477(030) “1944” ббк 09(4Укр)63. 3 Степан Бoрчук друга спроба підготовки “української радянської енциклопедії”

лючові слова: “Українська Радянська Енциклопедія”, енциклопедичний проект 1944–1947 рр., Федір Бабенко, Микола Бажан, Дмитро Мануїльський, Лазар Каганович, Микита Хрущов.

Проблема першої повоєнної спроби підготовки республіканського енциклопе­дич­ного видання (другої із черги після “скрипниківської” УРЕ 1930-х рр.) не знайшла належного висвітлення в сучасній вітчизняній історіографії. У ширшому контексті “розширення прав союзних республік” 1944-х рр. [12, c.30] розглядає це питання С.Єкельчик , побіжно зауважуючи, що в листопаді 1944 р. більшовицька адміністрація УРСР оголосила “масштабний націєтворчий проект” – двадцятитомну Українську Ра­дян­ську Енциклопедію: “Призначений на головного редактора Мануїльський погодив цю місцеву ініціативу в Москві “з тов. Алєксандровим, який висловив не тільки свою думку, а й думку тов. Малєнкова про те, що така українська радянська енциклопедія якраз на часі”… Республіканські чиновники мали амбітний намір завершити двадцять томів до 1955 р., але 1947 р. їм довелося припинити проект через брак фінансування з Москви” [15, c.69]. Попри лаконічність цього повідомлення цінною є авторська згадка про принаймні усне “добро” на підготовку УРЕ начальника Управління пропаганди і агітації ЦК ВКП(б) Г.Ф.Александрова та секретаря ЦК ВКП(б) і водночас заступника Голови РНК СРСР Г.М.Маленкова.

Дещо докладніше справу підготовки УРЕ 1944– рр. висвітлено в статті аспі­рант­ки Інституту історії України НАН України Т.Демиденко, одначе й вона лише окреслює проблему. Утім, до її статті долучено цінний документальний додаток [14, c.215].

У нашій розвідці зроблено спробу докладніше з’ясувати обставини ініціювання другої спроби видання “Української Радянської Енциклопедії” 1944– рр., процес роз­гортання роботи над проектом, окреслити коло його учасників і причини його дотер­мінового заморожування.

Тридцятого жовтня 1944 р. Рада Народних Комісарів УРСР і ЦК КП(б)У ухвалили поста­нову № 1441 “Про видання Української Радянської Енциклопедії”, яка була оприлюд­нена 15 листопада 1944 р. на шпальтах “Радянської України” [17, c.1]. Метою видання, підготовка якого мала розпочатися вже з 1 листопада 1944 р., визначалося “посилення вих­вання народних мас, особливо партійно-радянських кадрів і інтелігенції в дусі біль­шовизму і радянського патріотизму та мобілізації народу на відбудову державного, економічного і культурного життя України”.

У дусі звичних більшовицьких пропагандистських кліше окреслювалася доку­мен­том й “історіософія” майбутнього енциклопедичного проекту: “В основу УРЕ по­класти наукове, ленінсько-сталінське висвітлення непорушного союзу українського і російсь­кого народів, закономірності перемоги радянської влади на Україні і возз’єд­нання українського народу в єдиній українській радянській державі. В УРЕ потрібно ґрунтовно показати героїчне минуле і культурну спадщину українського народу, особ­ливо відзна­чивши історичне значення приєднання України до Росії; спільну боротьбу українського і російського народів за встановлення радянської влади, вказав­ши, що радянська влада на Україні є здійсненням одвічної мрії українського народу…” [17, c.1].

Цим самим рішенням затверджувалася Головна редакційна колегія УРЕ в складі М.П.Бажана, акад. О.І.Білецького, акад. О.О.Богомольця, проф. А.О.Введенського, акад. К.Г.Воблого, акад. М.С.Возняка, доц. Ф.Ф.Єневича, проф. Г.С.Костюка, акад. О.І.Лей­пунського, К.З.Литвина, Д.З.Мануїльського, акад. Є.О.Патона, проф. М.Н.Пет­­ровського, В.Ф.Старченка та акад. П.Г.Тичини [17, c.1].

Розпорядженням РНК УРСР від 2 січня 1945 р. № 1-р Головній редколегії УРЕ передавалися картотека, бібліотека літератури й усі справи створеної свого часу УРЕ М.Скрипника – В.Затонського 1930 рр., що мали зберігатися в Книжковій палаті УРСР [14, c.216].

Дев’ятого лютого 1945 р. постановою РНК УРСР і ЦК КП(б)У № 212 “Про план видання, кошторис та штати Української Радянської Енциклопедії” було деталізовано поперед­ню ухвалу від 30 жовтня 1944 р.: затверджувався план видання УРЕ в обсязі 10 томів та одного тому настільної енциклопедії загальним накладом 550 тис. при­мір­ників і терміном виходу в п’ять років; передбачалися штати видання на 1945 р. у кіль­кості 79 осіб; уряд республіки мав “просити РНК СРСР доручити Державній штатній комісії при РНК СРСР розглянути та затвердити штати УРЕ” [14, c.219].

Ч
Борчук Степан. Друга спроба підготовки “Української Радянської Енциклопедії” (1944–1947 рр.)
отирнадцятого лютого 1945 р. Голова Ради Народних Комісарів УРСР М.С.Хру­щов звернув­ся з листом до наркома фінансів СРСР і голови Державної штат­ної комісії при РНК СРСР А.Г.Звєрева. У документі йшлося: “Радою Народних Коміса­рів й Центральним Ко­мітетом КП(б)У ухвалено постанову про видання Української Радян­ської Енцикло­педії.

У даний час організаційні заходи завершуються, й редакція УРЕ повинна розпо­чати підготовку матеріалів для видання.

Рада Народних Комісарів УРСР просить розглянути й затвердити штатний розпис для редакції Української Радянської Енциклопедії у складі 79 осіб, з місячним фондом заробітної платні 76,1 тис. руб.” [6, арк.29].

У штатному розписі редакції, крім головної редакції (головний редактор, заступ­ник головного редактора, редактор-організатор, технічний секретар), передбача­лася наявність 16 редакційних відділів: 1) відділ суспільних наук; 2) відділ психології, педа­гогіки, народної освіти; 3) відділ мови, літератури й мистецтва; 4) відділ військових наук; 5) відділ охорони здоров’я та медицини; 6) відділ агробіологічних наук і сільсь­кого господарства; 7) відділ природознавства, точних наук і техніки; 8) літературна редакція; 9) відділ словника (упорядкування слів); 10) коректорський відділ; 11) бібліо­графічно-бібліотечний відділ; 12) відділ художньо-ілюстративного оформлення; 13) тех­нічна редакція; 14) стенографічно-друкарське бюро; 15) бухгалтерія й планова частина; 16) господарська частина [6, арк.30–32].

Утім, Арсеній Григорович Звєрев не відгукнувся (принаймні, за відомими нам документами) на звернення свого українського колеги. Зрештою, кремлівським урядов­цям було не до республіканської енциклопедії УРСР – завершувалася Друга сві­то­ва війна, відбувався повоєнний геополітичний розподіл світу, народне господарство було зруйноване – гроші насамперед були потрібні на відбудову. Підготовка УРЕ в цій си­туації виглядала лише республіканським “клопотом”. Очевидно, саме тому впродовж усього 1945 р. і до початку квітня 1946 р. робочий апарат Редакції УРЕ не був підіб­раний, і робота щодо підготовки видання енциклопедії завмерла [11, арк.27].

Робочий апарат УРЕ в єдиній особі – ученого секретаря доцента Ф.М.Бабенка – був створений лише відповідною ухвалою ЦК КП(б)У від 3 квітня 1946 р. Через десять днів –  13 квітня 1946 р. – під головуванням Президента АН УРСР акад. О.О.Богомоль­ця відбулося перше засідання Редколегії УРЕ. На ньому було розглянуто питання про створення проспекту словника (тематичного плану) УРЕ, склад наукових відділів ре­дак­ції енциклопедії й поточні завдання роботи редколегії. Доповідь про складання проспекту словника зробив член Головної редколегії енциклопедії доцент Ф.Ф.Єневич (1905–) – директор Українського філіалу Інституту Маркса–Енгельса–Леніна при ЦК ВКП(б). Участь в обговоренні доповіді й засад підготовки словника УРЕ взяли, акад. О.О.Богомолець, директор Інституту історії України АН УРСР член-кор. АН УРСР М.Н.Петровський, акад. Л.А.Булаховський, президент Академії архітектури УРСР проф. В.Г.Заболотний, проф. А.О.Введенський, проф. І.Т.Швець, генерал Кула­ков, директор Бібліотеки АН УРСР Ю.О.Меженко та ін. [11, арк.13–14].

У процесі обміну думками редколегія ухвалила такі пропозиції: 1. Просити ЦК КП(б)У та Раду Міністрів УРСР затвердити робочий апарат редколегії в складі 20 за­відувачів науковими відділами й 24 наукових співробітників – редакторів цих відділів і решту технічних працівників за проектом штатів УРЕ. 2. Затвердити засади скла­дання словників. 3. При складанні словників надати перевагу співробітникам АН УРСР. 4. Просити ЦК КП(б)У та Раду Міністрів УРСР затвердити обсяг УРЕ у 20 томів по 60 авторських аркушів кожний. 5. Просити ЦК КП(б)У й РМ УРСР затвердити відпові­дальними редакторами томів майбутнього видання Д.З.Мануїльського, О.О.Бого­моль­ця, М.П.Бажана, К.З.Литвина та І.Д.Назаренка. 6. Добір авторів, замовлення словників покласти на вченого секретаря редакції УРЕ [11, арк.14].

Наступна нарада в справі УРЕ відбулася 26 квітня 1946 р. у заступника Голови Ради Міністрів УРСР М.П.Бажана. На ній було присутнім вузьке коло осіб. Крім господаря кабінету, у нараді взяли участь: відповідальний редактор видання акад. Д.З.Мануїльський, начальник Управління пропаганди і агітації ЦК КП(б)У І.Д.Наза­ренко, завідувач відділу преси ЦК А.Т.Чеканюк, керівник Управління в справах полі­графії УРСР П.Є.Рудий, міністр фінансів УРСР Г.Л.Сахновський, Ф.Ф.Єневич, учений секретар УРЕ Ф.М.Бабенко, головний редактор Політвидаву УРСР І.Д.Білоус [8, арк.32].

Микола Платонович Бажан розпочав нараду із сумної констатації: “Як відомо, вже майже рік минув після того, як винесена постанова Раднаркому про створення Укра­їнської Радянської Енциклопедії… На жаль, мушу сказати, що реалізація поста­нови йшла неприпустимими темпами і зроблено дуже мало. Тільки в цьому місяці робо­та почала активізуватися. Тут великий вплив мали вказівки тов. Мануїльського про роботу по створенню УРЕ. Для всіх нас цілком зрозуміла вага цього питання – полі­тич­на, ідейна і культурна… Основне питання – встановити конституцію видання: чи треба засновувати спеціальне видавництво УРЕ, що має декілька плюсів, чи зробити його відділом Партвидаву при ЦК КП(б)У, що також має плюси…” [8, арк.33–34].

На цій нараді була заслухана доповідь ученого секретаря Ф.М.Бабенка про ро­бо­ту апарату Редколегії УРЕ за три тижні його існування. Доповідач, зокрема, з’ясував, що після попереднього засідання 11 квітня відбулися розмови з усіма особами, висуну­тими на завідувачів відділів редакції, й досягнуто їхньої згоди. Вакантною залишалася лише посада керівника відділу юридичних наук. Були зроблені замовлення співробітни­кам АН УРСР на складання термінологічних словників з окремих розділів енцикло­педії. Першим було замовлено словник з історії України авторитетному співробітникові Інституту історії України АН УРСР Ф.О.Ястребову (1903). Крім того, спільно з дирек­тором Бібліотеки АН УРСР Ю.О.Меженком було сформовано групу бібліотечних працівників – фахівців з бібліографії, які приступили до складання термінологічних словників, на підставі яких були складені “Большая Советская Энциклопедия”, “Малая Советская Энциклопедия”, а також, як, удавшись до езопової мови, висловився Ф.Ба­бенко, “видання українського тритомника” – тобто “Українська Загальна Енцикло­педія” (Львів – Станіславів – Коломия, 1930). Відділи УРЕ вже приступили до роботи. Був складений штатний розпис редакції на 88 осіб, з яких 25 осіб уже дали згоду пра­цю­вати в апараті УРЕ [8, арк.35–36].

Невирішеною проблемою залишалося питання, кому має підпорядковуватися апарат УРЕ – Раді Міністрів УРСР чи республіканському Політвидаву – та якими по­вин­­ні бути посадові оклади редакційних працівників. Президент АН УРСР О.О.Бого­молець пропонував прирівняти за оплатою завідувачів відділів і старших наукових співро­бітників УРЕ до ставок наукових співробітників Академії наук. Проблемною була й справа розташування енциклопедії – робота над нею вимагала окремого примі­щення з кількома десятками кімнат і спеціально обладнаною бібліотекою. Пропонува­лося відійти від первісно визначеного обсягу УРЕ в 10 томів і збільшити його удвічі – до 20 томів (по 60 арк. кожний). Значний обсяг роботи щодо друкування видання та його масовий наклад висував, у свою чергу, питання про друкарню.

Справа кадрового забезпечення редакції УРЕ була визначена лише в загальних рисах і була, швидше за все, на цьому етапі лише декларацією про наміри. Учений сек­ретар енциклопедії не мав зайвих ілюзій: “З кадрами дуже погано. На сьогодні у нас є кандидати на зав. відділів. В основному це товариші, які працюють на досить відпо­відальній роботі і які працювати в цій справі [УРЕ] будуть дуже мало. Таких є 19 чол. Ми подали їх кандидатури на розгляд ЦК.

В
Борчук Степан. Друга спроба підготовки “Української Радянської Енциклопедії” (1944–1947 рр.)
ідносно інших кадрів питання ставиться так: кожний зав. відділом разом з нами мусить підібрати одного чоловіка, і знов-таки ми нічого не можемо сказати, як ми забез­печимо цих людей. Таким чином, основне: кадри, гроші, приміщення” [8, арк.37].

Відповідальний редактор УРЕ Д.З.Мануїльський також підтримав думку доповідача про надзвичайну важливість кадрового забезпечення енциклопедії: “Зараз нам треба підшуковувати кадри. Це наше партійне завдання. Я знаю, що будуть труд­нощі з кадрами, буде нелегко. Коли трудно знайти заввідділу пропаганди в який-небудь Обком партії, то тут ще більші труднощі будуть. Зараз партія повинна взятися за цю справу і кадри підшукати… Таким чином, основне питання – це кадри. Треба зрозу­міти, що цих наукових працівників фінансово потрібно зацікавити. Ставки і гонорар потрібні бути високими. Тоді ми зможемо вибирати кадри. Коли ви дасте матеріальні умови, люди до нас будуть іти” [8, арк.52–53].

Підсумовуючи обмін думками під час наради, М.П.Бажан так резюмував її результати, зробивши наголос, що створювати окреме видавництво УРЕ недоцільно, а відтак наявна лише альтернатива – підпорядковувати редакцію УРЕ або Політвидаву, або Видавництву АН УРСР: “Справа стоїть так: чи то при Політвидаві, чи то при Академії наук. Для Академії наук легше дістати приміщення. Дозвольте резюмувати так: будемо просити тов. Мануїльського поставити перед Президією Академії наук питання про видання УРЕ в системі Видавництва Академії наук з державною цільовою дотацією на це видавництво і заснуванням редакції для видання УРЕ в системі Академії наук. Поскільки питання про Політвидав може бути вирішене після відхилення пропо­зиції про організацію УРЕ при Академії наук, ми про Політвидав зараз нічого питати не будемо.

Ми будемо просити Дмитра Захаровича [Мануїльського] це питання з’ясувати, і після з’ясування дозвольте ще раз скликати нараду” [8, арк.55].

Учасники наради 26 квітня 1946 р. вирішили клопотати перед ЦК КП(б)У й Радою Міністрів УРСР про створення наукового інституту УРЕ при АН УРСР; робо­чому апаратові енциклопедії доручалося підготувати до засідання ЦК КП(б)У й РМ УРСР проекти кошторису й штатів інституту УРЕ [11, арк.15].

Двадцять сьомого травня 1946 р. учений секретар УРЕ Ф.М.Бабенко звернувся з листом до директора Української Книжкової Палати: “Рішенням ЦК КП(б)У і Ради Міністрів УРСР в цьому році поновлена робота над виданням Української Радянської Енцикло­педії. Редакції УРЕ дуже потрібні матеріали, видані і підготовлені до друку редакцією УРЕ попереднього скликання. 1934 р. за наказом Наркомосу УРСР ліквідком всі ці ви­дані матеріали, рукописи, літературу передав Вам на схорону.

Посилаю до Вас свого секретаря т. Васильєву А.П. для з’ясування стану, в яко­му знаходиться все вищезазначене, і можливості використання їх в нашій роботі”.

Принагідно висловлювалося прохання надати зазначеній особі “всебічну допо­мо­гу по терміновому виконанню покладеного на неї завдання” [11, арк.11].

Двадцять першого червня 1946 р. на промовисту адресу “Москва, Кремль, товаришу Сталіну Й.В.” було спрямоване звернення Голови Ради Міністрів УРСР й Першого секре­таря ЦК КП(б)У М.С.Хрущова з приводу підготовки республіканської енцикло­педії. У документі йшлося: “Раднарком УРСР і ЦК КП(б)У 30 жовтня 1944 р. ухва­лили рішення про видання Української Радянської Енциклопедії, якій має нале­жати видатна культурно-політична роль у розвитку радянської культури українського народу.

Видання енциклопедії намічено здійснити у 20-ти томах з орієнтацією, переваж­но, на контингент [читачів] з середньою освітою.

Упродовж часу, що минув з дня постанови РНК УРСР і ЦК КП(б)У, проведена підготовча робота в галузі підбору редакції, керівного наукового персоналу й органі­зації матеріалів для словників. До складу співробітників редакції енциклопедії залучені провідні й найвидатніші наукові кадри Української РСР” [7, арк.54].

І далі, задля “забезпечення подальшого успішного виконання завдань” щодо ви­дання УРЕ, висловлювалися декілька прохань: “1. Дозволити, за прикладом БСЭ, організувати у системі Академії наук Української РСР державний науковий інститут “Укра­­­їнська Радянська Енциклопедія”, поклавши на нього підготовку й видання зазначеної енциклопедії. 2. Поширити на інститут “Українська Радянська Енцикло­педія”, що створюється, дію постанови РНК СРСР від 6.III.1946 р. № 514. 3. Доручити Державній штатній комісії при Раді Міністрів СРСР розглянути й затвердити, за поданням Ради Міністрів УРСР, структуру й штати державного наукового інституту “Українська Радянська Енциклопедія”, що створюється” [7, арк.54–55].

Невідомо, якою була реакція Й.Сталіна на це звернення й чи була взагалі якась формалізована на письмі відповідь. Коротенька контрольна довідка стосовно прохо­дження цього документа лаконічно стверджує: “По письму товарища ХРУЩЕВА Н.С. № 5/52 от 21 июня с/г. на имя товарища СТАЛИНА И.В. об организации в системе Академии наук Украинской ССР института – “Украинская Советская Энциклопедия”.

Вопрос направлен 24.VI-с/г. в Совет Министров СССР тов. Берия Л. П. на рассмотрение. Ст. консультант И.Грубрина. 28.VI-46 г.” [7, арк.56].

Кремль не поспішав з відповіддю на звернення щодо легалізації статусу редакції УРЕ й створення в системі АН УРСР окремого профільного інституту. На ситуацію з енциклопедією негативно вплинула й смерть 19 липня 1946 р. Президента АН УРСР акад. О.О.Богомольця, активного прихильника підготовки республіканської енциклопе­дії зусиллями академічних працівників й у Видавництві АН УРСР.

Тим часом редакція УРЕ як окремий підрозділ поки що працювала у складі Укра­їнського видавництва політичної літератури – Укрполітвидаву – у кількох кімна­тах на вул. Володимирській, 42 в Києві. Поки тривав обмін думками з приводу статусу й перспектив видання УРЕ в середніх і верхніх ешелонах республіканської компартій­ної номенклатури, продовжувалася копітка редакційна робота, зокрема, над укладанням термінологічних словників. Відповідно з рекомендаціями наради в справі УРЕ від 26 квітня 1946 р., формувався штат старших наукових співробітників редакційних від­ділів УРЕ – основних працівників апарату енциклопедії.

Так, 15 травня 1946 р. до відповідального секретаря УРЕ Ф.М.Бабенка звертався з письмовою заявою заввідділу педагогіки УРЕ, заслужений діяч науки проф. С.Чавда­ров: “Прошу зарахувати на посаду старшого наукового співробітника відділу педагогі­ки УРЕ тов. Горбунцову Т.Ю., яка працює старшим науковим співробітником Науко­во-дослідного інституту педагогіки” [10, арк.39]. 16 травня до Редакції УРЕ було відправ­ле­но листа за підписом директора Інституту органічної хімії АН УРСР акад. А.І.Кіп­ріанова: “Прошу зачислить ст[аршего] научн[ого] сотрудника Института органической химии АН УССР кандидата технических наук Б.Г.Савинова на долж­ность ст[аршего] науч­ного сотрудника по отделу химии.

Б.Г.Савинов известен мне как образованный химик с широким кругозором, автор ряда научных работ, популярных статей, брошюр и руководств научно-техни­чес­кого характера.

Б.Г.Савинов – большой аккуратист и это, наряду с его литературным опытом, делает его кандидатуру очень подходящей для работы над изданием Энциклопедии” [10, арк.63–63 зв].

Першого липня 1946 р. до Редакції УРЕ адресував доповідну записку старший науковий спів­робітник редакційного відділу “Архітектура й містобудівництво” проф. С.М.Ко­лотов. У його письмовій заяві з’ясовувалися обставини уповільненого темпу підготовки відповідного термінологічного словника. Певні наголоси в документі навіть були подібними до “націоналістичних” декларацій: “Складання словника для УРЕ з розділу “Архітектура й містобудівництво” гальмується з-за відсутності первинного матеріалу. З питань цього відділу, як і взагалі з питань мистецтва, немає ні спеціальних енциклопедій, ні термінологічних словників. БСЭ, так само, як і інші загальні енциклопедії мало торкаються питань української архітектури й українського мистецт­ва. В зв’язку з цим виникає потреба запровадити додатковий етап роботи перед скла­данням словника” [9, арк.39].

Ц
Борчук Степан. Друга спроба підготовки “Української Радянської Енциклопедії” (1944–1947 рр.)
ей додатковий етап, на думку автора меморандуму, мав полягати в складанні картотеки слів і понять за літературними джерелами й поповненні її відповідним додат­ковим матеріалом. У картках, крім основних відомостей, мало бути зазначені: напря­м змісту поняття або термін, джерело, орієнтовна кількість знаків. Картотека після експертної оцінки й урахування відповідних зауважень повинна була слугувати базою для дру­гого етапу роботи – складання самого словника. На цьому етапі, на думку С.М.Колотова, “слабким місцем буде термінологія”. Тому фахівці відділу потребу­вати­муть лексичної консультації, що, відповідно, ускладнить роботу. З урахуванням вище­на­веденого, пропонувалося запровадити диференційовані розцінки оплати праці за­лежно від складності роботи: друкований аркуш складання картотеки –  500 руб., скла­дання словника –  000 руб [9, арк.39–39 зв].

6 липня 1946 р. до Редакції УРЕ звернувся з листом ректор Київського держав­ного університету ім. Т.Г.Шевченка проф. В.Г.Бондарчук, він же завідувач відділу геології та географії енциклопедії, пояснюючи причини затримки дорученого йому керівництва складанням термінологічних словників з геологічних і географічних наук. Головною перешкодою в цій роботі, на його думку, була відсутність у відділі штатного працівника, який би виконував це завдання. Відтак висловлювалося побажання: “З ме­тою прискорення складання розгорнутих словників прошу Вашого дозволу на доручен­ня цієї роботи окремим фахівцям з оплатою по аркушах тексту, установивши ліміт їм цього у десять друк. аркушів” [9, арк.38].

Сімнадцятого липня 1946 р. доповідні записки із супровідним листом ученого секретаря УРЕ Бабенка були спрямовані членові Президії Редколегії УРЕ М.П.Бажану, який наклав резолюцію: “Згоджуюсь щодо оплати в межах, яка встановлена практикою словникової роботи в інших республіках. М.Бажан” [9, арк.37].

На думку Т.Демиденко, яка опирається на пізніше (1957 р.) свідчення тогочас­ного члена Редакційної колегії УРЕ Ф.Ф.Єневича, занадто активне розгортання роботи над республіканським енциклопедичним проектом на той час не знайшло під­трим­ки в ЦК ВКП(б) і “автоматично, без письмового розпорядження, було припинене: при­наймні жодних свідчень про це виявити не вдалося” [14, с.216].

Одначе таке твердження не зовсім коректне. Принаймні звіт Вченого секретаря УРЕ М. Бабенка про роботу Редакції УРЕ упродовж 3 квітня 1946 р. –  березня 1947 р. у своїй заключній частині розпочинається з такої пропозиції: “В зв’язку з постановою ЦК ВКП(б) про припинення роботи Української Радянської Енциклопедії вважаю за доцільним просити ЦК КП(б)У: 1. Видати рішення про припинення роботи робочого апарату УРЕ з 15.03.1947 р., зобов’язавши всі установи, що нижче перелічені, до цього терміну прийнять від УРЕ всі справи, бібліотеку та словники і розрахуватись з авто­рами. 2. Всі виготовлені словники та картотеку до них передати Академії наук УРСР для використання за вказівками ЦК КП(б)У. 3. Бібліотеку УРЕ передати бібліо­теці Академії наук УРСР. 4. Робітників УРЕ надіслати, по ліквідації установи, на відповідну роботу. 5. Зобов’язати Укрполітвидав прийняти від УРЕ все листування та грошеві документи [...]” [11, арк.27]. (виділення наше. – Авт.).

Отже, як видно з процитованого документа, останнє слово в українській енци­клопедичній справі, принаймні 1947 р., сказав Кремль, аморфний ЦК ВКП(б) й у першу чергу особисто Й.Сталін. Маємо й конкретну дату –  березня 1947 р.

Одначе робота над республіканським енциклопедичним проектом тривала й піс­ля цієї рубіжної дати. Очевидно, йшлося про боротьбу впливів серед “української” партноменклатури й прагнення М.Хрущова залишити за собою останнє слово у цьому питанні.

Дев’ятнадцятого червня 1947 р. учений секретар УРЕ Ф.Бабенко “за вимогою” відділу науки Управління пропаганди і агітації ЦК КП(б)У “для підготовки питання до засідання ЦК КП(б)У” подав пакет документів щодо утворення Наукового інституту Української Радян­ської Енциклопедії при Академії наук УРСР (проект постанови Ради Міністрів УРСР і ЦК КП(б)У, загальний кошторис витрат по виданнях УРЕ на 1947– рр., калькуляція видань УРЕ на 1947– рр., пояснювальна записка до штатного розкладу Інсти­туту УРЕ, штатний розклад Інституту УРЕ, довідка про потребу приміщення для Інституту УРЕ, проект постанови ЦК КП(б)У “Про редакторів відділів УРЕ” та ін.) [2, арк.1–25].

Згідно з проектом постанови РМ УРСР і ЦК КП(б)У “Про утворення Наукового інституту Української Радянської Енциклопедії при Академії наук УРСР”, на інститут покладалася підготовча та наукова й редакційна обробка матеріалів по виданню основ­ної, настільної енциклопедій та лексичних словників. Друк енциклопедії та словників мало забезпечувати Видавництво АН УРСР [2, арк.2].

Представницьким (за нечисленними винятками партноменклатури) виглядав і список редакторів наукових відділів УРЕ: 1) відділ марксизму-ленінізму, історії ВКП(б) і КП(б)У – К. З. Литвин; 2) відділ історичних наук – чл.-кор. АН УРСР М.Н.Петров­сь­кий; 3) відділ економічних наук – акад. АН УРСР К.Г.Воблий; 4) відділ філософських наук – Ф.Ф.Єневич; 5) відділ військових наук – ген. Савков; 6) відділ юридичних наук і радянського будівництва – проф. В.Г.Бошко; 7) відділ педагогічних наук і культурного будівництва – проф. С.Чавдаров; 8) відділ мистецтва – акад. АН УРСР О.Є.Корнійчук; 9) відділ літератури – акад. АН УРСР О.І.Білецький; 10) відділ лінгвістичних наук – акад. АН УРСР Л.А.Булаховський; 11) відділ механіко-математичних наук – проф. М.М.Бого­любов; 12) відділ фізико-хімічних наук – акад. А.І.Кіпріанов; 13) відділ геолого-географічних наук – проф. В.Г.Бондарчук; 14) відділ археологічних наук – акад. АН УРСР П.П.Єфіменко; 15) відділ біологічних наук – акад. АН УРСР Д.К.Третья­ков; 16) відділ медичних наук і охорони здоров’я – проф. В.П.Комісаренко; 17) відділ технічних наук, промисловості і шляхів сполучення – проф. І.Т.Швець; 18) відділ агрономічних наук і сільського господарства – чл.-кор. АН УРСР П.А.Вла­сюк; 19) відділ архітектури і містобудівництва – акад. Академії архітектури УРСР В.Г.Заболотний [2, арк.10].

Поки що не з’ясовано, чи розглядалося питання про утворення Інституту УРЕ на засіданні ЦК КП(б)У, але робота редакції енциклопедії ще тривала до осені 1947 р. Ще план роботи редакції на жовтень 1947 р. свідчить про її функціонування у здавалось би звичному режимі, але вже план на листопад 1947 р. містить пункти, які свідчать про припинення роботи й ліквідацію справ: “Підготувати до здавання майно, докумен­тацію. – Термін – /ХІ-47 р.”; “Підготувати до здавання бібліотеку, словники, карто­теку… Термін – /ХІ-47 р.” [3, арк.10–11]. Останній збережений в архівах документ ре­дак­ції УРЕ датується 1 грудня 1947 р. Це акт комісії з перевірки діловодства енци­клопедії станом на 17 листопада 1947 р., яка була створена за розпорядженням ученого сек­рета­ря УРЕ Ф.М.Бабенка (саме йому 13 грудня 1947 р. було передано третій примірник цього документа) [4, арк.42–43].

Кремлівське рішення про припинення роботи редакції Української Радянської Енциклопедії цілком вписувалося у контекст тогочасних подій в УРСР. Й.Сталіна дратували інформації Першого секретаря ЦК КП(б)У й Голови Ради Міністрів УРСР М.Хрущова про голод 1946– рр. у республіці. Як пригадував Микита Сергійович: “Він [Ста­лін] вважав, нібито я піддаюся місцевому українському впливові, що на мене чиниться такий тиск і я став ледь не націоналістом, який не заслуговує довіри” [18, с.11].

1. 
   Центральний державний архів вищих органів влади та управління України ( ЦДАВО України), ф. 2, оп. 7, спр. 3. – 39 арк.
   
2. 
   ЦДАВО України, ф. 2, оп. 7, спр. 10. – 25 арк.
   
3. 
   Там само, спр. 13. – 11 арк.
   
4. 
   Там само, спр. 14. – 43 арк.
   
5. 
   Там само, спр. 2096. – 68 арк.
   
6. 
   Там само, спр. 2747. – 29 арк.
   
7. 
   ЦДАВО України, ф. 2, оп. 7, спр. 3927. – 54 арк.
   
8. 
   Там само, спр. 3959. – 32 арк.
   
9. 
   ЦДАВО України, ф. 4750, оп. 1, спр. 3. – 11 арк.
   
10. 
    Там само, спр. 9. – 39 арк.
    
11. 
    Там само, спр. 13. – 27 арк.
    
12. 
    Гриневич В. А. Утворення Наркомату оборони УРСР у 1944 р.: з історії однієї політичної гри / В. А. Гриневич // Український історичний журнал – 1991. – № 5. – С. 29–37.
    
13. 
    Гриневич В. А. Утворення Народного комісаріату закордонних справ Української РСР: проекти і реалії (1944–1945 рр.) / В. А. Гриневич // Український історичний журнал – 1995. – № 3. – С. 35–46.
    
14. 
    Демиденко Т. Маловідомі сторінки з історії української енциклопедистики: Спроба відродження проекту УРЕ у 1944–1947 рр. / Т. Демиденко // Український історичний збірник; [НАН України. Інститут історії України, Рада молодих вчених; редкол.: Т. В. Чухліб (голов. ред.) та ін.]. – К. : Ін-т історії України НАН України, 2009. – Вип. 12. – С. 215–224 (додаток “Документи”. – С. 218–224).
    
15. 
    Єкельчик С. Імперія пам’яті: Російсько-українські стосунки в радянській історичній уяві / С. О. Єкельчик; [авториз. перекл. з англ. М. Климчука та Х. Чушак за ред. М. Климчука]. – К. : Критика, 2008. – 303 с.
    
16. 
    Лозицький В. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918–1991) / В. С. Лозицький. – К. : Генеза, 2005. – 368 с.
    
17. 
    Про видання Української Радянської Енциклопедії: Постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У // Радянська Україна. – 1944. – 15 листопада. – № 224 (7545). – С. 1.
    
18. 
    Хрущев Н. С. Время. Люди. Власть. [Воспоминания в 4-х кн.] / Н. С. Хрущев. – М. : Информационно-издательская компания “Московские новости”, 1999. – Кн. 2. – 210 с.
    
19. 
    Шаповал Ю. Микита Хрущов, Лазар Каганович і голод 1946–1947 рр. в Україні / Ю. І. Шаповал // Шаповал Ю. Україна ХХ ст.: Особи та події в контексті важкої історії. – К. : Генеза, 2001. – 560 с.