Simulacres et simulation жан Бодріяр симулякри
Цьому коливанню інвестування праці відповідає
жүктеу/скачать 1.67 Mb. Pdf көрінісі
|
| Цьому коливанню інвестування праці відповідає
паралельне зниження інвестування споживання. Кінець споживній вартості чи престижності автомобіля, кінець закоханим словам, які чітко протиставляли предмет на солоди предметові праці. На зміну приходить інший дискурс, дискурс праці, спрямований на предмет спо живання, дискурс, що має на меті активне реінвес- тування, примусове і пуританське (використовуйте менше пального, стежте за своєю безпекою, перевище но ліміт швидкості тощо). Віднаходження мети через зміну полюсів. Праця стає предметом потреби, автомо біль стає предметом праці. Не існує кращого доказу недиференційованості всіх цілей. Саме через таке зміщення від "права" голосу до виборчих '"обов'язків" дає про себе знати втрата зацікавленості в політичній сфері. 43 її протилежним полюсом у ритуальному ска ндуванні соціального року. Все відбувається так, ніби після оголошення страйку кожен "зайняв" своє робоче місце і знову взявся, як це належить у "самоврядній" професії, до ви робництва точно на таких самих умовах, що й раніше, рішуче заявляючи, що він перебу ває (і віртуально перебуваючи) в стані перма нентного страйку. Це не науково-фантастична мрія: ми скрізь маємо справу з дублюванням процесу праці. І з дублюванням процесу страйку — страйку невід'ємного, як моральний знос від предме тів, як криза від виробництва. Тож ми не ма ємо ні праці, ні страйку, але обидві речі вод ночас, тобто цілком іншу річ: магію праці, одну лишень подобу, сценодраму виробницт ва (щоб не сказати мелодраму), колективну драматургію на порожній сцені соціального. Уже не йдеться про ідеологію праці — тра диційну етику, яка б затуманювала "реаль ний" процес праці та "об'єктивний" процес експлуатації, — але про сценарій праці. Так само не йдеться вже і про ідеологію влади, але про сценарій влади. Ідеологія сполучаєть ся лише з неправильним тлумаченням реаль ності через знаки, симуляція сполучається з коротким замиканням реальності та її подво єнням у знаках. Відтворення об'єктивного процесу є одвічною кінцевою метою ідеоло гічного аналізу, бажання ж відтворити істину у вигляді симулякра — одвічною хибною проблемою. Ось чому влада, по суті, так легко погоджу ється з ідеологічними дискурсами і дискурса ми з приводу ідеології, адже це дискурси істини — завжди правильні, навіть, і особли во, якщо вони революційні і їх можна проти ставити смертельним замірам симуляції. |