ЕКОЛОГІЧНИЙ РЕАЛІЗМ ЯК МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА СУЧАСНОЇ ОСВІТИ

ЕКОЛОГІЧНИЙ РЕАЛІЗМ ЯК МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА СУЧАСНОЇ ОСВІТИ

Екологічна освіта як складова загальної середньої освіти завжди мала велике значення. Серед методологічних основ екологічної освіти й освіти взагалі екологічний реалізм відіграє особливу роль у зв’язку з модернізацією освіти в аспекті її ролі в сталому розвитку суспільства. В освіті для сталого розвитку (ОСР) одним з основних є поняття довкілля — етносоціоприродного середовища життя, з яким пов’язується сталий розвиток етносу (нації). Поняття довкілля є основним і в концепції екологічного реалізму [3; 4].

Екологічний реалізм, концепція якого розроблена Е. Рідом, тримається тієї реалістичної тези, що є велика множина способів життя, але тільки одне певне середовище життя — довкілля. Істинність наших знань про довкілля ми можемо встановити тільки при безпосередній взаємодії з довкіллям. Це положення має входити до методологічних основ змісту освіти, в першу чергу, природничонаукової, якщо ми вважаємо за необхідне переорієнтувати освіту на засади ОСР.

Особлива цінність концепції екологічного реалізму для філософії освіти полягає в обґрунтуванні того факту, що знання однозначно інтерпретуються лише в контексті взаємодії з довкіллям, у відмежовуванні знання, яке одержано через безпосереднє сприйняття довкілля, від знання, одержаного через обговорення і перевірку гіпотез [3].

Основне положення екологічного реалізму полягає в тому, що пізнання ситуації у довкіллі невичерпне. Ця концепція проводить чітку межу між знанням, яке отримане через безпосереднє сприйняття довкілля, і знанням, отриманим за допомогою його обговорення. Останнє вимагає використання індексів і символів, що мають певні межі в порівнянні з екологічною інформацією, на якій базується будь-яке безпосереднє сприйняття. Спостереження ж є безпосереднім і нерідко відповідним дійсності, хоча не завжди повним.

Довкілля — середовище для живих істот — не просто набір об'єктів; воно має величезну значимість. Завдяки пізнанню дітьми довкілля освіта може перетворитися в інструмент позитивних змін у ставленні до довкілля, змін у свідомості та поведінці людей, в освіту для сталого розвитку суспільства, якщо складовою методологічних основ освіти слугуватиме екологічний реалізм. Ця мета значною мірою досягнута в освітній технології «Довкілля», де поняття «довкілля» є основним як в теоретичних її основах, так і в системі підручників для дошкілля та 1-11 класів, що відображено в їхніх назвах, змісті та методичному апараті:

Дивуюсь довкіллю (4-5 років);

Запитую довкілля (1-2 класи);

Спостерігаю довкілля (3 клас);

Досліджую довкілля (4 клас);

Пояснюю довкілля (5 клас);

Основні системи довкілля (6 клас);

Вивчаю основні системи довкілля (7-9 класи);

Взаємодію з довкіллям (10-11 класи) [3].

Навчально-методичне забезпечення освітньої технології «Довкілля» складає понад 50 найменувань [2].

Досвід впровадження освітньої технології «Довкілля» (1990-2011 рр.) показав, що нерозривний зв'язок дітей з їхнім етносоціоприродним середовищем життя особливо необхідний до 14 років, коли формуються фундаментальні структури мислення. Розвиток інтелекту учнів, їхнє здоров’я, мотивація навчання, моральне, громадянське та патріотичне виховання залежать від того, наскільки в навчальному середовищі присутнє довкілля, можливість безпосереднього пізнання об’єктів вивчення в середовищі життя.

Основна мета курсу «Довкілля» (1-4 кл.) — формування особистості майбутнього громадянина України — людини, здатної брати на себе відповідальність за своє майбутнє і майбутнє рідної землі (природне довкілля) та свого народу (суспільне довкілля). Ця мета реалізується в курсі через створення психолого-педагогічних умов (змісту знань, методів і форм навчання) для:

— природовідповідного особистісного розвитку школяра, задоволення його базових органічних і ментальних потреб у пізнанні свого життєвого світу (довкілля), створення адекватного дійсності образу світу; задоволення природних потягів дітей до дослідництва і висновків, конструювання, комунікації, художнього виразу моделей об’єктів довкілля; формування ключових компетентностей;

— засвоєння учнями цілісності знань про природу, суспільство, духовну спадщину українського народу, необхідних для розвитку і саморозвитку молодшого школяра та його підготовки до подальшого навчання в школі;

— громадянського виховання учнів, формування у них почуття любові до своєї Батьківщини, громадянських якостей та ідеалів через набуття відповідного соціального досвіду та пізнання природи;

— систематизації знань про природу, суспільство, традиції свого народу на основі уявлень про найбільш загальні взаємозв’язки в природі, що сприяє поступовому перетворенню дитячого мислення у мислення соціально зрілої особистості; продуктивності знань, умінь;

— формування наукового світогляду, екологічної культури, біоцентричного мислення, навичок користування приладами природодослідника, вмінь пізнання дійсності науковими методами.

Змістова лінія «Наша Батьківщина — Україна» пронизує курс «Довкілля» з 1 по 4 класи. Вона втілюється через ознайомлення учнів з державною символікою, історією, святами України, під час вивчення природи України, ознайомлення безпосередньо в довкіллі із господарською діяльністю людей, народними традиціями, звичаями, мистецтвом, культурними пам’ятками, особливостями побуту в різних регіонах України. Поняття довкілля людини є провідним у курсі «Довкілля» (1-6 кл.). Учні спостерігають природу рідного краю, господарську діяльність людей у різні пори року, досліджують екологічні зміни у рідному довкіллі, складають проекти на його захист; знайомляться з життям видатних людей свого краю, його історичними пам’ятками, заповідними місцями. Упродовж вивчення курсу учні застосовують такі методи пізнання природи, як спостереження, дослідження, моделювання, експеримент.

Курс «Довкілля» — глибоко національний не тільки за змістом (значну частину його обсягу складають українознавчі знання), а й за формами навчання — до навчальної діяльності дітей програмою заплановані систематичні уроки серед природи, які рекомендуємо проводити у визначні дати народного календаря — адже звичаї, пов’язані з народними святами, формувалися протягом століть під впливом біоритмів землі.

1. 
   Гуз К. Ж. Теоретичні та методичні основи формування в учнів цілісності знань про природу / К. Ж. Гуз. — Полтава : Довкілля-К, 2004. — 472 с.
   
2. 
   Друковані праці співробітників НМЦ і лабораторії інтеграції [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dovkillya.com.ua
   
3. 
   Клепко С. Ф. Інтегративна освіта і поліморфізм знання / С. Ф. Клепко. — Полтава, 1998.
   
4. 
   Reed E. Knowers talking about the known: Ecological realism as a philosophy of science // Synthese. — Dordrecht, 1992. — Vol. 92. — №1. - P. 9 - 23.