Тема. Дік Сенд – головний герой роману «П’ятнадцятирічний капітан». Уславлення сили людського характеру

1. Вступне слово вчителя. Хто ми є – щось маленьке у великому Всесвіті, якась піщинка, а чи великий світ – світ емоцій, чеснот, розуму, ми люди слабовільні, бездухі чи гарячі серця, здатні до творення, сильні особистості?(заслухати декілька відповідей: якою людиною краще бути?

2. Позитивна установка. Є світ, є я, є я в світі?(діти повторюють слова пам’ятки).

Я – розумна істота. Я – особистість творча. Я – задумуюсь, вчуся висловлюватись. Я – хочу знати. Я – готовий сприймати нове.

3. Актуалізація суб’єктивного досвіду й опорних знань.

Словесні асоціації ( учитель записує на дошці словосполучення сильна особистість, сильний характер. Учні добирають певні слова і пояснюють. Потім звертаємося до словничка «Азбука моралі від А до Я»: Сильна особистість – уміння проявляти витримку, принциповість, стійкість, твердість, наполегливість у досягненні мети.)

1. 
   Повідомлення теми уроку, мети.
   
2. 
   Бесіда з учнями за питаннями: 1) Хто із героїв вивчених вами раніше творів має сильний характер? (Герда ); 2) Хто з героїв роману має сильний характер? (Дік Сенд, Геркулес, місіс Уелдон). 3) Чи можна стверджувати, що у Негору і Гарріса слабкий характер? 4) Кому із героїв роману притаманна шляхетність? (Словничок: шляхетний – який відзначається високими моральними якостями, який дістав добре виховання,благородний, лицарський, чесний).5) Чи хочеш ти бути сильною особистістю?
   

1. 
   Слово вчителя. Образ головного героя роману цікавий і багатогранний. На попередньому уроці ми вже відзначали працьовитість та силу характеру Діка. Спробуймо образ головного героя, що викликає таке прихильне ставлення читачів, охарактеризувати цілісно. Перед вами на парті «Пам’ятка «Як давати характеристику літературному герою». Оживимо цю пам’ятку цитатами з твору на підтвердження тих чи інших рис характеру героя. Спочатку з’ясуємо, що таке характеристика (Характеристика – з грецького, визначення характерних рис людини, виявлення у характері, зовнішності, мові, діях героя певних особливостей.)
   
2. 
   Колективна робота над складанням плану характеристики Діка Сенда.
   

І. Дік Сенд – головний герой роману «П’ятнадцятирічний капітан»

1. 
   Походження. (Сирота, виховувався в дитячому будинку)
   
2. 
   Ім’я. ( Дік –скорочене від Річард – дано на честь жалісливого перехожого, який підібрав його. Сенд ( з англ. пісок) – згадка про місце, де знайшли – на ріжку піщаної коси.
   
3. 
   Портрет героя (середній на зріст, міцної статури, чорнявий, із синіми рішучими очима, його розумне обличчя дихало енергією, дуже рухливий, спритний, міцний фізично).
   
4. 
   Мова героя ( скупий на слова та жести, спокійний голос людини, яка готова до випробувань, ввічливий, навіть з ворогом говорить спокійно , без крику,…).
   

1. 
   Навчання (здібність до науки: а) у 4 роки вмів читати, писати, рахувати, б) у 8 р. юнга на кораблі; в) навчання моряцького ремесла, захоплення географією, історією подорожей, хотів вивчити математику і навігацію; г) усвідомлення браку наукових знань, допитливість, прагнення знати більше; д) у 18 р. закінчив мореплавну школу з відзнакою».
   
2. 
   Мета: мрії про море; «стати людиною».
   
3. 
   На кораблі у благодійника Велдона. (Безмежна відданість родині Велдона).
   
4. 
   Щлях через море (Необхідність стати капітаном – 15 років, відповідальність за долю людей; уміння приймати самостійні рішення).
   
5. 
   В джунглях.
   
6. 
   В полоні.
   

1. 
   Спокійний, рішучий, мав відчуття вдячності до людей, які його зростили, вірний (пішов би в огонь і в воду за тих, хто дали йому освіту та напутили на добро).
   
2. 
   Відданість, самопожертвування («юнака не турбувала власна доля, злигодні та муки, що їх йому доведеться пізнати, він хвилювався за місіс Уелдон та її сина», «Моє життя потрібне лише місіс Уелдон і моїм товаришам»)
   
3. 
   Серйозність, відповідальність за інших людей («навіщо жити, коли не можеш стати у пригоді тим, кого любиш?»)
   
4. 
   Кмітливість, спостережливість.
   
5. 
   Сміливість, хоробрість, дорослість, стійкість, мужність.
   
6. 
   Допитливий до наук, здібний, працелюбний, талановитий.
   
7. 
   Сила волі, сила характеру, витримка, наполегливість у досягненні мети («з двома правими руками і двома лівими ногами» – усе йому з руки і завжди йде в ногу з часом).
   
8. 
   Добропорядність, шляхетність («Він спитав себе подумки, чи не зможе ціною власного життя врятувати своїх супутників»).
   

1. 
   «Славний хлопчина. Скромність і рішуча вдача – оце і є Дік Сенд»(Халл).
   
2. 
   Підтримка, віра в його сили, повага( місіс Велдон, команда корабля, негри).
   
3. 
   Ворожість і разом з тим цікавість, висока оцінка – «славний хлопчина», з іронією (Гарріс).
   
4. 
   Ненависть -«хлопчисько»(Негору)
   
5. 
   Любов (Джек).
   

1. 
   Симпатія.(«Славний, відважний хлопець. Після тяжких випробувань цей 15-річний хлопець став дорослим. Обранець долі.).
   

IV. Етап рефлексії.

1. 
   «Мікрофон».
   

- Що допомогло йому в цьому?

- Що означає – бути людиною?

- Чи є у тебе девіз життя. Якщо є, назви його.

- Які риси характеру Діка Сенда я хотів би мати і розвивати в собі.

V. Домашнє завдання. Написати, які риси характеру переважають у тебе, розділивши на : хороші, погані. Чи може Дік Сенд бути зразком для наслідування?
Духовний світ М. Вовчка

Тема: Марко Вовчок. Огляд життя і творчості. Народні оповідання, їх антикріпосницька спрямованість.

Мета: Ознайомити учнів з біографією письменниці, її життєвим і творчим шляхом, розвивати вміння зіставляти факти і робити висновки, стимулюючи їх до самовиховання, самоосвіти; виховувати вольові риси характеру, любов до рідного краю.

Епіграфи:

1. „Господь послав тебе нам кроткого пророка

обличителя жестоких людей неситих“

Т. Шевченко

2. „ Я прожила весь свій вік, ідучи по одній дорозі і не звертаючи вбік. У мене могли бути помилки, слабкості, як у більшості людей, але в головному я ніколи не осквернила себе відступництвом.“

М.Вовчок

Чудовий винахід нашого розуму й практики - наймення – індивідуалізує людину, робить її помітною для всіх. Ні час, ні відстань неспроможні стерти яскраве ім’я. Однак, виявляється, є ще одна напрочуд цікава властивість наймення: воно здатне робити свого носія невидимкою.

Цю властивість ще давні греки назвали словом псевдонім (від грецького – той, що носить вигадане ім’я). Марко Вовчок, Леся Українка, Олена Пчілка або Колодяжинська, Марія Заньковецька, Ганна Барвінок – це псевдоніми мужніх і ніжних жінок української літератури. Боже провидіння наказує їм не полишати зброї – Слова, - не відступати, не падати, не втомлюватися. Поет не сміє тікати з поля честі – з важкого ристалища боротьби за Україну, бо так велить йому національний обов’язок, бо до цього зобов’язує владарка його душі і почувань – Муза.

- Хто ж криється за псевдонімом Марко Вовчок?

1. 
   Читання вчителем напам’ять вірша Т. Г. Шевченка.
   

Блукав і Господа благав,

Щоб наша правда не пропала,

Щоб наше слово не вмирало;

І виблагав. Господь послав

Тебе нам, кроткого пророка

І обличителя жестоких

Людей неситих. Світе мій!

Моя ти зоренько святая!

Моя ти сило молодая!

Світи на мене, і огрій,

І оживи моє побите

Убоге серце, неукрите,

Голоднеє. І оживу,

І думу вольную на волю

Із домовини возову

І думу вольную... О доле!

Пророче наш! Моя ти доне!

Твоєю думу назову.

Вчитель: Зверніть увагу на епіграф, звідки він і що означає?

Ким, коли, з якої нагоди написаний цей вірш? Про кого в ньому йдеться? Кого так високо підніс автор, назвавши пророком. (Ці слова взято із вірша Шевченка „Марку Вовчку“, написаного 24 січня 1859 року в день першої зустрічі з українською письменницею на ім’я Марко Вовчок. Ласкаво називає поет її „своїм світом“, „святою зоренькою“, „молодою силою“, „донею“, „пророком“, „обличителем жестоких людей неситих“ (панів).

Тож подивіться уважно на портрети ( і на дошці, і в підручнику), зверніть увагу на її слова з листа до сина „Я прожила весь свій вік, ідучи по одній дорозі і не звертаючи вбік. У мене могли бути помилки, слабкості, як у більшості людей, але в головному я ніколи не осквернила себе відступництвом“, і задумайтеся: Хто ж вона, ця чарівна жінка, ця донька Прометея і донька Шевченка, російська, відома російська письменниця, класик української прози.

- За які заслуги Марко Вовчок піднесена до таких вершин, чим вона стала близькою Великому Кобзареві України?

Отже, зараз ми складемо хронологічну таблицю „Життєвий і творчий шлях Марко Вовчка“ та охарактеризуємо духовний світ цієї жінки. Завдання класу – виконуючи роботу, визначити, що із прослуханого та прочитаного можете взяти для самовиховання.

І. Дитячі та юнацькі роки, навчання, одруження.

1. Де і коли народилась, хто батьки. (22.12.1833)

2. Навчання в Харківському пансіоні для дівчат.

3. Проживання в Орлі у своєї тітки мордованої, у якої збиралися представники інтелігенції.

4. Знайомство і одруження з Опанасом Марковичем (українським фольклористом, членом Кирило-Меродієвською товариства.

5. Переїзд на Україну (Чернігів, Київ).

6. Вивчення народного побуту, звичаїв, пісень.

7. Життя в Немирові, літературна діяльність.

8. Дебют і збірка „Народні оповідання“, видана 1857 р. в Петербурзі.

ІІ. Дружба з Т. Г. Шевченком та російськими письменниками.

1.Як зустріла критика появу „Народних оповідань“.

2.Яке враження справила збірка на Шевченка.

2. 
   Зустріч великого Кобзаря з молодою письменницею.
   
3. 
   У колі російських письменників ( Тургенів, Некрасов, Герцен, Огарьов).
   
4. 
   Передмова І.Тургенєва до збірки М. Вовчка „Украинские народные рассказы“ (1859).
   
5. 
   Висока оцінка М. Добролюбовим збірки „Рассказы из нарордного русского быта“ (1859).
   
6. 
   Дарунок Т. Шевченка – „Кобзар“ (1860) з теплим дарчим написом (надісланий за кордон).
   

1. 
   Де побувала за кордоном (на дошці карта – схема „Місця перебування М. Вовчка“, дивись у додатку)
   
2. 
   Зустрічі з О. Герценом.
   
3. 
   Знайомство у Німеччині з Сєченовим, Менделдеєвим, т композитором Бородіним.
   
4. 
   Часті зустрічі з І. Тургенєвим, знайомство з Л. Толстим.
   
5. 
   Зустрічі в Італії з Добролюбовим і листування з ним.
   
6. 
   Розрив з Тургенєвим і Кулішем (початок 60-х років).
   
7. 
   Що написала за кордоном?
   
8. 
   Два сумні непрологи в 1861 р. (смерть Шевченка і Добролюбова).
   

1. 
   Співробітництво в „Отечественных записках“.
   
2. 
   Плідна праця (романи „Живая душа“ (1868) „Записки причетника“ , „Теплое гнездышко“, „В глуши“). Друкує свої переклади („Кармелюк“, „Два сини“).
   

1. Від’їзд з Петербурга до Ставрополя (1878).

2. Тяжка втрата – смерть Некрасова (1878).

3. Арешт в Ростові Сина Богдана як народника (1884).

4. Опублікування казки „Чортова пригода“ (1902).

5. Переїзд на х. Волинський біля Нальчика. (березень 1986).

6. Вихід 7-томного зібрання творів у Саратові.

7. Смерть і поховання в Нальчику (10 серпня 1907 р. ).

VI. Джерела творчості письменниці

1. 
   Глибоке знання життя народу.
   
2. 
   Фольклор.
   
3. 
   Вплив „Кобзаря“, зокрема мотивів жіночої недолі.
   

1. 
   Близько ста оригінальних творів.
   
2. 
   Приблизно стільки ж перекладів.
   

Реалізм. ( від лат. – речовий, дійсний) – спосіб художнього відтворення дійсності, літературний напрям, який на відміну від романтизму, розкриває побутові, суспільні, історичні передумови формування характеру людини.

Оповідання – епічний прозовий твір невеликого обсягу, який розповідає про події в житті одного або кількох персонажів і має одну сюжетну лінію.

V. Закріплення знань.

1. 
   Великою заслугою матері у вихованні „панночки“ було те що дитину тягло до модних вбрань і до музики. (До книжок).
   
2. 
   При слові кріпосник Марію починало трясти, бо мати була жорстокою по відношенню до селян. (Через деспота вітчима).
   
3. 
   Щоб не глузували товаришки, ходила з ними на танці. (Ні, до бібліотеки, не зважала на глузування).
   
4. 
   Які слова були девізом життя, завжди їх пам’ятала. (Це слова мами: „Не знатимеш хоч кількох мов – не вважай себе культурною людиною»).
   
5. 
   Справжнє прізвище письменниці Марія Вовчок, а псевдонім взяла від імені матері. (Марія Олександрівна Віленська (дівоче прізвище) або Маркович (прізвище 1-го чоловіка), або Лобач – Жученко (2-го чоловіка). Однак жодне з цих прізвищ не поставила на обкладинці своїх книг. В історії української літератури ввійшла як Марко Вовчок: Марія певний час жила під Немирово у селі під назвою Вовчок, а ім’я Марко утворене від прізвища чоловіка Марковича).
   
6. 
   Приблизив Марко Вовчок до народного життя батько-кріпак . (Ні, батько помер коли їй було 6 років. Чоловік Опанас Маркович, збираючи по селах фольклор).
   
7. 
   Зустрілася з майбутнім чоловіком у Парижі. (У Орлі, де три роки жила у тітки Мордованої, виховуючи її дітей, а Опанаса заслали у Орел за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві).
   
8. 
   Писати твори змусила її мати. (Змусило бажання вчинити щось незвичайне, рятівне, щоб протидіяти рабству).
   
9. 
   Причина поїздок за кордон – любов до подорожей . (Хвороба серця – лікування).
   
10. 
    Допомогла подолати матеріальну скруту у Парижі робота в театрі. (Ні, переклади, добре знала французьку і перекладала свої оповідання на французьку мову).
    
11. 
    Французам не сподобались її твори. (Припали до душі, повість-казка „Маруся“ видавалась у Франції 20 раз).
    
12. 
    У відповідь на смерть Шевченка та на занесення її імені в списки царської охранки перестала писати. („Гайдамаки“, „Кармелюк“ тощо).
    
13. 
    10 років живе за кордоном. (8).
    
14. 
    5 років живе в Петербурзі . (10).
    
15. 
    За які твори царська цензура вимагала нагородити її? (Вимагала притягнути до суду, „Кармелюк“, „Два сини“).
    
16. 
    Осінь життя провела у Парижі? (На Кавказі).
    
17. 
    Де і як померла? ( У м. Нальчик під старою грушею, знесилена приступами задухи, з олівцем і зошитом в руках переписувала рукописи).
    
18. 
    Які слова варто висікти на могилі? (Епіграф до уроку? Її ж слова, чому? ).
    
19. 
    Літературна спадщина налічує 250 творів. (Близько 100 оригінальних і майже стільки перекладів).
    

1. 
   Чи збагатило вас духовно ознайомлення з життям письменниці?
   
2. 
   Чи може служити її життєвий шлях прикладом для формування сильної особистості? (Спираючись на схему духовного світу особистості, яка записана в учнів на першій сторінці зошита і яку використовуємо постійно).
   

2) Складання тез „Духовний світ Марка Вовчка“ „ЇЇ життя може бути прикладом для нас.

1. Прочитати «Народні оповідання»: 1 група – «Ледащиця», « Два сини»,

2 група – «Одарка», «Горпина», 3 група – «Маша», «Игрушечка».

2. Написати есе «Духовний світ М. Вовчка»,

3. Прочитати повість «Інститутка»: 1 група – скласти словник архаїзмів,

Інтерв’ю з письменником Джонатаном Свіфтом, талановитою особистістю, чесною, сміливою і принциповою людиною, яка всіма своїми вчинками намагалася світ зробити добрим, справедливим, позбавити людей брехні, лицемірства і неправди.

1. Ви великий майстер художнього слова, проте проявили своє мистецтво більше в якому жанрі? (Пригоди та фантастика, володів усіма засобами сатири.)

2. Ваше гасло, життєве кредо? («Я пишу не заради слави. Єдина моя мета – благо суспільства.»)

3. Чому ви присвятили своє життя? (У своїх памфлетах гостро висміював вади державного устрою, виступав проти війни, політичної і релігійної ворожнечі в Англії.)

4.Де і коли Ви народилися? (У 1667 році в Дубліні, столиці Ірландії).

5. Ким був Ваш батько? (Бідний службовець, але я його не знав, він помер до мого народження).

6. Як же Вам вдалося здобути гарну освіту? (Мама не мала змоги утримувати мене і змушена була віддати до родичів, завдяки яким я закінчив школу, коледж, потім богословський факультет Дублінського університету, а в 1692 році отримав ступінь магістра мистецтв в Оксфорді).

7. То Ви священик? (Так, за сімейною традицією у 1965 році прийняв сан священика і дістав парафію в Ірландії, але мене більше цікавила політична і літературна діяльність.)

8. Чому? (Я думаю, велику роль у цьому відіграла моя служба секретарем у знатного вельможі Англії Вільяма Темпла: у його маєтку Мур-Парку я мав змогу користуватися багатою бібліотекою, спілкуватися з літераторами і державними діячами, які відвідували мого господаря.)

9.Ваш перший літературний твір? ( Памфлет «Казка бочки».)

10 То хто Ви більше – священик чи письменник? (Перебуваючи в Ірландії я виконував обов’язки декана (настоятеля) собору Святого Патрика в Дубліні, а потрапляючи до Англії перетворювався на письменника).

11. Який твір став Вашою головною книгою? (Роман «Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спочатку лікаря, а потім капітана кількох кораблів», виданий уперше у1726 році.)

12. Чим займалися останні роки життя? (Писав памфлети, поезії політичного змісту, склав вірш «На смерть доктора Свіфта».)

13. Чи шкодуєте Ви про щось у своєму житті? ( Ні, я прожив славне життя, боровся за свободу і щастя ірландського народу, сприяв встановленню миру між Англією і Францією, висвітлював у своїх памфлетах актуальні проблеми суспільства.)

14. Що б Ви хотіли побажати людям? (Наслідувати мою справу - бути «ревним поборником справи мужньої свободи», читати мій роман і за допомогою добрих і поганих прикладів із життя виховувати в собі розум та доброчесність.)

15. Що таке памфлет? (Від франц. – летючий листок) – твір викривального змісту, що засуджує недоліки сучасного політичного, суспільного, культурного життя. Ці твори висвітлювали актуальні проблеми і мали великий вплив на громадськість.)

16. Проти чого були спрямовані ваші памфлети?(Я піддавав нещадній критиці шарлатанство, брехню, висловлював протест проти зубожіння і поневолення ірландського народу, виступав проти війни, політичної і релігійної ворожнечі, висміював вади державного устрою, тощо).

17.А чому відсутні докази того, що «Мандри Гуллівера» написали саме Ви, адже рукопису книги не знайдено?(Я й не прагнув слави,і я мав підстави приховувати авторство, такий був час, а про історію публікації книги можете прочитати у листі книговидавця Бенджамена Мотте. Пізнього вечора пролунав дзвінок у його будинку. Мотте визирнув за двері, але нікого не побачив. Лише на порозі лежав охайний пакунок, у якому він побачив книжечку з нотатками якогось Лемюеля Гуллівера. Мотте відважився надрукувати мій твір і отримав неабиякі прибутки, а книга – надзвичайну популярність, адже вона бентежила серця читачів своїм змістом, думками, ідеями. За мого життя книгу було видано 6 разів.)

18.Таке свідоме приписування свого твору справжнім автором іншому – реальному чи вигаданому називається містифікацією. Чому Ви приховували власне авторство, чому вдалися до містифікації?(Мої твори забороняли друкувати, бо в них висміювалася англійська дійсність. Мене переслідували, звинувачували в тому, що звів наклеп на людський рід і, зрештою, назвали людиноненависником і душевнохворим.)

19. Розкажіть, про що ваша книга. (Я думаю, що краще про це розкаже сам герой Лемюель Гуллівер.)

20. Рольова гра. Розповідь учня – Гуллівера.(Я – Гуллівер. Мене вигадав Свіфт ще в 1725 році, і ось я живу вже більше 285 років. Колись давно я розповів історію своїх мандрів, що тривали понад 16 років і сім місяців, і в розповіді своїй дбав не про прикраси, а про істину. Я бажав просвітити людство й наставити його на добру путь… я був лікарем і любив подорожувати. На дозвіллі я читав, а буваючи на березі, приглядався до побуту та звичаїв людей і водночас вивчав чужоземні мови. Але доля закинула мене в незвичайні країни і дала мені змогу зрозуміти, що таке людина і як багато нам необхідно змінити в житті. Спочатку я потрапив у дивну країну – Ліліпутію, мешканці якої були на зріст не більше як 15 см. Мене вони називали Чоловіком-Горою. Вони постійно ворогували між собою і з сусідньою державою Блефуску, а причиною була суперечка, з якого кінця розбивати яйця – тупого чи гострого. У цих ліліпутів я помітив ті самі вади, що й у англійських аристократів та буржуа. Друга подорож привела мене до Бробдінгнегу – країни велетнів. Їхній мудрий монарх, вислухавши мою розповідь про батьківщину, дійшов до висновку, що «більшість моїх співвітчизників являють собою плем`я гидкої черви…». Далі я потрапив на літаючий острів Лапуту, правителі якого придушували всі повстання. І, нарешті, я знайшов ідеальне суспільство, але, на жаль, не людей, а коней-гуїнгнмів. І коли повернувся додому мріяв лише про одне, щоб представники гуїнгнмів навчили нас «принципів честі, справедливості, правди, громадськості, мужності, приязні, доброзичливості та вірності». Я мрію бачити своїх сучасників саме такими! Все це я описав у 4 частинах свого роману. Прочитайте його, розважайтеся моїми пригодами, але й водночас поміркуйте, як не стати єгу – диким, а завжди залишатися людиною.)

21. Інтерактивна вправа. Звіт творчих груп. Презентація твору. (Учні заздалегідь поділені на три групи, які в цікавій формі за власним вибором презентують один із творів. Презентація може проходити у вигляді інсценування уривків, питань зацікавленого журналіста, захисту колажу тощо. Головна мета: зацікавити твором інших учнів. Після презентацій обговорення:Що сподобалось на уроці? Презентація якої групи була найбільш вдалою? Чи захотілося вам прочитати твір?)