадження слідчого експерименту можуть бути пошкоджені чи знищені. Тому вони повинні замінюватися схожими. Можна використати також макети та інші замінники. Така заміна допустима, якщо відмінність в ознаках справжніх предметів та їх замінників не вплине на результати експерименту.
Перевіряється готовність науково-технічних засобів. Слідчий упевнюється у явці всіх учасників експерименту, роз'яснює їм права й обов'язки, попереджує про нерозголошення змісту і результатів слідчої дії, в необхідних межах інформує учасників експерименту про зміст наступної слідчої дії і повідомляє кожному учаснику, в чому полягає його роль, де він повинен знаходитись під час проведення експерименту, які дії повинен виконувати, в якій послідовності тощо.
Перед початком проведення дослідів слідчий зобов'язаний упевнитись, що вжиті всі заходи з питань безпеки.
В ході проведення слідчого експерименту важливо додержуватися наступних тактичних положень (принципів):
-
досліди необхідно проводити за таких самих чи максимально наближених умов, обстановки, місця та часу, що й подія. Час і місце враховують у ході підготовки лише у випадку, якщо вони впливають на чуттєве сприйняття та реальність виконання досліду;
-
у дослідницьких діях використовувати ті або такі самі об'єкти, тобто однакової форми та розмірів. Інші фізичні ознаки надають об'єктові лише залежно від мети експерименту. Не можна використовувати в дослідах оригінали вогнепальної, холодної зброї, вибухонебезпечні предмети, отруйні речовини. В таких випадках користуються моделями (пістолета, ножа з гуми, пінопласту, а замість трупа - манекеном);
-
дослідницькі дії необхідно повторювати неодноразово, змінюючи умови експерименту. Зокрема, під час встановлення можливості проникнення людини через отвір необхідно залучати до участі в експерименті осіб різного віку й комплекції. Якщо перевіряются слухові можливості особи, то необхідно звуки відтворювати не меньше трьох разів - тихим, середнім та сильним тоном. Повторення дослідів дозволить виключити випадкові результати та достовірно з'ясувати певний факт;
-
після проведення слідчого експерименту його учасників необхідно розташувати саме так, як вони про це повідомили, а понятих поставити на місце проведення дослідів та на точки спостереження.
У разі необхідності експеримент проводиться в декілька етапів. Це полегшує сприймання його змісту учасниками і забезпечує більш правильну оцінку його результатів. Кількість дослідів планується завчасно, але в ході слідчого експерименту план може бути відкоректований.
§3. Тактика перевірки показань на місці
Перевірка показань на місці - це слідча дія, що полягає в показі слідчому раніше допитаною особою місця, де відбувались будь-які події, її особливостей і розташованих на ній об'єктів, пов'язаних з подією злочину, що розслідується, з демонструванням своїх дій чи дій інших осіб на місці, що перевіряється.
Перевірка показань на місці за деякими ознаками подібна на огляд місця події, іцо виконується за участю слідчого, понятих, підозрюваного, обвинуваченого та інших учасників, а також на допит на місці події за участю особи, показання якої перевіряються. Однак ці дії не можуть замінити перевірку показань на місці як одного із процесуальних засобів доказування.
Тактична сторона перевірки показань на місці полягає в тому, що слідчий в присутності понятих, а в необхідних випадках з участю спеціаліста прибуває з особою, що допитується, на зазначене місце та пропонує їй показати обстановку, обставини та предмети. При цьому особа, чиї свідчення перевіряються чи уточнюються, вказує шлях слідування до цього місця, а також шлях, обстановку та предмети, стосовно яких вона раніше давала свідчення, а також відповідає на запитання слідчого, пов'язані з перевіркою та уточненням показань.
Пізнавальна роль перевірки показань на місці полягає в тому, що в результаті виконання цієї слідчої дії слідчий одержує нову інформацію, яка засвідчує достовірність правдивих чи неправдивих показань, що перевіряються. Така інформація з'являється в результаті співставлення пояснень допитуваної особи з реальною обстановкою на місці. При цьому її доказове значення оцінюється, як правило, з урахуванням результатів раніше проведеного на вказаному місці слідчого огляду. Нова інформація, одержана в результаті перевірки показань на місці, характеризується співвідношенням даних, які виходять з чотирьох джерел:
-
інформація, що міститься в показаннях, які перевіряються;
-
інформація, що міститься в поясненнях на місці;
-
інформація, джерелом якої є реальна обстановка на місці в її взаємозв'язку з обставинами вчинення злочину;
-
інформація, одержана в результаті раніше проведеного огляду даного місця.
Перше і останнє джерела інформації перебувають за межами перевірки показань на місці, але використовуються в ході оцінки її результатів. Співвідношення вказаних чотирьох джерел інформації може характеризуватися їх повним співпадан- ням і в цьому випадку можна зі значною впевненістю вважати, що перевірені показання відповідають дійсності.
Якщо пояснення допитуваної особи на місці і ЇЇ попередні показання на допиті не відповідають реальній обстановці на місці і суперечать результатам раніше проведеного огляду, з'являється висновок про недостовірність показань. Коли всі чотири джерела інформації не узгоджуються між собою, висновок про недостовірність показань, що перевіряються, стає ще більш безсумнівним. Якщо особа не може самостійно знайти шлях до місця, показує не ті предмети і припускає інші помилки, то це означає, що свідчення даної особи недостатні і на місці події вона не була.
Тактика перевірки показань на місці детально регламентована криміпально-процесуальним законодавством. Однак деякі прийоми розроблені криміналістикою, зокрема:
-
перевірка показань на місці проводиться лише у випадку, коли особа, чиї свідчення необхідно перевірити, виявить бажання взяти в ній участь;
-
під час допиту особи, чиї свідчення планується перевірити, необхідно детально встановити всі обставини та об'єкти, які вона бачила на місці події; скласти опис шляху слідування до місця події, якщо це обвинувачений; доцільно, щоб він накреслив план (схему) розташування предметів на місці події, позначивши па ньому всі дії, які здійснював;
Достарыңызбен бөлісу: |