Згідно з типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів, у середній школі України поновлено ви­вчення астрономії як обов'язкового предмета інваріантної час­тини навчальних планів



бет8/24
Дата28.04.2016
өлшемі3.13 Mb.
#93342
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   24
Тема уроку: Супутники планет.

Мета уроку: дізнатися про те, які умови існують на поверхнях супутників планет; побачити, чи можливе життя на деяких супутниках; довідатися про те, чому навколо планет існують кільця; з'ясувати, чи можна використати супутники планет для створення космічних баз для освоєння Сонячної системи.

Тип уроку: комбінований. Наочні посібники: комп'ютерні програми, фотографії, слайди.

План розкриття теми уроку

  1. Супутники Марса.

  2. Супутники Юпітера.

  3. Кільця планет.

  4. Титан та інші супутники Сатурна.

  5. Супутники Урана.

  6. Супутники Нептуна.

  7. Харон — супутник Плутона.

Загальний коментар

Спершу нагадаємо про те, що вже було сказано про загальну кількість супутників великих планет: варто говорити лише про кількість супутників, відкритих на певний час.

Системи супутників планет-гігантів підтверджують існу­вання тієї закономірності, яка виявляється під час розгляду на­шої планетної системи, — залежність хімічного складу супут-никових тіл від розподілу температури в первинній хмарі, яка [температура] спадає зі збільшенням відстані від центрально­го тіла. Особливо наочно це видно на прикладі Галілеєвих су­путників Юпітера. Супутник Іо, найближчий до планети, скла­дається з важкої силікатної компоненти речовини, наступна

98



g-BANOHL

g-BANOHL

Розробки окремих уроків

за відстанню Європа теж є силікатною, але має легшу льодяну кору. Ще більш віддалені від Юпітера Ганімед і Каллісто вже майже повністю льодяні. Зауважимо також, що саме відносна близькість Іо до Юпітера зумовлює значну припливну дію на Іо з боку Юпітера, яка і є джерелом підвищеної вулканічної ак­тивності цього супутника.

Кільце Сатурна відоме від початку телескопічної ери роз­витку астрономії. Однак пізніші наземні спостереження, а го­ловне — дослідження за допомогою космічних апаратів, пока­зали, що існування кілець із залишків подрібненої первинної речовини — це загальне й закономірне явище у світі планет-гі-гантів. Однією із ще не розв'язаних до кінця проблем є динаміч­ний вплив невеликих супутників, розташованих поблизу окре­мих кілець, на рух у цих кільцях і виникнення певних структур типу спиць у кільцях планет-гігантів.

До сказаного на попередньому уроці про статус Плутона та його супутника Харона, зіставного за розмірами зі своєю плане­тою, можна додати те, що подвійність, як виявилося останнім часом, не таке вже рідкісне явище у світі астероїдів.

Ще раз підкреслимо, що з точки зору методики головним є не те, щоб учні механічно запам'ятовували кількість супут­ників тієї чи іншої планети, їхні розміри й таке інше, а вміли виявляти під час їх порівняльного аналізу загальні закономір­ності, які визначають наявність супутникових систем та їхні властивості.

т

Супутники планет; Галілеєві супутники Юпітера; кільця планет; сірко­вий вулканізм Іо; межа Роша; атмосфера Титана.


Відповіді на тести та вправи з підручника «Астрономія-11»

10.1. Г. 10.2. Д. 10.3. Г. 10.4. В. 10.5. В.



  1. Червонуватий колір Іо пояснюється наявністю сірки в про­
    дуктах виверження вулканів.

  2. Наявність великої кількості кратерів на льодяних поверх­
    нях супутників Юпітера — Європи, Ганімеда та Калісто —
    свідчать про те, що там давно не відбувалась активна тек­
    тонічна діяльність.

  3. Густу атмосферу має супутник Сатурна Титан.

99

Розділ II

10.9. Існування життя можливе на супутнику Юпітера з льодя­


ною корою та океаном під нею — Європі, але це малоймо­
вірно.

10.10. Атмосфера на Титані існує завдяки низькій температурі


поверхні (-180°С).

Додаткові тести та вправи й відповіді на них

10.1. Який газ є основним компонентом атмосфери Титана?

А. Кисень. Б. Водень. В. Азот. Г. Вуглекислий газ. Д. Гелій. Відповідь. В.

10.2. На поверхні яких супутників не можна спостерігати со­


нячних затемнень?

А. Титана. Б. Європи. В. Іо. Г. Діони. Д. Харона. Відповідь. А.



  1. На яких супутниках існує океан рідкої води?
    А. Титан. Б. Європа. В. Іо. Г. Калісто. Д. Харон.
    Відповідь. Б.

  2. На поверхні якого супутника зареєстровано найнижчу
    в Сонячній системі денну температуру -236 °С ?

А. Титана. Б. Європи. В. Тритона. Г. Діони. Д. Харона. Відповідь. В.

10.5. Які планети мають кільця?

А. Юпітер. Б. Сатурн. В. Уран. Г. Нептун. Д. Плутон. Відповідь. А; Б; В; Г.

10.6. Кільця яких планет були відкриті за спостереженнями із


Землі?

А. Юпітера, Сатурна. Б. Юпітера, Урана. В. Сатурна, Не­птуна. Г. Сатурна, Урана. Д. Урана, Нептуна. Відповідь. А; В.

10.7. Як перекладаються назви супутників Марса Фобос
і Деймос?

А. Туман і мряка. Б. Сніг і дощ. В. Страх і жах. Г. Війна і голод. Д. Сміх і радість. Відповідь. В.

10.8. Які супутники відкрив Галілей за допомогою першого те­
лескопа?

А. Фобос і Деймос. Б. Титан, Япет та Енцелад. В. Мімас, Янус, Рею й Тефію. Г. Тритон, Харон, Медузу та Нереїду. Д. Іо, Ганімед, Каллісто та Європу. Відповідь. Д.

100

g-BANOHL

Розробки окремих уроків

10.9. Що означає межа Роша?

А. Межа, за яку не можуть долетіти сучасні ракети. Б. Межа на відстані 100 а. о. від Сонця, куди ще не долетіли автоматичні міжпланетні станції. В. Межа на відстані 2,4 радіуса планети, де не можуть обертатись штучні супутники Землі. Г. Межа на відстані 2,4 ра­діуса планети, де не можуть обертатись великі супут­ники планет. Д. Чорна діра, куди зникають супутники планет. Відповідь. Г.

10.10. Із чого складаються кільця навколо планет-гігантів?


А. Із загубленого вантажу космічних пасажирів. Б. Із во­
дяних хмар. В. Із діамантів. Г. Зі шматків заліза. Д. Із
брил льоду та каменю.

Відповідь. Д.

10.11. КосмонавтнаЗемлі, стрибаючи в довжину, летитьзіпівид-


кістю 1 м/с. Чи може цей космонавт, стрибаючи в довжи­
ну на Фобосі, стати його супутником?

Відповідь. Перша космічна швидкість на Фобосі 7,2 м/с, тому космонавт супутником не стане.

10.12. Заскількичасукосмічний корабель облетить навколо Фо-


боса, якщо вважати його орбіту коловою, що проходить на
висоті 10 м над поверхнею супутника?

Відповідь. За 3 год 23 хв.

  1. Який кутовий діаметр має Юпітер для спостерігачанаЄв-
    ропі, яка знаходиться на відстані 671 000 км від планети?
    Відповідь. 12°.

  2. Чому на супутнику Нептуна Тритоні денна температура
    -236 °С є нижчою, ніж на поверхні Харона, хоча Тритон
    знаходиться ближче до Сонця?

Відповідь. Бо Тритон має світлу поверхню, що поглинає дуже мало сонячної енергії.

10.15. З 1675 року датський астроном Ремер спостерігав затем­


нення супутників Юпітера й звернув увагу на те, що за­
темнення то запізнюються, то відбуваються трохи раніше
залежно від відстані між Землею та Юпітером. Обчисліть,
на скільки часу запізнюється світло, якщо спостерігати
затемнення Іо під час протистояння Юпітера й поблизу
сполучення із Сонцем.

Відповідь. На 1000 с.

Ї0Ї


g-BANOHL

Розділ II

УРОК11


Тема уроку. Малі тіла Сонячної системи.

Мета уроку: зрозуміти природу малих тіл Сонячної системи; виявити причини деяких екологічних катастроф у минулому Землі;

вивчити можливості запобігання космічним катастрофам у майбутньому.

Тип уроку: комбінований. Наочні посібники: комп'ютерні програми, фотографії.

План розкриття теми уроку


  1. Правило Боде—Тиціуса.

  2. Астероїди.

  3. Гіпотези про походження головного поясу астероїдів.

  4. Родини астероїдів.

  5. Метеорити.

  6. Тунгуський метеорит.

  7. Комети.

  8. Метеорні потоки.

  1. Роль малих тіл Сонячної системи в екологічних ката­
    строфах.

Загальний коментар

Тема уроку є й досить складною (бо доводиться за один урок ознайомити учнів із великою кількістю різноманітних об'єк­тів), і досить важливою (бо з цими об'єктами пов'язана низка явищ, важливих для існування людства).

Насамперед треба дати чітку класифікацію об'єктів, які становлять комплекс малих тіл Сонячної системи. До них нале­жать астероїди, або малі планети, комети, метеорні тіла, між­планетне середовище з пиловою та газовою складовими. Але певні складнощі виникають у зв'язку з тим, що не завжди мож­на провести чітку межу між указаними класами небесних об'єк­тів. Так, якщо комети й астероїди головного поясу різняться як типами орбіт (відносно малий ексцентриситет у першому випадку та досить великий у другому), так і хімічним складом (кам'яний у астероїдів головного поясу та переважно льодяний

102



g-BANOHL

Розробки окремих уроків

у комет), то хімічний склад астероїдів поясу Койпера й комет приблизно однаковий. Недарма в зоні планет-гігантів є тіла, що мають спостережні ознаки як астероїдів, так і комет, тому вони одержали назву кентаврів. І лише тоді, коли об'єкт має витяг­нуту орбіту з достатньо малою відстанню до Сонця в перигелії, він виявляє характерні ознаки комети: у нього утворюються га­зово-пилова оболонка (голова, або кома) і хвіст. Нема й чітких меж за розмірами між астероїдами й великими метеорними ті­лами, з одного боку, та між малими метеорними тілами й пило­вими частинками, з другого.

Слід дати чітке визначення понять «метеорне тіло» (мале ті­ло, що рухається за геліоцентричною орбітою), «метеор» (яви­ще, пов'язане із входженням метеорного тіла в атмосферу Землі або іншої планети), «метеорит» (залишок метеорного тіла, який пройшов крізь атмосферу планети й упав на її поверхню). Тре­ба звернути увагу учнів на те, що в разі знаходження метеори­та або навіть об'єкта з підозрою на його космічне походження слід обов'язково повідомити про це в найближчу астрономічну установу або планетарій, оскільки лабораторне вивчення мете­оритної речовини дуже важливе для розв'язання проблеми по­ходження та еволюції нашої Сонячної системи. Цікаво відзна­чити, що явище метеорів пов'язане не тільки з їхнім світінням, але й з утворенням йонізованого сліду, який відбиває радіохви­лі. На цьому засновані як ефективний радіолокаційний метод вивчення метеорної речовини, так і засоби радіозв'язку, зокре­ма надзвичайно точний спосіб порівняння ходу атомних і мо­лекулярних стандартів часу, віддалених між собою на сотні кі­лометрів.

Останнім часом сформувалися уявлення про систему асте­роїдів, що зближуються із Землею (АЗЗ), і про пов'язану з ними астероїдну небезпеку — можливість катастрофічного зіткнен­ня одного з цих астероїдів із нашою планетою. Відомо вже по­над 2000 таких малих планет. Зроблені оцінки засвідчують, що ступінь ризику пересічному землянинові загинути в катастро­фі під час падіння астероїда більший, ніж під час аварії літа­ка, хоча, звичайно, зіткнення Землі з астероїдом — подія менш імовірна порівняно з авіаційною катастрофою. Справа тут у то­му, що в першому випадку може загинути значно більше лю­дей, а ступінь ризику — це добуток імовірності події на кількіс­ну міру її наслідків.

103

g-BANOHL

g-BANOHL

Розділ II

Що ж до можливостей людства відвернути катастрофічне за своїми наслідками зіткнення Землі з астероїдом, то тут є дві принципово різні ідеї: перша — це його руйнування за допомо­гою ядерного вибуху, друга, більш приваблива,— це зміна його орбіти. Для реалізації другої ідеї висунуто багато пропозицій: від явно фантастичних на зразок фарбування астероїда в білий колір, щоб збільшити імпульс, який передається астероїду со­нячним випромінюванням, до надання астероїду необхідного для зміни орбіти імпульсу за допомогою реактивних двигунів. Однак відповідні оцінки показують, що на сучасному етапі роз­витку ракетної техніки останнє для астероїда з розміром більш ніж 50 м є неможливим. Тому зараз єдиним засобом є перший підхід. Він реальний, але його можливі екологічні наслідки ма­ють бути ретельно проаналізованими.



Т

Астероїди; метеорит; головний пояс астероїдів; кам'яний метеорит; пояс Койпера; кам'яно-залізний метеорит; комета; залізний метео­рит; ядро комети; метеорне тіло; кома комети; метеорний дощ; хвіст комети; хмара Оорта; метеор; астероїдна небезпека; астроблема.



Відповіді на тести та вправи з підручника «Астрономія-11»

11.1. В. 11.2. А. 11.3. В. 11.4. Д. 11.5. Б; Д.



  1. Астероїди є уламками більших тіл і утворилися під час їх­
    ніх зіткнень.

  2. За час польоту в атмосфері достатньо велике метеорне тіло
    не встигає повністю випаруватись.

  3. Ті, орбіти яких перетинають орбіту Землі або проходять
    неподалік від Землі й можуть змінитися через збурення
    від великих планет.

  4. Метеор — це оптичне явище, що виникає під час входжен­
    ня метеорного тіла в атмосферу Землі; метеорит — це за­
    лишок метеорного тіла, що досягає поверхні Землі й може
    вибухнути, утворивши кратер.




  1. Хвіст комети спрямований у протилежний від Сонця бік.

  1. Комета може змінити свою орбіту, коли пролітає біля ве­
    ликих планет, гравітаційне поле яких збурює її рух.

  2. Кратер(астроблема)біляселаБовтишкамаєдіаметр31км
    і утворився 65 млн років тому.

104

Розробки окремих уроків

Додаткові тести та вправи й відповіді на них

11.1. Слово «астероїд» означає:

А. Схожий на зорю. Б. Шматок льоду. В. Мала планета. Г. Велика планета. Д. Кам'яна брила. Відповідь. А.

11.2. Слово «метеорит» означає:

А. Вогняний змій. Б. Повітряний камінь. В. Дракон. Г. Святий камінь. Д. Пакунок від інопланетян. Відповідь. Б.

11.3. Болід — світлове явище, що супроводжує:

A. Політ реактивного літака в стратосфері. Б. Політ НЛО.

B. Політ кулястої блискавки. Г. Спалах полярного сяйва.


Д. Політ метеорного тіла в атмосфері.

Відповідь. Д.

11.4. Астроблемами називають:

А. Проблеми, які виникають під час падіння метеоритів на Землю. Б. Проблеми, що виникають під час зіткнення кос­мічного корабля з метеоритом. В. Великі зруйновані кра­тери, що утворились після падіння метеоритів. Г. Уламки після зіткнення двох астероїдів. Д. Космічне сміття. Відповідь. В.

11.5. Під час падіння на Землю більшість метеоритних тіл вибу­


хають, бо:

А. Вони складаються з тротилу. Б. Кінетична енергія руху перетворюється на тепло. В. Вони складаються зі шмат­ків урану. Г. Вони складаються з антиречовини, і відбу­вається анігіляція речовини та антиречовини. Д. Це розві­дувальні апарати чужих цивілізацій. Відповідь. Б.

11.6. Сонячний вітер відхиляє хвости комет у напрямку:

А. Протилежному напрямкові на Сонце. Б. Протилеж­ному вектору швидкості комети. В. Паралельно векторо­ві швидкості комети. Г. На Землю. Д. Протилежному на­прямкові на Землю. Відповідь. А.

11.7. Зоряний дощ спостерігається, коли:

A. Тисячі зір падають одночасно на Землю. Б. Відбува­


ється висока йонізація повітря космічними променями.

B. У земну атмосферу влітають корпускулярні потоки

105

g-BANOHL

Розділ II

після спалаху на Сонці. Г. Земля зустрічається з метеор­ним потоком. Д. Сонце, обертаючись навколо центра Га­лактики, зустрічається з потоком античастинок. Відповідь. Г.

11.8. Хмара Оорта складається:

А. Із пилу. Б. Із планет. В. Із комет. Г. Із газу. Д. Із зір. Відповідь. В.

11.9. Пояс Койпера знаходиться:

A. Між Сонцем і Меркурієм. Б. Між Землею та Марсом.

B. Між Марсом і Юпітером. Г. Між Юпітером і Сатурном.
Д. За Нептуном і Плутоном.

Відповідь. Д.

11.10. Де могла існувати планета Фаетон?

A. Між Венерою та Землею. Б. Між Марсом і Юпітером.

B. Між Сатурном і Ураном. Г. Між Сонцем і Меркурієм.


Д. Поза Плутоном.

Відповідь. Б.

11.11. Під час вибуху Тунгуського метеорита в атмосферу виді­


лилось 1017 Дж енергії. Астрономи висунули гіпотезу, що
Тунгуський метеорит насправді був ядром комети, яка зу­
стрілась із Землею зі швидкістю ЗО км/с. Обчисліть масу
ядра цієї комети.

Відповідь. Якщо вважати, що вся кінетична енергія ру­ху комети перетворилась на тепло, то масу ядра мож­на обчислити за формулою для кінетичної енергії:

т = ^- = 2,2Ю8 кг.



  1. Яку швидкість треба надати ракеті під час старту з астеро­
    їда Україна (діаметр 20 км) для того, щоб полетіти в між­
    планетний простір? Густина астероїда 3 г/см3.
    Відповідь. 22,4 м/с.

  2. Яким чином можна використати астероїди для міжпла­
    нетних перельотів?

Відповідь. Орбіти деяких астероїдів мають великий екс­центриситет і перетинають орбіти Венери, Землі, Марса та Юпітера. Якщо створити космічну базу на таких асте­роїдах, то без великих енергетичних витрат можна робити міжпланетні перельоти.

11.14. Найбільший астероїд Церера має діаметр 960 км і масу


0,0002М@ . Визначте свою вагу на цьому астероїді.

106

g-BANOHL

Розробки окремих уроків

Відповідь. Р = 0,035Ре .

11.15. Чомуастрономивважають,щометеоритинесутьважливу інформацію про минуле Сонячної системи? Відповідь. Астероїди є залишками речовини протопланет-ної хмари, з якої утворилися планети, і несуть інформа­цію про процеси утворення Сонячної системи.

УРОК 12

Тема уроку. Сонце — наша зоря.

Мета уроку: ознайомити учнів з будовою Сонця та джерелом сонячної енергії; з'ясувати причини сонячної активності, яка виявляється у вигляді плям та хромосферних спалахів; показати значний вплив сонячних процесів на життя нашої планети; зацікавити учнів проблемою ширшого використання сонячного випромінювання як альтернативного джерела енергії.

Тип уроку: комбінований.

Наочні посібники: комп'ютерні програми, відеофільми, фотографії,

слайди, сонячний спектр, спостереження сонячних плям.



План розкриття теми уроку

  1. Визначення основних фізичних характеристик Сонця: раді­
    ус та маса, температура та хімічний склад, сонячна стала та
    світність.

  2. Будова Сонця: фотосфера, хромосфера, корона, конвектив-
    назона, ядро.

  3. Джерело сонячної енергії — термоядерні реакції. Дефект
    маси.

  4. Сонячна активність: магнітне поле та плями, хромосферні
    спалахи, 11-річний цикл сонячних процесів.

  5. Вплив сонячної активності на Землю.

  6. Використання сонячної енергії в народному господарстві.

Загальний коментар

Добре відомий вислів: Сонце — джерело життя на Зем­лі. У біології це пов'язано з тим, що сонячне випромінювання

107

g-BANOHL

Розділ II

є джерелом енергії для процесів фотосинтезу в рослинах, а рос­лини є початковою ланкою основних трофічних (харчових) лан­цюгів у біосфері. В астрофізиці справедливість цього висновку засвідчують ще переконливіші факти. Справа, по-перше, у то­му, що середнє значення енергії фотонів сонячного випроміню­вання — 1,4 еВ (див. задачу 13 із розділу III). Отже, певна кіль­кість сонячних фотонів має енергію в кілька електрон-вольтів, а це енергія електронів в атомах та енергія хімічних, а відтак і біохімічних процесів. По-друге, живі організми — це відкри­ті антиентропійні структури, для функціонування яких потріб­на термодинамічна неврівноваженість навколишнього середо­вища. Така неврівноваженість на поверхні Землі створюється насамперед значною різницею температури поверхні та атмо­сфери Землі (=300 К) і температури сонячного випромінюван­ня (-6000 К).

Дуже важливою обставиною є й те, що Сонце — це найближ­ча до нас зоря і можливість детального вивчення цієї типової зорі головної послідовності має дуже велике значення для ви­вчення зір узагалі. Тому знання основних характеристик Сон­ця (його маси, розміру та світності) важливе не тільки для ви­вчення Сонця як центрального тіла нашої планетної системи, а й з точки зору вивчення зоряного світу, нашої зоряної систе­ми — Галактики. Цікаво, що досі не вдалося знайти іншої зорі, яка в межах похибок визначення була б за всіма основними ха­рактеристиками подібною до нашого Сонця.

Кілька десятиріч однією з найбільш складних проблем ви­вчення Сонця була проблема сонячних нейтрино. Під час пе­ребігу протон-протонного циклу ядерних реакцій перетворен­ня Гідрогену в Гелій утворюються електронні нейтрино. І коли за допомогою спеціальних нейтринних детекторів вдалося ви­міряти потік сонячних нейтрино, то він виявився приблизно втричі меншим від його розрахункового значення. Неодноразо­во робилися спроби пояснити цей факт, при цьому нерідко вони пов'язувалися з досить радикальними змінами в нашому уяв­ленні або про умови та процеси в надрах Сонця, або навіть про основи ядерної фізики. І лише нещодавно проблему сонячних нейтрино було розв'язано.

Відомо, що існують три сорти нейтрино — електронне, мю-онне й таонне. Останні два відповідають ще двом легким час­тинкам (лептонам) — (д, -мезону (мюону) і т -мезону (таону).

108



g-BANOHL

g-BANOHL

Розробки окремих уроків

Теорія вже давно передбачувала нейтринні осциляції, тобто явище спонтанного перетворення одного сорту нейтрино в інші. Але тільки кілька років тому за допомогою астрофізичних спо­стережень астрономи змогли експериментально підтвердити іс­нування цього явища. І як тільки експеримент із вимірювання сонячних нейтрино був поставлений таким чином, що детекту-валися нейтрино всіх трьох сортів, то значення їхнього повного потоку збіглося в межах похибок вимірювання з тим, яким він і мусить бути під час перебігу протон-протонного циклу ядер­них реакцій у ядрі Сонця.

Що стосується використання сонячної енергії в народно­му господарстві, то за сприятливих умов вона може й мусить бути важливим джерелом екологічно чистої енергії. Але ли­ше допоміжним. її суттєве використання можливе в майбут­ньому, після створення потужних орбітальних геліоелектро-станцій.



Т

Сонячна стала; термоядерні реакції; сонячна пляма; дефект маси; фотосфера; хромосферний спалах; корона; сонячний вітер; хромос­фера; магнітна буря; сонячні нейтрино; плазма; зона радіації; кон-вективна зона; протуберанці; світність Сонця.

Відповіді на тести та вправи з підручника «Астрономія-11»

12.1. Д. 12.2. В. 12.3. Б. 12.4. В. 12.5. Б.

  1. Сонце випромінює електромагнітні хвилі завдовжки від
    400 нм (фіолетова частина спектра) до 700 нм (червона
    частина спектра), суміш яких ми називаємо білим світ­
    лом. Але найбільше енергії Сонце випромінює в жов­
    то-зеленій частині спектра на довжині хвилі близько
    500 нм, тому астрономи мають право називати Сонце
    жовтою зорею.

  2. Температура всередині сонячної плями знижується завдя­
    ки сильному магнітному полю, яке зупиняє конвекцію.

  3. Сонячна активність — це явище, пов'язане з хромосфер­
    ними спалахами та зростанням короткохвильового випро­
    мінювання Сонця.

  4. На стан земної атмосфери суттєво впливають хромосферні
    спалахи, які виникають поблизу плям, і пов'язана з цим
    зміна кількості частинок із великою енергією в сонячно­
    му вітрі.

109

Розділ II

Додаткові тести та вправи й відповіді на них

12.1. Температуру на поверхні Сонця можна визначити за допо­


могою:

А. Термометра. Б. Законів Кеплера. В. Спектра Сонця. Г. Закону всесвітнього тяжіння. Д. Закону Гука. Відповідь. В.

12.2. Речовина на Сонці перебуває в такому стані:

А. Твердому. Б. Газоподібному. В. Рідини. Г. Плазми. Д. М'якому. Відповідь. Г.

12.3. Шар Сонця, що випромінює світло, називається:

А. Фотосфера. Б. Корона. В. Хромосфера. Г. Ядро. Д. Зона

радіації.

Відповідь. А.

12.4. Температура в центрі Сонця дорівнює:

А. 6000 К. Б. 10 000 К. В. 15 000 К. Г. 1 500 000 К. Д. 15 000 000 К. Відповідь. Д.

12.5. Температура в плямі знижується, бо:

A. Сонце гасне. Б. На Сонці закінчується ядерне паливо.

B. Магнітне поле гальмує в плямі конвекцію. Г. У плямі


виникає чорна діра. Д. У плямі плавають шматки урану.
Відповідь. В.

12.6. Грануляція у фотосфері Сонця — це вияв:

А. Конвенції. Б. Конвекції. В. Гравітації. Г. Закону Архі-меда. Д. Закону Кулона. Відповідь. Б; Г.

12.7. Джерелом енергії в ядрі Сонця є термоядерні реакції,


у яких «паливом» слугує:

А. Уран. Б. Радій. В.Плутоній. Г. Водень. Д. Гелій. Відповідь. Г.

12.8. Кількість сонячних плям змінюється з періодом:

А. 5 років. Б. З роки. В. 11 років. Г. 19 років. Д. 22 роки. Відповідь. В; Д.

12.9. Температура сонячної корони сягає:

А.2 000 000К.Б.20 000К.В. 10 000К.Г.6000К. Д.2000К. Відповідь. А.



по

g-BANOHL

Розробки окремих уроків

12.10. Магнітна буря — це явище збурення магнітного поля Зем­


лі під дією:

А. Космічних променів із міжгалактичногопростору. Б. Ма­гнітного поля сонячних плям. В. Спалаху на Сонці. Г. По­лярного сяйва. Д. Грозових розрядів в атмосфері Землі. Відповідь. В.

12.11. Чому Сонце на горизонті, коли воно сходить і заходить,
має червоний колір?

Відповідь. Коли Сонце знаходиться на горизонті, то його промені пронизують набагато більший шар атмосфери по­рівняно з кульмінацією. У земній атмосфері відбувається досить сильне поглинання та розсіювання електромагніт­них хвиль у синій частині спектра, тому колір нашого не­ба блакитний. У червоній частині спектра поглинання на­багато менше, тому Сонце на горизонті має червоний колір (див. також задачу 12 із розділу III).

12.12. Коли Сонце заходить, його яскравість зменшується і тоді


неозброєним оком можна побачити сонячні плями. Обчис­
літь мінімальний діаметр плями, яку ще можна було б по­
бачити без оптичних приладів.

Відповідь. Кутовий діаметр плями, яку ще можна побачи­ти на Сонці, має бути не меншою від роздільної здатності ока а>1 . Лінійний діаметр плями має бути не меншим від 50 000 км.

12.13. За допомогою третього узагальненого закону Кеплера об­


числіть масу Сонця.

Розв'язання. MQ — , де а — велика піввісь земної

орбіти; G — гравітаційна стала; Т — період обертання Зем­лі навколо Сонця.

12.14. Наскільки зменшується за ірікмасаСонцявнаслідок тер­моядерних реакцій?

Відповідь. Так званий дефект маси визначають за допомо­гою формули Ейнштейна: AM = —f- , де £_ = 4 ■ 1026 ват —

с2

світність Сонця; с — швидкість світла. За одну секунду маса Сонця зменшується на 4,44 109 кг, а за 1 рік втра­та маси внаслідок термоядерних реакцій становить: = 1,4 1017 кг.



ш

g-BANOHL

Розділ II

12.15. Як довго летять від Сонця до Землі потоки корпускул, що утворились під час потужного хромосферного спалаху? Відповідь. Якщо швидкість корпускулярних потоків ся­гає 20 000 км/с, то через 2 години вони долетять до Землі.

УРОК 13



Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   24




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет