Simulacres et simulation жан Бодріяр симулякри
2 4 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
жүктеу/скачать 1.67 Mb. Pdf көрінісі
|
| 2 2 4 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
Про нігілізм 2 2 5 ферентними формами, самим дійством систе ми, яка зводить нас на ніщо. Але зачарування (на відміну від спокуси, пов'язаної із види мим, та діалектичного судження, пов'язаного із смислом) — це найвищою мірою нігілісти чна пристрасть, пристрасть, притаманна спо собу зникнення. Ми перебуваємо під чарами всіх форм зникнення, зникнення нас самих. Ми меланхолійні і зачаровані — така наша загальна ситуація в епоху мимовільної прозо рості. Я нігіліст. Я констатую, я приймаю, я примиряюсь з велетенським процесом руйнування видимо го (і спокуси зовнішніх виявів) на користь смислу (репрезентації, історії, критики то що), який є головним фактом XIX століття. Справжня революція XIX століття, револю ція нового часу, полягає в докорінному руй нуванні видимого, у звільненні світу від ча рів та його зануренні в насильство інтерпре тації та історії. Я констатую, я приймаю, я примиряюсь, я аналізую другу революцію, революцію XX століття, революцію постмодерності, яка є велетенським процесом руйнування смислу, рівним попередньому руйнуванню видимого. Те, що вражає своїм смислом, гине від сми слу. Діалектична сцена, сцена критична споро жніли. Сцени більше немає. І немає терапії смислу чи терапії смислом: терапія сама є ча стиною загального процесу поширення інди ферентності. Сцена аналізу сама стала невизначеною, алеаторною: теорії стали хиткими (насправді нігілізм неможливий, адже він ще залишаєть ся теорією, хай позбавленою надії, але визна вання речей. То що ж лишається від теорети чно можливого нігілізму? Що за нова сцена може відкритися, що на ній знову могли б з'явитися ніщо і смерть як виклик, як ставка у грі? Ми перебуваємо у новій і, без сумніву, не розв'язній ситуації щодо попередніх форм нігілізму. Його першим великим виходом є Роман тизм: він за часів Революції Просвітительст ва відповідає руйнуванню порядку видимого. Сюрреалізм. Дадаїзм, абсурд, політичний нігілізм є його другим великим виявом, який відповідає руйнуванню порядку смислу. Перше ще є естетичною формою нігілізму (дендизм), друге — політична форма, істори чна й метафізична (тероризм). Ці дві форми стосуються нас лише почасти або й зовсім не стосуються. Нігілізм прозоро сті вже не естетичний і не політичний, він вже не запозичує, чи то з процесу винищення видимого, чи то з процесу винищення сми слу, останні вогні чи останні нюанси апокалі псису. Апокаліпсис припинився (лише але аторний тероризм ще намагається бути його відображенням, однак він уже втратив озна ки політичного, і в нього залишився тільки один спосіб для появи, який водночас є спо собом зникнення: засоби інформації; але за соби інформації — це не та сцена, де щось розігрується, — це стрічка, доріжка, перфо рована картка, щодо якої ми вже навіть не глядачі: отримувачі). Апокаліпсис закінчи вся, і сьогодні ми маємо справу з прецесією нейтрального, з формами нейтрального та ін диферентності. Мені спадає на думку, чи мо же існувати якийсь романтизм, якась естети ка нейтрального. Гадаю, що ні, — все, що ли шається, це зачарування пустельними, інди- |