Simulacres et simulation жан Бодріяр симулякри


 2 6 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ



Pdf көрінісі
бет137/140
Дата26.05.2024
өлшемі1.67 Mb.
#501876
1   ...   132   133   134   135   136   137   138   139   140
Symuliakry i symuliatsiia

2 2 6 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ 
Є культури, в яких існує лише уявне їх витоку і 
немає жодного уявного кінця. Є культури, одержимі 
ними двома... Можливі два інші приклади... Мати ли­
ше уявне кінця (наша, нігілістична культура). Не мати 
жодного уявного, ні уявного витоку, ні уявного кінця 
(культура, що наближається, алеаторна). 
Про нігілізм 
227 
Щодо мас, то вони також потрапили в цей 
гігантський процес інерції, зумовленої при­
скоренням. Вони становлять цей процес роз­
ростання та пожирання, який зводить на ні­
що будь-яке зростання і будь-який приріст 
смислу. Вони становлять це коло, в якому 
страхітлива фінальність спричинила до коро­
ткого замикання. 
Саме ця точка інерції і є тим, що сьогодні 
зачаровує, будить пристрасть, і тим, що від­
бувається навколо цієї точки інерції (тож кі­
нець прихованому шарму діалектики). Якщо 
бути нігілістом — це віддавати пріоритет цій 
точці інерції та аналізові цієї ірреверсивності 
систем, коли вони доходять до точки непове­
рнення, тоді я нігіліст. 
Якщо бути нігілістом — це бути в полоні 
нав'язливої ідеї про спосіб зникнення, а не 
про спосіб виробництва, тоді я нігіліст. Зник­
нення, афанізія, імплозія, фурія УегзсНм>іпсІет 
(зникнень). Вибіркова сфера способу зни­
кнення (реального, смислу, сцени, історії, со­
ціального, особистості) трансполітична. Вла­
сне кажучи, це не такий вже й нігілізм: у зни­
кненні, в пустельній, алеаторній та індифере­
нтній формі вже немає навіть фальшивого 
пафосу, патетики нігілізму — цієї міфічної 
енергії, яка досі становить силу нігілізму, йо­
го радикальний характер, його міфічне запе­
речення, його драматичну антиципацію. Це 
вже навіть не звільнення від чарів, що відбу­
вається в тональності, яка сама сповнена ча­
рів, спокуси та ностальгії за звільненням від 
чарів. Це всього-на-всього зникнення. 
Сліди цього радикального характеру спо­
собу зникнення знаходимо вже у Адорно та 
Бенджаміна, паралельно з ностальгійним 
вправлянням у діалектиці. Адже існує носта­
льгія за діалектикою і, без сумніву, найтонша 
ченою, уявним кінця, Weltanschauung катаст­
рофи)
1

Сам аналіз є, можливо, вирішальним еле­
ментом велетенського процесу зледеніння 
смислу. Той приріст смислу, який вони вно­
сять, їх змагання на рівні смислу абсолютно 
вторинні порівняно з їхньою коаліцією у 
льодовиковому, четвертинному дійстві з роз­
тину та надання прозорості. Необхідно усві­
домлювати, що хоч би яким чином рухався 
аналіз, він рухається в напрямку до зледенін­
ня смислу, він сприяє прецесії симулякрів та 
індиферентних форм. Пустеля розростається. 
Імплозія смислу в засобах інформації. Ім­
плозія соціального в масах. Безконечне зро­
стання маси в міру прискорення системи. 
Енергетичний глухий кут. Точка інерції. 
Інертна доля насиченого світу. Явища іне­
рції прискорюються (якщо можна так сказа­
ти). Форми, що зупинилися, розмножуються, 
і зростання припиняє свій рух у розростанні. 
Ось у чому ще один секрет гіперморфозу, то­
го, що йде далі, ніж його власний кінець. Це 
могло б стати нашим власним способом руй­
нування кінцевих цілей: йти далі, аж надто 
далеко в тому самому напрямку — руйнуван­
ня смислу через симуляцію, гіперсимуляцію, 
гіперморфоз. Заперечувати власний кінець 
через гіперфінальність (ракоподібне, статуї з 
острова Пасхи) — чи це не ще один непри­
стойний секрет раку? Реванш розростання 
над зростанням, реванш швидкості в інерції. 




Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   132   133   134   135   136   137   138   139   140




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет