2 2 4 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
Про нігілізм 2 2 5
ферентними формами, самим дійством систе
ми, яка зводить нас на ніщо. Але зачарування
(на відміну від спокуси, пов'язаної із види
мим, та діалектичного судження, пов'язаного
із смислом) — це найвищою мірою нігілісти
чна пристрасть, пристрасть, притаманна спо
собу зникнення. Ми перебуваємо під чарами
всіх форм зникнення, зникнення нас самих.
Ми меланхолійні і зачаровані — така наша
загальна ситуація в епоху мимовільної прозо
рості.
Я нігіліст.
Я констатую, я приймаю, я примиряюсь з
велетенським процесом руйнування видимо
го (і спокуси зовнішніх виявів) на користь
смислу (репрезентації, історії, критики то
що), який є головним фактом XIX століття.
Справжня революція XIX століття, револю
ція нового часу, полягає в докорінному руй
нуванні видимого, у звільненні світу від ча
рів та його зануренні в насильство інтерпре
тації та історії.
Я констатую, я приймаю, я примиряюсь, я
аналізую другу революцію, революцію XX
століття, революцію постмодерності, яка є
велетенським процесом руйнування смислу,
рівним попередньому руйнуванню видимого.
Те, що вражає своїм смислом, гине від сми
слу.
Діалектична сцена, сцена критична споро
жніли. Сцени більше немає. І немає терапії
смислу чи терапії смислом: терапія сама є ча
стиною загального процесу поширення інди
ферентності.
Сцена аналізу сама стала невизначеною,
алеаторною: теорії стали хиткими (насправді
нігілізм неможливий, адже він ще залишаєть
ся теорією, хай позбавленою надії, але визна
вання речей. То що ж лишається від теорети
чно можливого нігілізму? Що за нова сцена
може відкритися, що на ній знову могли б
з'явитися ніщо і смерть як виклик, як ставка
у грі?
Ми перебуваємо у новій і, без сумніву, не
розв'язній ситуації щодо попередніх форм
нігілізму.
Його першим великим виходом є Роман
тизм: він за часів Революції Просвітительст
ва відповідає руйнуванню порядку видимого.
Сюрреалізм. Дадаїзм, абсурд, політичний
нігілізм є його другим великим виявом, який
відповідає руйнуванню порядку смислу.
Перше ще є естетичною формою нігілізму
(дендизм), друге — політична форма, істори
чна й метафізична (тероризм).
Ці дві форми стосуються нас лише почасти
або й зовсім не стосуються. Нігілізм прозоро
сті вже не естетичний і не політичний, він
вже не запозичує, чи то з процесу винищення
видимого, чи то з процесу винищення сми
слу, останні вогні чи останні нюанси апокалі
псису. Апокаліпсис припинився (лише але
аторний тероризм ще намагається бути його
відображенням, однак він уже втратив озна
ки політичного, і в нього залишився тільки
один спосіб для появи, який водночас є спо
собом зникнення: засоби інформації; але за
соби інформації — це не та сцена, де щось
розігрується, — це стрічка, доріжка, перфо
рована картка, щодо якої ми вже навіть не
глядачі: отримувачі). Апокаліпсис закінчи
вся, і сьогодні ми маємо справу з прецесією
нейтрального, з формами нейтрального та ін
диферентності. Мені спадає на думку, чи мо
же існувати якийсь романтизм, якась естети
ка нейтрального. Гадаю, що ні, — все, що ли
шається, це зачарування пустельними, інди-
|