Таємні товариства: міфи та реальність Микола Сенченко, Валерій Гастинщиков

МАУ-МАУ.

До появи європейців кенійці жили громадою, спільно володіли землею, не знаючи нічого про гроші. Коли прийшли європейці і запровадили грошові відносини, кенійці змушені були купувати речі, гроші поверталися назад до європейців у формі податків — це теж було незрозуміло кенійцям. Крім того, помилково вважаючи, що кенійський уряд володіє всією землею, європейці заявили, оскільки вони і є уряд, то мають право на володіння землею.

Усі землевласники вважали, і не безпідставно, що колонізатори крадуть у них їхню землю. Так розпочалося повстання.

Тисячі людей, які раніше мали власну роботу, тепер опинилися у владі європейців. Вони переважно займалися сільським господарством на тій самій землі, де працювали до приходу європейців — землі, яку вважали своєю.

Але найгірше було те, що за однакову роботу європейці платили місцевому населенню тільки п’яту частину того, що одержували білі поселенці.

Народ Кенії за підтримки таємних товариств вступив у змову проти білих людей, які втручалися в чужі справи. Товариство Мау-Мау було відгалуженням вже відомого таємного товариства Ароги. Гикую було найчисленнішим плем’ям у Кенії і першим, хто забажав покінчити із західним втручанням. Воно першим почало переконувати народ у перевагах незалежності, тому білі поселенці оголосили його поза законом. Товариство Мау-Мау кинуло всі свої матеріальні ресурси на боротьбу проти європейських колонізаторів.

Багато кенійців погодилося допомагати Мау-Мау, вони одержали гарну підтримку. Чого їм бракувало, те вони крали. Західний світ стверджував, що діяльність Мау-Мау фінансували комуністи, однак незаперечних доказів цього немає.

26 березня 1953 року, після різанини кенійців у Ларі, під час якої цілком було знищено родину Лукаса Кахангара, всього 97 людей, переважно жінок, Мау-Мау позбулися народної підтримки. Повстання Мау-Мау призвело до масової істерії і кровопролиття.

Згодом інфраструктура товариства Мау-Мау занепала. За англійськими джерелами, за 1952 — 1956 рр. було вбито 10 527 воїнів Мау-Мау і 2 633 захоплено англійськими військами в полон, коли повстання було в самому розпалі. Під час повстання загинуло тільки 63 європейці і троє азійських солдатів. 

Меровінгські королі. Меровінгські королі були першими в династіях королів на території, що зараз називається Францією. Ця назва пішла від Меровінга — людини, як стверджується, яка була прямим нащадком Ісуса. Вважається, що нащадки Ісуса і Марії Магдалени оселилися в південній Франції у великій єврейській громаді. У V столітті нащадки Ісуса поріднилися з франкською знаттю і в такий спосіб заснували меровінгську династію.

Ватикан, який у своїй владі слідує лінії учнів Ісуса, виходячи з того, що в Ісуса, який дотримувався обітниці безшлюбності, не було потомства, робив усе від нього залежне, щоб перервати родовід Меровінгів.

Меровінгський родовід впливав на світові події навіть у ХХ ст. Відповідно до однієї історії, Тульське товариство присвятило свою діяльність поверненню Меровінгів на європейський трон. І тільки Адольф Гітлер і його нацистська партія перешкодили цьому.

Не всі теорії походження династії Меровінгів стверджують, що вона своїми коренями сягає Ісуса з Назарета і Марії Магдалини. Французький дослідник Жерар Седе зазначає, що Меровінги були нащадками інопланетних прибульців, які змішалися зі стародавніми юдеями. Відповідно до іншої історії про походження Меровінгів, засновника королівської лінії звали Меровехом. У нього було двоє батьків: один — людський, інший — міфічний. Його мати була вже вагітна королем Хлодіо, коли її під час купання в океані спокусила міфічна істота кенотавр. Меровінгські монархи вважалися більш священними, аніж наступні королівські династії. Фактичне керування країною здійснювалося канцлерами, яких називали Мерами Палацу.

Меровінгські королі ніколи не стриглися, у них була характерна мітка на тілі — по червоному хресту з обох боків. Вони носили одяг, облямований пензликами, що, як вважалося, мають силу зцілення. У гробниці одного з Меровінгів було виявлено золоту голову бика, кристалічну кулю і кілька золотих мініатюрних бджілок. Існує легенда, що Меровінги ведуть свій родовід від троянців. Гомер писав, що Трою заснувала колонія аркадійців. Відповідно до документів Пріорату Сіону (див.: Пріорат Сіону), аркадійці ведуть свій родовід від бенджамітів, виведених з Палестини юдеями ізраелітами.

Король Меровінгів Кловіс уклав угоду з Римською католицькою церквою, за якою він обіцяв скорити ворогів церкви — арійських визиготів і язичницьку Ломбардію, якщо та визнає його права на правління новою римською імперією «Новус Константинус». Ця угода діяла до вбивства його нащадка Дагоберта II, після чого церква розірвала угоду з Кловісом. Церква визнала легітимною династію вбивці і, зрештою, римським імператором було проголошено Шарлемане (Карл Великий). Церква вважала, що меровінгський родовід припинився, однак сину Дагоберта Сігеберту IV вдалося вижити. Рід Меровінгів, як стверджувалося, був продовжений у Септиманії Гійомом де Геллоном, предком Гофре де Буйона.

Див. також: Катари; Лицарі-Тамплієри; Пріорат Сіону; Тульське товариство.

Місцеве китайське масонство. Не секрет, що Китай завжди був переповнений таємними товариствами, головним чином політичної спрямованості. Їх не можна було порівняти, наприклад, з аналогічними масонськими організаціями Заходу. Виняток може становити тільки товариство «Свастика» — найстародавніший орден, створений приблизно 1027 року до Р.Х. Товариство складалося з трьох ступенів: (1) брати-учні; (2) доктора розуму; (3) гросмейстери.

Світову славу здобули китайські «тріади». Про їхню подібність до масонів писали багато авторів. Так, Густав Шлегель припускав: коли людство почало заселяти рівнини Середньої Азії, масонство могло розділитися на дві гілки — одна пішла на захід, інша — на схід. І та, друга, зна­йшла родючі землі в Китаї.

Передбачувані аналогії такі: (1) головним символом товариства тріади є трикутник, що, найімовірніше, пішов від його назви, однак до масонства це має такий же стосунок, як і священна трійця; (2) символи вівтаря — це крокомір і ваги; (3) система знаків і рукостискань. Члени товариства — це брати за іменами і фактом їхньої посвяти; вони поклоняються єдиному Богу. Ложі для навчання створено для наставляння старанних братів.

«Тріада» проводить свої зустрічі в спеціальних місцях, що їх називають ложами. Право доступу до них належить тільки особливій категорії братів. Для керівництва повсякденною діяльністю призначаються спеціальні люди: поважний магістр, старости, диякони, внутрішня і зовнішня охорона. Їхні справжні імена — Старший брат, Середній брат, Перший пункт, Другий пункт і так далі. Ступені встановлено для прийомних молодших братів, прийомних старших братів і дядька, які вважаються Посвяченими учнями, товаришами по гільдії і майстрами.

Крім того, за відсутності доказів, можна вдатися до такої інформації, в якій згадується про: (1) книгу Конституції, (2) посвідчення і значки, (3) підготовку кандидатів для проходження масонської процедури посвяти. Якщо це відповідає дійсності, то можна говорити про подібність між усіма таємними товариствами, зокрема про схожість їхніх законів, способів таємного спілкування один з одним, членством тощо. У «Тріади», наприклад, є заповіти, що скріплюються кров’ю, жертвоприношення, клятви. Якщо кандидат оприлюднить секрети товариства, на нього чекає смертна кара. Це суттєво відрізняє «Тріаду» від масонства.

 Світовий Форум (Фонд Горбачова). Штаб-квартира цієї організації знаходиться на Західному узбережжі США, у Сан-Франциско, на вулиці з характерною назвою Масонська (Masonic street). Тут, серед тінистих пальм на березі Тихого океану, на території колишньої військової бази США Президіо, з 1992 року здійснює підривну роботу проти народів світу Фонд Горбачова, який 1995 року названо Світовим Форумом. Відомо, що Горбачов був навернений в юдаїзм і отримав під час посвяти у члени ордену «Череп і Кістки» юдейське ім’я Гольдзіберт Мордехай Соломонович.

Після розвалу світової соціалістичної системи Горбачов одержав як винагороду цю американську військову базу в районі Сан-Франциско. «Базу ліквідували, і дали там особняк Горбачову. А зараз для нього зводять масонський комплекс у Сан-Франциско. До того ж йому обіцяють посаду генерального секретаря всіх релігій. Горбачов одержав дві премії царя Давида, навіть серед євреїв немає таких, які удостоїлися б одразу двох таких премій. А неєврей Горбачов одержав. З формулюванням — «за заслуги перед єврейським народом». Усе це зроблено в рамках Гарвардського проекту».

Створення і подальший розвиток цієї організації безпосередньо пов’язані з діяльністю найбільшої мондіалістської структури — Ради з міжнародних відносин та державних установ і спецслужб США.

Рішення про створення Фонду Горбачова було ухвалено на Раді з міжнародних відносин. До того ж появі цього Фонду передувала складна процедура. Наприкінці 1991 року двоє членів Ради з міжнародних відносин Д.Гаррісон і А. Воссбрінк отримали завдання сформувати спеціальну організацію для прикриття підривної політики США на території колишніх республік СРСР. Цю організацію було названо Міжнародною асоціацією іноземної політики і зареєстровано Агентством США з міжнародного розвитку як приватну добровольчу установу, що «сприяє переходу до демократії і ринкових відносин у колишніх радянських республіках». Діяльність «асоціації» зводилася до транспортування гуманітарних вантажів до Росії і Грузії. Через цю «асоціацію» Міністерство оборони США направляло до Росії на своїх військових літаках залежані на складах Пентагона продовольство, медикаменти, списані одяг і обмундирування. Під прикриттям цих акцій, користуючись тим, що вміст літаків не перевірявся, а люди пропускалися до них без віз і обліку, ЦРУ і військова розвідка США переправили в СРСР велику кількість нових агентів і спеціальної техніки. «Через три-чотири місяці після створення Асоціації ті ж Д.Гаррісон і А.Вос­сбрінк отримали дозвіл колишнього президента СРСР Горбачова створити Фонд його імені, — пише О.Платонов. — Нова організація виникла на базі персоналу тієї ж Міжнародної асоціації іноземної політики. Протягом двох років обидві організації — Асоціація і Фонд — існують як сіамські близнюки в двох іпостасях, але під одним керівництвом.

Після створення Фонду Горбачов здійснив поїздку по США, де, виступаючи перед численними аудиторіями, заявляв, що з падінням СРСР світ вступив на якісно нову ступінь розвитку. Руйнування Російської цивілізації ознаменувало перемогу нової глобальної цивілізації. Відбувається заміна старої парадигми історичного розвитку на нову.

Горбачов зустрівся з президентами США Д.Бушем, Р. Рейганом, Д.Картером, Р.Ніксоном, Д.Шульцем. На зустрічі з президентом Рейганом Горбачов завірив його, що зробить усе для досягнення «нової інтегрованої глобальної цивілізації», керованої з одного центру. Очевидно, саме на цих зустрічах було загалом визначено завдання та етапи створення єдиного світового уряду і цілковитого підпорядкування людства керівникам масонсько-юдейській цивілізації.

Восени 1993 року Фонд Горбачова, і російський, і американський, разом з Фондом Раджива Ганді здійснив серію міжнародних нарад, де обговорювалися кроки, які необхідно почати протягом «історичного перехідного періоду» від цивілізації старого типу до інтегрованої глобальної цивілізації. Саме Фонд Горбачова (США) того ж самого 1993 року порушив питання про необхідність створення міжнародної організації, що візьме під свій контроль усі релігії світу, так званої Організації Об’єднаних Релігій.

План встановлення глобального контролю над людством здійснювався під прикриттям висунутого Фондом Горбачова «Проекту глобальної безпеки». Цей проект, декларуючи безперечні істини побудови світу без воєн і конфліктів, передбачав різке посилення влади наднаціональних міжнародних організацій, насамперед НАТО. Фактично у злегка закамуфльованому вигляді, цілковитий контроль над людством за проектом Фонду Горбачова передавався в руки США та їхніх союзників по Північно-Атлантичному блоку.

Не дивно, що «Проект глобальної безпеки» було схвалено Радою з міжнародних відносин 19 жовтня 1994 року. Тоді ж РМВ ухвалює рішення про перетворення Фонду Горбачова (США) і Міжнародної асоціації іноземної політики на одну нову мондіалістську структуру — Світовий Форум (МФ), очолювану Д.Гаррісоном. Формуючи цю нову структуру, світова закуліса немовби легалізує ідею єдиної світової держави і світового уряду. Перед МФ ставиться завдання поетапного руху до створення «глобальної держави» і «інтегрованого глобального правління», а також підготовка світової громадськості до думки про «прогресивність» і «необхідність» цих кроків.

На першій конференції МФ, що відбулася у вересні 1995 року в Сан-Франциско (США), брали участь багато представників Ради з міжнародних відносин, Більдерберзького клубу, Тристоронньої комісії, а також багатьох масонських лож. Символічно, що засідання МФ відбувалося у великій конференц-залі головного масонського темплу Каліфорнії. Квиток на право взяти участь у конференції (п’ять днів) коштував 5 тис. дол. (з харчуванням і проживанням у готелі). У промовах таких видатних діячів світової закуліси, як Д.Буш, Д.Бейкер, З. Бжезинський, М.Горбачов, М.Тетчер, Т.Тернер, К.Саган, Д.Денвер та багатьох інших, постійно звучало «новий світовий порядок», «світовий уряд», «глобальне правління». Так, наприклад, один з головних теоретиків світової закуліси — З.Бжезинський заявив, що «глобалізація світового правління — не акт доброї волі, а неминучий процес», який необхідно контролювати. Для контролю над цим процесом і створюється МФ. Сам Горбачов на цій конференції проголосив еру нової цивілізації. У своїй книзі «У пошуках нового початку: розвиток нової цивілізації», випущеній до відкриття конференції, він заявив, що «прийшов час розвивати інтегровану глобальну політику».

Горбачов висуває ідею «консенсусу» між майбутнім світовим урядом і національними державами, пропонуючи останнім відмовитися від свого суверенітету на користь міжнародних законів, що диктуватимуть усім жителям Землі «спільні вірування, цінності, стандарти, спосіб життя», сформульовані групою світових лідерів. Горбачов пропонує відібрати 100 «новаторів-мислителів», названих ним «Глобальний мозковий трест», чи «Рада мудреців», доручивши їм щорічно збиратися в Президіо для керування глобальними процесами людства. Колишній генсек ЦК КПРС пропонує створити Хартію Землі — Білль про права планети, за яким зобов’язані жити люди всієї Землі.

Багато засідань конференції мали суворо закритий характер. Представники преси на них не допускалися. В особливо секретній обстановці пройшли зустрічі з таких питань, як відмова від ліберального підходу в питанні регулювання чисельності населення Землі та скорочення природних ресурсів, спрощення способу життя, а також перерозподіл світових багатств. За закритими дверима представники масонсько-юдейської цивілізації вирішували, в який спосіб скоротити їм чисельність населення Землі, щоб «зайві» не стали перешкодою на шляху процвітання населення західних країн. Обговорюючи питання про перерозподіл багатств, лідери світової закуліси не були стурбовані проблемами слаборозвинених держав і не прагнули поділитися з ними багатствами, отриманими Заходом у результаті експлуатації Третього світу, а вишукували нові шляхи і джерела збагачення, насамперед маючи на увазі ресурси колишніх радянських республік.

В останній день конференції між присутніми на з’їзді найбільшими діячами світової закуліси — Бушем, Тетчер і Горбачовим — розгорнулася дискусія про роль ООН у майбутньому «глобальному правлінні людством». З цієї дискусії виявлялося, що світову закулісу не влаштовує нинішній стан і організація ООН, бо склад її делегацій формується за національною ознакою і держави-учасники направляють своїх делегатів на власний розсуд. Значна частина представників держав — членів ООН, не підкорилася диктату світової закуліси і схильна до самостійних рішень, що відповідають їхнім національним інтересам. Світовий уряд, що виражає позицію тільки країн масонсько-юдейської цивілізації, прагне обмежити можливості ООН, зробити з неї зна­ряд­дя для реалізації рішень, винесених закулісними владиками світу. Так, М. Тетчер відверто заявила на конференції 1995 року, що найважливіші світові проблеми не слід залишати на розсуд ООН — їх вирішуватиме нова, більш придатна для цього організація. Порушуючи питання про світовий уряд, діячі світової закуліси не збираються закладати в його основу принцип ООН про справедливе представництво національних сил усіх країн. Вони прагнуть до створення наднаціонального органу, що володіє правом зневажати державні суверенітети країн, використовувати військову силу проти непокірних. Відповідно до планів членів МФ, персональний склад світового уряду визначатиметься не народами нашої планети, а на секретних засіданнях таких мондиалістських структур, як Більдерберзький клуб, Рада з міжнародних відносин і Тристороння комісія.

Світова закуліса використовує ООН як технічний інструмент для поширення свого впливу на вільні народи світу. На конференції Світового Форуму було схвалено програму регулювання чисельності населення світу, проведену Світовим банком ООН разом з урядом США. Головна мета програми — забезпечити різке зниження народжуваності в країнах, що не належать до юдейсько-масонської цивілізації. Ця программа, яка охоплює близько 100 країн світу, передбачає всілякі заходи, аж до примусової стерилізації чоловіків і жінок. Одним з головних відповідальних за проведення цієї антигуманної програми є директор Світового банку Д.Воль­фензон — впливова особа світової закуліси, директор фінансів комітету Фонду Рокфеллера, один з керівників Більдерберзького клубу, член Ради з міжнародних відносин.

Наступна конференція МФ відбулася на початку жовтня 1996 року все там само, у Сан-Франциско. І також без особливого розголосу. Відкрив її член Ради з міжнародних відносин, один з керівників міжнародної єврейської масонської ложі «Бнай-Брит», президент корпорації Карнегі Давид Гамбург.

Питання про створення світового уряду і глобальне правління всебічно розглядалося в рамках так званої Стратегічної ініціативи МФ. У доповідях рабина А. Герцберга, сенатора зі США А.Кренстона, що був головнокомандувачем військами стратегічного призначення США Л.Батлера, порушувалося питання про необхідність конструювання «нової архітектури Глобальної Безпеки», під якою вони розуміли забезпечення умов паразитичного існування масонсько-юдейської цивілізації за рахунок природних ресурсів усього людства і придушення опору країн Третього світу, які не згодні з таким світовим порядком. Висловлюючи нібито гарні побажання про роззброєння, діячі Світового форуму мали на увазі однобічне роззброєння армій тих урядів, які не згодні підкоритися диктату США та інших західних країн. Зокрема, було запропоновано провести через ООН міжнародний закон про заборону продажу зброї і стратегічних компонентів тим країнам, у яких «порушуються права людини» чи то ними керують «диктаторські режими». Рабин Герцберг, що був віце-головою Світового єврейського конгресу, виступив з ініціативою «Хартії людських обов’язків», що, по суті, зводиться до поклоніння космополітичним цінностям Західного світу, запереченню християнських основ і патріотизму.

Загальна духовна криза людства розглядалася на МФ 1996 року не як руйнування Християнської цивілізації юдейсько-масонським світом, а як опір значної частини людства спробам нав’язати їй космополітичні цінності і далекий ві гідного людині способу життя. У доповідях релігійних філософів С.Кіна, М.Палмера, вже згаданого вище діяча світової закуліси Д.Гамбурга західна система цінностей, заснована переважно на юдейській культурі, розглядалася як точка відліку для всього людства, а всіляке протистояння їй — як застарілий, реакційний погляд на життя.

С.Кін, наприклад, запропонував МФ таке вирішення екологічної проблеми Землі: «Якщо ми уріжемо населення земної кулі на 90%, то не залишиться людей, аби завдавати екологічної шкоди». Цю пропозицію присутні зустріли бурхливими оплесками.

Найважливішою рисою всіх конференцій, що їх організовував МФ, є їхня антихристиянська спрямованість. Діячі світової закуліси демонстрували своє негативне ставлення до заповідей Ісуса Христа. Позиція християнства не простежувалася в жодній з доповідей. У багатьох виступах домінували погляди представників релігії «Нового століття», що є, по суті, сатанинсько-пантеїстичним вченням, близьким до атеїзму. Більшість доповідачів виражали сатанинський комплекс «будівельників вавилонської вежі», декларуючи «істини» релігії майбутнього, де не буде місця Заповідям Спасителя, а тільки зручні уявлення про Бога як про космополіта-бізнесмена, охопленого жадобою наживи ціною страждань і навіть смерті більшої частини людства.

Еліта послідовників релігії «Нового століття», до якої належить сам президент МФ Д.Гаррісон, на конференції цієї мондиалістської організації була представлена такими гучними в Західному світі іменами, як музикант «Нового століття» Д.Денвер, актори Ш.Маклейн і Д. Вівер (автор сатанинсько-містичних книжок про переселення душ), Д.Чорпа, засновник Інституту Есалем М.Мерфі, футуролог Д.Нейсбіт, директор Інституту світу Р. Мюллер, глава секти діанетики Б.Хаббард.

Представник релігії «Нового століття» Д.Денвер відкрив першу конференцію, виконавши разом з дитячим хором ритуальну пісню в дусі «Нового століття». У всіх головних питаннях «новосвітівці» задавали тон: про проблеми регулювання населення Землі говорив гуру-філософ С.Кін, основними доповідачами на конференції були В.Гарман (президент Інституту духовних наук, гуру психоделічної наркоманії 60-х років), Д.Шіген, М. Мерфі.

До початку 1997 року цілком сформувалася структура правління МФ. Загальне керівництво здійснювалося президентом Д.Гаррісоном і головою правління М. Горбачовим, за якого було обрано 17 співголів і сформовано раду з 10 осіб. При цих керівних органах було створено Міжнародну координаційну раду з 44 осіб і сан-франциською координаційною радою з 16 осіб. Оперативне керування організацією здійснював директорат з 14 осіб. Загалом у керівництві МФ 100 осіб — очевидно, містична для М.Горбачова цифра, бо ще на першій конференції цієї організації він говорив про необхідність створення Світового мозкового тресту чи «Ради мудреців» з 100 осіб.

Отже, хто з самого початку увійшов у сформовану світовою закулісою і М.Горбачовим «Раду мудреців»?

Співголовами М.Горбачова були члени Ради з міжнародних відносин — екс-держсекретар США Д. Бейкер і М.Едельман, член Більдерберзького клубу, екс- прем’єр-міністр Нідерландів Р.Лубберс, член Тристоронньої комісії, екс-прем’єр-міністр Японії Я. Накасоне, вдова прем’єр-міністра Ізраїлю Л. Рабин, вдова зрадника арабського народу А.Садата Д.Садат, один зі світових стовпів космополітичної інформаційної системи, член усіх можливих структур світової закуліси Т.Тернер.

До складу директорату, крім уже згаданих членів Ради з міжнародних відносин Д.Гаррісона та А.Воссбрінка, увійшли С.Донован (президент Інституту Есалема, «Нове століття»), Д.О’нейл (президент Центру відновлення керівництва), Т.Рабин (президент інформаційної корпорації «Фокус медіа»), Б.Седлих (президент корпорації «Рейчем»).

У Раду при головах МФ увійшли такі відомі діячі світової закуліси, як члени Ради з міжнародних відносин: колишній керівник більшості в Сенаті США (1988–1994) Д.Мітчелл і колишній сенатор (1969–1993) А. Кренстон, президент Американської академії наук Б.Альберті, футуролог і письменник Д.Нейсбітт.

У Міжнародній координаційній раді вирізнялися члени Ради з міжнародних відносин: Л.Браун (президент «Волд Вотч Інститьют»), Ф.Майстер (голова Фонду Горбачова в Нідерландах), С.Райнс-міт (президент фірми «Райнсміт енд ассошиейтс»), А.Віл­лар (директор журналу «Летин Американ бізнес репорті»), В.Велч (головний редактор журналу «Волд таймс»).