РОЛЬ ПОЗАШКIЛЬНОГО ЗАКЛАДУ В ФОРМУВАННІ ОСОБИСТОСТI ДИТИНИ

РОЛЬ ПОЗАШКIЛЬНОГО ЗАКЛАДУ В ФОРМУВАННІ ОСОБИСТОСТI ДИТИНИ

Весь світ потребує радикальних змін, оновлення і збагачення духовної культури, розвитку нових технологій, формування особливого типу осіб, здатних по-новому вирішувати складні проблеми виживання цивілізації. І це відповідальне завдання повною мірою покладається на плечі молодого покоління, на тих, хто зробить це життя цікавішим.

Сьогодні екологічна oсвітa та виховання є одним з найважливіших навчально-виховних завдань сучасності. Починати формування екологічної культури дитини потрібно з перших років її життя. У дошкільному вiцi в дитини мають бути закладені елементapнi основи екологiчної культури та знання про екологічно-доцiльну поведінку людини. Дошкільний вік – найважливіший етап у становленні екологічного світогляду людини. В Україні педагоги ознайомлюють дітей дошкільного віку із природними явищами та об’єктами, із сезонними змінами, що відбуваються у природі тощо [1]. Набуття кожною дитиною екологічних знань сьогодні сприяє дбайливому ставленню до природи в майбутньому. Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства. «Дітей, що не вміють ще ходити, — вважав Г. Ващенко, — треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин. Все це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості, і покладе основи любові до рідної природи».

Видатний чеський педагог Ян Амос Коменський (1592-1670 рр.) довів, що людина як частина природи підкоряється її найголовнішим законам, які діють як у світі рослин, тварин, так і відносно людини, що «...чіткий порядок школи треба запозичити у природи і специфічним принципом відбору знань про природу для дітей дошкільного віку є принцип енциклопедичності» [3].

Головною умовою екологічного виховання є створення еколого-розвивального предметного середовища, що передбачає набуття уявлень про самоцінність та неповторність компонентів природи, прояв гуманних почуттів до живих істот, оволодіння початковими вміннями відчувати красу та милуватися нею, виважено поводитися в довкіллі, знати правила безпечної поведінки у природі, адже природа має відкритися перед дитиною як жива лабораторія, де можна спостерігати й вивчати її мешканців, як відповідна школа, у якій успішно можна оволодіти елементарними правилами поведінки, уміннями та навичками розумного використання, примноження й охорони її багатства.

Організовуючи експериментальну роботу дошкільнят, слід брати до уваги одну з найважливіших умов її ефективності: нові знання як результат «відкриттів» кожної дитини мають ґрунтуватися на знаннях, раніше нею засвоєних. Лише за цієї умови задовольняються природна допитливість дитини, її інтерес до навколишнього, а розвиваюча функція навчання і виховання вимальовується через сутність принципу наступності [5].

Активне засвоєння дошкільнятами знань, певних результатів суспільнозначущої та доступної діяльності виступає як основа у підготовці до наукового пізнання світу природу. Важливо, щоб педагог повсякчас спирався на моральну та інтелектуальну сприйнятливість своїх вихованців, що характеризується в цьому віці активністю таких розумових операцій, як аналіз, синтез, порівняння, зіставлення, а також яскраво емоційним ставленням до пізнавального об’єкта, явища [4].

Старші дошкільники сприймають відомості про навколишнє середовище порівняно швидко і, сприймаючи їх часто на віру, стихійно включають у власний життєвий досвід.

Створюючи проблемні ситуації, вихователь стимулює допитливість дітей, спонукаючи їх до практичного пошуку відповіді, осмислення причинних зв’язків та залежностей. Щоб викликати інтерес до осінніх явищ у світі рослин, педагог моделює таку ситуацію: «Весь ліс став голим. Листя яких дерев пожовтіло найшвидше? З яких дерев опадають листки останніми?»

Отже, здійснюючи екологічне виховання своїх підопічних, педагог повинен поставити перед собою такі завдання:

• 
  формувати елементи наукових знань про основні екологічні фактори в розвитку живої природи та очевидні взаємозв’язки і залежності;
  
• 
  стимулювати допитливість та інтерес до пізнання природи описами її об’єктів та явищ;
  
• 
  активізувати знання і практичний досвід дітей у різних видах діяльності в природі;
  
• 
  показати дошкільнятам живі барометри природи;
  
• 
  ознайомити дітей з перлинами народної мудрості про дбайливе ставлення до природи.
  

1. Базовий компонент дошкільної освіти України // Дошкільне виховання. –1999. – № 1. – 59с.

2. Глухова Н. Базова програма «Я у Світі»: формування природничої компетентності дошкільника // Вихователь-методист дошкільного закладу. –2009. – №7. –– С.4-8.

3. Екологія: основи теорії і практики: Навчальний посібник / За ред. А.Ф.Потін, В.Г.Медвідь та ін. – Львів: Новий світ – 2000 Магнолія Плюс, 2003. – 296 с.