Тишакова Татьяна Станиславовна канд хим н., ассистент; Левашова Ольга Леонидовна канд фарм н., ассистент; Савельева Елена Валерьевна ассистент. В сборнике представлены тезисы
АЛМАЗ Дука Д.О., 1 группа. Руководитель: Петюнина В.Н
жүктеу/скачать 1.64 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- АРАГОНИТ
- АГАТ Касьяненко Д., 1 группа. Руководитель: Петюнина В.Н.
- МАГНЕТИТ
АЛМАЗДука Д.О., 1 группа. Руководитель: Петюнина В.Н.Алма́з (от др.-греч. – «несокрушимый) – минерал, кубическая аллотропная форма углерода. При нормальных условиях метастабилен, то есть может существовать неограниченно долго. Обладает самой большой из всех известных и природе материалов твердостью. Температура плавления алмаза составляет 3700–4000°C при давлении 11 ГПа. На воздухе алмаз сгорает при 850–1000°C, а в струе чистого кислорода горит слабо-голубым пламенем при 720–800°C. Структура : ингония кубическая, кристаллическая решётка – кубическая гранецентрированная. Атомы углерода в алмазе находятся в состоянии sp³-гибридизации. Каждый атом углерода в структуре алмаза расположен в центре тетраэдра, вершинами которого служат четыре ближайших атома. Именно прочная связь атомов углерода объясняет высокую твёрдость алмаза. Для того, чтобы отличить настоящий алмаз от его имитации, используется специальный «алмазный щуп», измеряющий теплопроводность исследуемого камня. Алмаз имеет намного более высокое значение теплопроводности, чем его заменители. Алмаз – редкий, но вместе с тем довольно широко распространённый минерал. Промышленные месторождения алмазов известны на всех континентах, кроме Антарктиды. Известно несколько видов месторождений алмазов. Уже несколько тысяч лет назад алмазы в промышленных масштабах добывались из россыпных месторождений. Применение алмазов так же разнообразно, как и его «родственников»: это и медицина, и промышленность, и, конечно же, производство ювелирных изделий. Но человек как существо любознательное нашел еще один способ использования алмазов, но не обычных, а наноалмазов. Еще в глубокой древности люди поняли, что алмаз излечивает своего владельца от психических расстройств: разных фобий, депрессии, нервных срывов. Литотерапевты говорят, что камень корректирует нервную систему человека и настраивает ее на здоровый образ жизни.
Севостьянова М.И., 1 группа. Руководитель: Петюнина В.Н.Арагонит (от Арагон – регион в Испании) – минерал, один из естественных полиморфов карбоната кальция (CaCO3). Название «арагонит» произошло от названия местности Арагония, находящейся в Испании. Другие названия минерала и его разновидностей: мать жемчуга, железные цветы, искряной камень, гороховый камень, конхит. Встречающиеся в природе сферические минералы арагонита называют оолитовыми камнями, или оолитами. Состав. Карбонат кальция. Химический состав – содержание (в процентах): CaO – 56,0; CO2 – 44,0; отмечаются примеси стронция, магния, железа. Несмотря на одинаковый химический состав, арагонит и кальцит имеют различные кристаллические решётки, поэтому и свойства минералов различаются. Арагонит образует призматические, столбчатые, таблитчатые, игольчатые и копьевидные кристаллы. Агрегаты радиально-лучистые, шестоватые, волокнистые, тонкозернистые. Обычны двойниковые кристаллы, множественные сложные двойники, полисинтетические двойники. Арагонит – нестабильная фаза карбоната кальция, и за отрезок времени порядка 10–100 млн. лет видоизменяется до кальцита. Трансформация арагонита в кальцит сопровождается увеличением объёма. При нагревании свыше 400°С происходит быстрый переход арагонита в кальцит, а на огне он рассыпается в тонкую кальцитовую пудру. Арагонит входит в состав перламутрового слоя раковин многих видов моллюсков, в экзоскелет кораллов. Арагонитом сложены тончайшие слои жемчуга. В гидротермальных источниках арагонит может образовывать шпрудельштайн. Физические свойства: цвет белый, серый, бледно-желтый, зеленый, синий, фиолетовый, черный, твердость 3,5–4, плотность 3 г/см3, степень прозрачности: водяно-прозрачный, мутный, просвечивающий, черта – белая, светло-серая, блеск – стеклянный, шелковистый, излом – полураковистый, сингония – ромбическая, ромбо-дипирамидальный вид симметрии, спайность – несовершенная по (010). Коллекционный материал представлен в основном красивыми натечными агрегатами и причудливыми сростками игольчатых и расщепленных кристаллов арагонита. Литотерапевты утверждают, что арагонит лечит импотенцию, фригидность и заболевания половых-органов у женщин и мужчин. Помимо этого он успокаивает нервную систему, избавляет от бессонницы, беспричинных страхов, снимает утомление, раздражение и гнев. АГАТКасьяненко Д., 1 группа. Руководитель: Петюнина В.Н.В древнем мире Агат почитали как любимый камень богини Помоны покровительницы урожая и садоводства, поэтому в садах и огородах для защиты и сохранности растений размещали агатовые шарики. В народе считают, что агат – лучший оберег от алкогольной и наркотической зависимости, источник мужества и силы и он обладает удивительным свойством навевать благоприятные сны и мысли своему хозяину. Также этот камень интересен своими целительными способностями: так, к примеру, он может предупреждать заболевания почек, благоприятно влиять на зрение и пищеварительную систему человека. Более того, агат лечит кашель, боль в горле и боль зубную, поэтому очень часто агат в ювелирном деле используется для изготовления изящных бус. Однако тут каждый вид агата может отличаться от своих собратьев каким-нибудь особым свойством, как например слоистый агат, который, как считают, делает сильный пол более притягательным для слабого. Черный же агат вообще обладает магической силой – его обладателю, по преданиям, дается власть над силами тьмы. МАГНЕТИТДякова М.А., 2 група. Керівник: Шаповал Л.Г.Історія назви мінералу точно невідома, можливо за назвою міста Магнесія (сучасне місто Маніса) поблизу міста Ізмір (Туреччина), або згідно Плинію Старшому, від грецького Магнес – імені легендарного пастуха, який відкрив цей мінерал на горі Іда (Греція). У хімічному відношенні він являє собою з'єднання окису і закису заліза і відноситься до класу безводних окисів. Вперше Магнетит згаданий в роботі Hoffmann CAS (1789) під назвою "MagnetischerEisenstein" (магнітний залізняк). Інші назви (синоніми) – залізна магнітна руда, зігельштейн, магнітний залізняк. Форми виділення – дрібнозерниста суцільна маса, дрібна вкрапленість, але може утворювати і прекрасні октаедричні кристали кубічної сингонії, які мають гексаоктаедричний вид симетрії. Магнетит – мінерал групи шпінелі, що складається з складного оксидуFeO • Fe2O3; містить 31% FeO, 69% Fe2O3; 72,4% Fe; часто присутні домішки MgO, Cr2O3, Al2O3, MnO, ZnO та ін. Твердість: 5,5–6,5. Питома вага, г/см3: 4,9–5,2. Магнетит утворює твердий розчин з якобсітом (jacobsite) і магнезіоферрітом (magnesioferrite). Склад (формула): Fe2+ Fe3+ 2O4, колір – чорний, залізно-чорнй. Непрозорий, злам нерівний, раковистий. Спайність відсутня. Блиск металічний, металоподібний або матовий. Мінерал магнетит володіє сильними магнітними властивостями, притягується магнітом. Супутні мінерали – андрадит, апатит, галеніт, гематит, ільменіт, кварц, пірит, пірротін, сфалерит, форстерит, халькопірит, хлорити, епідот. Магнетит зустрічається в найрізноманітніших геологічних утвореннях. Буває магматичний, гідротермальний і метаморфічний, рідко осадовий. Магнетит – найважливіша залізна руда, складає основну частину залізистих кварцитів, магнетитових скарнових і карбонатитових руд а також магнетитових "чорних морських пісків". Використовується для виготовлення постійних магнітів, які не споживають енергію і володіють власним магнітним полем. Так само з розплавленого мінералу отримують спеціальні електроди, які необхідні для деяких електрохімічних процесів. Великі промислові родовища – залізисті кварцити Кривого Рогу (Україна) та Курської Магнітної Аномалії. Також Магнітогорськ, гори Висока та Благодать (Урал), в Мурманській області (родовище Ковдор). У скарнах родовища Дашкесан (Азербайджан). Також родовища мінералу магнетит відомі в Італії, Швеції, Гренландії, Бразилії, США, ПАР, Канаді та ін. Магнетит це крихітні кристали, що володіють магнітними властивостями. Виявилося, що багато живих організмів здатні накопичувати магнетит, а він здатний передавати інформацію про магнітні поля до нервової системи. Вчені визнали, що це і є той самий «магнітний компас», за допомогою якого орієнтуються в просторі бджоли, риби, птахи, тварини. У організмі людини магнетит виявили в головному мозку. Однак його кількості недостатньо, щоб людина могла орієнтуватися в магнітних полях землі подібно бджолі. В останні роки виникло припущення, що таким первинним рецептором у людини служить гемоглобін, до складу якого входить залізо. Швидше за все саме тому на зміну магнітних полів і реагує першим ділом наша кров. В сучасній медицині магнетит застосовують при лікуванні вегетативної нервової системи і поліпшенні нервової регуляції організму. Він має протизапальну дію, прискорює процеси регенерації тканин при трофічних виразках, ранах, переломах кісток, при наслідках опіків, знижує чутливість рецепторного апарату (має знеболюючу дію). Особливу роль магнетиту приділяють при лікуванні кровоносної системи і серцевих захворюваннях (ішемічна хвороба серця, гіпертонія та ін.). В останні роки зростає інтерес до речовин, що володіють магнітними властивостями, у зв'язку з цим виникає новий напрям у фармації, пов'язаний зі створенням магнітних лікарських засобів. Є дані про використання магнетиту (Fe3O4) у якості носія лікарських речовин, що дає можливість отримувати магнітокеровані частинки. Це дуже важливо для лікування онкологічних захворювань.
жүктеу/скачать 1.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|