Згідно з типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів, у середній школі України поновлено ви­вчення астрономії як обов'язкового предмета інваріантної час­тини навчальних планів



бет21/24
Дата28.04.2016
өлшемі3.13 Mb.
#93342
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24

213

g-BANOHL

Розділ IV

Закінчення таблиці

Номер уроку

Тема уроку

Дата

21(3)

Прояви сонячної активності, її вплив на життя і здоров'я людей та біосферу Землі.




22(4)

Практичне заняття зі спостереження Сонця.




6. Зорі. Еволюція зір (4 год)

23(1.)

Звичайні зорі. Подвійні зорі.




24(2)

Фізично змінні зорі.




25(3)

Еволюція зір. Нейтронні зорі. Чорні діри.




26(4)

Урок перевірки знань з тем «Сонце — найближча зоря» та «Зорі. Еволюція зір».




7. Наша Галактика (2 год)

27(1)

Молочний Шлях. Галактика. Місце Сонця в Галактиці. Зоряні скупчення й асоціації. Туманності.




28(2)

Підсистеми Галактики та її спіральна структура. Типи зоряного населення.




8. Будова й еволюція Всесвіту (5 год)

29(1)

Світ галактик. Квазари.




30(2)

Проблеми космології.




31(3)

Походження і розвиток Всесвіту.




32(4)

Практичне заняття зі спостереження весняного зоряного неба.




33(5)

Урок перевірки знань з тем «Наша Галактика» та «Будова й еволюція Всесвіту».




9. Життя у Всесвіті (1 год)

34

Що таке життя? Земля — колиска життя. Імовірність існування життя на інших планетах. Людина у Всесвіті. Антропний принцип. Проблема існування інших всесвітів.




214

g-BANOHL

g-BANOHL

Додатки

З

КЛЮЧОВІ СЛОВА

ТА ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

Абсолютна зоряна величина — зоряна величина зорі, яку вона б мала під час її спостереження зі стандартної відстані в 10 пк.

Абсолютно чорне тіло — тіло, що поглинає все електромаг­нітне випромінювання, яке падає на нього, і саме випромінює кількість енергії, яка залежить тільки від його температури, а спектральний розподіл випромінювання підкоряється закону Планка.

Азимут — кут між площиною небесного меридіана та пло­щиною, що проходить через зеніт та світило, відлічується від півдня на захід; вимірюється відповідною дугою математично­го горизонту.

Активна галактика — галактика, у ядрі якої відбуваються

процеси з потужним виділенням енергії (подекуди вибухового характеру) у вигляді нетеплового випромінювання в неперерв­ному спектрі та теплового в лініях випромінювання.



Альбедо — відношення кількості відбитої видимою поверх­нею планети енергії до кількості енергії, що впала на планету від Сонця.

Антропний принцип — існування певної сукупності фізич­них та астрофізичних властивостей всесвіту, необхідних для якісної еволюції матерії — появи атомів та молекул, а цим ор­ганічного та розумного життя, зокрема появи людини.

Апогей — найвіддаленіпіа від Землі точка орбіти Місяця або ШСЗ.

Астероїд (мала планета) — тіло Сонячної системи розмі­ром від одиниць до сотень кілометрів, здебільшого неправиль­ної форми.

Астероїди, що зближуються із Землею (АЗЗ),— астероїди, у яких найменша відстань між орбітами Землі та астероїда не перевищує 30 млн км; є імовірність зіткнення таких астероїдів із Землею, що матиме катастрофічні наслідки (астероїдна не­безпека).

215

Розділ IV

Астрометрія — розділ астрономії, що займається вимірю­ванням положень небесних тіл і побудовою систем координат у космосі.

Астрономія — наука, що вивчає рух, будову та еволюцію небесних тіл, їхніх систем та Всесвіту в цілому.

Астрофізика — розділ астрономії, що вивчає фізич­ну будову та еволюцію небесних тіл і фізичні процеси, які їх зумовлюють.

Атмосфера (планети) — газово-аерозольна оболонка плане­ти (аерозолі — краплини рідини та частинки пилу в атмосфері планети).

Афелій — найвіддаленіпіа від Сонця точка орбіти тіла Со­нячної системи, що є супутником Сонця.

Білий карлик — маломасивна зоря (М <1,2 Мо) на кінце­вій стадії еволюції, світить завдяки остиганню, має високу тем­пературу поверхні, але малі розміри.

Блакитний гігант — масивна зоря високої світності, що на­лежить до головної послідовності.

Важка компонента (у Сонячній системі) — частина речови­ни Сонячної системи, що на будь-якій відстані від Сонця пере­буває у твердому стані (метали, силікати).

Велика піввісь орбіти — відрізок, що з'єднує центр еліп­тичної орбіти з однією з більш віддалених її вершин (її довжи­на є середньою відстанню тіла на еліптичній орбіті до притягу-вального центра, що міститься у фокусі орбіти).

Велика Червона Пляма — стійке вихрове утворення в ат­мосфері Юпітера.

Велике протистояння Марса — протистояння Марса, коли він знаходиться поблизу перигелію своєї орбіти, тобто на най­ближчій відстані від Землі.

Великомасштабна структура Всесвіту — утворення галак­тиками та скупченнями галактик комірчастої структури з роз­міром комірок у кілька сотень мільйонів мегапарсек і однорід­ність та ізотропність Всесвіту в більших масштабах.

Випромінювальна здатність — кількість енергії, що її ви­промінює одиниця поверхні тіла в одиницю часу на певній до­вжині хвилі (частоті).

216

g-BANOHL

Додатки

Відкрита модель Всесвіту — модель Всесвіту із середньою густиною речовини, що дорівнює критичній або менша від неї, у цій моделі Всесвіт має необмежений розмір і необмежено роз­ширюється (має нульову або від'ємну кривизну простору-часу).

Візуально-подвійні зорі — системи, подвійність яких уста­новлюється безпосередніми телескопічними спостереженнями.

Всесвіт — це навколишній світ з усіма видами речовини та випромінювання, що розвивається в просторі та часі.

Всесвітній час (UT) — середній сонячний час на нульово­му (Ґринвіцькому) меридіані (прийнятий за аргумент в астро­номічних календарях та щорічниках).

Вузол орбіти — точка перетину орбіти з основною площи­ною системи координат (найчастіше екліптикою, небесним екватором).

Газова компонента (у Сонячній системі) — частина речови­ни Сонячної системи, що на будь-якій відстані від Сонця пере­буває в газоподібному стані (водень та гелій).

Газові туманності — скупчення газу та пилу в міжзоряному просторі з переважною кількістю газу.

Газовий хвіст — хвіст комети, у якому переважає газ.

Галактика — 1) галактика, до якої належать Сонце й Со­нячна система; 2) гравітаційно пов'язана система із зір, планет та міжзоряного середовища.



Галактична площина середня площина Галактики, у пе­ретині з небесною сферою дає велике коло, яке проходить через Чумацький Шлях.

Галактичне гало — зовнішня розріджена оболонка зі ста­рих зір та кулястих скупчень, яка оточує власне галактику.

Галактичне ядро — масивне згущення речовини в центрі га­лактики, яке є джерелом короткохвильового, інфрачервоного та радіовипромінювання й містить масивну чорну діру.

Галактичний рік — період обертання Сонця навколо центра Галактики (210 млн років).

Геостаціонарний супутник — штучний супутник Землі, що рухається в площині земного екватора з періодом обертання,

217

g-BANOHL

Розділ IV

який дорівнює одній добі, і постійно знаходиться в зеніті певної точки на екваторі Землі.



Годинний кут — кут між площиною небесного меридіана та площиною, що проходить через полюс світу та світило, відлічу­ється від півдня на захід; вимірюється відповідною дугою не­бесного екватора.

Головна послідовність — сукупність зір, джерелом енер­гії яких є реакція перетворення водню в гелій; на діаграмі «спектр — світність» займає смугу приблизно по діагоналі з лі­вого верхнього кута до правого нижнього.

Головний пояс астероїдів — сукупність астероїдів, що руха­ються між орбітами Марса та Юпітера.

Горизонтальний паралакс — кут, під яким видно зі спосте­режуваного тіла Сонячної системи екваторіальний радіус Землі.

Гравітаційний колапс — стиснення речовини під дією влас­ної сили тяжіння.

Гравітаційний парадокс невизначеність сили тяжіння, що діє з боку всіх мас Всесвіту в моделі нескінченного ньюто-нівського всесвіту.

Григоріанський календар — календар, у якому, на відміну від юліанського, роки із цілим числом сотень, кількість яких не ділиться без остачі на 4, не є високосними (це компенсує роз­біжність між середньою довжиною юліанського року (365,25 доби) і точною довжиною року, що менша на 11 хвилин).

Дефект маси — різниця між масою чотирьох протонів та масою ядра Гелію, під час утворення ядра Гелію із цих протонів відповідна їй енергія виноситься електромагнітним та нейтрин­ним випромінюваннями.

Діаграма «спектр — світність» (діаграма Герцніпрунга — Рессела) — діаграма, на якій положення зорі визначається її спектральним класом (із фізичної точки зору — температурою її фотосфери) та світністю (або абсолютною зоряною величиною) і залежить від її маси та класу світності зорі.

Друга космічна швидкість — найменша швидкість, одер­жавши яку на поверхні небесного тіла, матеріальна точка мо­же подолати його силу тяжіння й віддалитися в нескінченність.

218

g-BANOHL

Додатки

Закон Віна — обернено пропорційна залежність від темпе­ратури довжини хвилі, на якій абсолютно чорне тіло випромі­нює найбільшу кількість енергії.

Закон Габбла — пропорційність між швидкістю віддалення позагалактичних об'єктів та відстанню до них.

Закон Кірхгофа — закон, за яким відношення випроміню­вальної здатності тіла до його поглинальної здатності не зале­жить від природи тіла, а є універсальною функцією довжини хвилі (частоти) та температури тіла (функцією Планка).

Закон Планка — закон, який описує спектральний розпо­діл випромінювання абсолютно чорного тіла, тобто залежність кількості випромінюваної енергії від частоти або довжини хви­лі випромінювання. Цей розподіл має один максимум, значен­ня й положення якого залежать від температури (якщо довжи­на хвилі прямує до нуля або нескінченно зростає, кількість випромінюваної енергії прямує до нуля).

Закон Стефана — Больцмана — закон, що визначає повну кількість енергії, яку випромінює одиниця поверхні абсолют­но чорного тіла, ця кількість пропорційна четвертому степеню температури.

Закони Кеплера — закони руху в задачі двох тіл, тобто руху однієї матеріальної точки під дією сили тяжіння іншої (або сфе­рично-симетричного тіла). Перший закон Кеплера: орбітою є ко­нічний переріз (коло, еліпс, парабола, гіпербола), в одному з фо­кусів якого знаходиться притягувальний центр, а також пряма. Другий закон: площа сектора, яку описує радіус-вектор точки, є пропорційною часу. Третій закон: квадрат періоду обертання при еліптичному (коловому) русі є пропорційним кубу великої півосі (радіуса) та обернено пропорційним сумі мас точок.

Закони теплового випромінювання (закони Віна, Кірхго­фа, Планка та Стефана — Больцмана) — закони, що описують теплове випромінювання тіла, яке знаходиться у стані термоди­намічної рівноваги з випромінюванням.

Закрита модель Всесвіту — модель Всесвіту із середньою густиною речовини, більшою від критичної; у цій моделі Все­світ має додатну кривизну простору-часу, обмежений розмір.

Залізні метеорити — метеорити, що складаються в основно­му із заліза та нікелю.

219

g-BANOHL

Розділ IV

Затемнення Місяця — проходження Місяця крізь тінь та півтінь Землі, що утворюються при освітленні її Сонцем.

Затемнення Сонця — проходження Місяця між Землею та Сонцем, при якому Місяць повністю або частково закриває Сонце.

Затемнювано-змінні зорі подвійна система, сумарний блиск якої періодично змінюється внаслідок затемнень одного компонента іншим.

Затемнювано-подвійні зорі — подвійна система, подвій­ність якої встановлюється за періодичною зміною сумарного блиску внаслідок затемнень одного компонента іншим.

Збурений рух — рух матеріальної точки під дією сили тя­жіння іншої матеріальної точки та деяких відносно малих сил.

Зеніт — точка перетину прямовисної лінії з небесною сферою.

Зенітна відстань — кутова відстань світила від зеніту (або величина відповідної дуги на небесній сфері), яка доповнює ви­соту світила до 90°.

Зодіак — кільцева смуга сузір'їв, через які проходить екліптика.

Зони хмар — хмарові утворення, паралельні екватору пла-нет-гігантів, світліші, ніж сусідні.

Зоря (зірка) — космічне тіло, у надрах якого відбуваються або відбувалися термоядерні реакції, за рахунок енергії яких воно світиться, і яке еволюціонує внаслідок зміни типу або при­пинення термоядерних реакцій.

Зоряний час — час у межах доби, що вимірюється годинним кутом точки весняного рівнодення.

Еволюційні треки — шляхи переміщення зір на діаграмі «спектр — світність» при їх переході від одного етапу еволюції до наступного (з одного класу світності до іншого) у разі зміни типу термоядерних реакцій або їх припинення.

Екліптика — велике коло небесної сфери, по якому відбува­ється річний рух Сонця.

Ексцентриситет орбіти — відношення фокусної відстані (відстані від фокуса орбіти до її центра) до довжини великої пів­осі орбіти (міра відмінності еліпса від кола).

220



g-BANOHL

Додатки

Еліптична галактика — галактика, що має форму еліпсоїда обертання (має співвідношення осей від 1 до 0,3).

Елонгація — положення Меркурія або Венери, у яких вони мають найбільше кутове віддалення від Сонця.

Ефективна температура — температура видимої поверхні небесного тіла, яку б вона мала, якби була абсолютно чорним тілом.

Єдина теорія фізичних взаємодій (єдина теорія поля)

створювана зараз загальна фізична теорія, яка має з'ясувати, як, чому і за яких умов з'являється та зникає різниця між чо­тирма основними видами фізичних взаємодій; потрібна для розглядання процесів у ранньому Всесвіті в його надщільному й надгарячому стані та розуміння подальшої фізичної еволюції Всесвіту.



Інфляційна стадія — початкова стадія еволюції Всесвіту, на якій його розширення визначалося енергією фізичного ваку­уму й відбувалося за показниковим законом.

Істинний сонячний час — час у межах доби, що вимірюєть­ся годинним кутом центра диска Сонця.

Календар — система відліку великих проміжків часу (у ро­ках, місяцях та добах).

Кам'яні метеорити — метеорити, що складаються в основ­ному із силікатів.

Квазар — зореподібне позагалактичне джерело радіо-, оптичного та інфрачервоного випромінювання.

Кільця (планет) — кільцеподібні утворення складної струк­тури з метеорної речовини (каменів, льоду та пилу) навколо планет-гігантів.

Класи світності — групи зір, що знаходяться на певній ста­дії еволюції й займають певні ділянки на діаграмі «спектр — світність».

Колова швидкість — швидкість, яку повинна мати матері­альна точка в напрямку, перпендикулярному до радіуса, щоб рухатися по коловій орбіті.

Кома — газово-пилова оболонка комети, що утворюється під час наближення комети до Сонця.

221

g-BANOHL

Розділ IV

Комета — мале тіло Сонячної системи, що складається із силікатної та льодяної компонент, під час наближення до Сон­ця за рахунок випаровування льодяної компоненти та руйну­вання силікатної компоненти твердого тіла (ядра) комети утво­рюються кома (атмосфера) і хвіст комети.

Конфігурації планет — певні відносні положення планети, Землі та Сонця (сполучення, елонгації та протистояння).

Кора — зовнішня оболонка твердотільної планети, що утво­рюється виділенням із мантії найбільш: легких та легкоплавних порід.

Корона — зовнішня частина атмосфери Сонця (до 1ОД0), що утворюється потоками частинок сонячного вітру, може спосте­рігатися під час повних сонячних затемнень.

Космологічний принцип — поширення на весь Всесвіт влас­тивостей однорідності та ізотропності Метагалактики (у достат­ньо великих масштабах), установлених астрономічними спо­стереженнями .

Космологія — розділ астрономії, що вивчає будову та ево­люцію Всесвіту на підставі астрономічних спостережень і за­гальних законів фізики.

Кратер (метеоритний) — утворення кільцевої структури, що виникає на поверхнях планет та їхніх супутників під час па­діння астероїдних і метеорних тіл.

Критична густина — значення густини енергії, що зале­жить від гравітаційної сталої та сталої Габбла й визначає ха­рактер моделі Всесвіту та знак кривизни простору.

Кульмінація (к.) — перетин світилом у його добовому русі небесного меридіана; верхня к.— зенітна відстань світила най­менша, нижня к.— зенітна відстань найбільша.

Кулясте зоряне скупчення — скупчення зір, що має форму кулі й налічує сотні тисяч зір.

Літосфера — зовнішня, відносно рухома оболонка твердо­тільної планети, яка містить кору та частину верхньої мантії.

Льодяна компонента (у Сонячній системі) — частина речо­вини Сонячної системи, яка залежно від відстані до Сонця мо­же бути в будь-якому агрегатному стані (вода, вуглекислий газ, метан, аміак).

222



g-BANOHL

Додатки

Магелланові Хмари — карликові галактики, супутники на­шої Галактики, які видно лише в Південній півкулі Землі.

Магнітна буря — збурення магнітного поля Землі внаслідок його взаємодії із сонячним вітром.

Магнітосфера — частина навколопланетного простору, у якій рух заряджених частинок визначається магнітним по­лем планети.

Мантія — основна оболонка планети (тверда у планет земної групи та рідка у планет-гігантів), виділенням з якої більш лег­ких порід утворюється кора, а більш важких — ядро планети.

Математичний горизонт — велике коло на небесній сфері, площина якого перпендикулярна до прямовисної лінії.

Межа Роша — така відстань від планети, що її великий су­путник, який знаходиться ближче до планети, буде розірваний припливними силами.

Метагалактика — охоплена спостереженнями частина Всесвіту.

Метеор — явище руйнування метеорного тіла, що увійшло в атмосферу Землі, супроводжується світінням та утворенням йонізованого сліду (на висоті 80—110 км).

Метеорне тіло — каміння та пилові частинки, що рухають­ся за геліоцентричними орбітами і, входячи в атмосферу Землі, викликають явище метеора.

Метеорний дощ — явище входження в атмосферу Землі ве­ликої кількості метеорних тіл, коли Земля перетинає метеор­ний рій.

Метеорити — метеорні тіла, що зіткнулися із Землею, але не повністю зруйнувалися під час проходження земної атмосфе­ри й упали на поверхню Землі.

Місцева група галактик — група з майже 40 галактик, близьких до нашої Галактики (з яких тільки наша Галактика та Туманність Андромеди — гігантські спіральні галактики, більшість інших — це карликові галактики).


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет