Simulacres et simulation жан Бодріяр симулякри

146 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ 
Історія клонів 
147 
вищому рівні абстракції та симуляції, яде­
рному рівні клітини, яка відповідає за керу­
вання, безпосереднє керування генетичним 
кодом, і навколо якої організовується вся ця 
фантасмагорія. 
З функціонально-механістичної точки зору, 
кожен орган ще є лише частковим і відмін­
ним протезом: це вже симуляція, але "тради­
ційна". З точки зору кібернетично-інформа­
ційної — це найменший недиференційований 
елемент, і кожна клітина тіла стає його "ем­
бріональним" протезом. Саме генетична фо­
рмула, записана в кожній клітині, стає спра­
вжнім сучасним протезом будь-якого тіла. 
Якщо протез є зазвичай штучним витвором, 
що заміняє відсутній орган, або інструмента­
льним продовженням тіла, то молекула ДНК, 
що містить у собі всю інформацію про якесь 
тіло, є протезом у повному значенні слова, 
протезом, який дасть змогу до безконечності 
продовжити це тіло за допомогою його 
самого, — при цьому воно саме буде лише 
нескінченною серією своїх протезів. 
Кібернетичний протез безконечно тонший 
та ще більш штучний, ніж будь-який механі­
чний протез. Адже генетичний код не є "при­
родним": оскільки будь-яка абстрактна ча­
стина цілого, що досягла самостійності, стає 
штучним протезом, який змінює це ціле, за­
ймаючи його місце (pro-thesis, для розміщен­
ня: таке етимологічне значення цього слова), 
можна стверджувати, що генетичний код, у 
якому ціле істоти претендує на ущільнення, 
тому що в ньому має, як вважають, міститися 
вся "інформація" щодо цієї істоти (і в цьому 
неймовірне насильство генетичної симуля­
ції), є штучним витвором, операційним про­
тезом, абстрактною матрицею, з якої змо­
жуть розвиватися, вже навіть не шляхом ре­
продукції, а за допомогою простого продов­
ження, тотожні істоти, котрі будуть підпо­
рядковуватися тим самим командам. 
"Мій генетичний набуток було зафіксова­
но раз і назавжди в той момент, коли певний 
сперматозоїд зустрівся з певною яйцекліти­
ною. Цей набуток містить у собі рецепт 
усіх біохімічних процесів, завдяки яким мене 
було створено і які забезпечують моє функ­
ціонування. Копію цього рецепта записано в 
кожній з десятків мільярдів клітин, які скла­
дають мене сьогодні. Кожна з них знає, як 
зробити мене; перш ніж бути клітиною моєї 
печінки чи моєї крові, вона є клітиною мене 
самого. Тож теоретично можливо створи­
ти індивіда, тотожного мені, на основі од­
нієї з них". (Професор А. Жакар). 
Отже, клонування є останньою стадією мо­
делювання тіла, стадією, на якій індивід, зве­
дений до своєї абстрактно-генетичної форму­
ли, приречений на серійний поділ. Тут слід 
було б повторити те, що Волтер Бенджамін 
говорив про мистецький твір ери його техні­
чної відтворюваності. Те, що втрачає серійно 
повторюваний твір, так це свою ауру, цю 
особливу якість, зумовлену конкретним мі­
сцем і конкретним моментом, свою естетич­
ну форму (він уже втратив раніше у своїй ес­
тетичній якості свою ритуальну форму), на­
буваючи, за Бенджаміном, у своєму немину­
чому призначенні до репродукції політичної 
форми. Що втрачено, так це оригінал, що йо­
го здатна відтворити як "автентичний" одна 
лише історія, яка сама відчуває ностальгію та 
потяг до ретроспекції. Найбільш просуну­
тою, найбільш сучасною формою цього роз­
гортання, описаною в сучасному кіно, фото-
мистецтві, засобах масової інформації, є фор­
ма, в якої вже навіть немає оригіналу, тому 

жүктеу/скачать 1.67 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: