Управління освіти і науки виконкому Криворізької міської ради

1. 
   Вступні уваги тренера: повідомлення теми (проблеми) заняття, коротке ознайомлення із технологією його проведення.
   
2. 
   Привітання-знайомство учасників, створення комфортної психологічної обстановки;
   
3. 
   Складання спільно з учасниками правил поведінки під час заняття, їx фіксування у письмовій формі (на дошці);
   
4. 
   Очікування: мотивація слухачів, визначення бажаного кінцевого результату участі кожного з учасників у занятті;
   

Вирішення проблеми заняття в ході мозкового штурму, дебатів, рольової гри тощо.

1. 
   підведення підсумків, вироблення єдиного (колективного) рішення щодо шляхів розв'язання проблеми;
   
2. 
   визначення рівня досягнення кожним учасником поставленої на початку заняття мети участі у тренінгу;
   
3. 
   завершення заняття, побажання учасникам на майбутнє.
   

• 
  групова дискусія,
  
• 
  рольова гра в різних модифікаціях та поєднаннях.
  

1. 
   Ідеальна величина групи – від 7 до 15 чоловік; може коли коливатися в межах
   12-25. При значному збільшенні - затягується час на виконання вправ; при значному зменшенні - не створюється - належна атмосфера колективної творчості.
   
2. 
   Команда тренерів – прийнятна кількість – 3, однак може бути 1 або більше.
   
3. 
   Тривалість заняття – 1,5-3 год. Тренінг-програма може передбачати цикл занять на протязі кількох днів.
   
4. 
   Завдання, які ставляться перед учасниками:
   
   • 
     оволодіння знаннями з проблеми;
     
   • 
     формування умінь та навичок;
     
   • 
     корекція, формування та розвиток установки на активну діяльність;
     
   • 
     розвиток здатності адекватно оцінювати cитуацію чи проблему;
     
   • 
     конкретні завдання відповідно до тематики тренінг-програми.
     

1. 
   Максимальна зацікавленість вcix учасників у досягненні результату.
   
2. 
   Абсолютне переважання керівника (тренера) в організації роботи.
   
3. 
   Чітке дотримання правил проведення мозкової атаки.
   

1. 
   Не критикувати – можна висловлювати будь-яку думку без побоювання, що вона буде невдалою.
   
2. 
   Стимулювати будь-яку ініціативу, чим незвичайнішу, тим краще.
   
3. 
   Прагнути до найбільшої кількості ідей.
   
4. 
   Змінювати, комбінувати, покращувати запропоновані ідеї (свої і чужі).
   

1. 
   Чітко сформулюйте проблему (завдання). Визначте потреби i мету вирішення проблеми.
   
2. 
   Ознайомте учасників з умовами i правилами проведення роботи. Визначте групи учасників (команди, бригади, експертні групи тощо).
   
3. 
   Стимулюйте генерацію ідей в робочих групах. Ідеї мають відрізнятися новизною, простотою, надісністю, доступністю.
   
4. 
   Організуйте мозковий штурм поставленої проблеми за певний проміжок часу
   (10-15 хв.). Залежно від складності проблеми можете регламентувати кількість відповідей, що їx потрібно отримати (5-7-10).
   
5. 
   Проведіть представлення ідей, запропонованих учасниками, та їх аргументацію.
   
6. 
   Організуйте аналіз ідей.
   
7. 
   Допоможітъ учасникам відібрати кращі ідеї, спрямуйте їх подальшу розробку.
   
8. 
   Підбийте підсумки роботи.
   

1. 
   Поглиблювати знання слухачів з теми, що розглядається.
   
2. 
   Виявляти заплутані питання.
   
3. 
   Розвивати вміння аргументовано відстоювати свою точку зору, уважно й зважено вислуховувати думку опонентів.
   
4. 
   Формувати й розвивати культуру обговорення спірних питань.
   

• 
  Сперечатися по суті, пам'ятаючи, що головне в дискусії – аргументи, факти, логіка, доказовість.
  
• 
  Не давати виступам оцінку, не нав'язувати свою думку. Поважати погляди опонентів, прагнути до того, щоб перш ніж критикувати, добре їх зрозуміти.
  
• 
  Виявляти стриманість у суперечках, чітко формулювати власні думки.
  
• 
  Намагатися встановлювати icтинy, а не демонструвати своє красномовство.
  
• 
  Виявляти самокритичність, уміння з гідністю визнати недостатність своєї аргументації.
  
• 
  Пам'ятати, що завдання не в тому, шоб довести перевагу своєї ідеї, а в тому, щоб відкинути помилкові судження i переконання, визнати істину.
  

1. 
   Ключем до ефективності обговорення великою групою є те, як тренер ставить запитания. Уникайте запитань, на які можна відповісти коротко або «так» чи «ні». Вживайте запитання, які починаються з «як», «чому», «який». Заохочуйте вcix учасників до висловлення своїх ідей.
   
2. 
   Те, як тренер реагує на запитання i коментарі, є вирішальним у створенні навчальної атмосфери. Демонструйте увагу до всіх, дякуючи кожному за запитання та відповіді. Це стимулюватиме присутніх продовжувати ділитися цінною інформацією.
   
3. 
   Не дозволяйте будь-кому з учасників домінувати над великою групою під час дискусії. Обмежити цей індивідуальний внесок можна, сказавши: «А тепер давайте послухаємо, що скаже хтось інший», або «Я хочу, щоб yci мали можливість сказати своє слово».
   

• 
  невеликі групи дають ширші можливості для роботи, ніж великі. Можна кожному учаснику надати свободу вибирати свій власний ритм роботи;
  
• 
  дискусії малими групами стимулюють роботу командою. Висловлені ідеї допомагають слухачам бути корисним один одному. Висловлення думок допомагає їм відчути власні можливості та зміцнити їх.
  

1. 
   Визначте тему, зумовлену важливістю проблеми, практикою роботи тощо.
   
2. 
   Сформулюйте мету обговорення, враховуючи склад та підготовленість учасників.
   
3. 
   Складіть план підготовки та проведення обговорення.
   
4. 
   Складіть список основної та допоміжної літератури i фактичного матеpiалу з теми, що потрібно опрацювати до початку обговорення.
   
5. 
   Розробіть систему запитань (основних, додаткових, коригуючих), які будуть використані в процесі обговорення.
   
6. 
   Змоделюйте можливі позиції та реакції опонентів. Сплануйте свою поведінку.
   
7. 
   Підготуйте дидактичні матеріали для забезпечення ефективності обговорення.
   
8. 
   Ознайомте учасників з вузловими питаниями обговорення, списком літератури, правилами проведення обговорення.
   

• 
  Ставте запитання, на які може відповісти кожен учасник групи; трансформуйте загальні запитання в індивідуальні, поставте запитання перед групою.
  
• 
  Заохочуйте учасників обговорення до обміну думками між собою, а не вести розмову за схемою «ведучий учасник».
  
• 
  Пропонуйте проблемні ідеї, потім стежте за ходом їх реалізації.
  
• 
  Періодично підводьте проміжні результати, зосереджуйте увагу на основних положеннях, спрямовуйте обговорення у правильне русло.
  
• 
  Звертайте особливу увагу на той момент, коли висловлюються або помилкові думки.
  
• 
  В кінці обговорення зробітъ ефектне узагальнення, належні висновки, відмітьте вci групи.
  

Сутність гри полягає у відтворенні певних елементів предметного i соціального змісту педагогічної діяльності, моделюванні деяких умов i системи відносин, які є характерними для неї.

• 
  дидактичні irpи (академічні, навчаючі, освітні, виховні, педагогічні);
  
• 
  імітаційні ігри (імітація, машинні,імітації, імітатори);
  
• 
  проблемні (евристичні);
  
• 
  ситуаційні (маніпулятивні, формуючі);
  
• 
  рольові (організаційні, функціональні);
  
• 
  ділові (управлінські, операційні).
  

• 
  Biдбip базового об'єму знань, які мають бути засвоєні в процесі гри.
  
• 
  Розробка задуму та сценарію гри.
  
• 
  Bибip та обґрунтування об'єкта ігрового моделювання.
  
• 
  Розробка структури ділової гри i ігрового комплексу.
  
• 
  Розробка системи оцінки діяльності учасників гри.
  
• 
  Розробка технічного забезпечення, дидактичних і методичних матеріалів, наочних посібників і методики проведення гри.
  
• 
  Оцінка ефективності проведеної гри
  

• 
  миттєвістю проведення i отримання результату;
  
• 
  можливістю включення їх до структури тренінгового заняття відповідно до дидактичних i виховних задумів конкретного за­няття;
  
• 
  привабливістю i оригінальністю змісту;
  
• 
  динамічністю протікання i розв'язання навчальної проблеми;
  
• 
  емоційною напруженістю i насиченістю;
  
• 
  мінімальним комплектом ролей;
  
• 
  обмеженістю часу, що відводиться на розв’язання навчальної проблеми;
  
• 
  обов’язковістю оцінювання результатів.
  

• 
  щодо спрямованості на розв'язання проблем професійної діяльності – на ділові та особистісно-орієнтовані;
  
• 
  імітації умов i форм професійної діяльності – на імітаційні та неімітаційні;
  
• 
  за функціональною спрямованістюм – на дослідницькі, рефлексивнооціночні, діагностичні, мотиваційно-спонукальні.
  

• 
  можливість відтворення ситуації та деяких аспектів професійної діяльності в ігровій навчальній моделі;
  
• 
  наближення умов навчання до реальних;
  
• 
  спільність дидактичних i виховних цілей;
  
• 
  наявність сприятливих умов для більш швидкого переходу теоретичних знань у практичні навички та уміння i формування позитивної мотивації до навчальної діяльності.
  

• 
  Знайти серед великої кількості різноманітної та суперечливої інформації проблему і чітко сформулювати її, виділити з-поміж багатьох чинників ті, які справляють на неї вплив.
  
• 
  Розглянути i проаналізувати вплив цих чинників на об'єктивний стан явища, що вивчається.
  
• 
  Опрацювати альтернативні варіанти розв'язання проблеми i оцінити їх.
  
• 
  Здійснити аналіз i зробити порівняння вcix альтернативних варіантів i обрати оптимальний.
  
• 
  Прийняття рішення та сформулювати рекомендації щодо його реалізації.
  
• 
  Запланувати контроль за ходом та результатами реалізації рішення.
  

• 
  розв'язання ситуаційних завдань чи метод аналізу;
  
• 
  розбір інцидентів чи метод інцидентів;
  
• 
  розбіp конфліктів чи метод конфліктів;
  
• 
  «лабіринт» дій;
  
• 
  Послідовні ситуації тощо.
  

Охарактеризуємо більш докладно метод розв'язання ситуаційних завдань.

Його дидактична цінність полягає в тому, що він вчить логічно мислити, розвиває уміння спостерігати i аналізувати проблеми. Цей варіант рекомендується застосовувати в тому paзі, коли виникає необхідність розвитку в молодих учителів самостійного та творчого мислення, формування у них переконаності в тому, що в педагогічній діяльності немає готових шляхів прийняття рішень.

Безумовно, не кожну ситуацію можна розглядати як ситуаційне завдання. Ситуація, яка становить ситуаційне завдання, повинна, окрім матеpiaлу для аналізу, обов'язково містити i проблему, що потребує розв'язання. Це допомагає розвинути навички i вміння прийняття рішень, удосконалити вміння системно аналізувати конкретну ситуацію, знаходити шляхи її розв'язання.

Під час заняття із залученням розглядуваного методу тренер виступає, в першу чергу, в ролі консультанта, допомагає педагогам знайти обґрунтоване рішення, хоча ситуаційне завдання не завжди має розв'язок у загальноприйнятому розумінні цього слова. У зв'язку з цим тренер, окрім того, що має теоретичні знання, практичний досвід, повинен уміти організувати дискусію i керувати нею.
Така робота передбачає наявність конкретних навичок, а саме:

• обрати тему, яку можна опрацювати методом розв'язання ситуаційних завдань;

• 
  чітко з'ясувати мету заняття;
  
• 
  визначити рівень підготовленості педагоів до заняття та сформованості у них відповідних умінь;
  
• 
  накреслити проблеми, які можуть бути предметом аналізу, i вибрати одну, котра становитиме основу ситуаційного завдання, докладно її описати з огляду на дидактичну мету i методичний задум заняття;
  
• 
  визначити місце i способи збирання матеріалу для ситуаційного опису;
  
• 
  скласти план роботи;
  
• 
  класифікувати i провести селекційю зібраної інформації;
  
• 
  розглянути початкову версію ситуаційного опису;
  
• 
  продумати шляхи обговорення ситуації у навчальній rpyпi, в окремих підгрупах i виділити час на ці цілі;
  
• 
  остаточно визначити запитання до проблемного обговорення і опрацювання;
  
• 
  скласти конспект заняття.
  

• 
  Підбір ситуації тренером.
  
• 
  Повідомлення змісту ситуації слухачам.
  
• 
  Аналіз розуміння ситуації слухачами.
  

• 
  Пояснення суті методу слухачам.
  
• 
  Організація дискусії з приводу проблеми, представленої в описі ситуації, до cyтi вузлових питань теми.
  

• 
  Вибір шляхів вирішення або прийняття орієнтовного рішення.
  
• 
  Вибір остаточного рішення проблеми.
  

• 
  Підведения підсумків.
  
• 
  Оцінка діяльності слухачів.
  

Учасники тренінгового заняття, проведеного методом конкретних ситуацій, за час дискусії проходять наступні етапи:

Залежно від змісту та складності робота може проводитись або всією навчальною групою протягом короткого терміну, або в малих підгрупах. Якщо вивчення ситуації потребує більше часу, опис роздається слухачам заздалегідь. Тоді обговорення зручніше організувати у невеликих (3-4 особи) підгрупах.

Головна функція тренера на другій фазі – створення умов для всебічного i обґрунтованого аналізу запропонованих варіантів розв'язання проблеми, допомога педагогам у прийнятті обґрунтованого рішення.

• 
  Переваги прийнятого рішення над іншими пропозиціями;
  
• 
  Mожливі позитивні наслідки реалізації прийнятого рішення;
  
• 
  Можливі негативні наслідки даного рішення.
  

1. 
   Виділити й розкрити ocновнi питания теми, мотивуючи необхідність засвоєння матеріалу.
   
2. 
   Зробити акцент на основних положеннях теми, наголосити на основних питаннях.
   
3. 
   Порадити слухачам, як правильно скористатися теоретичними положеннями, на що необхідно звернути особливу увагу, якi положення слід засвоїти, що необхідно вивчити в процесі самостійної роботи.
   

1. 
   Підберіть i опрацюйте теоретичний, фактичний та ілюстрований матеріал, виходячи із завдань заняття, а також враховуючи особливості слухачів та їхню готовність до сприйняття цього навчального матеріалу.
   
2. 
   Детально продумайте логіку викладу теоретичного матеріалу i послідовність включення у нього фактичних даних. Уявіть структуру лекції в цілому i розподіліть час, необхідний на pізні етапи заняття.
   
3. 
   Для зручності використання матеріали до теми заняття можна записати на картках цупкого паперу відповідно до питань, що розглядаються.
   
4. 
   Виділіть головне в змісті міні-лекції, що має бути засвоєне слухачами на занятті, підготуйте методичні засоби для забезпечення цього.
   
5. 
   Структуруйте матеріал лекції. Побудуйте структурно-логічну схему або конспект-схему всієї теми та окремих питань.
   
6. 
   Підведіть підсумки роботи, визначте можливості використання розглянутих матеріалів у практичній діяльності.