Анекдоти про студентів, коротко з гумором про студентське життя Якщо ви студент, то

Склад:

Склад:

Склад:

Дістати курочку з холодильника. Понюхати. Викинути.

Напроситися до сусідів на млинці.
Бутерброд "День і Ніч":

Cклад:

- Студенти, які навчаються із задоволенням;

- Студенти, які навчаються без задоволення;

- Студенти, які із задоволенням не навчаються.

(Скорочено)

Після 1876 року, коли Ніколас Августін Отто запатентував двигун внутрішнього згорання, багато тямущих людей працювали над його вдосконаленням. І, можливо, Карл Бенц, котрий народився в невеликому селищі біля міста Карлсруе, залишився б одним із багатьох безіменних механіків та інженерів того часу, імена яких зараз знають тільки архіваріуси. Але доля вирішила інакше.

У 1871 році Карл, працюючи в мостобудівній фірмі в Мангеймі, одружився з енергійною дівчиною Бертою Рінгент. Девізом молодої сім'ї стали слова: «Віра, надія і боротьба». І нині багато істориків цілком серйозно вважають, що саме Берта вивела автобудування на велику дорогу. От як згадував про це сам Карл Бенц: «У мене викрали мій автомобіль! Їх було троє, діяли вони погоджено і дружно. У мій автомобіль вони були закохані так само, як я сам. Але вони вимагали від нього більше, ніж я... Вони хотіли випробувати викрадений автомобіль, проїхати на ньому 180 кілометрів по нерівній дорозі. Компанія з бродяжницькими схильностями складалася з моєї дружини й обох синів». Історія викрадення — переломний момент у житті і кар'єрі Бенца і вже тому заслуговує докладної розповіді.

У 1885 році Карл продемонстрував бюргерам Мангейму свій триколісний саморушний екіпаж із бензиновим двигуном. Проте новинка викликала не стільки інтерес, скільки роздратування. Коли Бенц вирішив проїхати по місту, шум мотора перелякав коня м'ясника. Кінь поніс, розсипавши по дорозі вантаж. Щоб зам'яти скандал, Карл купив зіпсований товар, поставив автомобіль під навіс і почав його удосконалювати.

Машину «викрали» раннім літнім ранком 1888 року, коли її творець спав. Старший син Євген сів за кермо, поряд із ним мати, ззаду — молодший брат. Вони поїхали до родичів у маленьке містечко Пфорцхейм. Втім, це був лише привід. Пригод і хвилювань у дорозі було більше ніж достатньо. У той час бензин можна було купити тільки в гасових лавках, де його продавали як засіб для чищення одягу від плям. Несправності доводилося усувати підручними засобами — для прочищення засміченого бензопроводу Берта використовувала довгу капелюшну шпильку, а стрічку від капелюшка — для закріплення деталей системи запалення. Кожного разу, спускаючись під гору, мати хвилювалася за хлопчиків — раптом зіпсується дерев'яне гальмо. Доводилося не раз зупинятися і просити сільських шевців наново оббивати його шкірою. Ланцюги приводу задніх коліс витягнулися і почали зіскакувати із зубців зірочок. Довелося зупинитися ще й у кузні. Але за всі свої хвилювання і поневіряння мандрівники були винагородженні з лишком. Жителі Пфорцхейма збігалися натовпами, щоб подивитися на триколісний «безкінний віз». Про дальній автопробіг Берти дізналася вся Німеччина, преса звернула серйозну увагу не тільки на її подорож, але й на автомобіль Карла Бенца. З того часу і почався його шлях до слави і успіху. Адже раніше все було інакше.

Перший автомобіль Бенца, зроблений у 1885 році, був триколісним двомісним екіпажем на високих колесах зі спицями. На нього Бенц поставив свій новий чотиритактний бензиновий мотор із водяним охолодженням потужністю 0,9 л.с. Циліндр розташовувався горизонтально над віссю величезних задніх коліс і приводив їх у рух через одну ремінну і дві ланцюгові передачі. Великий, горизонтально розташований маховик знаходився під двигуном. Він з'єднувався з колінвалом конічною передачею і використовувався для створення рівномірного обертання та запуску мотора. Електричне запалення живилося від гальванічної батареї — це було більш довершене рішення, ніж гартівні трубки Готліба Даймлера, що працював паралельно і незалежно від Бенца (фірми об'єдналася тільки в 1926 році, утворивши компанію «Даймлер-Бенц АГ»). На відміну від дерев'яного візка Даймлера автомобіль Бенца мав раму, спаяну з металевих трубок. Машина розвивала сміхотворну за нашими мірками швидкість — 16 км/год, але на ті часи це була вельми прогресивна конструкція.

З 1888-го року Карл почав демонструвати свої машини на міжнародних автомобільних виставках, проте справи йшли так собі. Широка популярність прийшла до Бенца лише після п'ятиденної подорожі його дружини. До речі, історики вважають його першим у світі автопробігом. Як і автомобіль Бенца, подорож Берти теж стала надбанням історії.

У 1893 році Бенц створив чотириколісний автомобіль, запатентувавши власну шкворневу систему повороту керованих коліс. Вони поверталися поодинці, а не цілком на загальній осі — це було черговою технічною перемогою Бенца. Відкритий двомісний екіпаж на високих колесах із повністю закритим моторним відсіком, в якому розміщувався одноциліндровий трилітровий движок потужністю близько трьох «коней», був улюбленим творінням Бенца. Недаремно він назвав його Viktoria — «перемога». Після створення «Вікторії» справи фірми налагодилися. Бенц вирішив створити серію екіпажів, додавши до могутньої «Вікторії» легку модель «Вело» (покращений чотириколісний варіант першого триколісного екіпажа). «Вело», який випускався з 1894 року, був, як вважають, першим серійним автомобілем (за три роки було виготовлено 381 авто). «Бенц Вело», що з'явився в Росії у 1894 році, став прообразом першого вітчизняного автомобіля, побудованого два роки опісля Є.Яковлевим і П.Фрезе.

Але все це цікаво тільки фахівцям. Безумовно, технічний талант Карла, його невпинна боротьба за новизну, продуманість і якість машин були тією основою, на якій стояла фірма. Проте її зоряною годиною стала і назавжди залишиться подорож Берти. А зараз про роль випадку в історії. Австрійці вважають, що батьком-засновником автомобілебудування був не Бенц, а їх співвітчизник Зігфрід Маркус, автомобіль якого експонується у віденському технічному музеї, недавно взятий під охорону держави, — в реєстрі державних пам'ятників Австрії йому присвоєний номер 3848/2001. Потужність його двигуна складає 0,75 л/с, створений він у період між 1875 і 1889 роками. Точніше датувати рік народження, можливо, дозволить ретельне вивчення основних вузлів двигуна і шасі. Поки ж напевно відомо лише одне — конструкція Маркуса дійсно є найстарішим автомобілем, що зберігся до наших днів.

Автомобільний журнал Clean Green Cars нарешті опублікував результати дослідження їх експертів. Метою даного дослідження було виявити найбільш екологічно "чистих" і "брудних" автовиробників світу.

В ході дослідження експерти порівнювали співвідношення технічних характеристик різних марок автомобілів і їх рівень забруднення атмосфери. При обчисленні рівня забруднення автомобілів експерти в першу чергу виявляли рівень викиду оксидів азоту, вуглекислого газу та твердих частинок в атмосферу. За заявою головного редактора журналу Clean Green Cars автовиробники прагнуть досягти максимально низького рівня викиду CO2, який є головним винуватцем глобального потепління в атмосферу. Але все ж таки експерти з Clean Green Cars вважають, що й інші речовини є винуватцями забруднення атмосфери, і вони на їхню думку можуть виявитися набагато більш шкідливими ніж CO2.

Дослідження тривало шість місяців, за які експертам із Clean Green Cars все ж таки вдалося скласти рейтинг найбільш "безпечних" і "небезпечних" автовиробників для навколишнього середовища нашої планети. Отже, у списку "безпечних" і чистих автовиробників виявилися: MINI, Fiat, Hyundai, Suzuki і Toyota. А у списку "небезпечних", тобто найбільш шкідливих для навколишнього середовища автовиробників, виявилися концерни Mercedes-Benz, Chrysler, Subaru, Land Rover і Jeep.

У липні 2007 року один із дилерських автоцентрів Розуелла, Нью-Мексіко (США), випустив 50 тисяч квитків моментальної лотереї з головним призом у 1000 доларів. Малося на увазі, що головний приз містить 1 квиток із 50 000. Але при друці лотерейних квитків у друкарні Atlanta-based Force Events Direct Marketing Co. була допущена помилка.

В результаті вийшло, що нібито 50 000 чоловік стали щасливими володарями призу в 1000 доларів. Прекрасно розуміючи, що виплатити суму в 50 мільйонів доларів нереально, та і начебто як фірма і не зобов'язана, ділерський центр запропонував усім, хто виграв, обміняти «неправильно надруковані» лотерейні квитки на карти дарунків $5 Wal-mart, які обійшлися фірмі в 250 тисяч доларів. Після того, що сталося, Force Events, щоб хоч якось заспокоїти невдоволених громадян, випустила лотерейні квитки з головним призом у 5000 доларів, пізніше ще 20 серій лотерейних квитків з головним призом у 1000 доларів.
За матеріалами: http://cikavo.com.ua/najdorozhchi-pomylky-v-istoriji.html
Дизайн
Найнезвичайніші будівлі зі всього світу

“Цей божевільний, божевільний світ”, — скажете ви, коли побачите ці дивні й навіть шокуючі будинки. Адже в них живуть звичайні люди, знаходяться виставкові центри й офіси. Вся справа в тому, що проектували ці будівлі талановиті архітектори з безмежною, а іноді й божевільною фантазією, мета яких — створити серед мільйонів будинків такий, який виділявся б не тільки в масштабах країни, але й усього світу. Пропонуємо вашій увазі незвичайну, на наш погляд, добірку.

• 
  Розробка дизайну флаконів і упаковки — працемістка і дорога: одна форма для штампування флаконів може коштувати до $100 000. Тому багато парфюмерних компаній удаються до послуг постачальників уже готових флаконів, в які вносять незначні зміни, — грають на кольорі скла, його матуванні, ковпачках.
  
• 
  Знаменитий логотип «Chanel №5» — дві літери «C», одна з яких перевернута, вперше з'явився у 1921 р. на пляшці «Chanel №5».
  

За матеріалами: http://lambre.by/parfum/parfum_interesting.htm

Василь Кандинський не тільки стояв у джерел виникнення абстракціонізму, але був також і теоретиком мистецтва, поетом, мислителем. У своєму трактаті "Про духовне у мистецтві" він розробив теорію форми, відповідно до якої кожен колір, лінія, геометрична фігура може викликати в людини найрізноманітніші асоціації.

"Я міг би порівняти абсолютно зелений колір зі спокійними, протяжливими, середніми тонами скрипки. Глибокий зелений колір залишає після себе передчуття, очікування нового енергійного запалення. Білий колір діє на нашу психіку, як велика безмовність, що для нас абсолютно. Внутрішньо воно звучить, як незвучання, що досить точно відповідає деяким паузам у музиці... Це безмовність не мертва, вона повна можливостей. Білий колір звучить, як мовчання, що може бути раптово зрозумілим. Так, можливо, звучала земля в часи льодовикового періоду. Чорний колір внутрішньо звучить, як Ніщо без можливостей, як мертве. Ніщо після вгасання Сонця, як вічна безмовність без майбутності й надії. Представлене музично, чорне є повною заключною паузою, після якої продовження подібно початку нового світу, тому що завдяки цій паузі завершене закінчено назавжди - коло замкнулося. Чорний колір є щось згасле, начебто вигоріле багаття, щось нерухливе, як труп, до всього байдужий. Це якби безмовність тіла після смерті, після припинення життя. Із зовнішньої сторони чорний колір є найбільш беззвучною фарбою, на тлі якої всяка інша фарба, навіть найменш звучна, звучить сильніше, точніше.

Інакше з білим кольором, на тлі якого майже всі фарби втрачають чистоту звучання, а деякі зовсім розтікаються, залишаючи після себе слабке, знесилене звучання. Недарма чиста радість і незаплямована чистота одягаються в білий одяг, а найбільша й найглибша скорбота - у чорний, чорний колір є символом смерті. Рівновага цих двох фарб, що виникає шляхом механічного змішування, утворить сірий колір. Природно, що виникла в такий спосіб фарба не може дати ніякого зовнішнього звучання й ніякого руху. Сірий колір беззвучний і нерухливий, але ця нерухомість має інший характер, чим спокій зеленого кольору... Сірий колір тому є безнадійна нерухомість. Чим темніший сірий колір, тим більша перевага задушливої безнадійності. При висвітленні у фарбу входить щось подібне до повітря, можливість подиху, і це створює елемент прихованої надії.

Синій - типово небесний колір. При сильному його поглибленні розвивається елемент спокою. Поринаючи в чорне, він набуває призвуку нелюдського суму. Він стає нескінченною поглибленістю у стані зосередженості, для якого кінця немає й не може бути. Переходячи у світле, до якого синій колір теж має менше схильності, він набуває більш байдужого характеру і, як високе блакитне небо, робиться для людини далеким і байдужим. Чим світлішим він стає, тим він більш беззвучний, поки не перетворений у стан безмовного спокою - не стане білим. Блакитний колір, представлений музично, схожий на флейту, синій - на віолончель і, роблячись усе темніше, на чудесні звуки контрабаса; у глибокій, урочистій формі звучання синього можна зрівняти з низькими нотами органа.

У матеріальній формі червоний колір дуже багатий і різноманітний. Уявіть собі тільки всі тони від ясних до найтемніших: червоний Сатурн, кіноварно-червоний, англійський, червоний, краплак! Цей колір у достатній мері має можливість зберігати свій основний тон і в той же час створювати враження характерної теплої або холодної фарби. Світлий теплий червоний колір (Сатурн) має подібність із середньо-жовтим кольором... і викликає відчуття сили, енергії, спрямованості, рішучості, радості, тріумфу і т.д. Музично він нагадує звучання фанфар із призвуком труби - це завзятий, нав'язливий, сильний тон. Червоний колір у середньому стані, як кіновар, набуває сталості гострого почуття, він подібний до рівномірно палаючої пристрасті, це впевнена в собі сила, яку нелегко заглушити, але яку можна погасити синім, як розпечене залізо - остудити водою. Цей червоний колір взагалі не переносить нічого холодного і втрачає при охолодженні у звучанні й змісті.

У порівнянні з жовтим кольором Сатурн і кіновар за характером подібні, от тільки спрямованість до людини значно менша. Цей червоний колір горить, але більше всередині себе. Він майже зовсім позбавлений трохи божевільного характеру жовтого кольору. Тому цей колір користується, схоже, більшою любов'ю, ніж жовтий. Ним охоче й часто користуються у примітивному народному орнаменті, у національних костюмах. Затемнення чорним небезпечне, тому що мертва чорність гасить горіння і зводить його до мінімуму. Але в цьому випадку виникає тупий, жорстокий, мало схильний до руху коричневий колір, у якому червоний звучить, як ледь чутне кипіння. Проте з цього зовнішнього звучання виникає внутрішньо потужне звучання. При правильному застосуванні коричневої фарби народжується невимовна внутрішня краса - стриманість. Червона кіновар звучить, як туба - отут можна провести паралель із сильними ударами барабана. У затемненому червоному кольорі відчувається елемент тілесності. Цей колір нагадує середні й низькі звуки віолончелі, несучий елемент пристрасті. Коли холодний червоний колір - світлий, він набуває ще більше тілесності, але тілесності чистої, і звучить, як чиста юнацька радість, як свіжий, юний, зовсім чистий образ дівчини. Цей образ можна легко передати музично чистим, ясним співом звуків скрипки. Чисті, радісні, часто наступні один за одним звуки дзвіночків називаються по-російськи "малиновим дзвоном ". Цей колір, що стає інтенсивним лише з домішкою білої фарби, - улюблений колір суконь молодих дівчат.

Теплий червоний колір, посилений родинним жовтим, дає жовтогарячий... Він схожий на людину, переконану у власних силах і викликає тому відчуття виняткового здоров'я. Цей колір звучить, як середньої величини церковний дзвін, що призиває до молитви "Angelus", або ж як сильний голос альта, як альтова скрипка, що співає ларго. Як жовтогарячий колір виникає шляхом наближения червоного кольору до людини, так фіолетовий, що має в собі схильність віддалятися від людини, виникає в результаті витиснення червоного синім. Але це червоне, що лежить в основі, повинне бути холодним, тому що тепло червоного не допускає змішування з холодом синього (ніяким способом), - це вірно й в області духовного. Отже, фіолетовий колір є охолодженим червоним, як у фізичному, так і в психологічному змісті. Він має тому характер чогось хворобливого, згаслого, несе в собі щось сумне. Не випадково цей колір вважається таким, що пасує сукням бабусь. Китайці застосовують його для жалобного вбрання. Його звучання подібне до звуків англійського ріжка, сопілки, й у своїй глибині - з низькими тонами дерев'яних інструментів (наприклад, фагота)"...

За матеріалами: www.ostriv.in.ua

У найближчі десятиліття в наше повсякденне життя прийде багато революційних наукових рішень - надзвукова цивільна авіація, штучне м'ясо і глобальний контроль над кліматом. Освоєння космосу, створення комп'ютера і розшифровка ДНК стали найважливішими науковими відкриттями XX століття, який, на думку більшості вчених, був найреволюційнішим за всю історію людства. Однак XXI століття обіцяє стати не менш вагомим.

У найближчі десятиліття стануть реальністю й інші абсолютно фантастичні, з точки зору звичайної людини, речі. Кореспондент проаналізував прогнози вчених і пропонує читачам поглянути на деякі з чудес, які стануть частиною повсякденності в найближчі 10-15 років.

Про механізми впливу на клімат - так званої технології геоінженерингу - писали дуже багато фантасти. Першим, хто виніс відносно реалістичну пропозицію з оптимізації клімату, був голландський фізик, нобелівський лауреат Пол Крутцен. Він висловив ідею про запуск у верхні шари атмосфери хмар з частинок сірки, здатних відбивати сонячне світло назад у космос і таким чином охолоджувати планету. Слідом за Крутценом свої ідеї почали висувати й інші вчені.

Так, група американських фізиків пропонує по всьому світу здійснювати в промислових масштабах захоронення вуглекислого газу в більш не використовуваних нафтових свердловинах. Британський інженер Марк Кепрон пропонує вирощувати особливі водорості, а потім закопувати їх у землю в особливі порожнини, які він називає "геотермальними заводами". Водорості будуть споживати вуглекислий газ, натомість виробляючи метан. Його, у свою чергу, можна вловлювати і використовувати в енергетиці.

Американський учений Тім Крюгер пропонує наситити світовий океан великою кількістю вапна, завдяки чому той почне поглинати більше вуглекислого газу і знизить парниковий ефект. Вчені переконані, що більшість їхніх ідей можуть бути реалізовані вже в найближчі десятиліття і дозволять істотно вплинути на клімат Землі.
За матеріалами: http://www.nenc.gov.ua/871.html
Екологія життя
Кожній юрті - сонячну батарею!

Широко поширена думка, що все екологічне пов’язане з певними обмеженнями комфорту людини. Але це не завжди так, яскравим прикладом є програма «10 000 сонячних юрт», мета якої полягає в забезпеченні чабанів Монголії електроенергією від сонячних батарей.

Програма діє вже досить давно і є актуальною на даний момент. Це урядова програма, в якій співпрацюють Монголія та Республіка Тува. Як і в Монголії, у Туві проект впровадження сонячної енергетики головним чином розрахований на електрифікацію віддалених чабанських стоянок.

Комплектуючі до установок замовляються в Німеччині та Китаї, виробництво сонячних батарей налагоджено в Монголії. «Кінцева ціна однієї батареї поки не відома. Щоб здешевити товар, комплектуючі будуть ввозитися безпосередньо в Туву, минаючи територію Монголії. Збір батарей здійснюватимуть також у нас. Із монгольською стороною обговорювалася і надійність комплектуючих. У Китаї ринок настільки насичений товарами, що знайти потрібний за прийнятною ціною можна завжди», - пояснює Карім Сагаан-оол, міністр промисловості та енергетики Республіки Тува.

Сонячні батареї допоможуть зробити життя чабанів більш комфортним. Потужність однієї установки варіюється від 100 Вт до 8 кВт, залежно від конфігурації.
За матеріалами: http://www.eco-live.com.ua/content/blogs/kozhniy-urti-sonyachnu-batareu
Економіка повинна бути екологічною

Зараз астрономами ще не виявлено планети, куди людство могло б переселитись від наслідків кліматичної катастрофи. Поки політики обговорюють у Копенгагені, як запобігти змінам клімату, експерти міркують, як повинна змінитися економіка.

Більше року тому експерти ООН запропонували глобальну реформу економіки: екологічність замість споживчого підходу, технології, які не пов’язані з викидами парникових газів, а також розумний розподіл глобальних ресурсів. Така реформа допомогла б запобігти кліматичній катастрофі й стала б справжньою революцією в економіці. Якщо вчасно не скоротити обсяги викидів CO2 , то процес змін уже неможливо буде зупинити: льодовики почнуть танути, Амазонка пересохне, через посуху мільйони людей стануть біженцями.

Глобалізація означає, що всі перебувають в одному човні, тому вирішувати кліматичні проблеми потрібно спільно. Переговори в Копенгагені охоплюють не тільки питання технологій і економіки. Вони стосуються політичної економії понад 190 країн і шести з половиною мільярдів людей. Ми всі повинні працювати спільно, щоб перебороти ці зміни. Теперішні наші рішення вирішать наше майбутнє.