Сучасна українська мова

1. Пестощі, любощі, сяєво срібнеє… (Леся Українка). 2. Ти смієшся струмком, ти кружляєш над гаєм, ти щоранку росою впадеш на траву (Г. Чубач). 3. Лялька виявилася цікавою: покладеш її – заплющить оченята, піднімеш – дивиться, мов жива (М. Олійник). 4. В морі я хотів печаль свою втопить – я до моря вийшов рано – море спить (Д. Павличко). 5. Він почув: до нього щось торкається – сипався пісок (М. Хвильовий). 6. Ой не плачте, карі очі, – така ваша доля: полюбила козаченька, при місяці стоя! (Народна творчість). 7. Яріла в білім інеї калина, співала синь розкованих струмків – дивилася на мене Україна із маминих квітчастих рушників (І. Світличний). 8. Вітер дихне – пшениці ворухнуться розкішні, вусом шелесне ячмінь, похитнеться, встає (П. Дорошко).

1. Коли однієї бурної ночі налетів дужий шквал і море почало в гніві битись під нею, скеля вже не витримала (О. Ольжич). 2. Я тут живу. На добрій цій землі, де йдуть дощі і дозріває колос, де білим цвітом облітають дні і став піснями мій жіночий голос (Г. Чубач). 3. Дивуюсь золотому колоску, що з глека сонця попива проміння, та інею, що на траву м’яку кладе сріблясті гілочки осінні (І. Світличний). 4. Коли себе відчуєш при крилі, оціниш землю, що тебе родила (Г. Чубач). 5. Чому, скажи, все найкраще гине, як осіннєє сонце ще гріє? (X. Алчевська). 6. От я й дивлюсь, що в тебе ж таке личко, що в ньому наскрізь світиться душа (Л. Костенко). 7. Мені здається, що наші душі злилися так, що ми самі не знаєм, де починається твоя і де кінчається моя (О. Олесь). 8. Коли я йшов, Марусю, у повстання, я твердо знав, що ти уже моя, що це любов і перша, і остання, що не знесе ніяка течія мене убік (Л. Костенко). 9. І хоч пройшли десятиріччя й моє життя змінилось круто, так глянуть хочеться у вічі, які не можу я забути (І. Світличний). 10. Не вмре поезія, поки душа бажає зирнути в ті краї, де око не сягне, і хоче з меж вузьких порватися в безкрає, щоб зрозуміти все небесне і земне (В. Самійленко).

1. Ночами земля тужавіла, але вдень розм’якла проти сонця, і озимі посіви весело бігли вдалину (М. Стельмах). 2. І сходить смуток над чолом, й зі словом слово наодинці, і ніжністю, як бурштином, душа наповнена по вінця (Г. Світлична). 3. Пахуче й густо поростають ночі, горять вогнем незайманим уста, душа, недавно дика і пуста, знов жити і любити хоче (М. Приходько). 4. Голубіє понад дахом лагідна блакить: ясень хилиться над дахом – павіття тремтить (М. Драй-Хмара). 5. Настає у розповні щедрого літа сумна година, коли виходять мама за хатній поріг у вічну путь і слід їх земний світиться в небесах, а в саду білим цвітом плаче мамина вишня (Я. Гоян). 6. У горах дихати було легше, ніж у долині, хоч сонце й тут палило нестерпно і тільки іноді на обрії ліпилися сніжно-білі хмари (З. Тулуб). 7. Душа належить людству і епохам. Чому ж її так раптом потрясли осінні яблука, що сумно пахнуть льохом, і руки матері, що яблука внесли?! (Л. Костенко). 8. Небесна долина з небесної сині небесно благає шовкову траву, щоб та нашептала скорботній людині, що вічність впадає в журбу світову (Г. Чубач). 9. Я порохом німим була б, якби забула, з якого джерела уперше напилась (Г. Світлична). 10. Коли сонце почало дужче пригрівати і вода дзюрками побігла зі стріх, а горобці стали знімати невимовний галас, коли в стайні почало чутись кудкудакання курей, що в яслах лишали теплі яєчка, коли нарешті з тих яєчок вилупились маленькі курчатка з блакитними латочками на спинах, Рудько відчув усю повноту свого щастя (О. Ольжич).

1. В повітрі дощ, і гречка пахне тепло, немов розлився бурштиновий мед (М. Рильський). 2. То не білі пелюстки вишневого цвіту спадають на землю сніговою завією, а посивілі від тривог мамині дні, бо мати взяла всі болі родини на свій молодий цвіт (Я. Гоян). 3. Ще сніг кругом, ще голі віти в дуба, і не курличуть в небі журавлі (В. Сосюра). 4. Ранок такий-то був тихий та ясний придався: ні вітерець не війне, ні хмара не збіжиться (Марко Вовчок). 5. Або люди добрі, або дні холодні, або час такий вже для птахів настав: прилетіли лебеді, лебеді голодні, на сільський, запущений, обмілілий став (Г. Чубач). 6. Моя душа ніколи не забуде того дарунку, що весна дала, весни такої не було й не буде, як та, що за вікном цвіла (Леся Українка). 7. На світі ж воно завжди так: хто чого не має, те й здобуває (П. Загребельний). 8. Ми слухали журливу сагу Дніпра, який полоскав наші ноги і плакав на білому піску: припаде, мов до грудей, до берега, задзвонить, і на камінцях бринять старечі сльози (Г. Косинка).

1. Вони нічого не сказали одне одному і жодного разу більше не зустрілися поглядом, але обидва зрозуміли, що прекрасна, заповітна таємниця увійшла в їх душі, про яку не можна розповісти нікому і ніколи на світі, тому що в людській мові ще немає таких прозорих, ароматних і невагомих слів (З. Тулуб). 2. Дихнув вітерець – і ожив стародавній той город: завештались люди, верблюди ревуть, голосить руниста отара, співають дівчата, по воду йдучи, на конях скрізь хлопці гарцюють, і сонце – не місяць – на небі вже сяє, і весь Божий мир святкує веселеє літо, співає і шле аж до моря Алму бистрохвильну – йому розказати про тихеє щастя своє, привітати бурхливеє море (Дніпрова Чайка). 3. Сірий, припорошений весняною пилюкою степ збігає на південь і стигне там голубим маревом, суворою лінією стоять на ньому сторожові могили, насипані, може, татарвою, а може, волелюбним козацтвом, що шаблею та мушкетом боронило оці степи від ворожих навал (Г. Тютюнник). 4. Дмитро уважним поглядом вдивляється в далечінь, мов читає живу карту ланів; у плюскіт стебла непомітно вплітаються голоси його великої рідні, і кожне поле дивиться на нього допитливими очима його друзів, що, мов казку, підводили до сонця народне добро (М. Стельмах). 5. А восени… Яка журба, чи хто цвіте, чи в’яне, тоді й плакучая верба злото-багряна стане (Леся Українка).

1. Коли на груди ляже камінь і дихать не дає мені, коли, не приспаний роками, розбудить жаль думки страшні; коли отрутою гіркою налита вщерть душа моя і плакать нишком, самотою уже не в силі я, – тоді голівку злотокосу я до грудей своїх тулю, дитячий лепет п’ю, як росу, і оживаю, і люблю (М. Драй-Хмара). 2. Подивись: весна устала, сипле пишними квітками; подивись: веселим птаством ожили степи з лісами; подивись: в безкраїм небі сонце-велетень палає; подивись: земнії груди хлібороб плугами крає; подивись: життя устало, дні лишають золотії; подивись – і встань до праці, повний сили і надії (Б. Грінченко). 3. І справді, ці перелякані голоси якоїсь безвихідної розпуки, що їх послали в гущавину гучки, ці підвивання єгеря, що їх ніяк не можна було відрізнити від підвивань вовків, цей таємничий тріск, що раз у раз доносився з глибин лісу, – усе це утворювало таку обстанову, що, мабуть, тільки старі вовчатники вміли в ці хвилини тримати себе спокійно (М. Хвильовий).

Додаток
СХЕМИ АНАЛІЗУ СЛІВ, СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ І РЕЧЕНЬ
Схема фонетико-фонематичного аналізу слова
1. Записати слово орфографічно, фонематично й фонетично, з’ясувати кількість букв, фонем і звуків у слові.

2. Визначити кількість складів у слові, схарактеризувати їх.

3. Визначити наголос у слові, по можливості – побічне наголошення.

4. Схарактеризувати фонеми слова в їх звуковому вияві:

а) для голосних фонем:

- місце творення;

- спосіб творення;

- ступінь наголошеності;

- ступінь лабіалізованості;

- вияв фонеми – головний чи алофон;

б) для приголосних фонем:

- характеристика за участю голосу й шуму;

- місце творення;

- спосіб творення;

- ступінь м’якості;

- вияв фонеми – головний чи алофон.

5. Проаналізувати наявні зміни фонем; простежити всі наявні або можливі історичні чергування голосних і приголосних фонем.
Схема лексикологічного аналізу слова
1. Лексично повнозначне чи неповнозначне слово?

2. Конкретне чи абстрактне його лексичне значення?

3. Ужите в прямому чи переносному значенні?

4. Якщо слово вжите в переносному значенні, визначити вид переносу (метафора, метонімія, синекдоха).

5. Моносемічне чи полісемічне слово?

6. Який тип лексичного значення слова (номінативний, фразеологічно зв’язаний, синтаксично зумовлений)?

7. Чи можливий добір до слова омонімів? Якщо можливий, то визначити вид омонімічних відношень – повні омоніми, омоформи, омофони, омографи.

8. Чи можливий добір до слова синонімів? Якщо можливий – визначити вид синонімічних зв’язків: ідеографічні, стилістичні, абсолютні.

9. Чи можливий добір до слова антонімів? Якщо можливий, то утворити всі можливі антонімічні пари.
Схема морфемного аналізу слова
1. Визначити морфи в слові.

2. Добрати спільнокореневі слова.

3. Добрати однопрефіксальні слова.

4. Добрати односуфіксальні слова.

5. Добрати одноінтерфіксальні слова.

6. Добрати однопостфіксальні слова.

7. Добрати однофлексійні слова.
Схема словотвірного аналізу слова
1. Мотиваційне чи мотивоване слово. Якщо мотивоване слово, то визначити:

а) мотиваційне слово;

б) твірну основу й формант;

в) спосіб словотворення;

г) словотворче значення;

ґ) словотворчий тип;

д) ступінь продуктивності (продуктивний, малопродуктивний, непродуктивний).
Схеми морфологічного аналізу слова

Схема аналізу іменника
1. Назвати частину мови.

2. Початкова форма (називний відмінок однини).

3. Лексико-граматичні розряди:

а) власна чи загальна назва;

б) істота чи неістота;

в) конкретна, абстрактна, збірна назва.

4. Тип відміни.

5. Рід.

7. Відмінок.

8. На яке питання відповідає:

а) відмінкове питання;

б) питання до члена речення.

9. Від якого слова залежить чи не залежить.

10. Синтаксична роль.
Схема аналізу прикметника
1. Назвати частину мови.

2. Початкова форма (називний відмінок однини чоловічого роду).

3. Лексико-граматичний розряд: порядковий, якісний, відносний, присвійний.

4. Для якісного прикметника визначити ступінь порівняння: нульовий, вищий чи найвищий, проста або складна форма.

5. Для якісного прикметника визначити форму: повна чи коротка.

6. Рід (тільки в однині).

7. Число.

8. Відмінок.

9. На яке питання відповідає.

10. Від якого слова залежить чи не залежить.

11. Синтаксична роль.
Схема аналізу числівника
1. Назвати частину мови.

2. Початкова форма (називний відмінок).

3. Розряд: кількісний, порядковий, збірний, дробовий.

4. Похідний чи непохідний.

5. Відмінок.

6. Рід.

8. На яке питання відповідає.

9. Залежне чи незалежне від слова.

10. Синтаксична роль.

2. Початкова форма (називний відмінок однини).

3. Указати, з якою частиною мови співвідноситься (з іменником, прикметником, числівником).

4. Розряд.

5. Відмінок.

6. Рід.

8. На яке питання відповідає.

9. Залежне чи незалежне від слова.

10. Синтаксична роль.

2. Початкова форма.

3. Вид.

4. Перехідне чи неперехідне.

6. Спосіб.

7. Час.

8. Особа.

9. Рід.

10. Число.

12. Залежне чи незалежне від слова.

13. Синтаксична роль.
Схема аналізу дієприкметника
1. Назвати частину мови (особлива форма дієслова).

2. Початкова форма (називний відмінок однини чоловічого роду).

3. Постійні ознаки:

а) активний чи пасивний;

б) час;

в) вид.

а) число;

б) рід;

в) відмінок.

2. Вид.

2. Ступінь порівняння.

3. Морфологічний тип (з якою частиною мови співвідноситься).

4. До якого слова відноситься.

5. Розряд за значенням.

6. Синтаксично незалежне.

7. Синтаксична роль.
Схема аналізу прийменника
1. Назвати частину мови.

2. Непохідний чи похідний.

3. З яким відмінком ужитий.
Схема аналізу сполучника
1. Назвати частину мови.

2. Простий, складний чи складений.

3. Сурядний чи підрядний.
Схема аналізу частки
1. Назвати частину мови.

2. Розряд.

2. Позначити головне й залежне слова, записати питання в дужках або вгорі.

3. Тип словосполучення за морфологічним вираженням головного й залежного слів.

4. Тип словосполучення за характером семантико-синтаксичних відношень.

5. Тип підрядного зв’язку в словосполученні.
Схема синтаксичного аналізу простого речення
1. Тип речення за структурою.

2. Тип речення за модальністю.

3. Тип речення за характером експресивності.

4. Тип речення за відношенням до дійсності.

5. Тип простого речення:

а) залежно від типу предикативності;

б) за наявністю чи відсутністю другорядних членів речення;

в) залежно від наявності чи відсутності всіх головних і другорядних членів речення, необхідних для вираження думки;

г) за наявністю чи відсутністю вторинної предикативності.

6. Характеристика головних членів речення.

7. Характеристика другорядних членів речення.
Схеми синтаксичного аналізу складного речення

Безсполучникове речення
1. Тип речення за структурою (складне, елементарне, безсполучникове).

2. Тип за модальністю, характером експресивності, відношенням до дійсності.

3. Назвати частини, порядок їх розміщення.

4. Вид безсполучникового речення за характером частин (з однотипними чи різнотипними частинами).

5. Семантико-синтаксичні відношення між частинами та засоби їх вираження.

6. Аналіз частин складного речення (за схемою розбору простого речення).

7. Пунктуація.
Складносурядне речення
1. Тип речення за структурою (складне, елементарне, сполучникове, складносурядне).

2. Тип за модальністю, характером експресивності, відношенням до дійсності.

3. Назвати частини; порядок їх розміщення (вільний, закріплений).

4. Семантико-синтаксичні відношення та засоби вираження смислових і граматичних відношень між частинами.

5. Аналіз частин (за схемою розбору простого речення).

6. Пунктуація.

2. Тип за модальністю, характером експресивності, відношенням до дійсності.

3. Назвати головну й підрядну частини; позицію підрядної частини щодо головної; порядок розташування частин (вільний, закріплений).

4. Структура речення (розчленована, нерозчленована).

5. З’ясувати, що пояснює підрядна частина (слово, словосполуку чи всю головну частину); засоби поєднання з головною частиною; на яке питання відповідає; вид підрядної частини.

6. Аналіз головної та підрядної частин (за схемою розбору простого речення).

7. Пунктуація.
Багатокомпонентне безсполучникове складне речення
1. Тип речення за структурою (складне, багатокомпонентне, безсполучникове).

2. Тип за модальністю, характером експресивності, відношенням до дійсності.

3. Тип речення за інтонуванням.

4. Кількість частин, назвати їх.

5. Семантико-синтаксичні відношення між частинами; засоби їх зв’язку.

6. Аналіз предикативних частин (за схемою розбору простого речення).

7. Пунктуація.

8. Схема речення.

2. Тип за модальністю, характером експресивності, відношенням до дійсності.

3. Кількість частин, назвати їх.

4. Семантико-синтаксичні відношення між частинами; засоби їх зв’язку.

5. Аналіз предикативних частин (за схемою розбору простого речення).

6. Пунктуація.

7. Схема речення.
Багатокомпонентне складнопідрядне речення
1. Тип речення за структурою (складне, багатокомпонентне, складнопідрядне).

2. Тип за модальністю, характером експресивності, відношенням до дійсності.

3. Назвати головну й підрядні частини.

4. З’ясувати, що пояснює кожна підрядна частина (слово, словосполуку чи всю головну частину); на які питання відповідають підрядні частини; види підрядних частин.

5. Тип підрядності (однорідна, неоднорідна супідрядність, послідовна підрядність, комбінована підрядність).

6. Засоби поєднання підрядних частин між собою та з головною частиною.

7. Аналіз головної та підрядних частин (за схемою розбору простого речення).

8. Пунктуація.

9. Схема речення.
Складне синтаксичне ціле
1. Тип речення за структурою (складне синтаксичне ціле із сурядністю та підрядністю; із сполучниковим і безсполучниковим зв’язком).

2. Тип за модальністю, характером експресивності, відношенням до дійсності.

3. Для сурядно-підрядного речення:

а) назвати частини речення (прості речення, які утворюють складне);

б) з’ясувати, що пояснює підрядна (підрядні) частини; питання, на яке вона (вони) відповідає; її (їх) тип; засоби поєднання підрядної (підрядних) з головною частиною;

в) аналіз частин (за схемами розбору складносурядного та складнопідрядного речення).

4. Для безсполучниково-сполучникового речення:

а) назвати частини речення (прості, складні речення);

б) аналіз частин (за схемами розбору складносурядного, складнопідрядного, безсполучникового складного речення).

5. Пунктуація.

6. Схема речення.
Період
1. Аналізоване речення-період.

2. Тип за модальністю, характером експресивності, відношенням до дійсності.

3. Назвати тему (попередня частина) і рему (заключна частина).

4. Тип синтаксичної конструкції (складнопідрядне, складносурядне, складне безсполучникове, просте ускладнене речення).

5. Аналіз компонентів періоду (за схемами розбору відповідного типу речення).

6. Пунктуація.

7. Схема речення-періоду.

Список скорочень

давньорус. – давньоруське,

до н.ч. – до нашого часу,

нім. – німецьке,

пор. – порівняйте,

рос. – російське.
Список рекомендованої літератури
1. Актуальні проблеми українського словотвору / за ред. В. Грещука. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – 667 с.

2. Безпояско О. К. Морфеміка української мови / О. К. Безпояско , К. Г. Городенська . – К.: Наук. думка, 1987. – 211 с.

3. Вакарюк Л. Українська мова. Морфеміка і словотвір / Л. Вакарюк, С. Панцьо . – Тернопіль: Лілея, 1999. – 220 с.

4. Вихованець І. Р. Семантико-синтаксична структура речення / І. Р. Вихованець , К. Г. Городенська , В. М. Русанівський . – К.: Наук. думка, 1983. – 219 с.

5. Горпинич В. О. Сучасна українська літературна мова: Морфеміка. Словотвір. Морфонологія: навч. посіб. / В. О. Горпинич. – К.: Вища шк., 1999. – 207 с.

6. Жовтобрюх М. А. Українська літературна мова / М. А. Жовтобрюх . – К.: Наук. думка, 1984. – 255 с.

7. Кочерган М. П. Слово і контекст (Лексична сполучуваність і значення слова) / М. П. Кочерган . – Л.: Вища шк., 1980. – 183 с.

8. Леонова М. В. Сучасна українська літературна мова. Морфологія / М. В. Леонова . – К.: Вища шк., 1983. – 263 с.

9. Лисиченко Л. А. Лексикологія сучасної української літературної мови / Л. А. Лисиченко . – Х.: Вища шк., 1976. – 112 с.

10. Слинько І. І. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання: навч. посіб. / І. І. Слинько, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянська. – К.: Вища шк., 1994. – 670 с.

11. Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика / за ред. І. К. Білодіда. – К.: Наук., думка, 1973. – 583 с.

12. Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія / за ред. І. К. Білодіда. – К.: Наук., думка, 1969. – 583 с.

13. Сучасна українська літературна мова: Морфологія / за ред. І. К. Білодіда. – К.: Наук., думка, 1969. – 384 с.

14. Сучасна українська літературна мова: Синтаксис / за ред. І. К. Білодіда. – К.: Наук., думка, 1972. – 515 с.

15. Сучасна українська літературна мова / за ред. А. П. Грищенка. – 3-тє вид., доп. – К.: Вища шк., 2002. – 439 с.

16.  Сучасна українська літературна мова / за ред. М. Я. Плющ. –4-тє вид. – К.: Вища шк., 2003. – 403 с.

17. Сучасна українська мова: Підручник / за ред. О. Д. Пономарева. – 3-тє вид., переробл. – К.: Либідь, 2001. – 400 с.

18. Тоцька Н. І. Сучасна українська літературна мова. Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія / Н. І. Тоцька . – К.: Вища шк., 1981. – 234 с.

19. Український правопис / АН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Ін-т української мови. – 4-те вид., випр. й доп. – К.: Наук. думка, 1993. – 240 с.

20. Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови: підруч. / К. Ф. Шульжук  – К.: Вид. центр «Академія», 2004. – 406 с.

2. Коломієць М. П. Словник фразеологічних синонімів / М. П. Коломієць, Є. С. Регушевський / за ред. В. О. Винника. – К.: Рад. шк., 1988. – 200 с.

3. Новий тлумачний словник української мови / уклад.: В. Яременко, О. Сліпушко. – 2-ге вид., випр. – К.: Аконіт, 2006. – Т. 1 – 3.

4. Олійник І. С. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник / І. С. Олійник, М. М. Сидоренко. – Х.: Прапор, 1997. – 462 с.

5. Полюга Л. М. Морфемний словник / Л. М. Полюга . – К.: Рад. шк., 1983. – 464 с.

6. Полюга Л. М. Словник синонімів української мови / Л. М. Полюга. – К.: Довіра, 2001. – 477 с.

7. Словник іншомовних слів / уклад.: С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута. – К.: Наук. думка, 2000. – 680 с.

8. Словник труднощів української мови / Д. Г. Гринчишин, А. О. Капелюшний, О. М. Пазяк та ін.; за ред. С. Я. Єрмоленко. – К.: Рад. шк., 1989. – 336 с.

Слово як одиниця лексикології. Системні зв’язки в лексиці ..... 11

Лексика української мови з погляду походження

та сфер уживання. Активна й пасивна лексика .......................... 15

Іменник ........................................................................................... 26

Прикметник .................................................................................... 32

Числівник ........................................................................................ 36

Займенник ...................................................................................... 39

Дієслово .......................................................................................... 42

Дієприкметник. Дієприслівник ....................................................... 45

Прислівник ...................................................................................... 48

Двоскладне речення. Головні члени речення ............................. 57

Другорядні члени речення ............................................................ 62

Односкладне речення ................................................................... 66

Неповне речення. Еквіваленти речень.

Приєднувальні конструкції ............................................................ 69

Просте ускладнене речення ......................................................... 72

Складне речення 80

Елементарні складні речення ....................................................80

Складносурядне речення ..............................................................80

Складнопідрядне речення .............................................................83

Безсполучникове складне речення ...............................................88

Список скорочень...........................................................................105

Плахоніна Олена Володимирівна

СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА МОВА

Редактор Т. Г. Кардаш

Зв. план, 2009

Підписано до друку

Формат 60х84 1/16. Папір офс. №2. Офс. друк

Ум. друк. арк. 6. Обл.-вид. арк. 6,75. Наклад 50 прим.

Замовлення Ціна вільна

Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського

«Х а р к і в с ь к и й а в і а ц і й н и й і н с т и т у т»

61070, Харків-70, вул. Чкалова, 17

http: // www. khai. edu

Видавничий центр «ХАІ»

61070, Харків-70, вул. Чкалова, 17