чути диму, то весь ритуал повторювали знову, і так доти, поки не з'являвся потрібний запах. А цей обряд використовувався для того, щоб дроби ни влучали близько одна біля одної, не розліталися і звір отримував важчі рани. З цією метою мисливець відламував невелику тріску з викопаної труни. Цю тріску паламар клав 177 —
Містичні істоти, загадки і таємниці Карпат у церкві під престіл, на якому відправлялося Богослужіння. Тріска мала там лежати протягом дванадцяти богослужінь. У ті дні, коли в церкві відправлялися богослужіння, мис ливець, окрім сніданку, нічого не вживав у їжу. Після від правлення в церкві дванадцяти богослужінь він забирав тріску і протягом трьох вечорів замовляв над нею по три рази: «Як сї не розсипали тоти кістки, що у тобі були, як єс їх затримала в собі, так аби сї тримав шріт з моєї пушки при купі». Далі він клав цю тріску між дробинами. Мисливці здавна вважалися великими грішниками, адже вони відбирають життя в того, кого не створили. Саме тому, за повір'ями, мисливці мусять прожити життя кожної тварини, яку вони вбили. Дехто з мисливців носив у церкву на дев'ять богослу жінь кулю, аби в майбутньому вона важко ранила звіра. Карпатські мисливці вірили, наприклад, що у ведмедя можливо влучити лише освяченою кулею. Окрім куль мис ливці освячували також рушниці. До речі, навіть із поши ренням вогнепальної зброї ці обряди не зникли, а продо вжували жити, трансформуючись згідно із вимогами часу. Звичайно, навряд чи сьогодні можна зустріти мисливця, який застосовує голову гадюки в магічних обрядах. Проте
