Simulacres et simulation жан Бодріяр симулякри
Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
жүктеу/скачать 1.67 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Політичне чаклунство
- Прецесія симулякрів 25
| 24 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
чатують на систему такого роду, видимими знаками якої є, мабуть, це дивне ожиріння або неймовірне співіснування щонайдивні- ших теорій і практик, котрі відповідають не правдоподібній коаліції розкоші, неба та гро шви, неправдоподібній матеріалізації розкі шного життя та протиріччям без розв'язку. Політичне чаклунство Вотерґейт. Той самий сценарій, що й у Ди- снейленді (ефект уявного, яке приховує, що реальності вже немає ні по той, ні по цей бік штучного периметра): тільки тут ефект ска ндалу, який приховує, що не існує жодної рі зниці між подіями та їх викриттям (і в людей з ЦРУ, і в журналістів з Washington Post іден тичні методи). Та сама операція, спрямована на регенерацію через скандал морального та політичного принципу, через уявне — прин ципу реальності, що гине. Викриття скандалу — це завжди пошану вання закону. І Вотерґейт досяг особливого успіху в нав'язуванні ідеї, що Вотерґейт був скандалом — у цьому значенні це була диво вижна операція з інтоксикації. Добряча доза реінвестиції політичної моралі у світовому масштабі. Можна було б сказати разом з Бу- рдьє: "Особливістю будь-якого співвідно шення сил є те, що воно криється перед са мим собою як таке, і що воно набуває повної сили лише тому, що криється перед самим собою як таке", розуміючи це так: капітал, позбавлений моралі та докорів сумління, мо же виявлятися лише ховаючись за мораль ною надбудовою, і хоч би хто регенерував цю публічну моральність (через обурення, викриття тощо), він мимовільно працює на Прецесія симулякрів 25 порядок капіталу. Як журналісти Washington Post. Однак це було б ще тільки політичною фо рмулою, і коли Бурдьє виголошує її, він під "співвідношенням сил" має на увазі істину капіталістичного панування, і він викриває це співвідношення сил також як скандал — тож перебуває на тій самій детерміністській та моралістичній позиції, що й журналісти Wa shington Post. Він виконує ту саму роботу з очищення та підняття морального порядку, порядку істини, в якому зроджується дійсне символічне насильство соціального порядку, набагато глибше всіх співвідношень сил, ко трі є для нього лише рухливим та індиферен тним контуром у моральній та політичній свідомості людей. Усе, що просить у нас капітал,— це сприй мати його як щось раціональне або боротися з ним в ім'я раціональності, сприймати його як щось моральне або боротися з ним в ім'я моральності. Адже це та сама річ, яку можна прочитати в іншій формі: раніше на магалися приховувати скандал — сьогодні ж намагаються приховувати, що це не скандал. Вотерґейт — не скандал: ось що необхід но сказати за будь-яку ціну, адже саме це всі й намагаються приховати — цю дисимуля цію, що прикриває поглиблення моральності, моральної паніки в міру наближення до при мітивної сцени (інсценування) капіталу: його вибухова жорстокість, його незбагненна кро вожерливість, його фундаментальна амораль ність — ось що скандальне, неприйнятне для системи моральної та економічної еквівален тності, яка є аксіомою лівої думки від часів Просвітництва до комунізму. Цій думці при писують угоду з капіталом, та йому абсолю тно байдуже до цього: він — страхітливе під- |