ББК-71.04 (4 УКР-ДОН)
К 90
Закордонне українство і Донеччина: вчора, сьогодні, завтра: матеріали науково-практичної конференції. – Донецьк: Донецьке обласне відділення Товариства "Україна-Світ", Український культурологічний центр, 2008. – 312 с.
Збірник пропонує матеріали науково-практичної конференції, «Закордонне українство і Донеччина: вчора, сьогодні, завтра», проведеної відповідно до Державної програми співпраці із закордонним українством на період до 2010 року (Постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 р. №1034 та розпорядження голови Донецької облдержадміністрації від 29.11.2006 р. №578). Доповіді подані з додержанням авторського стилю.
Редакційна колегія:
Іван Драч
|
– поет, перекладач, кіносценарист, державний і громадський діяч, народний депутат 3-го скликання (1998-2002 рр.)
|
Світлана Кузнецова
|
– начальник відділу у справах національностей
Донецької обласної державної адміністрації
|
Володимир Білецький
|
– доктор технічних наук, професор Донецького національного технічного університету, голова Донецького обласного відділення Товариства "Україна-Світ", шеф-редактор аналітичного журналу "Схід"
|
Олена Башун
|
– кандидат педагогічних наук, заступник директора з наукової роботи Донецької обласної універсальної наукової бібліотеки
|
Вадим Оліфіренко
|
– кандидат педагогічних наук, доцент, член Національної спілки письменників України, заступник голови Донецького обласного відділення Товариства "Україна – Світ"
|
Віра Просалова
|
– доктор філологічних наук, професор Донецького національного університету
|
Галина Сімченко
|
– редактор аналітично-інформаційного фахового журналу „Схід”
|
Адреса редакції:
вул. Артема, 45, м. Донецьк, 83086
тел/факс: (062) 337-04-80, 338-06-97
e-mail: ukcdb@stels.net
Український культурологічний центр
Донецьке обласне відділення Товариства "Україна-Світ", Український культурологічний центр, 2008
Зміст
ПЛЕнАРНЕ ЗАСІДАННЯ
Іван Драч
Не покинемо „третього брата” 8
Володимир Білецький
Світове українство: історія та сучасність 10
Дмитро Павличко
Україна та Світовий Конґрес Українців 43
Олександер Шокало
Четверта міґраційно-еміґраційна хвиля з України 58
Валерій Рябенко
Cтворення і діяльність ВГО «Українська
взаємодопомога» та МГОУ «Четверта хвиля» 63
Павло Орленко
З історії товариства "Україна-Світ" 75
Секція 1.
Донеччина і світове українство: продовження співпраці
Світлана Кузнецова
Регіональна політика Донеччини у сфері зв’язків
із закордонним українством 84
Володимир Білецький
Одинадцять років діяльності Донецького обласного
відділення Товариства «Україна-Світ» 91
Віра Боднарук
Зв’язки Товариства Української мови-Чикаго
в Україні 99
Віталій Радчук
VI Конгрес Міжнародної асоціації україністів
у Донецьку 102
Галина Сімченко, Володимир Білецький
Презентація української книги у Москві 108
Галина Сімченко
„Літературні вечори у Інституті модерного
мистецтва Чикаго” укладено в Донецьку 114
Людмила Мочалова
Відомі митці української діаспори в гостях
на Донеччині 116
Лілія Козінченко
Канадсько – український бібліотечний центр
міста Маріуполя: тенденції розвитку 124
Олена Негода
На українсько-канадських паралелях 130
Вадим Оліфіренко
Голос із далекого Амуру: український письменник і
видавець Олександр Лозиков на Далекому Сході 132
Василь Горбачук, Ольга Корабльова
Роль діаспори у справі відновлення філологічного
факультету у Слов’янському державному
педагогічному університеті 136
Галина Чумак
Повернення Емми Андієвської на Донбас 139
Секція 2.
Життя і діяльність українських
громад у світі
Аскольд Лозинський
Світовий Конґрес Українців: у світі і Україні 146
Олексій Коновал
Фундація ім. Івана Багряного:
за кордоном та в Україні 152
Стефан Паняк
Українці в Російській Федерації 158
Людмила Найденко
Літературно-музична вітальня, присвячена творчості
Оксани Петрусенко: у Татарстані та Україні 162
Романія Явір
Діяльність Федерації українців Вірменії „Україна” 165
Віра Коник
Конґрес українців Естонії 172
Зенко Ластовецький, Федір Курляк
Діяльність Союзу Українців у Великій Британії 177
Іван Лаба
Діяльність союзу русинів-українців
Словацької Республіки 182
Тетяна Кузик
Асоціація українських жінок-робітниць в Італії 187
Орися Сушко
Конґрес Українців Канади 190
Валентина Такаєва
Український культурний центр «Батьківщина»
в Узбекистані 202
Секція 3.
„Україна пам’ятає – Світ визнає!”
Стефан Романів, Ірка Мицак
75-та річниця відзначення Українського ґ
еноциду
1932-1933: „Україна пам’ятає – світ визнає!” 210
Леся Храплива-Щур
Відблиск „невгасимої свічі" 212
Заява
Об’єднання українців Росії та Федеральної національ-
но-культурної автономії українців Росії 217
КРУГЛИЙ СТІЛ
Василь Гайворонський (Гайдарівський) – видатний письменник-емігрант з Донецького краю
Вадим Оліфіренко
Гайворонський Василь Андрійович: на Донеччині
й за кордоном 1906 (14.01) – 1972 (13.11) 220
Віра Просалова
Дві іпостасі письменника-експатріанта 224
Ірина Ярошевич
Життєві колізії Василя Гайворонського 233
Ольга Пуніна
Сюжетний елемент «змагання» у повісті
Василя Гайворонського «Розминовка» 239
Тетяна Бублик
Оповідання Василя Гайворонського „Чортове колесо”
як проекція на реалії радянської доби 246
Феня Пустова
Естетичні функції пейзажів у творах
Василя Гайворонського 249
КРУГЛИЙ СТІЛ
Микита Шаповал – видатний державний діяч,
вчений, патріот
Ігор Пасько
Микита Шаповал – філософ і соціолог 262
Василь Терещенко
Державотворець Микита Шаповал 264
Віталій Білецький
Микита Шаповал в українській соціології 284
Надія Миронець
Микита Шаповал про національне відродження
та державність 289
Феня Пустова
Деякі особливості образного мислення
Микити Шаповала 300
Пленарне
засідання
Іван Драч,
український поет, державний і громадський діяч, народний депутат України 3-го скликання,
голова Товариства „Україна – Світ”
Не покинемо „третього брата”
Після здобуття незалежності ми нарешті змогли озватися до світового українства за прикладом інших усталених держав, які, мов світила, притягують до себе думки й почуття співвітчизників поза своїми кордонами. Виявилося, що українська діаспора – одна з найбільших серед інших планетарних етнічних розселень: за межами України нас живе майже півстільки, скільки проживає на рідній землі. Немилосердна доля, що кілька сторіч випробовувала українців на життєздатність і шляхом чужоземного окупантського тиску вичавлювала з рідного краю його синів і дочок на всі меридіани й паралелі, мовби підтвердила: українська нація – велика нація. Мільйони наших братів і сестер зберегли серед іншого, незрідка недружнього, ба й ворожого етнічного середовища, кровну спорідненість з тисячолітнім корінням своєї нації, плекали рідну мову й культуру, звичаї і риси характеру, не полишали віру в те, що українська держава воскресне. Допомогло їм те, що навчилися гуртуватися, триматися купи – тобто набули властивостей, якими ще доводиться оволодівати нам, сущим у Великій Україні.
У світі налічується близько півтисячі українських організацій, їхня активність після серпня-грудня 1991 року зросла й зростає, живлячись новими патріотичними імпульсами, гордістю за свій народ, який нарешті відновив власну державність.
Українці україномовні й російськомовні, англомовні й офранцужені, колонізовані й румунізовані – єднаймося навколо матері України, української мови – її душі і правічної суті.
Достовірна статистика свідчить, що двоє українців живуть в Україні, а третій – поза Україною (Західна діаспора – до п'яти мільйонів, Східна – до десяти мільйонів). Де ж він, той третій? Чи можуть бути двоє без третього, коли постає Українська держава, – і всі ми втрьох або пропадом пропадемо, або збудимось і утвердимось, і постанемо перед світом в святій єдності усіх трьох?! Україною постанемо. Святою трійцею постанемо в злютованій єдності тризуба. Згадаймо історичну «Думу про втечу трьох братів з Азова»:
З города Азова, з тяжкої
неволі три братіки тікали.
Ой, два кінними, третій піший-
пішаниця,
Як би той чужинець-чужениця.
За кінними братами біжить
він, підбігає...
Кров'ю сліди заливає...
Слізьми поливає,
Словами промовляє:
"Братіки мої рідненькії...
Мене обіждіте,
Із собою візьміте.
До городів християнських,
хоч мало, підвезіте.
Саме оцю історичну думу колись нагадав нам канадський публіцист Роман Рахманний: „...не йдеться тут про літературно-мистецький аспект трагічно-прекрасної думи, хоч і яке цікаве тут відтворення однієї з межових ситуацій філософського порядку. Трагічна доля наймолодшого брата, покинутого старшими братами на безлюдній і безводній окраїні землі української, пригадується у зв'язку з сучасною життєвою обстановкою значної кількості українців... Саме в „Думі про втечу трьох братів з Азова” відтворено, майже на пророчий лад, межову ситуацію українців...”
Українці з Берестейщини і Молдови, з Північної Слобожанщини і Донщини, із Саратовщини і Башкирії, з Кубані і Ставрополля, з космічного Байконура і нафтоносної Тюмені, з Казахстанських степів і Киргизії, з Зеленого Клину і Камчатки, з Соловків і Магадана, з Узбекистану і Закавказзя, з Туркменії і Алтаю, з Прибалтики і Заполярного кола, українці з Канади і Австралії, зі США і Бразилії, з Італії та Іспанії, з Польщі, Франції, Великобританії, Чехії, Греції – всіх близьких і дальніх країн Європи – з усіх-усюд, куди долетіла українська пісня. Ні, ви не будете тим третім братом з Азовської думи на чорному шляху чужоземної неволі: безводдя, безхліб'я і безправ'я.
Ви будете рівними серед рівних – святою трійцею будемо за чисто застеленим столом української державності, української долі.
Слава нашій незалежній державі! Слава Україні!
Володимир БІЛЕЦЬКИЙ,
доктор технічних наук, професор, дійсний член НТШ,
шеф-редактор аналітично-інформаційного журналу "Схід", голова Донецького обласного відділення Товариства «Україна-Світ»
СВІТОВЕ УКРАЇНСТВО: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ
У огляді, виконаному на матеріалах конференцій, інтернет-сайтів та порталів, літератури, енциклопедичних та ін. даних, присвячених питанням української діаспори, подана загальна характеристика закордонного українства на поточний момент, коротка характеристика української діаспори в ряді країн Європи, Америки та Австралії, а також громадських організацій, які консолідують зв’язки і співпрацю українців за кордоном та в Україні.
1. Загальна характеристика української діаспори
Географічне перебування українського народу в центрі Європи, ряд торговельних шляхів, що проходять землями нашої держави, нарешті тривалі війни, а також, напевно, природна відкритість українців до світу спричинили таке явище як українська діаспора. Цей термін означає всю сукупність українців або ж осіб українського походження, що проживають за межами території України і охоплює різні категорії людей українського походження з різним ступенем зв'язків з історичною батьківщиною: українське населення на суміжних українських етнічних землях, які нині не входять до складу України; соціально-економічну еміграцію з України колонізаційного типу від початку ХІХ ст. до 1960-х-1970-х рр. спрямовану на Схід, головно, в межах території колишнього СРСР; соціально-економічну (заробітчанську) еміграцію з кінця ХІХ ст. – переважно в західну півкулю; політичну еміграцію після 1917-1920 рр. та від кінця Другої світової війни; трудову імміграцію від 1990-1991 років. Нині широко вживаними є терміни "закордонне українство", "закордонні українці", "українці зарубіжжя", які включають всю українську людність поза межами України. Українці в місцевостях свого перебування прагнуть зберегти етнічну ідентичність та підтримувати зв'язки з Україною.
Вже у 1880 році, українська діаспора налічувала близько 1,2 млн осіб:
0,7 млн українців в європейській Росії;
0,2 млн українців в Австро-Угорщині;
0,1 млн українців в Азійській Росії;
0,1 млн українців в Америці.
Це становило 4,6% всіх українців у світі. Тобто, всіх українців в 1880 р. було біля 24 млн. ос., в т.ч. на українських етнічних землях проживало 22,8 млн. ос., решта – за кордоном.
Станом на 2004 р. за межами України мешкає від 10 до 15 млн. українців, тобто
біля третини нації. Розселення українців по країнах світу за даними вікі-енциклопедії показане в таблиці 1.
Таблиця 1. Українська діаспора (2004 рік)
Країна
|
Чисельність (тисяч)
|
Регіони проживання
|
Росія
|
4 363-5 000
|
В Москві, Санкт-Петербурзі, в районах Курська, Воронежа, Саратова, Самари, Астрахані, Владивостока, Кубані (Краснодарський край), Дону, від Оренбурга до Тихого океану, в Закаспійській області, в Приморському Краї над рікою Усурі, в Амурській області («Зелений Клин»)
|
Продовження табл. 1
|
Країна
|
Чисельність (тисяч)
|
Регіони проживання
|
Казахстан
|
896,2-2 400
|
На півночі, промислові центри.
|
США
|
500-2 000
|
Штати: Пенсильванія, Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Массачусетс, Коннектикут, Огайо, Іллінойс, Мічиган, Міннесота, Меріленд, Флорида, Каліфорнія, Техас, Вісконсін
|
Канада
|
1 000
|
Провінції: Онтаріо, Альберта, Манітоба, Саскачеван, Квебек, Британська Колумбія
|
Молдова
|
600,4-650
|
Придністров'я, Кишинів
|
Польща
|
360-500
|
Регіони: західна і північна частини Польщі (воєводство Ольштинське, Щецинське, Вроцлавське, Гданське, Познаньське)
|
Білорусь
|
291-500
|
Брестська, Гомельска області.
|
Аргентина
|
100-250
|
Провіції: Буенос-Айрес- Місійонес, Чако, Мендоса, Формоса, Кордова, Ріо-Негро
|
Бразилія
|
50-350
|
Штати: Парана, Сан-Пауло, Санта-Катеріна, Ріу-Гранді-ду-Сул
|
Узбекистан
|
153,2
|
Промислові центри.
|
Румунія
|
70-250
|
Регіони: Південна Буковина (Сучавщина), Мармарощина, Банат, Південна Добруджа.
|
Киргизстан
|
108
|
Промислові центри.
|
Словаччина
|
40-100
|
Регіони: Східна Словаччина, місто Пряшів
|
Латвія
|
92
|
Промислові центри.
|
Португалія
|
66
|
Промислові центри.
|
колишня Югославія
|
60
|
Регіони: Воєводіна (Бака), Боснія, Хорватія, (Славонія)
|
Грузія
|
52,4
|
Промислові центри.
|
Чехія
|
50
|
Судети.
|
Естонія
|
48
|
Промислові центри.
|
Литва
|
44
|
Промислові центри.
|
Туркменістан
|
35,6
|
Промислові центри.
|
Продовження табл. 1
|
Країна
|
Чисельність (тисяч)
|
Регіони проживання
|
Франція
|
35
|
Регіони: Центральна, Східна, Південно-Західна і Північно-Західна Франція.
|
Великобританія
|
35
|
Графства: Ланкашір, Йоркшір, Центральна Англія, Південна Англія, Шотландія.
|
Австралія
|
35
|
Штати: Новий Південний Уельс, Вікторія, Південна і Західна Австралія.
|
Азербайджан
|
32,3
|
Промислові центри.
|
Німеччина
|
22
|
Землі: Баварія, Баден-Вюртемберг, Гессен, Північний Рейн-Весфалія, Нижня Саксонія.
|
Парагвай
|
12
|
Регіони: поблизу колонії Фрам, Сандови, Нової Волині, Богданівки, Тарасівки.
|
Уругвай
|
10
|
Регіони: Монтевідео, Сан-Хосе, Пайсанду.
|
Вірменія
|
8,3
|
Промислові центри.
|
Австрія
|
6
|
Регіони: Відень і його околиці.
|
Бельгія
|
5
|
Регіони: Середня і Східна Бельгія.
|
Угорщина
|
3,00
|
Регіони: басейн середньої течії річки Тиса.
|
Венесуела
|
3,00
|
Регіони: Каракас, Валенсія, Маракан.
|
Нідерланди
|
0,6
|
Регіони: поблизу кордону з Німеччиною.
|
Нова Зеландія
|
0,5
|
Регіони: Крайстчерч, Окленд, Веллінгтон.
|
2. Українці в окремих країнах світу
Кількісні характеристики українців за кордоном завжди були дискутабельними. В цілому можна, думаю, зупинитися на оцінці в 5-7 мільйонів осіб, що мають хоча б частково українське походження у західному світі і близько 8-12 мільйонів ідентифікуючих себе з українським корінням у країнах СНД. Тобто загалом за межами України постійно проживає близько 13-18 млн людей українського походження. Звичайно, ці оцінки досить відносні, але показують
кількісну вагомість діаспори. Що стосується її
якісного складу, то це, в основному, так званий "середній клас" як у західному, так і східному світі. При цьому зорганізованість закордонних українців Заходу і Сходу сильно відрізняється – якщо перші майже всі є членами національних громадських організацій або партій, то другі охоплені ними ледь на 5-10 %.
Зупинимося на короткому “портреті” української діаспори в країнах Європи, Америки та Австралії.
Українська діаспора США. Перші українці з’явились у Північній Америці ще в 17-18 ст. Відомо, що у Громадянській війні брав участь генерал Василь Турчин – особистий друг президента А.Лінкольна. У 1865 р. з Києва прибув сюди Андрій Гончаренко, який видав газету “Аляска Геральд”. Його вважали одним з перших українських емігрантів у США. Початком трудової еміграції українців до США вважається 1877 р. Саме тоді група селян-русинів із Закарпаття прибула на шахти східної Пенсильванії. Основна частина наступної хвилі еміграції прибула до США в другій половині 1920-х років. У післявоєнний період розпочалася третя хвиля еміграції (друга половина 1940-х років). Основну частину її становили “переміщені особи” та біженці із таборів західних зон
окупації Німеччини і Австрії, а також з Італії.
Одними з перших українських переселенців з України, які в США одержали землю і почали займатися сільським господарством, були протестанти із східних районів України, які втекли від релігійних переслідувань. Вони осіли в штаті Вірджинії (1892 р.), пізніше (1898 р.) – в Північній Дакоті. Згодом і в штаті Північна Дакота всі вони створили село, назване “Україною”.
В 1884 р. у штаті Пенсильванія була збудована перша українська церква.
У 20-х роках ХХ століття в США почали виникати перші організації, що об’єднували українців.
У 1989 р. у США створили громадянські організації, які надають матеріальну допомогу Україні, а також підтримують діяльність окремих громадських організацій. Серед них “Народний фонд допомоги Україні”, “Фонд допомоги дітям Чорнобиля”.
Американські вчені налічують близько 2 млн. українців у США. Українська мова, географія, література, історія, соціологія України викладаються у 28 університетах та коледжах США. Утворилися і діють різноманітні українські громади політичного, релігійного та культурно-освітнього спрямування. У США діють Українська католицька церква (майже 250 тис. віруючих), Карпато-руська католицька церква (близько 200 тис. віруючих). Понад 150 тис. українців відвідує Руську православну церкву. Налічується майже 40 тис. українців-протестантів. Тепер майже 90% американських українців живе в містах; 20,6% з них працює в промисловості, організації фінансів і в торгівлі, 13% – в армії, 12% – у школах, 11,5% – у закладах охорони здоров’я.