Безлюдний роман олександрович
жүктеу/скачать 0.85 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- ЗМІСТ ВСТУП
- В АМЕРИКАНСЬКИХ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ ………… 62
- ВИСНОВКИ
- “Виховні технології розвитку життєвої компетентності підлітків з особливими потребами в США” . Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
- Наукова новизна одержаних результатів
- Практичне значення одержаних результатів
- Апробація результатів дисертації.
- Структура та обсяг дисертації.
Для заказа доставки данной работы воспользуйтесь поиском на сайте по ссылке: http://www.mydisser.com/search.htmlМ 
     іністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини На правах рукопису БЕЗЛЮДНИЙ РОМАН ОЛЕКСАНДРОВИЧ УДК 376 (73) ВИХОВНІ ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ ЖИТТЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПІДЛІТКІВ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В США
на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Науковий керівник: Побірченко Наталія Семенівна, доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України Умань – 2012 ЗМІСТ
ВСТУП Актуальність теми. Згідно з демократичними та гуманістичними світовими стандартами, новою світоглядною парадигмою світового співтовариства у ХХІ ст. постає концепція єдиного суспільства, що об’єднує людей з різноманітними потребами. Формується нова соціально-культурна і освітньо-виховна норма – повага і підтримка дітей з особливими потребами. Більше того, забезпечення потреб дитини, створення умов для її повноцінного розвитку – один з найважливіших пріоритетів політики кожної держави і моральний обов’язок кожного громадянина. Дитина з особливими потребами має сприйматися не як пасивний член суспільства, а як особистість, здатна до розвитку, яка має право на задоволення власних життєвих потреб, особистість, яка, інтегруючись у суспільство, також забезпечує і його благополуччя. Актуальність зазначеної проблеми визначається активізацією соціальної та освітньої політики в Україні в напрямі гуманізації та демократизації суспільства, відродження духовності й національної свідомості, розвитку техніки й технологій, інтелектуалізації праці, що потребує створення для дітей з особливими потребами таких виховних технологій та життєвих умов, за яких вони могли б успішно реалізувати свої загальнолюдські права, стати корисними громадянами своєї держави, освіченість і соціальний статус яких задовольнятиме їхні потреби і бажання, дасть їм змогу відчувати себе повноправними членами суспільства. Виняткової уваги щодо формування життєвої компетентності потребують підлітки з особливими потребами, адже їм у найближчому майбутньому вступати в доросле життя і свідомо брати участь у соціальному розвитку суспільства. Проблема формування життєвої компетентності дітей та підлітків з особливими потребами предметом спеціального наукового аналізу стала у першій третині ХХ ст., коли вчені різних країн світу почали розглядати її як особливу і невід’ємну складову розвитку демократичного суспільства, зокрема й освітнього простору загалом. У монографіях, дисертаціях та інших наукових працях українських дослідників знайшли відображення: проблеми теорії і практики навчання і виховання дітей з особливими потребами в історичному аспекті (О. Безпалько, І. Бех, В. Засенко, О. Золіна, С. Іноземцева, Т. Соловйова та ін.); педагогічні основи формування майбутньої життєвої компетентності дітей як особливого виду їх соціально-педагогічної підтримки та педагогічної діяльності загалом (О. Демчук, І. Єрмаков, Л. Канішевська, О. Любарська, В. Ляшенко, Р. Мельник, В. Нечипоренко, Н. Побірченко, І. Родигіна, І. Степаненко, Л. Чумак, І. Ящук та ін.); теоретичні та практичні питання застосування виховних технологій та орієнтації в системі життєвих стратегій підлітків (І. Бех, О. Захаренко, А. Капська, О. Коберник, Т. Кравченко, В. Кузь, Д. Пащенко, О. Пехота, І. Прокопенко, Г. Сазоненко, Г. Сорока та ін.); підготовка та залучення дітей з обмеженими можливостями до активного життя суспільства (М. Кот, Н. Лавриченко, З. Ленів, В. Ляшенко, Т. Носова, Н. Суховєєва, В. Тарасун) тощо. Водночас питання системного аналізу проблеми виховних технологій розвитку життєвої компетентності підлітків з особливими потребами не дістали належного висвітлення. На відміну від педагогіки Сполучених Штатів Америки, де науковці одними з перших почали приділяти увагу проблемі розвитку життєвої компетентності підлітків з особливими потребами, у вітчизняній педагогіці така категорія підлітків рідко ставала предметом наукових досліджень. Крім того, у США існує розвинена мережа спеціальних закладів освіти, що відрізняються як джерелами фінансування (приватні та чартерні школи), так і організацією навчального процесу (школи-магніти, конфесійні школи) та контингентом учнів (альтернативні школи, що надають можливість здобути середню освіту тим учням, які через причини психологічного характеру не можуть одержати її в загальноосвітніх навчальних закладах). Тому вивчення американського досвіду в цій галузі може збагатити педагогічну думку України продуктивними ідеями і досвідом. З огляду на зазначені обставини, надзвичайно корисним і актуальним є ознайомлення з доробком американських фахівців, які плідно розробляють проблему виховних технологій щодо забезпечення реабілітації, інтеграції та адаптації підлітків з особливими потребами у демократичному суспільстві як педагогічне явище. Ретельне дослідження педагогічних основ формування життєвої компетентності підлітків з особливими потребами у США і, зокрема, специфіки виховних технологій формування у них цієї компетентності у контексті реформування американської системи освіти (вивчення ролі освітньо-виховних закладів, сім’ї та суспільства загалом), а також запозичення ефективних особистісно орієнтованих виховних технологій сприятимуть подальшій демократизації освіти України і гуманізації суспільства. Наразі у США відомі дослідження, що містять аналіз загальних підходів до формування життєвої компетентності дітей та молоді з особливими потребами (С. Аткін (Atkin), А. Бандура (Bandura), C. Бенкс (Banks) і M. Рокер (Roker), Б. Валтерс (Walters), М. Волері (Wolery), С. Девіс (Davis), Л. Деверн (Davern), А. Гідденс (Giddings), Л. Гремін (Gremin), І. Хьюмен (Human), К. Ленгтон (Langton), Н. Коланжело (Colangelo), Л. Кольберг (Kohlberg), Дж. Конант (Conant), Н. Левін (Levin), А. Мілсом (Milsom), С. Мун (Moon), Дж. Маероф (Maeroff), С. Мендаліо і Дж. Петерсон (Mendaglio, Peterson), С. Палонські (Palonsky), Н. Робінс (Robbins), М. Сетрон (Cetron), П. Сефорд (Safford), С. Шоффі (Chaffee) і С. Янг (Yang) та ін.). У сучасній вітчизняній педагогіці висвітлені тільки окремі елементи американської моделі виховання підлітків з особливими потребами у рамках дослідження питання розвитку американської системи освіти загалом. Зокрема, проблемам виховання і освіти підростаючого покоління у США присвячені праці М. Бойченко (моделі і технології виховання в зарубіжних країнах), В. Жуковського (морально-етичне виховання в історії школи), Л. Коновал (концепція виховання характеру особистості), Н. Заіченко (організація позакласної та позашкільної роботи з учнівською молоддю), П. Тадеєва (обдарованість і творчість особистості) та ін.; дисертаційні роботи Р. Бєланової (естетичне виховання учнів), Я. Бельмаз (моральне виховання підлітків у загальноосвітніх школах), С. Білецької (педагогіка дитиноцентризму в суспільному вихованні), О. Дмитрієвої (формування здорового способу життя підростаючого покоління), О. Заболотної (соціалізація учнівської молоді в загальноосвітніх та альтернативних закладах середньої освіти), С. Омельченко (формування здорового способу життя дітей та підлітків), І. Петрової (організація культурно-дозвіллєвої діяльності клубів) та ін. Проте в цих роботах не знайшло достатнього відображення та наукової розробки питання застосування виховних технологій у формуванні життєвої компетентності підлітків з особливими потребами в американському суспільстві. Вивчення теорії та практики з досліджуваної проблеми дало змогу виявити наявні суперечності між: – педагогічною значущістю запозичення зарубіжного, зокрема американського, досвіду для створення вітчизняних програм виховання підлітків з особливими потребами та недостатнім його вивченням у теоретичному аспекті; – теоретичним визнанням доцільності і вагомості обґрунтованих американськими науковцями виховних технологій стосовно підлітків з особливими потребами та відсутністю практико орієнтованих рекомендацій щодо їх застосування в національній системі виховання. Зважаючи на актуальність проблеми, її недостатню наукову розробленість та необхідність розв’язання зазначених суперечностей обрано тему дослідження – “Виховні технології розвитку життєвої компетентності підлітків з особливими потребами в США”.
Відповідно до теми та мети було визначено такі задачі дослідження:
Об’єкт дослідження – процес формування життєвої компетентності підлітків з особливими потребами. Предмет дослідження – виховні технології розвитку життєвої компетентності підлітків з особливими потребами в США. Для досягнення поставленої мети і розв’язання визначених задач використовувався комплекс методів дослідження: загальнонаукові – аналіз, синтез, порівняння та узагальнення, що є необхідними при вивченні праць вітчизняних і зарубіжних науковців, офіційних і нормативних документів; компонентно-структурний, системно-структурний, системно-функціональний, що дало змогу охарактеризувати категорійно-поняттєвий апарат дослідження, визначити провідні виховні технології розвитку життєвої компетентності підлітків з особливими потребами та особливості їх застосування, охарактеризувати нормативно-правові основи їх використання в США, визначити можливості врахування позитивного американського досвіду у вітчизняній педагогічній практиці; порівняльно-зіставний, що допоміг провести компаративний аналіз виховних технологій розвитку життєвої компетентності підлітків з особливими потребами в США та Україні; емпіричні – опитування (бесіди, анкетування, інтерв’ю), метод експертної оцінки для встановлення рівня сформованості життєвої компетентності американських та українських підлітків з особливими потребами. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що: вперше обґрунтовано провідні виховні технології розвитку життєвої компетентності підлітків з особливими потребами, що активно використовуються в США (збереження або активізація темпів психофізіологічного та особистісного розвитку; рефлексивне самоствердження усвідомлення цінності власного “Я”; попередження соціальної байдужості та бездоглядності, сімейної та шкільної дискримінації; гуманістична суб’єкт-суб’єктна взаємодія та підтримка в соціумі; рівноцінний діалог культур індивідуальностей (“дорослий – підліток”, “підліток – підліток”); інклюзивне включення в інформативні потоки; доступ до здобуття якісної середньої освіти та первинних професійних навичок майбутньої професії; зорієнтованість на утвердження позиції самостійності та активної участі в житті суспільства; організація успішної життєдіяльності); виокремлено особливості застосування виховних технологій розвитку життєвої компетентності підлітків з особливими потребами у США (здійснення виховного процесу в трьох основних площинах: діяльнісній (розширення доступу до різних видів життєдіяльності, її осмислення індивідом), комунікативній (розширення кола спілкування, збагачення його змісту, пізнання інших людей, розвиток умінь спілкуватися), самосвідомості (формування образу власного “Я” як активного суб’єкта діяльності, самооцінки та осмислення соціальної приналежності, своєї соціальної ролі); обов’язкове проведення шкільного консультування і керівництва (school counselling and guidance) в американських освітніх закладах; реалізація інклюзивного змісту виховання через впровадження новітніх форм і методів соціально-педагогічної взаємодії індивіда та соціального оточення); розроблено рекомендації щодо використання позитивного американського досвіду застосування виховних технології розвитку життєвої компетентності підлітків з особливими потребами у вітчизняній педагогічній практиці; уточнено сутність ключових понять дослідження: “життєва компетентність підлітка з особливими потребами” (інтегральна характеристика особистості, що охоплює: спроможність самостійно вирішувати наявні та майбутні життєві проблеми через розуміння їх сутності і значущості; здатність до засвоєння соціально прийнятих правил і норм їх дотримання та обрання індивідуальних шляхів і стратегій розв’язання кожної окремої проблеми; вміння орієнтуватись у джерелах інформації, які можуть допомагати знаходити вихід з різноманітних життєвих ситуацій; формування досвіду різних видів діяльності відповідно до власного потенціалу та потреб); “виховна технологія” (сукупність науково обґрунтованих прийомів виховного впливу на людину або групу людей, результативність якого визначається виховними цілями, виховними обставинами, специфікою ситуативних умов; науково обґрунтований засіб, що містить необхідні й достатні умови для розвитку та реалізації особистісного потенціалу вихованця, свідомого прилучення його до системи вироблених людством цінностей) тощо; конкретизовано нормативно-правові основи використання виховних технологій у підготовці підлітків з особливими потребами до активної життєдіяльності в соціумі (міжнародні стандарти щодо забезпечення прав і гарантій соціального захисту такої категорії населення та власне американські законодавчі акти у сфері освітньої та соціальної політики); подальшого розвитку дістали питання системного підходу до виховання у підлітків з особливими потребами життєвої компетентності в демократичному суспільстві. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що проаналізований у процесі дослідження американський досвід застосування виховних технологій розвитку життєвої компетентності підлітків з особливими потребами може бути використаний у вітчизняній виховній практиці. Така можливість зумовлюється тим, що виявлені в ході дослідження тенденції мають загальний характер, оскільки вони детерміновані глибинними соціально-економічними чинниками. Зібраний і проаналізований фактичний матеріал, а також теоретичні положення і висновки можуть бути використані при розв’язанні наукових і практичних завдань модернізації національної системи освіти і виховання України; для розширення змісту курсів лекцій, практичних і семінарських занять з навчальних дисциплін “Теорія та методика виховання”, “Технології соціальної роботи в зарубіжних країнах”, “Порівняльна педагогіка”, “Корекційна педагогіка” у вищих педагогічних навчальних закладах; під час написання підручників, посібників, методичних рекомендацій для широкого кола студентів, аспірантів, учителів, науковців; під час організації діяльності методичних об’єднань класних керівників загальноосвітніх шкіл та інноваційних закладів освіти, а також у системі післядипломної освіти педагогічних працівників. Основні положення та результати дослідження впроваджено у навчальний процес Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка № 1121 від 29.09.11 р.), Рівненського державного гуманітарного університету (довідка № 228 від18.10.2011 р.), при підготовці законопроектів щодо удосконалення державної політики в галузі спеціальної освіти у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти (довідка № 04–22/6-913 від 18.10.2011 р.). Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях різного рівня: міжнародних – “Розвиток наукових досліджень 2009” (Полтава, 2009), “Розбудова освіти для суспільства знань: мова, полікультурність, особистість” (Умань, 2010), “Роль едукаційного середовища в підготовці вчителя початкової школи” (Умань, 2010), “Розвиток освітніх систем у глобальному вимірі: тенденції і прогнози” (Умань, 2011); всеукраїнських – “Організаційно-методичне забезпечення неперервної освіти в умовах реформаційних процесів” (Черкаси, 2009), “Сучасні технології розвитку професійної майстерності майбутніх учителів” (Умань, 2010); науково-методичних семінарах – “Розвиток порівняльної педагогіки в Україні: стан, проблеми, перспективи” (Умань, 2008, 2009), “Іншомовна освіта як засіб міжкультурного взаєморозуміння націй і народів” (Умань, 2011), “Актуальні проблеми лінгвістики в контексті міжкультурної комунікації” (Умань, 2011); обговорювалися на засіданнях кафедр виховних технологій та педагогічної творчості, практики іноземних мов, на звітних наукових конференціях Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (2008–2011). Публікації. Основні результати дослідження викладено у 13 одноосібних наукових працях автора, з яких: 6 статей у наукових фахових виданнях, 1 – в інших наукових виданнях, 6 публікацій у збірниках матеріалів конференцій та семінарів. Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації – 238 сторінок. Основний текст – 179 сторінок. Робота містить 2 таблиці, 7 рисунків, 7 додатків на 28 сторінках. Список використаних джерел містить 320 найменувань (із них 135 іноземними мовами). ВИСНОВКИ У дисертації наведено теоретичне узагальнення і новий підхід до вирішення важливого й актуального завдання, що виявляється у вигляді обґрунтування виховних технологій розвитку життєвої компетентності підлітків з особливими потребами у США та визначення можливостей використання американського досвіду у вітчизняній педагогічній практиці. 1. Аналіз стану дослідженості проблеми показав, що в сучасному науковому доробку серед інших заслуговують на увагу праці зарубіжних та вітчизняних учених, що стосуються загальних підходів до формування життєвої компетентності дітей та молоді. Крім того, різні аспекти проблеми формування компетентностей дітей з особливими потребами постійно висвітлюються на сторінках американських та українських науково-педагогічних видань. Проте загалом проблема життєвої компетентності підлітків з особливими потребами у США не є достатньо вивченою в педагогічному плані. Зокрема, встановлено, що в американській науці та практиці під особливими потребами (special needs) розуміються потреби, для задоволення яких необхідні спеціальні ресурси і додаткові послуги, а до категорії “підлітки з особливими потребами” (adolescents with spesial needs) належать такі групи: неповносправні підлітки (disabled adolescents); обдаровані підлітки (talented adolescents); підлітки, які є водночас і неповносправними і обдарованими (disabled adolescents and talented). Під поняттям “життєва компетентність підлітків з особливими потребами” американські дослідники розуміють здатність дітей підліткового віку через пізнання себе й набуті життєзначимі знання й уміння адекватно сприймати навколишній світ, брати активну участь у житті суспільства та бути успішним у життєдіяльності.
2. Визначено провідні виховні технології розвитку життєвої компетентності підлітків з особливими потребами та охарактеризовано нормативно-правові основи їх використання у США. З’ясовано, що в США виховна технологія – це сукупність науково обґрунтованих прийомів виховного впливу на людину або групу людей, результативність якого визначається виховними цілями, виховними обставинами, специфікою ситуативних умов; науково обґрунтований засіб, що містить необхідні й достатні умови для розвитку та реалізації особистісного потенціалу вихованця, свідомого прилучення його до системи вироблених людством цінностей. Провідними виховними технологіями розвитку життєвої компетентності підлітків з особливими потребами, що активно використовуються у США є: збереження або активізація темпів психофізіологічного та особистісного розвитку; рефлексивне самоствердження усвідомлення цінності власного “Я”; попередження соціальної байдужості та бездоглядності, сімейної та шкільної дискримінації; гуманістична суб’єкт-суб’єктна взаємодія та підтримка в соціумі; рівноцінний діалог культур індивідуальностей (“дорослий – підліток”, “підліток – підліток”); інклюзивне включення в інформативні потоки; доступ до здобуття якісної середньої освіти та первинних професійних навичок майбутньої професії; зорієнтованість на утвердження позиції самостійності та активної участі в житті суспільства; організація успішної життєдіяльності. Охарактеризовано нормативно-правові основи використання виховних технологій у підготовці підлітків з особливими потребами до активної життєдіяльності в соціумі. З’ясовано, що основу правового захисту людей з особливими потребами у США становлять: міжнародні стандарти з питань забезпечення прав і гарантій соціального захисту такої категорії населення (що, насамперед, відображені в документах Організації Об’єднаних Націй) та власне американські законодавчі акти у сфері освітньої та соціальної політики, розроблення та реалізація яких здійснюється на таких рівнях: на загальнодержавному (федеральному) рівні; на рівні окремого штату; на рівні общини регіону; на рівні іншого мікросоціуму (окремого навчального, виховного, загального чи спеціалізованого закладу, центрів, служб та інших соціальних інститутів, що займаються підтримкою таких осіб); на рівні сім’ї; на індивідуальному рівні особистості підлітка. 3. Виокремлено особливості застосування виховних технологій розвитку життєвої компетентності підлітків з особливими потребами у практиці США: – здійснення виховного процесу в трьох основних площинах: діяльнісній (розширення доступу до різних видів життєдіяльності, її осмислення індивідом), комунікативній (розширення кола спілкування, збагачення його змісту, пізнання інших людей, розвиток умінь спілкуватися), самосвідомості (формування образу власного “Я” як активного суб’єкта діяльності, самооцінки та осмислення соціальної приналежності, своєї соціальної ролі); – обов’язкове проведення шкільного консультування і керівництва (school counselling and guidance) в американських освітніх закладах; – реалізація інклюзивного змісту виховання через впровадження новітніх форм і методів соціально-педагогічної взаємодії індивіда та соціального оточення. Серед основних принципів розвитку життєвої компетентності підлітків з особливими потребами, на які орієнтуються при застосуванні виховних технологій у США, визначено такі: милосердне та позитивне ставлення до кожної особистості, повага і прийняття її такою, яка вона є; дотримання прав людини і громадянина; надання державних гарантій у сфері соціального обслуговування; вирівнювання можливостей у різних сферах життя; свобода вибору видів пропонованої соціально-педагогічної підтримки; забезпечення однакових можливостей в одержанні соціальних послуг і їх доступності для кожного підлітка; орієнтація на індивідуальні запити та можливості підлітка з особливими потребами; пріоритет заходів із соціальної адаптації дітей-інвалідів; відповідальність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також посадових осіб за забезпечення прав інвалідів у сфері соціально-педагогічного обслуговування. 4. Виявлено можливості врахування позитивного американського досвіду застосування виховних технологій розвитку життєвої компетентності підлітків з особливими потребами у вітчизняній педагогічній практиці. Доведено, що в Україні, на відміну від США, діє дискретний та вибірковий стиль застосування виховних технологій розвитку життєвої компетентності підлітків з особливими потребами; превалюють групові підходи і досить мала кількість індивідуальних форм виховання. Водночас заслуговує на увагу наявність розгалуженої національної мережі спеціальних навчально-освітніх закладів (школи-інтернати, профілакторії, реабілітаційні центри тощо) для задоволення різних потреб підлітків з особливостями психофізичного, інтелектуального та емоційного розвитку. Недоліком є тенденція останніх років до скорочення чисельності цих закладів, що є явищем неприпустимим. Виклики соціального прогресу в перспективі висувають на перший план питання створення для підлітків з особливими потребами удосконалених спеціальних умов для повноцінного життя, здобуття ними освіти, оволодіння професією, а також для посильної участі у трудовій суспільній діяльності в майбутньому. В тому числі, необхідним є визначення нових пріоритетів і перспектив розвитку системи національної спеціальної освіти, значення якої великою мірою визначає рівень гуманності суспільства. На основі результатів дослідження, проведеного шляхом використання методу експертної оцінки та опитування (бесід, анкетування) з метою здійснення порівняльної характеристики життєвої компетентності підлітків (у віці від 11 до 15 років) з особливими потребами в США та Україні, виявлено перевагу в рівнях розвитку життєвої компетентності американських підлітків за всіма визначеними критеріями (емоційно-мотиваційним, когнітивним, поведінковим). Для забезпечення ефективного використання позитивного американського досвіду застосування виховних технологій розвитку життєвої компетентності підлітків з особливими потребами в Україні розроблено такі рекомендації: створити систему супроводу за вродженими вадами розвитку підлітків відповідно до міжнародних стандартів; запобігати порушенням розвитку підлітків, що виникають внаслідок “інституалізації”, використовуючи так звані програми “втручання”, координуючи при цьому впливи всіх навчально-виховних закладів; сприяти створенню груп навчання для батьків підлітків цієї категорії; сприяти подальшому розвитку спеціальної освіти на засадах гуманізації, демократизації, всеохоплення, диференціації та індивідуалізації; інтенсивно впроваджувати інклюзивну освітню та виховну підготовку на засадах рівного доступу до якісної освіти та активної подальшої участі в соціальному житті суспільства; створити електронні інформаційні ресурси для проведення телеконсультацій для підлітків з особливими потребами, їхніх сімей, однолітків. Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів порушеної проблеми. Перспективи подальших досліджень у цьому напрямі вбачаємо у вивченні зарубіжного досвіду інноваційних виховних технологій розвитку життєвої компетентності підлітків з особливими потребами (зокрема, форм і методів організації інклюзивно-освітньої та інклюзивно-професійної підтримки) з метою його використання у вітчизняній педагогічній практиці. жүктеу/скачать 0.85 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||