Таємні товариства: міфи та реальність Микола Сенченко, Валерій Гастинщиков

Ватикан допоміг цим групам «забезпечити духовну і матеріальну допомогу незаможним», а потім стверджував, що не мав уявлення, кому допомагав. Однак, схоже, вищі священнослужителі добре знали, що це були військові злочинці, зокрема й у самій організації «ОДЕСА».

У зв’язку з цим найчастіше згадувалося ім’я католицького священика Алоїса Гудаля, ректора Понтіфіко Санта-Марія дельаніма. Під час Другої світової війни цей священик привселюдно заявляв про єдність католицької церкви з нацистським урядом. Гудаль уособлював єдність організацій ОДЕСА/Ді Спінне.

ОДЕСА — це абревіатура Organisation Der Ehemaligen SS-Angeh­origen (Організація колишніх членів СС). Її створено 1947 року асом Люфтваффе Гансом Ульріхом Руделем і Отто Скорцені. Відповідно до неофіційної інформації, священик Гудаль надавав покої і забезпечував перевезення військових нацистів, розміщував їх, забезпечував немалими коштами для переїзду, оплачував хабарі і залагоджував надзвичайні ситуації.

Вважається, що ОДЕСА припинила своє існування 1952 року. Їй на зміну прийшла організація Kamer­adenwerke («Братерська майстерня»). Вона допомагала колишнім нацистам уникнути екстрадиції в ті країни, де їх розшукували, забезпечувала їх новими паспортами і надавала сховок.

1972 року організація здобула скандальну славу, опублікувавши деякі свої матеріали.

Опус Деї. Prelatura della Santa Crose e Opus Dei (Прелатура «Святого Хреста і Божа справа») — така повна офіційна назва цієї структури Ватикану, що підлягає особисто Папі Римському.

Уважне вивчення закулісних подій, що нині відбуваються в дипломатичній, військовій, промисловій та інших сферах, дає всі підстави зробити висновок, що «духовні» групи пов’язані з латентними керівниками і відіграють тут свою роль. Так, 1969 року в уряд Франко увійшло кілька керівників ложі Opus Dei. Таким чином, ця група, що нараховує більш як 500 тисяч членів з усього світу, отримала конкретні політичні важелі впливу, до того ж не тільки на Піренейському півострові.

Але чи й справді Opus Dei таємне товариство? Цю католицьку організацію було засновано в Іспанії священиком Хосе Марія Ескріва де Балагере, який стверджував, що метою створення Opus Dei є тільки бажання вивести її членів на християнський шлях. Хосе Марія Ескріва де Балагере народився 9 січня 1902 року в іспанському місті Барбастро. 1925 року після посвяти в духовний сан переїхав з сільського приходу в Сарагосу, а через два роки — в Мадрид. Датою створення Opus Dei офіційно вважається 2 жовтня 1928 року. 1936 року Ескріва виявився в рядах заколотників у штабі Франциско Франко в Бургосі. Вельми трагічний період історії ХХ століття, коли в Європі багато католицьких священиків приєдналися до антифашистського опору, Ескріва пересидів у Мадриді, де в нього була власна кафедра права. На ці роки припадає розквіт організації, яка отримала державну підтримку, мала доступ до фінансових фондів, прямий вихід на освітні заклади, мас-медіа, військову сферу.

Як відомо, Папа Римський — не тільки духовний лідер усіх католиків, яких нараховується майже півмільярда, а й ще глава міста-держави Ватикану, що існує з 1928 року. Зовнішню і внутрішню охорону резиденції глави Святого престолу виконують швейцарські гвардійці. У структурі Римської курії — ватиканського уряду — діє служба безпеки, співробітники якої супроводжують Понтифіка на всіх заходах і в закордонних поїздках.

Крім духовного впливу, помітним є вплив Папи на світову політику. З часів інквізиції функції папської розвідки, контррозвідки і ведення дізнання покладалися на довірених осіб із середовища кардиналів, єпископів і прелатів, які очолювали особливі структури Ордену єзуїтів. Нині більшість конспірологів вважає, і не безпідставно, що єзуїти вже не мають колишнього впливу серед католиків, що їхнє місце зайняв інший Орден. «Прелатура Святого Хреста і Божа справа» (Pre­latura della Santa Crose e Opus Dei), як вже було сказано, підпорядковується особисто Папі Римському. Штаб-квартира Ордену Opus Dei розташована в Римі, на вулиці Вьяле Бруно Буоцці, 73.

Створена Ескрівою духовна секта підпала під вплив фашистської ідеології. Після війни, 1947 року, вона отримала у Ватикані статус секулярного католицького університету. Роком раніше Ескріва влаштувався в Римі, став доктором теології, консультантом двох ватиканських конгрегацій і одним з прелатів Понтифіка Пія ХІІ. У 50-х—60-х роках режим Франко дав можливість структурам Opus Dei зайняти керівні позиції на політичній сцені Іспанії, замінивши фашистську фалангу, у яку входили представники вищого генералітету.

У 70-х роках вплив Opus Dei помітно послабився, але організація швидко поширилася в світі, особливо на Американському континенті. Стало відомо, що Орден підтримує генерала Аугусто Піночета, який прийшов до влади 11 вересня 1973 року після здійснення перевороту на кшталт франкістського. Один з найбагатших людей Чилі Крусат, власник «Банку де Сантьяго» і майже 250 компаній, у 70-х роках щомісяця виділяв Opus Dei 2 млн доларів. Колишній перуанський президент Альберто Фухіморі, який після багатьох літ боротьби з повстанцями і террористами, будучи обвинуваченим у корупції, залишив країну, співпрацював з представниками Opus Dei.

У більш як 20 містах Сполучених Штатів Америки було відкрито центри Ордену, в яких працювали понад 5 тисяч членів. Особливого успіху Opus Dei досяг у часи правління Рональда Рейгана. Тоді в Ордену були свої довірені люди в Білому домі, у вищих ешелонах Пентагону. В адміністрації Білла Клінтона в журналістів виникла підозра про належність до Opus Dei директора Федерального бюро розслідування (ФБР) Луїса Фрі. Його секретар Джон Коллінгвуд заявив, що нічого не знає про цей Орден, і назвав інформацію преси «некоректною». Однак згодом організація змушена була визнати, що брат головного контррозвідника Джон Фрі — директор центру Opus Dei у Пітсбурзі.

Конституцію Opus Dei було написано 1950 року і видано 1982 року. Більшість її статей секретні. Організація діє також за таємним статутом. Немає конкретних даних щодо внутрішньої ієрархії Ордену, його обрядів і методів підготовки. Відомо лише, що в них поєднуються прийоми підготовки братств середньовічних іспанських ченців і психологічний тренінг сучасних бійців спеціального призначення.

Є різні класи членств. Найсуворіший клас — це Обраний. Його члени присвятили своє життя Opus Dei. Вони живуть у будинках Opus Dei і дотримуються обітниці безшлюбності. Усі їхні гроші належать братству. Їм не дозволяється мати власний банківський рахунок. Вони отримують лиш мізерні тижневі видатки на особисті потреби. Усю їхню кореспонденцію перевіряють керівники Opus Dei. Вони ж переглядають усю кореспонденцію, перевіряють, що члени братства читають, що слухають по радіо, які передачі дивляться по телебаченні.

Є список книг, обсягом майже триста сторінок, заборонених Opus Dei. Серед них — протестантські Біблії й усе, що стосується теорії еволюції.

Всі особисті пересування за межами резиденції повинні схвалюватися директором. Члени братства впевнені, що біль — це добре, позаяк він очищує дух. Вони завдають собі болю, який для них є відплатою за гріхи і способом приборкання сексуального потягу (ці самокатування називаються приборканням тіла), носять на стегнах голчастий пояс, що називається волосяницею (cilice) і січуть себе по спині різками з вузлами на кінцях. Волосяницю носять по дві години щодня, крім неділі. До різок вдаються раз на тиждень. Якщо члени хочуть сікти себе різками частіше, вони повинні попросити на це дозвіл. Члени братства мають приймати холодний душ, а не гарячий.

Один з колишніх членів братства свідчив: «Волосяниця і дисципліна настільки далекі для більшості людей, що вони можуть подумати, ніби Opus Dei — досить дивна організація. Загалом це відповідає дійсності. Однак слід зазначити одну важливу деталь. Традиційне католицьке вчення про приборкання тіла, яке переростає в загрозу мазохізму, — це те, що необхідно робити в знак покори своєму духовному лідеру. По суті, якщо навіть волосяниця — це прийнятна форма покарання, то її використання засвідчує, що члени Opus Dei — незвичайні люди, вони невільні у своїх вчинках».

Члени братства мусять спати на підлозі. Деякі представники цього класу починають як звичайні члени братства, потім їх обирають у духівництво Opus Dei, де їх спеціально навчають. У кожного дому Opus Dei свій священик, який здійснює меси і відпускає гріхи. Членам братства забороняється сповідуватися не своїм священикам.

Жінки в Opus Dei — помічниці обраних, вони працюють економками в резиденціях.

Наступний клас Opus Dei — додатковий. Представникам цього класу дозволяється одружуватися і мати родини. Вони також дотримуються «життєвого плану», але екстремальні методи обраних не для них. Представники цього класу живуть у власних будинках, однак велику частину своїх доходів віддають Opus Dei. Усі лідери братства — священики обраних. Є думка, що Opus Dei проник у Ватикан і що багато високопоставлених представників Папи — священики обраних цього братства .

За додатковим класом — клас молодших членів. Вони живуть у власних будинках, але дають обітницю безшлюбності. І, нарешті, є «Співробітники», які не вважаються офіційними членами братства, але надають йому фінансову допомогу. Співробітникам не обов’язково бути католиками.

Як і за багатьох культів, Opus Dei не дозволяє своїм членам контактувати з їхніми родинами. Їх переконують, що розмови про Opus Dei в родинах — це марна трата часу, що там їх не зрозуміють. Багатьом членам братства наказують не повідомляти своїм родинам, що вони вступили до Opus Dei.

З членів братства створюють команди для агресивного вербування. Це відбувається так. Аналізуються інтереси потенційних членів, для контакту з ними підбираються члени братства, здатні викликати їхній інтерес. На зборах Opus Dei даються короткі характеристики потенційним новобранцям. Усім членам рекомендують мати 10 — 20 «друзів», які могли б примкнути до групи. Члени братства використовують дружбу як приманку і розривають стосунки з тими, хто їм не підходить. Потенційні члени не підозрюють, що їхнє вербування — заздалегідь спланована акція. У деяких коледжах і університетах Opus Dei нових членів через «фасадні» організації. Створюються клуби, якими керує Opus Dei, але під іншими вивісками. Наприклад, «Істина життя» чи молитовні групи. Хто стає членом клубу, того потім агресивно вербують в Opus Dei. Набором також активно займаються в католицьких приходах.

Прелат Opus Dei — єпископ Хав’єр Ечеварія, що народився в Мадриді 14 червня 1932 року. Офіційно під його керівництвом об’єднано понад 85 тисяч осіб, а із прибічниками — сотні тисяч. Влітку 2000 року Іван Павло II заснував Папський університет Св. хреста, що розмістився в приміщенні Святого престолу — історичному будинку Атеніуму (духовної церковної бібліотеки) у центрі Рима. П’ять років тому там навчалися майже півтори тисячі студентів з 65 країн світу. Прелатурі Opus Dei доручено керівництво університетом. Активними провідниками політики Ватикану є католицькі священики, спеціально підготовлені в службах військових капеланів збройних сил деяких країн—членів НАТО.

У штаб-квартирі Opus Dei 17 березня 2001 року представники організації зустрілися з Іваном Павлом ІІ на семінарі, організованому прелатом Хав’єром Ечеварія. Звертаючись до зборів, Папа сказав: «Ієрархічна сутність Opus Dei, встановлена апостольською конституцією, якою я затвердив прелатуру, є відправним пунктом пастирського служіння, сповненого виконання практичних завдань». Він звернув увагу на об’єднання зусиль прелатури із зусиллями кожної єпархії чи приходу, у структурі яких впроваджено центри Opus Dei. Це, за словами Івана Павла ІІ, «особлива місія». Глава Ватикану відзначив ту старанність, з якою правовірні послідовники блаженного Ескриви віддаються роботі, молитві, вірі, процитувавши 271-й параграф із книги «Шлях» Хосе Марії Ескриви як параграф бойового статуту: «Настав час відкинути всі сумніви й надалі дотримуватися апостольських починань».

Кількість центрів, що їх відкриває прелатура в усьому світі, постійно зростає. Критики називають Орден таємничою силою, що проникнула у верхні ешелони політичної влади на п’ятьох континентах. Особливе питання — активність довірених осіб Ордену в міжнародних організаціях. Папська прелатура багатша за більшість країн третього світу. У «третьому Римі» Орден діє надтаємно. За даними Міністерства юстиції РФ, на території Росії не зареєстровано жодного представництва, філії чи іншої організаційної структури Opus Dei.

У Ватикані не всі підтримують концепцію особистої прелатури Opus Dei. Серед тих, хто не визнавав такої ідеї, був і найближчий помічник Павла VI кардинал Джованні Бенеллі. Через місяць після створення прелатури, наприкінці 1982 року, він раптово помер від серцевого нападу. З того часу, як вважає багато дослідників, папські володіння суворіше контролюються членами Opus Dei. Не всі вони заявляють про своє членство, як, скажімо, особистий секретар глави Ватикану монсиньйор Станіслав Дзівич, один з впливових членів Римської курії єпископ прелатури Opus Dei Хуліан Еранс — співголова папської Ради.

Питаннями інформації і преси у Ватикані займається Хоакін Наварро-Вальє, мирянин, «нумерарій» Opus Dei, що дотримується целібату. Під час візиту Папи в Україну Наварро-Вальє висловлював досить вульгарні як для дипломатичної особи коментарі на адресу Російської Православної Церкви. Не дивно, що багато ліберальних католиків називають Opus Dei не інакше, як Ostopus («Спрут») чи «Свята мафія». «Їхнє царство прийде» — застерігає Роберт Хатчінсон у заголовку свого останнього дослідження «таємного світу» Opus Dei. Ескрива, на думку автора, це просто властолюбний «мегаломаньяк», який намагається контролювати церковне життя Іспанії. Він отримав від Франко гроші, владу і таємну агентуру.

Через місяць після виборів новим президентом США став Джордж Буш-молодший. В американському католицькому виданні National Catholic Register з’явилося незвичайне послання... від святого Томаса Мора. Привітавши Буша з перемогою, історичний персонаж зазначив, що рішення Верховного Суду — про припинення підрахунку голосів — випало на 12 грудня 2000 року — день церковного свята на честь Богоматері Гваделупської. Автор листа пояснює: «Як вам, сподіваюся, відомо, його святість Папа Іван Павло ІІ у своєму Апостольському посланні від 31 жовтня назвав мене Святим Заступником державних діячів і політиків». З цього робиться висновок, що допомога заступника потрібна всім, зокрема Бушу. У своєму листі «небесний заступник» радить президенту зробити візит у Рим, зустрітися з Папою і прислухатися до його слів. Послання завершується натяком, що один з друзів автора може виступити посередником між президентом і Небом. Адреса друга: у двох кроках від нових апартаментів Буша на Авеню, у будинку з великим портретом Томаса Мора у формі кольорового вітража, що займає цілий віконний проріз. Цей будинок №815 стоїть на 15-й вулиці, посередині між соборами св. Матвея і св. Патрика. Це за 500 м від резиденції голови адміністрації США. У будинку — Католицький інформаційний центр (СІС). Керівник цієї світської за своїм статусом установи (він же автор листа Бушу) батько Джон Макклоскі чекав відповіді недовго...

На 30-й день після інавгурації нового президента Білий дім, маючи точні координати, наніс нищівний інформаційний удар. Так само замаскований, як і натяки публіциста Томаса Мора на заступництво Божої Матері в особі Верховного Суду і брата президента Джеба Буша — губернатора штату Флорида, де і було вирішено результати виборів після того, як Верховний Суд постановив припинити процедуру перерахування голосів. Безумовно, у делікатній формі було дано відповідь і «владі» в особі Івана Павла ІІ. Віртуальний удар по об’єкту з портретом небесного заступника Буша нанесли спецслужби, заарештувавши 18 лютого за підозрою в шпигунстві на користь Москви співробітника ФБР Роберта Хансена.

Незабаром у пресі з’явилася інформація, що Хансен є ортодоксальним католиком і належить до таємної організації Opus Dei (у перекладі з латини — «Божа справа»). Главою її вашингтонського приходу, випадково, чи ні, виявився батько Джон Макклоскі ІІІ. Він змушений був спростувати чутки щодо таємного членства в Opus Dei директора ФБР Луїса Фрі, членів Верховного Суду Антоніна Скаліа і Кларенса Томаса. Їхні голоси, до речі, забезпечили прийняття вердикту на користь Буша... Але усі вже знають, що чотири роки тому Кларенс прийняв католицтво під впливом сина свого колеги священика Поля Скаліа. Дружина судді Маурін Скаліа відвідує «духовні заняття» Opus Dei.

У США найбільший центр Opus Dei розміщено в недавно відбудованому сімнадцятиповерховому будинку на Манхетені в Нью-Йорку. Попередня штаб-квартира була по-сусідству, де на Вол-стріт у Сіті-банку і банкірському будинку «Меріл Лінч» до 1981 року працював фінансист Джон Макклоскі, що став згодом священиком і публіцистом. Вашингтонську парафію Opus Dei було недавно обновлено. Меса, що її відслужив у капличці Католицького інформаційного центру кардинал Джеймс Хікі в присутності прелата Opus Dei Хав’єра Ечеварріа і кількох єпископів, відбулася 14 вересня 2000 року. До неї приурочили відкриття й освячення бронзової скульптури Хосе Марії Ескриви. Через три місяці, у грудні, Джон Макклоскі написав листа Бушу. І тоді ж ФБР і ЦРУ, за офіційними даними, відкрили оперативну справу і почали стеження за Хансеном.

Члени Opus Dei повторюють: «Ми — асоціація людей, у яких винятково релігійна й апостольська мета».

У неділю 6 жовтня 2002 року в Римі зібралося не менше 300 тисяч прочан з 84 країн світу. На вулицях можна було зустріти прочан з Індії, Латинської Америки, Філіппін, була навіть група з естонського міста Тарту. У вічне місто така маса людей стікалася для участі в урочистостях з нагоди долучення до лику святих іспанського священика Хосе Марії Ескриви де Балагере — засновника Opus Dei. Церемонію прославляння нового святого очолив Папа Римський Іван Павло ІІ, який здійснив за час свого понтифікату рекордне число канонізацій — 464. Ця подія оживила дискусію навколо Хосе Марії Ескриви де Балагере і його дітища Opus Dei.

Річ у тім, що і Балагере, і його організація є досить спірними феноменами, єдності в їхніх оцінках немає навіть у католицьких колах. Колишні папи, особливо Іван ХХІІІ і Павло VI, ставилися до Opus Dei з деякою обережністю, але Іван Павло ІІ цілком і беззастережно підтримував цю організацію, і саме він ініціював процес канонізації засновника Opus Dei — Хосе Марії Ескриви де Балагере.

Колишній член Opus Dei Марія дель Кармен Тапіа у книзі «Переступи порог: життя в Opus Dei» обвинувачує організацію в «промиванні мізків», у культі особи засновника. Загалом, на її думку, це щось на кшталт «католицьких талібів».

І, нарешті, іспанський богослов Хуан Мартін Веласко так говорить про Балагере: «Ми не можемо брати за християнський зразок життя людини, яка служила державній владі й використовувала цю владу для поширення впливу організації, людини, яка послуговувалася непрозорими засобами, не підкорювалась настановам Папи, якщо вони не збігалися з її думкою».

Наприкінці зазначимо, що нинішній «прелат» Opus Dei, іспанський єпископ Хав’єр Ечеварріа Родрігес заявив, що комісія з канонізації Ескриви де Балагере отримала сотні повідомлень про появу Божої благодаті, тобто про чудеса, що відбулися завдяки заступництву тепер уже святого Хосе Марії.

З 1991 року існує група, яка називається Інформаційна мережа діяльності Opus Dei (Opus Dei Awareness Network, ODAN), вона займається просвітницькою роботою за принципом «проблемних питань». ODAN складається з колишніх членів Opus Dei.

Згідно з ODAN, нові члени Opus Dei дають згоду вступити в групу до того, як вони зрозуміють, які виникають після цього вступу зобов’язання. Потім їм нагадують, що вони дали обіцянку і якщо вони її не дотримуватимуться, то «Бог відвернеться від них». Тим, хто усе ж таки вирішує залишити Opus Dei, погрожують, «що вони будуть позбавлені Божої благодаті, а то й прокляті».

Засновник ОТО — Карл Кельнер, багатий німецький підприємець, посвячений наприкінці ХІХ століття у стародавню традицію магіки (вимовляється з буквою «до» для того, щоб відрізняти її від трюків досвідчених магів) і містики трьох мудреців під час свого перебування в Азії з метою пізнання мудрості. На основі цих знань Кельнер створив власне таємне товариство, яке назвав Герметичним братерством світла. Тепер секта відома за назвою ОТО.

Група відрізнялася від масонів тим, що жінки могли бути її повноправними членами, ритуали багатьох сект передбачали гетеросексуальні оргії. Партнером Кельнера у створенні ОТО був Теодор Реус — шпигун прусської секретної служби, що мав досвід роботи в таємних товариствах. Реус був професійним співаком, масонським гросмейстером і розенкрейцером, який намагався створити сучасну версію Ордену Ілюмінатів.

З політичної точки зору, ОТО була надзвичайно реакційною групою. Кельнер і Реус виявляли цікавість до «сексуальної магіки» і спільно перекладали Азійські тантричні посібники із сексу. Відповідно до їхньої теорії, сексуальні флюїди можна ефективно використовувати в алхімії, за умови правильної комбінації чоловічих і жіночих гормонів може з’явитися на світ магічна дитина — гомункулус. Коли 1905 року Кельнер помер, лідером OTO став Реус.

Найвідомішим членом OTO був Алістер Кроулі. Він примкнув до групи 1910 року. Будучи прихильником сексуальної магіки, він швидко зробив приголомшливу кар’єру в OTO — зійшов на саму вершину організації. Нижчим ступенем ОТО була M:.M:.M:., із двокрапкою і крапками між літерами.

Парсонс народився в Лос-Анджелесі 2 жовтня 1914 року. Його мати Рут Віржинія Вайтсайд була заможною жінкою, яка займалася окультизмом, його батько Марвел Парсонс, виходець з ірландської родини, причетний до створення лінз для телескопа. Батьки назвали Парсонса Марвелом, однак пізніше він став відомий як Джек. Парсонс зростав у Пасадене (штат Каліфорнія). В ОТО у нього були такі імена: Брат Беларіон, Антихрист, Консорт Вавилона. Якось Парсонса зняли на плівку під час його статевого акту зі своєю матір’ю. Він також займався таким збоченням як скотолозтво. Попри це Парсонс обіймав високі посади, пов’язані з державними таємницями, зокрема в Національній Раді оборонних досліджень ВМС США, СВ США, Верховному Суді Лос-Анджелеса, поліцейському управлінні Лос-Анджелеса та уряді Ізраїлю. 1950 року Парсонса викрили в передачі секретних документів із ракетних оборонних технологій США Ізраїлю. Однак його так і не було притягнуто до відповідальності через втручання в цю справу в 1951 році директора ФБР і масона Едгара Гувера.

Парсонс, який прагнув у всьому бути схожим на свого кумира доктора Франкенштейна, намагався, відповідно до його власних заяв, створити життя з мертвої природи за допомогою «магіки». Він говорив, що сам з’явився на світ як гомункулус. Парсонс загинув 1952 року у віці 37 років під час вибуху в штаб-квартирі ЛРТ у Пасадене.

Є інші зв’язки між ОТО і космосом. ОТО заснував один зі своїх перших храмів на горі Паломар, який пізніше став обсерваторією «CalTech» з 200-дюймовим телескопом. ОТО майже припинив свою діяльність під час Другої світової війни. Кроулі занедужав і тому вся поточна работа лягла на плечі Карла Гермера (також відомого як Брат Сатурнус X), який заявив, що ОТО більше не прийматиме нових членів. Протистояння між фракціями ОТО посилилося. 1947 року помер Кроулі. Боротьба пішла на спад аж у 1960-х роках після смерті Гермера.

Настав період хаосу. Він тривав доти, поки 1969 року ОТО не очолив Грейді Макмерфі, друг Кроулі. Макмерфі відкрив організацію для нових членів, однак вона залишалася роздробленою.

Сонячну Ложу ОТО у Сан-Бернардіно заснував Морі Макколі, власник похоронного бюро, власним коштом. Макколі був одружений з Барбарою Ньюмен, колишньою моделлю і донькою відставного полковника ВВС із Ванденберга. Група жертвувала гроші у цьому жорстокому, охопленому війною світі, що вплинуло на Чарльза Менсона, і він потрапив у ложу. У злочинному світу Лос-Анджелеса окремі відгалуження ОТО «прославилися» своїм тяжінням до садомазохізму, нелегальної наркоторгівлі, вживання крові, сексуальних домагань до неповнолітніх й убивств. У Ріверсайдській групі ОТО були поширеними наркотики, безладний секс.

Коли Макмерті вийшов у відставку в ступені Каліфа, йому на зміну прийшов нинішній лідер ОТО Вільям Бриз, офіційно відомий у «магічному» світі як Гіменей Бета. З 1996 року ОТО має відгалуження по всьому світу (у 42 країнах), у яких загалом близько трьох тисяч членів.

Керівний орган OTO у США — Велика Американська Ложа, що нараховує сотні членів у 45 громадах понад 26 штатів.

Членство в ОТО персональне. Імена й адреси членів зберігаються в таємниці. Є два типи членів: прихильник і новачок. Прихильники — тільки заочні члени ОТО. За плату вони можуть одержувати друковане видання ОТО «Магічний зв’язок» (The Magickal Link). Охочі стати партнерами пишуть за адресою: Ordo Templi Orientis Associate Memberships P.O. Box 430 Fairfax, CA 94978.

Новачки проходять церемонію фізичного випробування для отримання статусу. Є 18 ступенів для посвячення членів ОТО, 11 мають номера, 7 — без них.

Нижчий нульовий ступінь називається «Мінерва». Отримання наступного ступеня відбувається тільки за запрошенням. Перший ступінь — «Чоловік і Брат». Другий ступінь — «Маг». Третій — «Головний Маг». Перші три ступені засновані на етапах йоги кундаліні і являють собою «шлях людини у Вічність». Четвертий ступінь має такі назви: «Досконалий Маг», «Компаньйон Святого Королівського Ковчега Еноха», «Князь Єрусалима». П’ятий, шостий і сьомий ступені відомі як «Любляча Трійця». П’ятий ступінь називається «Суверенний Князь Розенкрейцерів», «Лицар Пелікана й Орла», «Лицар Червоного Орла» і «Член Сенату Лицарських Герметичних Філософів». Шостий ступінь — «Прославлений Лицар (Tампліер) Ордену Кадош», «Кавалер Святого Грааля», «Великий Командир-Інквізитор», «Член Великого Трибуналу», «Князь Королівської Таємниці». Сьомий ступінь називається «Найпрославленіший Суверенний Великий Генеральний Інспектор» і «Член Вищої Верховної Ради».

Восьмий, дев’ятий і десятий ступені називаються «Трійцею Пустельника». Восьмий ступінь — «Створений Первосвященик Іллюмінати» і «Епопт Іллюмінати». Дев’ятий — «Посвячений у Святилище Знань». Десятий — «Рекс Суммус Санктиссимус». Десятий ступінь — «Національний гросмейстер».

Члени найвищих ступенів мають отримати знання з герметичної філософії, кабали, магіки і йоги, що готує посвяченого до відкриття і застосування Вищої Таємниці.

Упало Майомбе. Як і Сантерія, Упало Майомбе (також відома як Упало Монте) є таємною проповідуваною рабами африканського походження релігією в Центральній і Південній Америці. Нині її сповідають африканські та іспаномовні нащадки. Упало Майомбе зародилася в Центральній Африці в народі банту — регіоні, де зараз Конго й Ангола. Сьогодні ця релігія найактивніше проповідується на Кубі, Сурінамі та Бразилії.

Прихильники Упало вважають, що основою цього світу є духи, а їхні ритуали дають можливість єднання з ними. Медіуми Упало встановлюють канали спілкування з іншими світами через небіжчиків і природу. Вищі духи, вважають вони, живуть у людині і природі — морі, вітрі та блискавці.

Центральне місце ритуалів Упало — це казан (нганга чи пренда) зі святими кістками, ціпками (палос) і землею. Казан — це дім духів, небіжчик — ланка між живими та іншими духами.

Для сповідування Упало Майомбе в християнському світі багато первісних символів було замінено символами християнства. Зокрема, послуговуються зображеннями християнських святих і хреста. Найчастіше святі використовуються в ритуалах Упало в Колумбії і Венесуелі.

Посвята в Упало передбачає церемоніальний обряд — Раяменто (дряпання). Під час цього обряду наносять мітки на шкіру, після чого новий член потрапляє під захист конкретного духу — того, що захищає його чи його хрещеного батька. Членів групи посвячують у наступний рівень, коли в них з’являється власний казан. Таким чином, вони стають Тата чи Яя (батьком чи матір’ю).

Що це за кістки в казані? Іноді їх приносять з місцевого цвинтаря. В одній з публікацій агентства АП зазначалося: «Одну з жінок, Міріам Мірабел (60 років) притягли до кримінальної відповідальності за проведення культу з використанням трупів, викрадених з міських цвинтарів, для проведення релігійних обрядів. Вона була жрицею Упало Майомбе».