Таємні товариства: міфи та реальність Микола Сенченко, Валерій Гастинщиков



бет12/16
Дата17.06.2016
өлшемі1.32 Mb.
#142441
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

Пропаганда Два. Ложа, відома також як П-2, проникла в італійський уряд і була виявлена 1981 року, що призвело до падіння уряду. Ложа, що існує з 1895 року, виникла в надрах масонського Великого Сходу, у центрі її інтересів були бізнес і політика. Масони відокремилися від Пропаганди Два 1976 року, оскільки та перебувала під впливом особливих інтересів. Крах уряду змусив Італію 24 липня 1981 року заборонити всі таємні товариства.

Гросмейстером «Пропаганди Два» був Лічіо Джеллі, 1919 року народження. Джеллі в сімнадцять років пішов добровольцем воювати в Іспанію у фашистської експедиційний корпус Муссоліні. У роки Другої світової війни служив офіцером зв’язку Третього рейху. Після війни його завербували в ЦРУ США. Ставши офіцером розвідки, він нажив великий статок. У ході розслідувань 1981 року стало відомо про зв’язок Джеллі з Роберто Кальві, президентом міланського «Банко Амброзіано», ув’язненого за незаконний експорт. Джеллі також був серед протеже Мішеля Сідона, банкіра, пов’язаного з мафією, який обслуговував рахунок Ватикану і пізніше був обвинувачений у присвоєнні великої суми грошей. Одного з інспекторів, які розслідували цю справу, було вбито. Сідона втік у Сполучені Штати, де його засудили до 25 років ув’язнення за фальшиве банкрутство. 1976 року Джеллі разом з його ложею вигнали з масонства. «Пропаганда Два», з огляду на її чільників-фашистів, була крайньою антикомуністичною організацією. Її особливе занепокоєння викликав успіх комуністів, які 1976 року на останніх виборах в італійський парламент здобули 35 місць і право голосу в італійському уряді. Це десятиліття було ознаменовано сплеском насильства в Італії. Країну потрясали терористичні акти. Анти-масонські сили скористалися тим, що громадськість не бачила різниці між масонством і «Пропагандою Два». Вони використовували жовту пресу — тобто сенсацію — щоб підігріти антимасонські настрої. Газети обвинувачували масонів у спробі вбивства Папи Римського Іоанна Павла II. Вибух на залізничному вокзалі в Болоньї, у результаті якого загинуло 80 людей, також приписувався масонству. В урядовому розслідуванні на 48 сторінках «Пропаганду Два» порівнювали з Ку-Клукс-Кланом, багато італійців обвинувачували масонство у всій попередній діяльності ложі.

 Римський клуб. Багато хто вважає «Римський клуб» (далі — РК) організацією наукового профілю, що фінансує наукові дослідження глобального характеру. У 1990-х роках минулого століття членством у РК дуже пишалися деякі вчені Національної академії наук. Один з них — нинішній президент Академії наук України Б.Патон; йому склав протекцію теж член РК, глобаліст українського походження Богдан Гаврилишин. Такий престиж клубу пояснюється тим, що його створено 1968 року при найдавнішій у світі академії наук — римській Academia dei Lincei. Хоч його й було створено як наукову організацію для вивчення глобальних проблем, незабаром він став політичною організацією; вона слугує певним політичним силам, які намагаються нав’язати людству новий світовий порядок.

Дуже точне визначення РК дав український вчений Л.Фоминський: «Римський клуб» — просіоністська організація, виконавчий орган при «світовому уряді» (теж таємна сіоністська організація), що ось уже друге століття намагається вершити всі справи на планеті. Ще 20 років тому клуб прийняв рішення, схвалене урядом США, зі скорочення народонаселення Землі з 6 млрд («золотий мільярд»), позаяк, мовляв, ось-ось закінчиться на Землі нафта. Першими претендентами на скорочення для них є слов’янські й арабські народи, потім — народи Азії. На Землі має залишитися тільки «богообраний народ». Але вони не намагаються знищити все «тубільне населення», позаяк без нього не проживуть; якусь частину населення вони планують залишити, перетворивши їх на рабів, як це заповідано Талмудом. А яка доля українського народу? Може, ми є членами товариства, названого «золотим мільярдом»? Як би ж то так. 1999 року в міжнародному комп’ютерному щорічнику «Chip» було вміщено карту поділу світу на п’ять регіонів. На ній продемонстровано селекцію відповідно до планів світового уряду. Привілейованим регіоном, де буде розміщено основний контингент «Золотого мільярда», є територія США і Канади.

Країнами другої категорії, інтелектуальної й технологічної обслуги еліти, є країни Західної Європи, Ізраїль, Японія, Аравійський півострів і ПАР. До третьої категорії зараховано такі країни: Індонезія, Тайвань і Південна Корея, що розвивають свої технології і забезпечують новітніми досягненнями «Золотий мільярд». Країни Латинської Америки й Австралія — четверта категорія — повинні забезпечувати продуктами харчування все населення планети, але екологічно чистими — тільки світову «еліту». І, остання, п’ята категорія — «тубільне населення» країн Африки, Індії і колишнього Радянського Союзу. Ці країни повинні забезпечувати «золотий мільярд» сировиною, дешевою робочою силою, а їхня територія має перетворитися на «світовий смітник» шкідливих відходів виробництва.

Уважний читач запитає: а де ж Китай з його майже 1,5 млрд китайців? РК вважає Китай найнебезпечнішою перешкодою на шляху реалізації планів світового уряду. Ця країна нагромадила достатній досвід у здійсненні контролю народжуваності і перерозподілом благ. Китай може очолити боротьбу «тубільного населення» за свої права. Не випадково на карті немає Китаю — за планами світового уряду він підлягає знищенню.

У цьому зв’язку надзвичайно корисним може бути «досвід» Пол-Пота в Камбоджі, коли в 1970-х роках було знищено майже 2 млн людей. Як стверджує офіцер англійської розвідки доктор Джон Колеман, це був експеримент «Комітету 300» зі зменшення населення великих міст. Технологію скорочення чисельності населення розробив один з дослідницьких центрів РК. Знадобиться і досвід сіоно-більшовиків з організації голодоморів в Україні.

Таким чином, багатьом країнам світу РК виніс вирок — скорочення населення через голод, хвороби, локальні конфлікти, що ми і спостерігаємо сьогодні. Це частина сатанинського плану «Глобал-2000». «Комітет 300» доручив Сайрусу Венсу написати доповідь про план такого геноциду. Ця праця вийшла під назвою «Звіт Глобал 2000» (Global 2000 Report), її схвалив як керівництво до дії уряд США в особі президента Картера, а також держдепартамент США в особі тодішнього держсекретаря Едвіна Маскі. Відповідно до положень «Глобал 2000», населення США до 2050 року має бути скорочене до 100 млн.

До РК входять по два представника з 25 країн. Його заснував і фінансує клан Рокфеллерів. РК розміщено в маєтку Рокфеллера в Беллаго (Італія). Організатор й ідеолог клубу — вже нині покійний Ауреліо Печчеї, член багатьох латентних структур світової політики. Він запропонував «сильним світу цього» об’єднатися, щоб прискорити прихід нового світового порядку і реалізувати план зі створення «світового уряду». З 1968-го до 1972 року РК перетворився на організацію, що об’єднує представників «нової науки», глобалістів, футурологів та інтернаціоналістів різних напрямів.

РК має свої приватні розвідувальні агентства, йому доступний Інтерпол, контрольований все тим самим Рокфеллером. З клубом дуже тісно співпрацюють розвідслужби багатьох країн, особливо ЦРУ, Моссад, а в недалекому минулому — радянський Комітет державної безпеки (КДБ).

Доктор Джон Колеман стверджує, що РК має спеціальне бюро PERMINDEX. Його співробітники організували вбивство президента США Джона Кеннеді, замах на Папу Римського Іоанна Павла I, прем’єра Італії Альдо Моро і президента Пакистану А. Бхутто.

За вбивствами двох останніх стоїть лиховісний «придворний єврей» при «Комітеті 300» — Г.Кіссін­джер, який тривалий час був держсекретарем США, а тепер — головною постаттю у «світовому уряді».

Оcь що пише Колеман: «Кіссінджер... реалізував свої погрози знищити Моро, якщо той не відмовиться від своїх планів економічного й індустріального розвитку Італії та планів РК про «нульове зростання» промисловості і чисельності населення в його країні».

Нагадаємо, що пре­м’єр-міністра Італії Альдо Моро, лояльного члена Християнсько-демократичної партії, викрали 1978 року терористи «Червоних бригад», а потім вбили наймані вбивці, як згодом виявилося, пов’язані з горезвісною масонською ложею П-2.

Поліція Риму, що розслідувала справу про вбивство Альдо Моро «Червоними бригадами», вийшла на кілька відомих прізвищ італійських кланів, які тісно співпрацювали з цією терористичною групою.

Свою лепту в руйнування моральних підвалин внесли й офіційні американські представники, особливо постарався офіційний посол президента США Картера в Римі Річард Гарднер. Він діяв під безпосереднім керівництвом впливового члена РК Беттіно Фарбі. Удвох вони досягли феноменальних успіхів у дестабілізації Італії. Їм вдалося протягти через італійський парламент низку законів, зокрема дозвіл на розлучення й аборти, які мали руйнівні соціальні й релігійні наслідки. Це був один з найсильніших в історії ударів по католицькій церкві, що підірвав її авторитет і, як наслідок, моральні підвалини італійської нації.

Але Альдо Моро не єдиний високопоставлений чиновник, якому загрожував Кіссінджер. Він був войовничо налаштований і проти президента суверенної держави Пакистан, покійного Алі Бхутто, позаяк той сприяв створенню у своїй країні ядерної зброї — Пакистан постійно відчував загрозу своєї незалежності з боку Ізраїлю. 1978 року його вбив представник Ради з міжнародних відносин у Пакистані генерал Зія Уль Хак. Однак незабаром і його позбавлять життя за втручання у війну в Афганістані, знищивши його особистий літак «Геркулес З-130» електричним імпульсом низької частоти. До того ж за наказом «Комітету 300» про усунення генерала Уль Хака Римський клуб пожертвував військовослужбовцями групи «Оборонного розвідувального агентства», що були на борту цього літака, зокрема бригадним генералом Гербертом Вассомом.

Секретна турецька служба попередила генерала Уль Хака, щоб він не літав літаками, бо їм стало відомо про план його ліквідації в повітрі. Уль Хак узяв на борт літака групу військовослужбовців зі США, щоб підстрахуватися, як він пояснював це своїм найближчим радникам. Однак для «Комітету 300» і його подільників з РК це не стало перешкодою.

Але найбільшою перемогою Кіссінджера на службі «Комітету 300» стала вотергейтська справа, спровокована РК, яка призвела до відставки президента США Річарда Ніксона. РК ставив за провину Ніксону підписання договору з Л.Брежнєвим про обмеження системи протиракетної оборони, а також його послідовну боротьбу з наркобізнесом, яким у всьому світі керує «Комітет 300».

РК доручив Кіссінджеру заповнити всі посади в адміністрації Ніксона відданими Клубу людьми. Вони заблокували діяль­ність всіх органів, що мали стосунок до розвідки, у результаті чого Ніксон втратив можливість отримувати оперативну інформацію. Підготувавши потім фальшиві магнітофонні записи розмов, нібито підслуханих за розпорядженням президента в штаб-квартирі опозиційної партії, їх передали пресі. Після чого президент був змушений, за порадою генерала Хейга (ставленика Кіссінджера), піти у відставку. Приниження президента Ніксона стало попередженням майбутнім президентам США, аби ті вже ніколи не заважали «Комітету 300».

Усе це наочно демонструє, що РК і «Комітет 300» — дуже серйозні організації, з якими не жартують. Крім різних бюро на кшталт бюро вбивств, до послуг РК завжди готова ізраїльська служба розвідки МОССАД, що має величезні переваги перед такими організаціями інших країн, бо в кожній країні є єврейська громада, на допомогу якої вона може завжди розраховувати.

Значна частина досліджень РК присвячена роботі з перевиховання населення, а точніше — з виховання рабів, де особлива увага відводиться наркотикам.

Про це 1938 року повідав слідчим органам, рятуючи своє життя, масон Раковський. «Світ знає про Монако як про процвітаючу п’ядь землі, — розповідав він, — де панує така низька розвага як рулетка. Насправді не рулетка править бал у Монако, а наркотики. У Європу цей дурман вливається саме через Монако. А хто володіє наркотиками, той володіє світом!»

Сьогодні багато написано про капітали, накопичені на торгівлі наркотиками, про опіумну війну Великої Британії і Франції з Китаєм. Нині торгівлю наркотиками взято під контроль «Комітетом 300». План «Глобал 2000» розроблено РК, це його шостий пункт легалізації наркотиків і порнографії, відкриття для «тубільного населення», що обслуговує еліту, наркотичних барів.

За останні 20–30 років географія вирощування наркотичного зілля значно розширилася. Опіумний мак і листя коки, з яких роблять героїн і кокаїн, сьогодні вирощують у Пакистані, Ірані, Афганістані, Лівані, Туреччині, Бірмі, Південному Китаї, Таїланді, Перу, Колумбії, Еквадорі, Болівії... Після того, як в Афганістан увійшли американські війська, виробництво героїну тут зросло в десятки разів.

Торгівля героїном фінансується гонконгськими і лондонськими банками, поряд зі близькосхідними, такими як «Британський банк Близького Сходу». А доставкою і поширенням героїну займаються Болгарія, Італія, Монако, Франція, Туреччина, Албанія, Ліван, Пакистан, Гонконг...



РК, основне завдання якого — встановлення «світового уряду», розробив концепцію єдиної релігії і поширює через пресу й інші засоби масової інформації забобони про перенаселення планети і світову енергетичну кризу. У такий спосіб заляканому населенню легше нав’язати свого правителя і встановити новий світовий порядок на Землі.

Розенкрейцери. За деякими документами, перше історичне згадування про Орден, що має подібність з Розенкрейцерами, датується 1188 роком, коли «Орден Щирого Рожевого Хреста» став другою назвою відомої групи Пріорат Сіону, яким керував гросмейстер Жан де Гісор. Він був васалом короля Англії Генрі II. Розен­крейцерство, яке завжди асоціювалося з масонством, злилося з ним тільки наприкінці ХVІІІ століття. Група стверджувала, що бере свій початок ще з доісторичних часів і будівництва пірамід. Де Гісор навчав своїх послідовників, що Розенкрейцерство є давньою таємною традицією ще зі Стародавнього Єгипту через великих грецьких філософів.

Група залишалася цілком таємною протягом сотень років. Уперше громадськість довідалася про існування Розенкрейцерів з опублікованого 1614 року Християном Розен­крейцом звіту Розенкрейцерського братства, де його автор, померлий більш як сто років тому, стверджував, що створив новий Орден Рожевого Хреста після того, як осягнув езотеричні східні знання під час своєї подорожі по Святій Землі.

Багато хто зараз вважає, що Християна Розенкрейца взагалі ніколи не існувало. Є думка, що за ним стоїть Іоганн Валентин Андреа, тодішній гросмейстер Пріорату Сіону (1637 — 1654).

За документами, Розен­крейц народився 1378 року і помер 1484 року у віці 106 років. Рукописи, ним написані, як стверджується, належали таємному підпільному братству з Німеччини і Франції, яке ставило за мету перетворити світ через людське пізнання. Їхнє вчення суперечило вченню католицької церкви і Святої Римської Імперії, позаяк у його основі був заклик до звільнення від релігійної віри й опанування наукової думки, що вони її називали ключем до «таємниць природи».

Третій і останній з маніфестів Розенкрейца, опублікований 1616 року, називався Хімічний Союз. Це була алегорична комедія про принцесу, в якої Мавр несправедливо відібрав її володіння. Опинившись серед океану в дерев’яній скрині, яку потім хвилі прибили до берега, вона зазнала багато поневірянь. Нарешті вийшла заміж за принца, який допоміг їй повернути королівство і посісти престол.

Назву «Розенкрейцер» трактували по-різному — що це вказівка на розп’яття Христа; що вона стосується червоних хрестів, зображених на щитах лицарів-тамплієрів; що Розенкрейцери — це лише рицарі-тамплієри, які були змушені змінити свою назву після того, як їх оголосили поза законом; що цю назву запозичено від літературного псевдоніма Християна Розенкрейца.

Секта, що називалася «Орден Золотого і Рожевого Хреста», примкнула до масонів як Ложа Суворого Дотримання, під цією назвою вона прийняла в масонство іллюмінатів.

 З ХVІІІ століття, за історичною версією розенкрейцерів, Мойсей зі Старого Заповіту і єгипетський фараон Аменхотеп IV (він же Ахенатон) — це одна й та сама особа. Є думка, що єврейські історії Старого Заповіту — це переписана історія стародавніх єгиптян, що жили до них, і що обидва народи використовували її як основу для версії свого походження, описаного першою відомою цивілізацією — шумерами, які населяли територію сучасного Іраку.

Алхімія стала ключовим фактором у знаннях Розенкрейцерів, вони її називали «герметичною наукою». Насправді, як і багато таємних товариств, Розенкрейцери були більш, ніж групою з містичними і науковоподібними віруваннями — вони були також надзвичайно впливові.

Історик Джім Маррс бачив у групі «головну рушійну силу в нескінченній боротьбі між науковим раціоналізмом і церковними догмами, що призвело до краху Святої Римської Імперії, виникнення протестантства, англіканської церкви і Ренесансу».

Як і їхні попередники, лицарі-тамплієри та інші таємні товариства, розенкрейцери, гнані Ватиканом, змушені були піти в підпілля. На початку ХVІІІ століття вони розчинилися в масонських рядах.

Нині у США існує дві окремі конкуруючі групи, що називають себе «Розенкрейцерами». Обидві вони заявляють, що мають таємниці, передані їм стародавніми єгиптянами. Це Стародавній Містичний Орден «Rosae Crucic» (AMORC) і Розенкрейцерське братство. Обидва нині в Каліфорнії.

Для залучення нових членів AMORC послуговується списком великих людей минулого, які були розенкрейцерами. Список колишніх членів явно перебільшено, до нього входять впливові представники західної історії і культури, чия роль, навіть опосередкована, додає значущості самому Ордена. Часто ці люди так чи інакше пересікалися з Орденом, а це витлумачувалося як щось рівноцінне посвяченому членству. Таким чином, Данте, Шекспір, Гете стали «розенкрейцерами» — тобто членами Ордена, які регулярно платили внески. Наприклад, на веб-сайті AMORC повідомляється: «Серед відомих розен­крейцерів були: Данте Аліг’єрі, автор Божественної Комедії, Христофер Рен, сер Френсіс Бекон, Роберт Флад, перекладач версії Біблії короля Джеймса (Якова), і письменник Віктор Гюго».

Що означає бути ро­зен­крейцером? Відповідно до експерта Ф.Харт­мана, «та країна, де живе щирий розенкрейцер, надто славна, щоб її описати словами». Проте він робить спробу: «Увійшовши у вестибюль «Храму Рожевого Хреста», ми опиняємося в місці щирого блаженства і щастя. У променях неземного світла вже не існує звичайного способу мислення і уявлень про логічні висновки про невідоме, оскільки в тім світлі — царство чистого знання; жити тут — це осягати, а осягати — це знати. У цей рай божественного усвідомлення немає доступу нечистому. Тут немає місця земному тілу і крові, однак духовне, що населяє це царство, створено з плоті і тіла Христа, словом, субстанції духу».

Згідно з веб-сайтом «Філософія розенкрейцерів», «хрест означає голки троянди. Попри ці трояндові голки, негативні тенденції змінюються під впливом «Процесу постійного самоперетворення». Троянда означає «Духовний Аркан» чи переродження «відродження» Святого Іоанна. Схрещена троянда має те саме значення, що і єгипетський Хрест Ансата — символ переродження через досягнення балансу між чоловічою і жіночою природою. Це Духовне суще чи Дух чистої і божественної природи, «розіп’ятий» на Хресті, фізичне і тимчасове тіло, «в’язниця» Духу, яка, своєю чергою, означає матеріальні обмеження. Ця «тимчасова в’язниця» внаслідок непоінформованості змушує духовну сутність постійно страждати від таких лих, як неуцтво, егоїзм, сум, жадібність, обман, заздрість, гнів, зло тощо».

Ось «Правила Розенкрейцерів»:

1. Люби Бога понад все.

2. Посвячуй увесь свій час своєму духовному зростанню.

3. Будь безкорисливим.

4. Будь невибагливим, скромним, енергійним і безмовним.

5. Вчися визначати походження металів, що містяться в тобі.

6. Остерігайся тих, хто навчає того, чого сам не знає.

7. Живи, постійно захоплюючись вищим добром.

8. Вчи теорію до того, як застосувати її на практиці.

9. Виявляй милосердя до всього сущого.

10. Читай стародавні книги мудрості.

11. Намагайся зрозуміти таємний зміст.

Існує дванадцяте правило, яке називається «Аркан», однак говорити про нього заборонено. Це правило стосується тільки розенкрейцерів, що заслужили його. За Ф.Харт­маном, «Аркан» «неможливо висловити мовою смертних — це можна зробити тільки мовою серця».

«Обов’язки розенкрейцерів»:

1. Полегшувати страждання і лікувати хворих, не вимагаючи винагороди.

2. Вдягатися в одяг місцевого населення в країні тимчасового перебування.

3. Зустрічатися раз на рік у визначеному місці.

4. Кожен член обирає собі послідовника.

5. Літери «R.C.» — це емблема Ордену.

6. Існування братства треба зберігати в таємниці протягом ста років з часу його створення. «Сто років» не закінчуються доти, доки людина не збагне свою божественну природу.

Таємні знаки розенкрейцерів:

1. Розенкрейцер терплячий.

2. Розенкрейцер сердечний.

3. Розенкрейцер не знає заздрості.

4. Розенкрейцер не вихваляється.

5. Розенкрейцер не пишається.

6. Розенкрейцер зібраний.

7. Розенкрейцер не амбіційний.

8. Розенкрейцер не дратівливий.

9. Розенкрейцер не бажає зла іншим.

10. Розенкрейцер любить справедливість.

11. Розенкрейцер любить правду.

12. Розенкрейцер знає, як бути безмовним.

13. Розенкрейцер вірить у те, що він знає.

14. Надія Розенкрейцера міцна.

15. Розенкрейцера не можуть зламати страждання.

16. Розенкрейцер буде завжди залишатися членом Ордена.

Є тринадцять коштовних каменів, що мають символічне значення для розенкрейцерів. Найважливіший — алмаз, що часто міститься в центрі троянди, — знак мудрості. Інші дванадцять — яшма (темно-зелена, означає силу активного світла), гіацинт (жовтий, означає любов), хризоліт (білий, царственна мудрість), сапфір (блакитний, правда), смарагд (зелений, весняний час цвітіння), топаз (золотий, світ), аметист (фіолетовий, безпристрасність), берил (різні кольори, покірність), сердолік (яскраво-червоний, віра), хризопраз (ясно-зелений, невидима сила і влада), сардонікс (смугастий, радість), халцедон (смугастий, торжество перемоги).

Розенкрейцери досліджували сімдесят два «знамення Серця Мило­серд­ної Матері», яких загалом 72, — символи з написами латиною. Вони говорять про те, що в члена, який розуміє їхнє значення, по-справжньому розкриті для світу очі.

Рослинська каплиця. Деякі історики вважають, що корені масонства як таємного товариства сягають середини ХV століття, одночасного будівництва Рослинської каплиці біля Единбурга. Існує безліч легенд про Рослинську каплицю та її таємниці.

За Е.Сінклером, найвідоміша легенда — про пів­денно-східний стовп каплиці, що називається «Стовп Учня». Сінклер писав: «Згадування про цю чудову історію датується 1774 роком. Ось про що вона розповідає. Макет цього стовпа відправили в Рим чи якесь інше місце. Майстер-муляр, оглянувши його, категорично відмовився робити такий самий стовп, поки сам не відвідає Рим чи яке інше місце, щоб детально обстежити стовп, з якого зроблено макет. Скориставшись відсутністю майстра, його учень закінчив стовп, що зараз там стоїть. Після повернення майстер, побачивши зроблену роботу, запитав, хто зробив це, і, осліплений заздрістю, убив учня.

Над західними дверима каплиці висічено голову юнака з глибокою ранною на правій скроні. Вважається, що це голова вбитого учня. Навпроти — голова бородатого чоловіка, майстра, що убив його. Праворуч — голова жінки — «Самотня Мати».

Каплицю побудував Вільям Сенклер. Він знав не тільки перших рицарів-тамплієрів, а й став першим гросмейстером Шотландського масонства. Каплиця стоїть в селі Рослин, що складається з однієї вулиці, в лісистій ущелині, що називається Норт-Еск. У сімох милях від неї — храм, колись відомий як «Тамплієрське наставництво» Балантродоха.

Деякі історики вважають, що Норт-Еск — містичне місце. Витесана з великого замшілого каменю голова лютого язичника пильно стежить за при­буль­цями. Далі, у печері під водоспадом, — ще одна величезна голова з порож­німи очима. Проходячи стежиною, можна побачити численні зруйновані кам’яні будівлі, а зі стрімчака — висічені в скелі вікна. Під вікнами — мережа тунелів, де могла б сховатися велика кількість людей і куди можна потрапити тільки через таємний вхід, для цього необхідно спуститися в колодязь. За легендою, Роберт Брюс знайшов тут притулок під час однієї з багатьох поразок. У самому кінці ущелини — лиховісна споруда — Рослинська каплиця. Спочатку здається, що це кафедральний собор у мініатюрі. Але не тому, що вона маленька. Через її перенасиченість готичним різьбленням і мудрими прикрасами вона здається невеликим фрагментом чогось більшого, подібно до фрагменту картезіанського монастиря, перевезеного з шотландського пагорба. Рослинську каплицю планували набагато більшого розміру, характерного для Франції. Але через брак засобів цього зробити не вдалося. На західній стіні масивні кам’яні блоки, що виступають вперед, свідчать про плани, яким не судилося збутися.

Будівництво каплиці тривало сорок років. Фундамент заклали 1446 року. Роботи почалися чотири роки потому. Будівництво завершив у 1480 роках син сера Сенклера Олівер Сенклером.

Вільям Сенклер сам керував будівництвом від початку до своєї смерті 1484 року. Він помер за два роки до його завершення. Для будівництва він залучив найкращих європейських мулярів, наказав побудувати для них село Рослин.

Зовні Рослинська каплиця — кам’яне втілення Святого Єрусалима картини Ламберта, з вежами і величезним арковим дахом. У рослинській усипальниці планування нагадує зруйнований храм Ірода, прикрашений символами назареїв і тамплієрів. На північно-східній стіні височать прикрашені різьбленням вежі Святого Єрусалима, на них — масонські циркулі, точнісінько такі, як на полотні Ламберта. Якщо дивитися з органної галереї, то можна побачити в арковому даху клинчасті камені, схожі на виявлені на руїнах храму Ірода.



Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет