Тема 2 кримінальне процесуальне законодавство поняття кримінального процесуального права. Норми кримінального процесуального права
жүктеу/скачать 133.5 Kb.
|
Розділ восьмий: «Виконання судових рішень». Розділ дев’ятий: «Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження» включає такі глави: глава 42 «Загальні засади міжнародного співробітництва»; глава 43 «Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій»; глава 44 «Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція); глава 45 «Кримінальне провадження у порядку перейняття»; глава 46 «Визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб». Розділ десятий: «Прикінцеві положення». Розділ одинадцятий: «Перехідні положення». Якщо в главах 1-18 КПК містяться правила, що мають значення для всіх органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, а також для інших учасників кримінального провадження, то глави 19-46 КПК присвячені порядку провадження в різних стадіях кримінального процесу або ж в особливих порядках провадження. В них містяться положення, що регламентують діяльність органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді та судів у відповідних стадіях процесу і при провадженні тих або інших процесуальних, слідчих (розшукових) чи негласних (розшукових) дій. Вони передбачають порядок вирішення питань, які виникають в ході кримінального провадження, права та повноваження відповідних органів та посадових осіб, а також права та обов’язки всіх учасників кримінального провадження, які беруть в ньому участь та ін. Крім Кримінального процесуального кодексу України, до кримінального процесуального законодавства відносяться також «інші закони України» (ч. 2 ст. 1 КПК). До таких інших законів належать ті з тих, що містять норми, які стосуються порядку кримінального провадження. На сьогодні з відповідними змінами і доповненнями діють такі закони: «Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру», «Про Службу безпеки України», «Про міліцію», «Про Державну прикордонну службу України», «Про державну податкову службу в Україні», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про державну таємницю», «Про судову експертизу». «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» тощо. Норми цих та інших Законів України, що стосуються кримінального провадження, не повинні суперечити нормам КПК. У випадку виникнення колізії між ними пріоритет норм КПК стосовно регулювання кримінальних процесуальних відносин є безумовним. Згідно зі ст. 152 Конституції України до джерел кримінального процесуального права необхідно віднести і рішення Конституційного Суду України, якими визнаються конституційними повністю чи в окремій частині закони, інші нормативно-правові акти або їх окремі норми (положення). Останні в такому разі втрачають чинність з дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Крім того, даючи у своїх рішеннях офіційне тлумачення Конституції та відповідність їй законів, Конституційний Суд формулює правові позиції, які є обов’язковими для застосування під час кримінального провадження та прийнятті органами досудового розслідування, прокурором, слідчим суддею і судом відповідних рішень. Вплив на порядок кримінального провадження в нашій державі мають також рішення і викладені в них правові позиції Європейського суду з прав людини. В них дається тлумачення Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (1950 р.). Природа рішень Європейського суду з прав людини обумовлена певними факторами: а) правові позиції, що містяться в них, мають нормативний характер; б) у рішеннях дається тлумачення Євроконвенції та Протоколів до неї; в) самі рішення мають правозастосовний характер, оскільки в них міститься рішення з конкретної справи. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. зобов’язав суди застосовувати під час розгляду і вирішення як саму Конвенцію, так і прецедентну практику Європейського суду з прав людини. Важливо підкреслити, що така практика стосується не лише справ, стороною в яких є Україна, а будь-якої іншої держави, яка підписала Конвенцію. Правові позиції Євросуду, сформульовані в рішеннях щодо інших держав, повинні враховуватись судами України. Певну роль для формування одноманітного порядку кримінального провадження відіграють нормативні акти Кабінету Міністрів України, Генерального прокурора України, Служби безпеки України МВС, Державної прикордонної служби України, які містять організаційні процесуальні норми. Так, Кабінет Міністрів України визначає порядок вчинення органами досудового розслідування, прокурором і судом окремих процесуальних дій, пов’язаних з кримінальним провадженням, зокрема: зберігання речових доказів (ч. 2 ст. 100 КПК); витрат, пов’язаних зі зберіганням і пересиланням речей і документів (ст. 123 КПК) тощо. Названі правоохоронні органи видають накази, інструкції, затверджують передбачені нормами КПК відповідні положення. Так, МВС України визначає порядок застосування електронного засобу контролю за поведінкою підозрюваного чи обвинуваченого, до якого обрано запобіжний захід – домашній арешт (ч. 3 ст. 195 КПК), Генеральна прокуратура України за погодженням з МВС, СБУ та органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, розробляє і затверджує Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань та порядок його формування і ведення (ч. 2 ст. 214 КПК). Однак такі нормативні акти не можуть розширювати чи звужувати зміст і обсяг повноважень владних учасників кримінального провадження, прав і свобод інших його учасників. Ці акти видаються виключно в межах кримінального процесуального законодавства з метою організації його виконання. жүктеу/скачать 133.5 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|