144 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ 1 СИМУЛЯЦ]
Немає також і суб'єкта, тому що тотожне
подвоєння кладе край його розділенню. Ста
дія дзеркала скасовується при клонуванні, чи
радше, присутня в ньому як якась жахлива
пародія. У клонуванні не лишається також
нічого, і з тієї самої причини, від одвічної на-
рцисичної мрії про проекцію суб'єкта в сво
єму ідеальному alter ego, тому що ця проек
ція ще передбачає існування відображення:
такого, як у дзеркалі, в якому суб'єкт відчу
жується, щоб знову знайти себе, або іншого,
спокусливого та смертельного, в якому су
б'єкт бачить себе і знаходить свою смерть.
Нічого такого немає у клонуванні. Ані медіу
му, ані зображення — вони присутні в ньому
не більше, ніж якийсь індустріальний пред
мет є дзеркалом іншого, тотожного предмета,
що йде після нього в серії. Одне ніколи не є
міражем, ідеальним чи смертним, іншого, во
ни можуть лише додаватися один до одного, і
якщо вони можуть лише додаватися один до
одного, так це тому, що їх не було народжено
статевим шляхом і вони не знають смерті.
Мова не йде навіть про подібність близню
ків, адже у Близнюків, астрологічних чи при
родних, існує специфічна властивість і осо
бливе, священне зачарування Двома, тим, що
відразу є двома і ніколи одним. Тоді як кло-
нування освячує повторення того самого: 1 +
1 + 1 + 1 і так далі.
Не дитина, не близнюк, не нарцисичний
відбиток, клон — це матеріалізація копії ге
нетичним шляхом, тобто скасування будь-
якої відмінності, будь-якого уявного. Матері
алізація, яку помилково мають за економію
сексуальності. Маячний апофеоз виробничої
технології.
Сегмент не потребує уявного опосередку
вання для своєї репродукції, не більше, ніж
Історія клонів
145
земляний черв'як: кожен сегмент черв'яка
розмножується безпосередньо, так само, як
цілий черв'як, абсолютно так само, як кожна
клітина американського президента — гене
рального директора — може дати нового
президента — генерального директора. Абсо
лютно так само, як кожен фрагмент гологра
ми може знову стати матрицею для повної
голограми: інформація лишається цілою, мож
ливо, з меншою роздільною здатністю, в кож
ному з розкиданих фрагментів голограми.
Саме таким чином кладеться край тоталь
ності. Якщо інформація перебуває в кожній
його частині, ціле втрачає свій сенс. Це та
кож і кінець для тіла, цієї окремішності, що
називають тілом, таїна якого полягає якраз у
тому, що його не можна розрізати на дода
ткові клітини, що воно є неподільною конфі
гурацією, свідченням чого є його сексуаль
ність (парадокс: клонування до безконечно
сті фабрикуватиме істоти, наділені статтю,
адже вони будуть подібними до своєї моделі,
тоді як секс стає саме у зв'язку з цим непо
трібною функцією, — однак секс якраз і не є
функцією, він те, що робить з тіла тіло, те,
що перевищує всі частини, всі різноманітні
функції цього тіла). Секс (або смерть: у цьо
му значенні це одне й те саме) — це те, що
перевищує будь-яку інформацію про тіло,
яку тільки можна зібрати. Тож де саме зібра
но всю цю інформацію? У генетичній формулі.
Ось чому остання конче має прокласти собі
шлях до автономної репродукції, не залежної
від сексуальності та смерті.
Уже сама біо-фізіо-анатомічна наука, вна
слідок свого розтину на органи та функції,
започатковує процес аналітичного розкладу
тіла, і мікромолекулярна генетика — це лише
його логічне продовження, але на набагато
Достарыңызбен бөлісу: |